Ухвала суду № 31893909, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К/9991/65557/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісс-Нітро" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісс-Нітро" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вісс-Нітро" (далі - ТОВ "Вісс-Нітро") звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - Слов'янська ОДПІ) в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року позов ТОВ "Вісс-Нітро" задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року апеляційну скаргу Слов'янської ОДПІ задоволено. Скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року. Прийнято нову постанову, якою відмовлено ТОВ "Вісс-Нітро" у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Вісс-Нітро" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Слов'янською ОДПІ в період з 12 жовтня 2010 року по 22 жовтня 2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Провімакс-Торг» за період жовтень грудень 2009 року, січень березень 2010 року. За наслідками перевірки був складений акт №7483/23-4-36569265 від 25 жовтня 2010 року.

Згідно акту перевірки, відповідач встановив завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування (за 4-й квартал 2009 року) на 161218,00 грн. та заниження податку на прибуток на 82949,00 грн., внаслідок виявленого в ході перевірки завищення валового доходу на 1380595,00 грн. та заниження валових витрат на 1873610,00 грн. в зазначеному податковому періоді. Перевіркою визначення податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року відповідач встановив заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування на 517707,00 грн., внаслідок виявленого в ході перевірки завищення валового доходу на 843060,00 грн. та заниження валових витрат на 325353,00 грн. в зазначеному податковому періоді.

Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість відповідач встановив:

- завищення від'ємного значення податку за жовтень 2009 року на 32310,00 грн., внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 146418,00 грн. та податкових зобов'язань звітного періоду на 114108,00грн.;

- завищення від'ємного значення податку за листопад 2009 року на 15388,00 грн. та заниження позитивного значення податку на 12354,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 116050 грн. та податкових зобов'язань звітного періоду на 88278,00 грн.;

- завищення від'ємного значення податку за грудень 2009 року на 20677,00 грн. та заниження позитивного значення податку на 17845,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 112255,00 грн. та податкових зобов'язань звітного періоду на 73733,00 грн.;

- завищення від'ємного значення податку за січень 2010 року на 3209 грн. та заниження позитивного значення податку на 8936,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 65068,00 грн. та податкових зобов'язань звітного періоду на 52923,00 грн.;

На підставі акту перевірки Слов'янською ОДПІ 9 листопада 2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000332342/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 31522,50 грн., з яких за основним платежем 21015,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10507,50 грн. та №0000342342/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 116128,60 грн., з яких за основним платежем 82949 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33179,60 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Слов'янської ОДПІ, проте скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. За результатами розгляду первинної скарги відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 30 грудня 2010 року № 0000332342/1 та № 0000342342/1 на ту ж суму донарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до п.п 2.1.1 п. 2.1. ст. 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рядку 08 декларації з податку на прибуток за звітний податковий період 4-й квартал 2009 року позивач задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 161218,00 грн. 14 квітня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий 1 квартал 2010 року, рядком 08 якої визначив від'ємний об'єкт оподаткування на рівні 469578, 00 гривень.

Відповідно до п.п 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наданої позивачем 18 листопада 2009 року декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2009 року від'ємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 50430,00 грн. Рядком 21 декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, наданої 16 грудня 2009 року, позивач визначив від'ємне значення податку звітного періоду в сумі 15388,00 грн. Рядком 26 зазначеної декларації визначений залишок від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 50430,00 грн. Рядком 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, наданої 18 січня 2010 року, позивач визначив від'ємне значення податку звітного періоду в сумі 20677,00 грн. Рядком 26 зазначеної декларації визначений залишок від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 65818,00 грн. Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року, від'ємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 3209,00 грн. Згідно рядку 26 залишок від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 86945,00 грн.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що валові витрати та податковий кредит формувалися позивачем за фактом придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг». Валові витрати спірних періодів жовтня 2009 року січня 2010 року формувалися позивачем на підставі видаткових накладних та актів приймання-передачі експедиторських послуг. Відповідність зазначених накладних вимогам п.п 7.2.1 пункту 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) відповідачем не оспорюється.

Підпунктами 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30 травня 1997 року та пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року, дані, що наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що акти приймання-здачі робіт (надання послуг) не можуть бути прийняті судом в якості доказу, що підтверджує реальність виконання господарських договорів між позивачем та ТОМ «Провімакс-Торг». Також зазначено, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат останнього лише за умови здійснення самої господарської операції, одним із основних доказів підтвердження якої при поставці товару і є товарно-транспортна накладна.

Згідно п. 1.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту, Міністерства статистики від 07.08.1996 року №228/253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 28.08.1996 року за № 483/1508, для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту необхідними є: подорожній лист вантажного автомобіля та товарно-транспортна накладна.

Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам передбачено: ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", ст. 57 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 21 ст.11 Закону України "Про міліцію", ст. 1 Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 р. за № 363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568; Наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року № 488/346.

Відповідно до підпунктів 11.1-1.6 пункту 11 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за №363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Суд апеляційної інстанції зазначено, що первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України". Товарно-транспортні накладні, які підтверджували б реальність надання транспортних послуг з перевезення товарів, а відповідно і реальність здійснення самої господарської операції, позивачем в ході перевірки відповідачу надані не були, а отже відповідачем доведено відсутність реального виконання договорів № 1 та 2 від 01.10.2009 року, у зв'язку з чим позивач не мав права нараховувати податковий кредит та формувати валові витрати.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про правомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Чорномор'є Плюс" не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісс-Нітро" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров