Постанова № 31889461, 13.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 року Справа № 920/419/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Хижняка О.В. (директора)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське» (вх. № 1646С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 12.04.2013р. по справі № 920/419/13

за позовом Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим», м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське», с. Грабовське, Краснопільського району Сумської області

про стягнення 611303,20 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 р. позивач, ПСП «УкрРосХим», звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до ТОВ «Грабовське» та після її уточнення просив стягнути з відповідача на свою користь 95296,95 грн., з яких: 6 403,00 грн. пені, 2 893,99 грн. - 3% річних, 85 999,96 грн. штрафу в розмірі 20%, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами договорів поставки №853 від 16.10.2012 р. та договору зберігання №854 від 16.10.2012 р., а також стягнути судовий збір.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.04.2013 р. по справі №920/419/13 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Грабовське» на користь ПСП «УкрРосХим» 6403,00 грн. пені, 2893,99 грн. - 3% річних, 85999,96 грн. штрафу в розмірі 20%, 8225,94 грн. судового збору.

Відповідач, ТОВ «Грабовське», не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 12.03.2013р. по справі №920/419/13 частково, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення 6 403,00 грн. - пені, 2 893,99 грн. - 3% річних, 85 999,96 грн. - штрафу в розмірі 20%, 1 905,94 грн. - судового збору. В своїй апеляційній скарзі заявник зазначає, що, на його думку, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Позивач, ПСП «УкрРосХим», надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що господарським судом Сумської області 12.04.2013 р. було ухвалене цілком законне і обґрунтоване рішення, з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить залишити зазначене рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 16.10.2012 року між ПСП «УкрРосХим» (постачальник - позивач по справі) і ТОВ «Грабовське» (покупець - відповідач по справі) було укладено договір № 853 (договір 1), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти і оплатити товар (мінеральні добрива) в кількості 120 тон, вартістю 4300,00 грн. за тонну, в т.ч. ПДВ, на умовах EXW-склад постачальника (м. Суми, вул. Харківська, 122).

Розділом 2 зазначеного договору сторони визначили суму договору та порядок розрахунків. Загальна сума договору становить 516000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідач здійснює оплату отриманої продукції в день отримання продукції по накладних від позивача. Право власності на продукцію переходить до відповідача після перерахування на розрахунковий рахунок повної оплати (п. 2.2). У випадку неможливості оплати продукції в день отримання, відповідач приймає її на відповідальне зберігання власними силами, за власний рахунок на місце зберігання на власний розсуд. Взаємовідносини відповідача і позивача по зберіганню продукції у цьому випадку врегульовуються окремим договором зберігання. При цьому відповідач зобов'язаний викупити отриману продукцію до 31.12.2012 р. (п. 2.3). Під час викупу відповідачем продукції, що зберігається, з відповідального зберігання, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу штрафні санкції за затримку викупу продукції в порядку і на умовах, передбачених розділом 5 даного договору (п. 2.4).

В розділі 3 сторони за договором 1 дійшли згоди щодо порядку відвантаження товару, згідно якого встановили, що термін поставки товару - до 01.11.2012 року (п. 3.1). У випадку неможливості вивезти зі складу отриману продукцію відповідач має право залишити її на тимчасовому зберіганні на термін, що не перевищує одного місяця. В такому випадку сторони регулюють свої правовідносини по зберіганню шляхом укладення окремого договору (п. 3.3).

Відповідно до п.4.2 приймання продукції по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості №П-6 та якості №П-7.

Також, сторони передбачили відповідальність за порушення умов спірного договору поставки, що відобразили в розділі 5. Так, у випадку викупу продукції зі зберігання пізніше дня її отримання, якщо цей викуп відбувається до 25.11.2012 р., відповідач сплачує позивачу пеню із розрахунку 24% річних від суми платежу за викуп за кожний день прострочення (п. 5.1).

Якщо викуп здійснюється 25.11.2012 р. і пізніше, відповідач крім зазначених вище санкцій, додатково сплачує позивачу: 3% річних від суми викупу (за весь період прострочення), згідно ст. 625 ЦК України; інфляційні збитки в розмірі офіційно встановленого індексу інфляції за місяць, в якому здійснювався викуп (п. 5.2).

У випадку, якщо викуп продукції здійснюється після 25.12.2012 р. і пізніше, відповідач окрім зазначених вище санкцій, додатково сплачує позивачу разовий штраф в сумі 20% вартості товару, що викупається (п. 5.3).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання взятих на себе зобов'язань, але не пізніше 31.12.2012 р. (п. 8.1 договору 1).

Цього ж дня, 16.10.2012 р. між ПСП «УкрРосХим» (поклажедавець - позивач по справі) та ТОВ «Грабовське» (зберігач - відповідач по справі) був укладений договір зберігання №854 (договір 2), за умовами якого зберігач прийняв на зберігання переданий йому товар (мінеральні добрива) в кількості 120 тон, по обліковій ціні 4300,00 грн. за тонну (з ПДВ). Асортимент, кількість, фасування та вартість товару вказується в актах приймання-передачі майна на зберігання, які є невід'ємною частиною договору. Місцем зберігання є склад позивача. Згідно п. 3.2. договору 2 товар передається на зберігання на термін, що не перевищує терміну дії договору, тобто до 31.12.2012 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що взяті на себе зобов'язання за договором поставки він виконав в повному обсязі, та поставив підприємству відповідача 120 тон продукції на загальну суму 429999,81 грн. На підтвердження цього факту позивач надав копії заявок відповідача на відпуск продукції, відповідних товарно-транспортних накладних та актів до договору зберігання №854 від 16.10.2012 р., а саме:

- 25.10.2012 р. відповідач отримав 60 тонн продукції на загальну суму 214 999,80 грн. (заявка, товарно-транспортні накладні №13 та №14, акт №1 - від 25.10.2012 р. );

- 06.11.2012 р. відповідач отримав 20 тонн продукції на загальну суму 71 666,67 грн. (заявка, товарно-транспортні накладні №15 та №16, акт №2 - від 06.11.2012 р.);

- 09.11.2012 р. відповідач отримав 20 тон продукції на загальну суму 71 666,67 грн. (заявка, товарно-транспортні накладні №18 та №19, акт №3 - від 09.11.2012 р.);

- 29.11.2012 р. відповідач отримав 20 тон продукції на загальну суму 71 666,67 грн. (заявка, товарно-транспортні накладна №23, акт №4 - від 29.11.2012 р.).

Відповідач, в свою чергу, розрахувався з позивачем за поставлену продукцію у повному обсязі, але вже після подачі позовної заяви до господарського суду, про що свідчать копії платіжних доручень:

- №1282 від 13.03.2013 р. на суму 100 000,00 грн.;

- №1283 від 14.03.2013 р. на суму 100 000,00 грн.;

- №1293 від 20.03.2013 р. на суму 100 000,00 грн.;

- №1294 від 20.03.2013 р. на суму 1 000,00 грн.;

- №1303 від 25.03.2013 р. на суму 103 200,00 грн.,

- №1319 від 29.03.2013 р. на суму 90 300,00 грн.;

- №1327 від 10.04.2013 р. на суму 21 500,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не сплачено штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки на виконання вимог п. 2.3 договору 1 відповідач повинен був викупити товар в день його отримання, але не пізніше 31.12.2012 р., в день отримання відповідач товар не оплатив, а отже термін прострочення становить 37 днів. Окрім пені, керуючись п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору поставки, позивач нарахував відповідачеві 3% річних від суми викупу (за весь період прострочення) та разовий штраф в сумі 20% вартості товару, що викупається.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем було надано достатньо доказів на підтвердження поставки товару відповідачу, здійсненої відповідно до договору поставки №853 від 16.10.2012 р. Проте відповідачем не було надано суду доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, в зв'язку з чим суд стягнув з підприємства відповідача суму пені, 3% річних та штрафу в розмірі 20%, нарахованих в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами договорів поставки № 853 та зберіганням № 854.

В своїй апеляційній скарзі відповідач, ТОВ «Грабовське», зазначає, що акти до договору зберігання, на які господарський суд посилається як на підставу здійснення поставки, не можуть підтверджувати факт отримання товару, як і відповідні товарно-транспортні накладні, оскільки останні взагалі не містять посилань на договір поставки. Так, за твердженнями відповідача факту постачання взагалі не відбулося, а товар був отриманий ним виключно на зберігання, відповідно до укладеного договору зберігання. За таких обставин, нарахування штрафних санкцій за договором поставки, які є предметом позовних вимог, здійснюються лише у разі порушення зобов'язання, а саме - порушення строку сплати отриманого за договором поставки товару, в той час як факт отримання товару за договором поставки позивачем доведено не було.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим з огляду на таке.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавств, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позиція відповідача спростовується матеріалами справи та його ж твердженнями у відзиві на позовну заяву. Як вже було зазначено, відповідач - ТОВ «Грабовське» розрахувався з позивачем за поставлену продукцію у повному обсязі: протягом березня 2013 р. п'ятьма платіжними дорученнями на загальну суму 404200,00 грн., та двома платіжними дорученнями протягом березня-квітня 2013 р. вже після подачі позовної заяви до господарського суду. В кожному із перелічених вище платіжних доручень є відмітка про призначення платежу за мінеральні добрива згідно договору № 853 від 16.10.2012 р. (договір поставки). При цьому, в своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що станом на 29.03.2013 р. за отримані, згідно договору № 853 від 16.10.2012 р., мінеральні добрива ТОВ «Грабовське» перерахувало позивачеві 494500,00 грн.

В доповненні до відзиву на позовну заяву відповідач повідомив суд першої інстанції про те, що станом на 11.04.2013 р. він повністю розрахувався з позивачем за отриманий товар, сплативши в загальному розмірі 516000,00 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дні, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару відповідачу за договором поставки № 853 від 16.10.2012 р., відповідальність, передбачена п. 5.2 та п. 5.3 зазначеного договору, була застосована господарським судом до відповідача цілком правомірно, оскільки останнім було здійснено викуп товару після гранично встановленого строку на його оплату, тобто після 31.12.2012 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 12.04.2013 року по справі №920/419/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Грабовське», с. Грабовське, Краснопільського району, Сумської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 12 квітня 2013 року по справі № 920/419/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 13 червня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.