Ухвала суду № 31893912, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К/9991/85280/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномор'є Плюс" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномор'є Плюс" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорномор'є Плюс" (далі - ТОВ "Чорномор'є Плюс") звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області (далі - ДПІ у Біляївському районі) в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року позов ТОВ "Чорномор'є Плюс" задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Біляївському районі задоволено. Скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року. Прийнято нову постанову, якою відмовлено ТОВ "Чорномор'є Плюс" у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Чорномор'є Плюс" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПА в Одеській області 03.07.2009 року була проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ "Чорномор'є Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки складений акт від 03.07.2009 року №115/23-10/32478489.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 7.2.1 п.7.2 п. 7.3 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 3 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» №165 від 30.05.1997 року в результаті чого встановлено заниження позивачем нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року в сумі 166183,00 грн.

На підставі акту перевірки від 03.07.2009 року №115/23-10/32478489 ДПІ у Біляївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2009 року №0002722300/0, яким ТОВ «Чорномор'є Плюс» визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 249274,5 грн. в тому числі за основним платежем - 166183,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 83091,00 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснити документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)…».

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1120 "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість" передбачено, що при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання. Відображення у податковій звітності таких податкових накладних має здійснюватися шляхом внесення до неї відповідних коригувань в порядку, встановленому п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (в редакції №213 від 15 червня 2005 року).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не надав відповідачу ніяких документів, що підтвердили б поважність отримання податкових накладних з запізненням. В свою чергу, невиконання вимог Закону України від 03 вересня 1997 року "Про податок на додану вартість" та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1120 "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість" щодо формування податкового кредиту у відповідності з даними декларації з ПДВ за вересень, потягнуло за собою заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. Крім того, порушення порядку формування податкового кредиту, включення сум, що підлягають відшкодуванню за минулі періоди, позбавляють податковий орган права контролювати своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що отримані податкові накладні, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, використані при формуванні податкового кредиту без документального підтвердження затримки такого отримання, а отже це підтверджує висновки про протиправність дій позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Чорномор'є Плюс" не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномор'є Плюс" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров