Постанова № 31893938, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2013 р. м. Київ К-26623/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Комунального підприємства «Міський водоканал»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.08.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010

у справі №2а-10586/09/2170

за позовом Комунального підприємства «Міський водоканал»

до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.08.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010, відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства «Міський водоканал» про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 22.05.2009 №0003121502/0, №0003131502/0 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість КП «Міський водоканал», за результатами якої складено акти від 15.05.2009 №486/152/32218122 та №487/152/32218122.

Перевіркою встановлено порушення КП «Міський водоканал» вимог пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-ІІІ), а саме порушення на 86 календарних днів та 156 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 108 716,08 грн. та на суму 46 522,92 грн.

На підставі актів перевірки 22.05.2009 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №00031211502/0 та №0003131502/0, якими зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 21 733,22 грн. та 23 261,46 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.11.2008 позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію за вересень 2008 року з податку на додану вартість у якій задекларованого суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 155239 грн., граничний термін сплати - 05.11.2008. Відповідно до платіжного доручення від 28.10.2008 №4004 позивачем перераховано до бюджету 48000 грн., а від 29.10.2008 №4006 - 107239 грн., всього 155239 грн. з призначенням платежу - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за вересень 2008 року. Відповідачем було самостійно змінено призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученнях, та спрямовано сплачених податок на додану вартість за вересень 2008 року у розмірі 155239 грн. на погашення боргу попередніх періодів, а саме, лютого-березня 2008 року.

Суд першої інстанції з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону № 2181-III, оскільки узгоджене податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість сплачено з порушенням граничних строків сплати такого зобов'язання. При цьому, з посиланням на п.7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ визнано правомірними дії відповідача спрямовані на зміну призначення платежу визначеного платником, та спрямування сплачених сум на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2008 року відповідно до призначення платежу зазначеного у відповідних платіжних дорученнях, виконав своє зобов'язання по його сплаті, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Міський водоканал» задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.08.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010 скасувати.

Ухвалити нову постанову. Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка Херсонської області №0003121502/0 від 22.05.2009 та №0003131502/0 від 22.05.2009.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Міський водоканал» (74900, Херсонська області, м.Нова Каховка, вул.Електромашинобудівників, 3 код 32218122) судові витрати в розмірі 6 (Шість) гривень 80 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров