Постанова № 31891370, 14.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа № 922/568/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Томицької Н.М. (дов. № 73/5-43 від 27.12.2012 р.)

відповідача - Яблонської Н.Г. (дов. б/н від 04.03.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Елтехком", м. Харків (вх. № 1349 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.13 р. у справі № 922/568/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м. Єнакієве, Донецька область"

до Закритого акціонерного товариства "Елтехком", м. Харків

про стягнення 1 267 350,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2013 р. у справі № 922/568/13-г (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Елтехком", м. Харків на користь Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м. Єнакієве, Донецька область грошові кошти в розмірі 1 267 350,00 грн. та 25347,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2013 р. у справі № 922/568/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому відповідач зазначає, що спірні грошові кошти були набуті ним в порядку виконання договірного зобов'язання; відповідач стверджує, що частково виконав умови договору - виготовив технічну документацію та запчастини на суму передплати позивача, тому вважає, що таке набуття не є безпідставним та зазначає про відсутність в зв'язку з цим підстав для застосування ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Крім того, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не розглянуто заяву відповідача про застосування позовної давності, тому відповідач просить суд апеляційної інстанції про розгляд цієї заяви та застосування позовної давності до спірних правовідносин, посилаючись на те, що оскільки строк дії договору встановлено до 30.06.2009 р., тому вважає, що 01.07.2012 р. перебіг позовної давності для звернення до суду сплив.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому вважає безпідставними посилання відповідача на часткове виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.06.2013 р.

31.05.2013 р. відповідач надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив про те, що правова підстава отримання коштів не відпала; роботи по договору були зупинені відповідачем за проханням позивача; відповідач виконав частково умови договору та поставив позивачу комплектуючи двигуна на суму передплати. Таким чином, вважає, що спірні грошові кошти відповідачем не було набуто безпідставно.

В судовому засіданні 04.06.2013 р. оголошено перерву до 13.06.2013 р.

11.06.2013 р. відповідач надав уточнення до додаткових пояснень, в яких посилається на те, що неналежне виконання умов договору стосовно обсягу та якості виконаних робіт (поставка в неповній комплектації) не є підставою для повернення грошових коштів на підставі ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

В судовому засіданні 13.06.2013 р. сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 25.06.2007 року між ПАТ "Єнакієвский металургійний завод" (Покупець, позивач по справі) та ЗАТ "Елтехком" (Постачальник, відповідач по справі) було укладено договір поставки продукції №2700817.

Відповідно до умов вищевказаного договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупцю продукцію (Товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Згідно п.11.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 01.06.2008 року.

Додатковою угодою №1 від 21.05.2008 року до договору поставки продукції № 2700817 від 25.06.2007 року строк дії договору було продовжено до 30.06.2009 року,

Згідно до п.2.1 Договору асортимент, кількість та ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях до Договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками та є невід'ємною частиною вищевказаного договору.

Відповідно до п.5.1 договору порядок та строки поставки товару визначаються сторонами в специфікаціях.

У відповідності зі специфікацією № 2 від 02.06.2008 року до договору поставки продукції № 2700817 від 25.06.2007 року, покупець повинен був здійснити 50% передоплати протягом 10 банківських днів від дати підписання цієї специфікації шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, 20 % передплати - через 2 місяці з моменту перерахування першої передплати, 10% - від дати повідомлення за допомогою засобів факсимільного зв'язку про готовність товару до відвантаження і підписання акта приймання товару фахівцями покупця на складі постачальника, 20% - протягом 5 банківських днів від дати приймання товару на складі покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1 267 350,00 грн. в якості передплати у розмірі 70%, що підтверджується платіжними дорученнями №2808507 від 20.06.2008 року на суму 905 250,00 грн. та № 2811888 від 26.08.2008 року на суму 362 100,00 грн., які долучені до матеріалів справи.

Однак, відповідач свої зобов'язання за умовами договору поставки продукції № 2700817 від 25.06.2007 року не виконав, товар позивачеві не поставив.

Оскільки строк дії договору поставки продукції № 2700817 від 25.06.2007 р. закінчився 30.06.2009 р., зобов'язання з поставки товару відповідачем не виконані, позивач вважає, що грошові кошти в сумі 1267350,00 грн., які були перераховані в якості попередньої оплати на виконання умов договору, знаходяться у відповідача в якості безпідставно отриманого майна, оскільки підстава, за якою грошові кошти були перераховані відпала.

Вказані обставини стали підставою звернення з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 1267350,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів. Позов обґрунтований положеннями ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з аналізу загальних положень цивільного законодавства, якими врегульовані відносини, що виникають з господарських зобов'язань, а також положень п.2 ст.1212 ЦК України, якою позивач обґрунтовує правові підстави даного позову.

Встановивши, що строк дії договору, а відповідно й час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору, закінчився 30.06.2009 р., відповідач не надав належних доказів поставки товару відповідно до умов специфікації № 2 до договору або доказів повернення отриманих в якості передплати від позивача грошових коштів, а також враховуючи той факт, що відповідач, після закінчення строку дії договору володіє набутими грошовими коштами без достатніх правових підстав, у зв'язку з цим місцевий господарський суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1267350,00 грн. обґрунтованими, належним чином підтвердженими наявними у матеріалах справи доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними в рішенні та зазначає наступне.

Надаючи правову кваліфікацію даним правовідносинам, колегія суддів виходить з того, що між сторонами склалися відносини з поставки товару відповідно до умов укладеного договору поставки продукції №2700817 від 25.06.2007 р.

За приписами ст. 264, 265 Господарського Кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні приписи містить й ст. 712 Цивільного кодексу України.

Отже, договір поставки продукції №2700817 від 25.06.2007 р., укладений між сторонами, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань, згідно яких відповідач повинен був поставити товар в обумовлений договором строк.

Згідно ст. 631 Цивільного кодексу України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, діюче законодавство чітко передбачає, що з закінченням строку дії договору припиняються і зобов'язання сторін за зазначеним договором, окрім відповідальності за його порушення.

Згідно п.11.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 01.06.2008 року.

Додатковою угодою №1 від 21.05.2008 року до договору поставки продукції № 2700817 від 25.06.2007 року строк дії договору було продовжено до 30.06.2009 року. В подальшому термін дії договору сторонами не продовжувався.

Отже, зважаючи, що строк дії договору, а відповідно й час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору, сплив 30.06.2009 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач за умови невиконання зобов'язання з поставки товару, після закінчення строку дії договору володіє набутими грошовими коштами без достатніх правових підстав.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов договору відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 1 267 350,00 грн. в якості передплати у розмірі 70%, що відповідає умова договору.

Згідно специфікації №2 від 02.06.2008 року строк виготовлення відповідачем замовленого позивачем товару складає 7 місяців з дати передплати в розмірі 50% з правом дострокової поставки.

Однак, обумовлену договором поставку товару відповідач не здійснив, грошові кошти також не були повернуті позивачу.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на часткове виконання своїх зобов'язань за договором в зв'язку з тим, що ним було поставлено позивачу комплектуючи двигуна, оскільки умовами договору чітко передбачено, що відповідач повинен поставити двигун, що відповідає вимогам, визначеним в специфікації № 2 до договору.

Так, в матеріалах справи знаходиться претензія № 111/7 910а від 06.07.2012 р., в якій позивач вказує на те, що 04.07.2012 р. продукція була поставлена відповідачем в неповній комплектації, тобто замість двигуна постійного струму МП-1350, 1000 кВт, 330 об/хв. згідно кресл. 103268, 5БС.263.061, ІН6909, 5БС.675.114 - 1 шт., відповідачем поставлені лише відповідні деталі. Одночасно позивач просив відповідача повернути суму передплати в розмірі 1267350,00 грн. та забрати браковану продукцію.

Посилання відповідача на лист від 25.11.2008 р. № 65/7-2069 про повідомлення щодо призупинення робіт за договором, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаний лист не може вважатися належним та допустимим доказом по справі за відсутності підтвердження повноважень у особи, яка його підписала - начальника ОКО Дегтярева К.Л. вчиняти дії від імені позивача. Факт підписання вказаного листа уповноваженою особою представник позивача в судовому засіданні заперечує. Відповідачем зворотного будь-якими доказами не доведено.

При цьому, умови договору в установленому законом порядку сторонами не змінювались, у тому числі в частині перенесення або призупинення строків поставки товару.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів зазначає, що в процесі розгляду справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту виконання своїх зобов'язань в порядку та на умовах визначених договором ні в передбачений договором строк, ні після його закінчення.

Позивач 24.12.2012 р. звернувся до відповідача з претензією про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 1267350,00 грн.

Отже, зважаючи на те, що відповідачем не здійснено поставку товару на всю суму, перераховану йому позивачем в якості попередньої оплати, строк договору протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, закінчив свою дію, в зв'язку з чим відповідач утримує грошові кошти у розмірі 1267350,00 грн. безпідставно.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

В даному випадку, відповідач набув майно у вигляді перерахованих позивачем грошових коштів на виконання зобов'язань з поставки за договором. Підстави для подальшого зберігання майна (утримання грошових коштів) відсутні, оскільки договір № 2700817 від 25.06.2007 р. закінчив свою дію 30.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти в розмірі 1267350,00 грн. і має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, тому у позивача є всі правові підстави вимагати їх стягнення з відповідача.

Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для її задоволення та застосування позовної давності, виходячи з наступного.

Позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подачі позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно п. 5 даної статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Звертаючись до господарського суду, відповідач зазначив про те, що оскільки строк дії сторонами було встановлено до 30.06.2009 р., то позивач з 01.07.2009 р. повинен був дізнатися про порушення свого права за договором постачання. Таким чином, відповідач вважає, що позивач міг реалізувати право звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права за договором постачання в межах строку з 01.07.2009 р. по 01.07.2012 р.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Так, в матеріалах справи знаходиться лист Закритого акціонерного товариства "Елтехком" від 19.04.2010 р., який направлений на адресу Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод". В даному листі відповідач просить позивача вирішити питання щодо оформлення актів на суму авансу з передачею виконаної технічної документації та виготовлених деталей за договором № 2700817 від 25.06.2007 р. (а.с. 62).

Таким чином, строк позовної давності був перерваний 19.04.2010 р. вчинення відповідачем дій - направлення позивачу листа, який свідчить про визнання останнім своїх зобов'язань перед позивачем за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже, позовна давність по стягненню грошових коштів в розмірі 1267350,00 грн. на виконання умов договору № 2700817 від 25.06.2007 р. спливає 19.04.2013 р., тоді як позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 06.02.2013 р., в межах позовної давності.

Вказане свідчить про відсутність у суду підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 08.04.13 у справі № 922/568/13-г .

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 22, 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Елтехком", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 08.04.13 у справі № 922/568/13-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 14 червня 2013 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.