Постанова № 31890053, 17.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2013 року 16:40 № 826/6041/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., суддів: Дегтярьової О.В., Добрівської Н.А., при секретарі Окис Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особаМіністерства юстиції України, Міністра юстиції України Лавриновича Олександра Володимировича, Директора Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України Зеркаль Олени Володимирівни Генеральний директор Державного підприємства «Інформаційний центр» Добжанський Віталій Броніславович провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 1), Міністра юстиції України Лавриновича Олександра Володимировича (далі по тексту - відповідач 2), Директора Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України Зеркаль Олени Володимирівни (далі по тексту - відповідач 3), третя особа - Генеральний директор Державного підприємства «Інформаційний центр» Добжанський Віталій Броніславович (далі по тексту - третя особа) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 21 травня 2013 року.

У попередньому судовому засіданні 21 травня 2013 року позивач позов підтримала, представники відповідачів та третьої особи проти задоволення позову заперечували.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03 червня 2013 року.

У судове засідання, призначене на 03 червня 2013 року, з'явились позивач та представник відповідачів. Третя особа в судове засідання не з'явилась, у зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 10 червня 2013 року.

У судовому засіданні 10 червня 2013 року позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити. Представник відповідачів проти позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити. Третя особа у судове засідання не з'явилась, надіслала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 10 червня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні та зобов'язав представника відповідачів надати витребувані судом документи.

11 червня 2013 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідачів про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2013 року позивачем на ім'я відповідача 2 направлено заяву стосовно дій посадових осіб ДП «Інформаційний центр».

23 квітня 2013 року ОСОБА_1 отримала лист від 09 квітня 2013 року №Р-5084/6.1. за підписом директора Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України О.В. Зеркаль, згідно якого звернення позивача направлено за належністю для розгляду Державною виконавчою службою України.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та такими, що вчиненні з порушенням норм чинного законодавства України, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, викладеним в адміністративному позові, суд приходить до наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просить визнати дії відповідачів щодо направлення за належністю її звернення на ім'я Міністра юстиції України для розгляду Державною виконавчою службою України.

Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. № 393/96-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною 3 та 4 статті 3 названого Закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності, а скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

У той же час, частина 3 статті 7 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР передбачає, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Відповідно до статті 18 названого Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно зі статтею 19 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Статтею 20 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у заяві позивача від 02 квітня 2013 року нею було порушено два питання, а саме:

- здійснити усі можливі заходи щодо усунення порушень прав та інтересів ОСОБА_1, шляхом припинення обтяження всього рухомого майна боржника - ОСОБА_1 та заборони відчуження його, а також виключення (вилучення) внесеного до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису - усіх відомостей про зареєстроване обтяження всього рухомого майна боржника - ОСОБА_1 та заборони його відчуження, у тому числі тих, що містяться у витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №39735300, виданому 09 січня 2013 року;

- відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, провести службове розслідування стосовно генерального директора ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Добжанського В.Б., інших посадових осіб та службових осіб вказаного підприємства, а також притягнути їх до відповідальності.

Відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011, Міністерство юстиції України організує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з його діяльністю, діяльністю його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Відповідно до Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №385, ДВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.

Згідно з підпунктом 10 пункту 4 вказаного Положення ДВС України організує розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов'язаних із його діяльністю та діяльністю структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.

Аналіз наведених положень Указу Президента України від 06 квітня 2011 року №385, дає підстави для висновку про правомірність направлення звернення позивача від 02 квітня 2013 року в частині здійснення заходів щодо усунення порушень прав та інтересів останньої шляхом припинення обтяження всього належного їй рухомого майна для розгляду до ДВС України, оскільки відповідне обтяження було накладено саме на підставі реалізації структурним підрозділом ДВС України своїх владних управлінських функцій з примусового виконання рішення суду.

Щодо вимоги ОСОБА_1, викладеної у пункту 2 її звернення від 02 квітня 2013 року, а саме провести службове розслідування стосовно генерального директора ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Добжанського В.Б., інших посадових осіб та службових осіб вказаного підприємства, а також притягнути їх до відповідальності відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд приходить до наступного.

Так, як вбачається зі змісту пункту 11 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011, саме до повноважень Міністра юстиції України віднесено ініціювання питання щодо проведення службового розслідування стосовно керівників служб, їх заступників, інших державних службовців і працівників апаратів служб та їх територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління.

У той же час, частиною 2 статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.02.2011р. №3166-VI з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень Міністра, як керівника міністерства, віднесено, зокрема, вносити Прем'єр-міністрові України пропозиції щодо призначення на посади першого заступника міністра, заступника міністра (у разі введення), заступника міністра - керівника апарату та визначати обов'язки першого заступника міністра, заступника міністра (у разі введення) та заступника міністра - керівника апарату, розподіл повноважень міністра між першим заступником міністра та заступником міністра (у разі введення), які вони здійснюють у разі його відсутності.

Саме на реалізацію наведених положень Закону, наказом від 212/к від 01 березня 2012 року «Про розподіл повноважень між Міністром юстиції, першим заступником Міністра, заступником Міністра та заступником Міністра - керівником апарату» було затверджено відповідний розподіл, в якому до повноважень заступника Міністра - керівника апарату віднесено організацію роботи апарату Міністерства.

На виконання зазначених повноважень, заступником Міністра - керівником апарату Сєдовим А.Ю. за результатами вивчення звернення позивача від 02 квітня 2013 року було накладено резолюцію «до розгляду Директору Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України Зеркаль О.В».

Однак, як вбачається з пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 06 червня 2011 року №1495/5 «Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства юстиції України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України» Департамент взаємодії з органами влади визнаний відповідальним за взаємодію з Державною архівною службою України, Державною виконавчою службою України, Державною пенітенціарною службою України, Державною реєстраційною службою України та Державною службою України з питань захисту персональних даних.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що саме направлення заступником міністра - керівником апарату звернення позивача від 02 квітня 2013 року на розгляд до Департаменту взаємодії з органами влади зумовило, у подальшому, його передачу до ДВС України на розгляд та ненадання обґрунтованої відповіді в частині порушеного у ньому питання, що відносилось до компетенції Міністра юстиції України.

Посилання відповідачів на те, що підстави для проведення службового розслідування відносно генерального директора ДП «Інформаційний центр» відсутні, а зазначена особа не є ні посадовою, ні службовою особою відносно якої можливо провести розслідування у порядку, визначеному постановою Кабінетом Міністрів України від 13 червня 2000 року №950, на яку посилається позивач, на думку суду стосується розгляду заяви позивача з цього приводу по суті та жодним чином не свідчить про правомірність направлення такої заяви у відповідній частині на розгляд до ДВС України.

Наведене, на думку суду, є підставою для визнання протиправними дій Міністерства юстиції України та директора Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України Зеркаль О.В. щодо направлення за належність звернення у вигляді заяви ОСОБА_1 від 02 квітня 2013 року для розгляду Державною виконавчою службою України в частині питання проведення службового розслідування стосовно генерального директора ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Добжанського Віталія Броніславовича, інших посадових осіб та службових осіб вказаного підприємства, а також притягнення їх до відповідальності та, відповідно для зобов'язання Міністерства юстиції України розглянути заяву позивача від 02 квітня 2013 року у відповідній частині та надати письмову відповідь за результатами такого розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України та директора Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України Зеркаль Олени Володимирівни щодо направлення за належність звернення у вигляді заяви ОСОБА_1 від 02 квітня 2013 року для розгляду Державною виконавчою службою України в частині проведення службового розслідування стосовно генерального директора Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Добжанського Віталія Броніславовича, інших посадових та службових осіб вказаного підприємства, а також притягнення їх до відповідальності.

3. Зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 квітня 2013 року в частині проведення службового розслідування стосовно генерального директора Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Добжанського Віталія Броніславовича, інших посадових та службових осіб вказаного підприємства, а також притягнення їх до відповідальності та надати письмову відповідь за результатами такого розгляду у порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».

4. У решті позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя - А.І. Савченко

Судді: О.В. Дегтярьова

Н.А. Добрівська