Ухвала суду № 31890434, 05.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8775/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Чуєва С.В., Нестерова Д.П., Щербини О.В. Харка Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Печерського району м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001312305 від 24.02.2012 та № 0003772209 від 22.05.2012, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001312305 від 24.02.2012 та № 0003772209 від 22.05.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» № 18 від 01.04.2013 було прийняте рішення про зміну найменування Товариства, а саме: ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» на ТОВ «Прогресгруп».

20.05.2013 Товариством було проведено державну реєстрацію зміни найменування ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» (код ЄДРПОУ 31089115) на ТОВ «Прогресгруп» (код ЄДРПОУ 31089115).

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне вважати позивачем у справі ТОВ «Прогресгруп».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що в порушення пп. 7.2.6, 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- IV (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 1 063 189,00 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 4 894 030,00 грн.; пп. «е» 4.2.9, п. 4.2 ст. 4, пп. «е» 6.3.3, п. 6.3, ст. 6, «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV (із змінами та доповненнями), що призвело до порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, в сумі 3 176,00 грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складено Акт перевірки від 06.02.2012 № 46/23-5/31089115 на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 № 0001322305, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4 894 030 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 № 0001312305, яким позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 328 986,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу до ДПС у м. Києві. За результатом розгляду скарги ДПС у м. Києві 03.05.2012 № 2564/10/12-114 було прийнято рішення, яким скаргу позивача було задоволено частково, а саме: податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 № 0001312305 залишено без змін, а скаргу позивача в цій частині без задоволення, проте податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 № 0001322305 - скасоване частково в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 р. на загальну суму 911 954,78 грн.

На підставі рішення ДПС у м. Києві, відповідачем було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 № 0003772209.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу до ДПС України, за результатом розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 01.06.2012 № 9290/6/10-2115, яким податкові повідомлення-рішення залишенні без змін з урахуванням рішення ДПС у м. Києві.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Положенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2009 по 30.06.2011 встановлено завищення податкового кредиту на суму 5 945 576 грн.

При проведені перевірки наведених показників згідно бази даних «Системне автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» та даних додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 р. встановлено суму завищення ПДВ у податковому кредиті. Позивачем за лютий 2010 р. відобразило податковий кредит по ТОВ «Піраміда» в сумі ПДВ 118 957 грн.

Проте, ТОВ «Піраміда» в лютому 2010 р. в додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», що підтверджується даних «Системне автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» сума податкового зобов'язання в розмірі 0 грн. Додаток 5 до декларації з ПДВ поданий з нульовими показниками та декларації мають статус «не дійсні».

ТОВ «Піраміда» зареєстроване в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, стан платника - місцезнаходження платника не встановлено.

Згідно Акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі № 1284/23-307/37068331 від 27.04.2011 при перевірці показників в базі «Системне автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» та даних додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р, січень 2011 р. березень-квітень 2011 р. встановлена сума завищення ПДВ у податковому кредиті на суму 120 630,00 грн. сформована за рахунок ТОВ «ПКФ «Піраміда», стан платника - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

Крім того, всі правочини, які здійснені між позивачем та ТОВ «ПКФ «Піраміда» визнано нікчемними.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки, контрагенти позивача зареєстровані за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Апелянтом не було надано до суду належних та допустимих доказів неправомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 10.06.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.