Рішення № 318931, 20.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.06р.

Справа № 41/229

За позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області

в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Київ

в особі Дніпропетровської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг",

м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Самарський",

с. Олександрівка, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 48275,66 грн.

Суддя Е.В. Орєшкіна

Представники сторін:

Від прокуратури: Овчар Т.В., посвідчення № 173 від 28.10.03 року

Кріпак Н.В., посвідчення № 148 від 19.09.03 року

Від позивача:Профатілова І.І., довіреність № 16/55-05 від 19.12.05 року

Від відповідача: Довгий Г.І., довіреність № 250 від 08.12.05 року

Шапошнікова Н.В., довіреність № 147 від 17.10.06 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу 42076,49 грн., інфляційних витрат –2704,76 грн., 3 % річних –1358,49 грн., пені –2135,93 грн., всього 48275,66 грн. та про вилучення у відповідача та передання позивачу комбайну зернозбирального Марал 125 (№ двигуна 000341) з приставками у кількості 1 штука.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо своєчасної оплати лізингових платежів за умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 4-04-11 пл. від 17.08.2004 року.

Представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, вважає вимоги такими, що не підлягають задоволенню, просить суд припинити провадження у справі, посилаючись на те, що:

- у заступника прокурора відсутні правові підстави для пред’явлення позову в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Украгролізинг” в особі Дніпропетровської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", який не підлягає розгляду в господарських судах України, згідно зі ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України;

- відповідальність відповідача, згідно з умовами договору має бути альтернативною: або стягнути з нього недоплачені лізингові платежі або вилучити передану у лізинг техніку, та відповідач погоджується передати предмет лізингу лізингодавцю без сплати лізингових платежів;

- вимога позивача щодо стягнення з відповідача фінансових санкцій є безпідставною, оскільки, згідно ст.. 11 Закону України „Про лізинг”, лізингодавець має право вимагати відшкодування збитків, завданих внаслідок дій або бездіяльності лізингоодержувача, тоді як фінансові санкції не є збитками;

- договір № 4-04-11 пл від 17.08.04 року не відповідає вимогам закону;

- прострочена заборгованість лізингоодержувача має бути стягнута з нього у безспірному порядку, згідно п. 5 ст. 1, ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Оригінали документів, оглянуті в судових засіданнях, відповідають копіям, долученим до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем –Дніпропетровською філією Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та відповідачем –Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Самарський" укладений договір № 4-04-11 пл від 17.08.04 року, за умовами якого лізингодавець (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання передати лізингоодержувачу (відповідачу у справі) у виключне користування на визначений договором строк (3 роки) комбайн кормозбиральний „Марал-125” вартістю 56064 грн., за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки яких встановлені сторонами графіком сплати лізингових платежів, що є додатком № 2 к названому договору.

Згідно п. 2.2. договору, строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами (двосторонній акт), який є підставою для передачі предмету лізингу.

17.08.04 року на виконання умов договору № 4-04-11пл від 17.08.06 року позивачем переданий відповідачу кормозбиральний комбайн „Марал-125” вартістю 56064 грн., що підтверджено актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 1, копія якого додана до позовної заяви.

За п. 4.1. договору, з моменту одержання предмета лізингу за використання останнім лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та суми винагороди.

Відповідно до п. 3.5.2 договору, лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі, згідно погодженого з лізингодавцем графіку, сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Розмір лізингових платежів, їх склад та строк сплати, за п. 4.2. договору, встановлюються додатком „Графік сплати лізингових платежів”, що є додатком № 2 к договору № 4-04-11 пл від17.08.04 року, згідно якого сума попереднього лізингового платежу за користування технікою в частині відшкодування її вартості (15 % (без ПДВ) складає 8409,60 грн., сума попереднього лізингового платежу (7 %) в частині винагороди лізингодавця за передану в лізинг техніку з невідшкодованої вартості (без ПДВ) складає 3335,81 грн., решта суми оплати за користування технікою узгоджена сторонами за наступним графіком:

17.02.05 року –11011,90 грн.;

17.08.05 року –10684,86 грн.;

17.02.06 року –10357,82 грн.;

17.08.06 року –9671,04 грн.;

17.02.07 року –9344,00 грн.;

17.08.07 року –934,40 грн.

18.02.05 року відповідач частково розрахувався з позивачем за користування предметом лізингу в розмірі 8056,73 грн., що підтверджено випискою ДОД АППБ „Аваль”, копія якої додана до позовної заяви.

Докази сплати відповідачем решти суми лізингових платежів за фактичне користування предметом лізингу позивачу сторонами не подані, в матеріалах справи вони відсутні.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами лізингових відносин, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання по оплаті лізингових платежів.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.( п. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України)

Відповідно до п. 7.3 договору, лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом трьох місяців лізингового платежу.

При односторонній відмові від договору (у випадках, передбачених договором або законом) договір вважається розірваним з моменту одержання контрагентом повідомлення про відмову (за аналогією з офертою та акцептом при укладенні договору).

У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються (п. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Листом № 06/314 від 04.04.06 року, надісланим на адресу відповідача 04.04.06 року, що підтверджено фіскальним чеком „Укрпошта” та описом вкладення у цінний лист, копії яких долучені до матеріалів справи, позивач, пославшись на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати лізингових платежів, відмовився від договору фінансового лізингу № 4-04-11 пл. від 17.08.04 року та розірвав його в односторонньому порядку.

Таким чином, зобов’язання у відповідача щодо сплати позивачу лізингових платежів, з урахуванням часу на перебіг пошти, припинилися 10.04.06 року, тобто відповідач мав їх сплачувати саме до цієї дати.

Однак, оскільки сторонами узгоджений певний порядок здійснення відповідачем лізингових платежів, а має, їх черговість кратна шести місяцям, розмір визначений графіком їх сплати, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача лізингових платежів за період з 17.02.06 по 17.08.06 року такою, що не підлягає задоволенню, так як на момент припинення у відповідача зобов’язань за договором (10.04.06 року) строк оплати лізингових платежів за вказаний період ще не настав.

Згідно п. 7.5. договору, після одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії договору лізингоодержувач сплачує залишкову заборгованість згідно чергових лізингових платежів, неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу з моменту одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії договору до моменту прийняття предмета лізингу лізингодавцем. Проте позивач з вимогою про стягнення з відповідача пені за фактичний строк користування предметом лізингу до моменту одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії договору до суду не звертався.

Вимогу позивача щодо стягнення з відповідача попередніх лізингових платежів суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Строк їх оплати договором не конкретизований, тобто не встановлений.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок в семиденний термін від дня пред’явлення вимоги кредитором.

В якості доказу звернення до відповідача з вимогою про сплату попередніх лізингових платежів в розмірі 8409,60 грн. позивачем суду подані копія рахунку-фактури № Ф0000500 від 17.08.04 року, поштової квитанції про надіслання відповідачу 29.11.05 року цінного листа, повідомлення про вручення відповідачу 06.12.05 року цінного листа за № 85837, які суд не може прийняти в якості належних доказів надіслання відповідачу такого рахунку, оскільки, по-перше, він датований 17.08.04 роком, тоді як названий цінний лист був надісланий відповідачу 29.11.05 року та, по-друге, позивачем не подано опису вкладення у надісланий відповідачу лист, тобто суд вважає, що позивачем, у відповідності із ст.. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що цінним листом № 85857 відповідачу надісланий саме рахунок-фактура № Ф0000500 від 07.08.04 року.

Крім того, згідно п. 4.3. договору на розмір сплаченого попереднього лізингового платежу зменшуються кінцеві лізингові платежі, тоді як при припиненні 10.04.06 року зобов’язань за договором року кінцеві платежі сплаті не підлягають.

Одже, вимогу позивача щодо стягнення з відповідача лізингових платежів суд вважає такою, що підлягає задоволенню частково, в розмірі 21042,68 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних з простроченої суми. За період прострочення з 18.02.05 року по 20.10.06 року нарахована позивачем сума 3 % річних, згідно уточненого розрахунку, становить 1258,67 грн., з вересня 2004 року по вересень 2006 року сума інфляційних збитків - 2704,76 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає обґрунтованими, але підлягаючими задоволенню частково: інфляційних збитків –в розмірі 997,71 грн.., 3 % річних - в розмірі 354,91 грн., оскільки позивачем помилково визначений період їх нарахування та сума, на які мало здійснюватися нарахування.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач повинен сплатити лізингодавцю пеню за кожний день прострочення від несплаченої суми в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Вимогу позивача щодо стягнення пені суд вважає обґрунтованою, але підлягаючою задоволенню частково в розмірі 1533,22 грн. з причини невірного визначення позивачем періоду її нарахування, а саме з 03.09.05 року по 02.03.06 року, та суми з якої має бути нарахована пеня, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.1. договору, предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця.

За п. 7.8. договору, за несплату на протязі трьох місяців підряд лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень договору лізингоодержувачем останній за власний рахунок невідкладно повертає лізингодавця предмет лізингу в комплексному стані з урахуванням його нормального ступеня спрацювання на підставі акту повернення предмету лізингу.

Приймаючи до уваги, що сторонами не надані докази повернення предмету лізингу позивачу у встановленому договором порядку, вимога щодо вилучення предмету лізингу у відповідача за договором підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача з приводу відсутності правових підстав у заступника прокурора для пред’явлення позову в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” в особі Дніпропетровської філії Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” суд не може прийняти до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, поняття „орган, уповноважений державою здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах” означає орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.

За приписом ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст. 36-1 Закону України ”Про прокуратуру”, та зазначеного рішення Конституційного Суду України, прокурор та його заступник має право подавати позови до господарського суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.20003 року № 1904 „Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу” затверджено Порядок використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на фінансування державного лізингового фонду та надано компанії повноваження щодо оперативного управління коштами державного лізингового фонду, а також покладено функції контролю за використанням коштів державного лізингового фонду та її повернення до державного бюджету.

Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік” передбачено поповнення державного лізингового фонду зворотними лізинговими платежами.

Несплата лізингових платежів позбавляє Національну акціонерну компанію „Украгролізинг” можливості забезпечувати поповнення державного лізингового фонду.

Питання лізингових платежів зачіпає інтереси держави, на законодавчому рівні визначені органи, зокрема, як наведено вище і НАК „Украгролізинг”, на які покладено обов’язок по поверненню до державного бюджету несплачених лізингових платежів.

Заступник прокурора, з огляду положень наведених законодавчих актів, у позовній заяві обґрунтував порушення інтересів держави і необхідність їх захисту, зазначив орган, який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах.

Щодо посилання відповідача про його альтернативну відповідальність за договором: або стягнення з нього недоплачених лізингових платежів, або вилучення переданої у лізинг техніки, слід зазначити, що договором № 4-04-11 пл від 17.08.2004 року передбачений обов’язок лізингоодержувача після одержання письмові пропозиції лізингодавця про дострокове припинення договору, як повернення предмету лізингу, так і сплати залишкової заборгованості згідно чергових лізингових платежів (п. 7.5 договору).

Посилання відповідача на безпідставність стягнення з нього фінансових санкцій суд вважає помилковим, оскільки відповідно до ст.. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, стягнення неустойки з відповідача погоджено сторонами у договорі № 4-04-11 пл. від 17.08.04 року (п. 6.1., п. 7.5 договору); стягнення 3 % річних та інфляційних збитків передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником грошових зобов’язань.

Заперечення відповідача з приводу того, що прострочена заборгованість лізингоодержувача має бути стягнута з нього на підставі виконавчого напису нотаріуса, а не в судовому порядку судом також не приймається з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” надається право лізингодавцю відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі необхідно розуміти так, що право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом іншими нормативно-правовими актами, саме таким правом позивач і скористався.

Щодо посилання відповідача на невідповідність договору № 4-04-11 пл. від 17.08.2004 року нормам діючого законодавства та його вимоги про визнання договору недійсним слід зазначити, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надані відповідачу певні процесуальні права, в коло яких не входить звертатися до суду з самостійними вимогами на предмет спору.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами юридичних осіб та вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченого цим Кодексом (ст.. 4-1 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку відповідач не звертався до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору № 4-04-11 пл. від 17.08.2004 року, тому така вимога у справі № 41/229 розгляду не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 44, 49, 82 –84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Вилучити з ДП „Навчально-дослідне господарство „Самарський” –52041, Дніпропетровська область, с. Олександрівна, вул. Колгоспна,1, код ЄДРПОУ 00487462, та повернути Національній акціонерній компанії „Украгролізинг” –01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 16а, код ЄДРПОУ 30401456 в особі Дніпропетровської філії Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” – 49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська,11, код ЄДРПОУ 25947443 передану в лізинг техніку –комбайн зернозбиральний Марал 125 (№ двигуна 000341) з приставками у кількості 1 шт.

Стягнути з ДП „Навчально-дослідне господарство „Самарський” –52041, Дніпропетровська область, с. Олександрівна, вул. Колгоспна,1, код ЄДРПОУ 00487462, р/р 26001303660201 в АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 305578 на користь Національній акціонерній компанії „Украгролізинг” –01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 16а, код ЄДРПОУ 30401456, р/р 26002302002813 в АКБ „Мрія”, МФО 321767 в особі Дніпропетровської філії Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” –49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська,11, код ЄДРПОУ 25947443, р/р 26004994860100 у Дніпропетровській обласній дирекції „Райффайзен Банк Аваль”, м. Дніпропетровськ, МФО 305653 суму боргу –21042,68 грн. (двадцять одна тисяча сорок дві грн.. 68 коп.), інфляційні витрати –997,71 грн. (дев’ятсот дев’яносто сім грн.. 71 коп.), 3 % річних –354,91 грн. (триста п’ятдесят чотири грн. 91 коп.), пеню - 1533,22 грн.(одна тисяча п’ятсот тридцять три грн. 22 коп.) витрати по сплаті держмита в сумі 239,28 грн. ( двісті тридцять дев’ять грн. 28 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 58,50 грн. (п’ятдесят вісім грн. 50 коп.).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 19.12.06 року