Постанова № 31889062, 13.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року № 813/2230/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представників позивача - Фурика А.Я., Патер Д.І.

представника відповідача - Булаш З.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» до ДПІ в Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

ТзОВ "Меркор Україна" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС від 07.02.2013 року №0000022321 та від 07.02.2013 року №0000012321. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкові повідомлення-рішення №0000022321 та №0000012321 підлягають скасуванню, оскільки для проведення ремонтних робіт будівлі по вул.Озерній, 1 у с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області, здійснених підрядними організаціями, не потрібно було одержувати дозволи для початку таких робіт, відповідно безпідставним є висновок, викладений в акті від 11.03.2013 року №9/22-10/34768216 по результатах планової виїзної перевірки ТзОВ "Меркор Україна", про те, що правочини, укладені ТзОВ "Меркор України" з підрядними організаціями щодо здійснення ремонтно-відновлювальних робіт на вищезгаданому об'єкті є нікчемними. Також зазначає, що основна діяльність ТзОВ "Меркор Україна" - реалізація протипожежних дверей, а встановлення цих дверей - це додаткова послуга при продажі цих дверей. При цьому, підприємство не здійснює монтажу дверей без їх продажу. Закуплені комплектуючі до дверей (а це в основному гарнітура до замків, яка досить дорога) встановлюються на двері монтажною групою при монтажі дверей на об'єкті. Оскільки, ці комплектуючі входять у вартість реалізованих дверей (рах.702), але списуються як матеріали при монтажі (рах.703, 903), то вони і збільшують собівартість наданих послуг (рах.903), а тому спотворюють собівартість наданих послуг на рахунках бухгалтерського обліку. Представники позивача звернули увагу, що підприємство має високу націнку, при якій після списання загальногосподарських витрат, платить суттєву суму податку на прибуток. Тому висновок перевіряючих про завищення витрат при монтажі дверей на суму 823893,0грн. вважають неправомірним. Також, вважають неправомірним висновок, викладений в акті перевірки, щодо незаконності врахування у складі витрат 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого у 2010 році, оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 №2а-12121/11/1370 задоволено визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому р-ні м.Львова №0001632321 та №0001642321 від 14.10.2011року за результатами документальної перевірки за період з 01.01.2010 по 30.06.2011, якими донараховано підприємству податкові зобов'язання по даному факту. Крім цього, зазначили, що правомірність врахування у складі витрат 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого у 2010 році підтверджується Узагальнюючою податковою консультацією щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, затвердженою Наказом ДПС України від 05.07.12 №575. Також ствердили, що в ході перевірки податковим інспекторам надавались акти списання матеріалів, які використані для збільшення вартості об'єктів основних засобів по рах.1522, які підтверджують, що ці витрати пов'язані з господарською діяльністю, однак податковий інспектор безпідставно склала акт про ненадання таких документів. Просять позов задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з мотивів викладених в заперечені на адміністративний позов. Зокрема, зазначила, що ТзОВ "Меркор Україна" до перевірки не представило дозвіл на виконання робіт по будівництву "виробничого цеху з виготовлення продукції засобів протипожежного захисту, акти здачі-приймання будівельного майданчика, акти на закриття прихованих робіт Форма ДБН А.3.1-5:2009, акти перевірки встановлення обладнання на фундамент та інші. Тому, вважає, що ТзОВ "Меркор Україна" здійснювало будівельні роботи у період липень 2011 року - вересень 2012 року по вищевказаному об'єкту без наявності дозвільної документації на проведення будівельних робіт з контрагентами, а тому, на думку представника відповідача, є підстави вважати угоди з даними контрагентами такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, тобто нікчемними. Крім цього, представник відповідача зауважила, що в ході перевірки встановлено надання послуг по монтажу дверей за цінами нижче сформованої собівартості. Також представник відповідача вважає, що ТзОВ "Меркор Україна" безпідставно списало витрати по ремонту виробничих приміщень, оскільки не представило актів виконаних робіт та актів списання товаро-матеріальних цінностей. Також зазначила, що ТзОВ "Меркор Україна" не відображено результати документальної перевірки, по наслідках якої складено акт від 03.10.2011 року №3440/23-209/34768216, а саме не проведено зменшення від'ємного значення оподаткування податком на прибуток в 3 кварталі 2011 року.

Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Працівниками державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДВС проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Меркор Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 11.03.2013 року №9/22-10/34768216. У вказаному акті перевірки, зокрема, встановлено порушення ТзОВ "Меркор Україна":

1. п.п.14.1.36, п.п.14.1.228, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.12 ст.146, п.150.1 ст.150 розділу ІІІ ПК України занижено податок на прибуток на загальну суму 452387грн., в тому числі в 3 кв.2011 року на суму 263707грн, в 4кв. 2011 року на суму 73801грн., в 1 кв. 2012 року на суму 19624грн., в 2кв. 2012 року на суму 31457грн., в 3 кв. 2012 року на суму 63798грн.;

2. п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 518440грн., в тому числі за червень 2012 року на суму 202810грн., за липень 2012 року на суму 33333грн., за вересень 2012 року на суму 46719грн., за квітень 2012 року на суму 6701грн., за лютий 2012 року на суму 48819грн., за листопад 2011 року на суму 19964грн., за жовтень 2011року на суму 52203грн., за серпень 2011 року на суму 22452грн., за липень 2011 року на суму 85439грн.

На підставі складеного ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС від 07.02.2013 року №0000022321, яким збільшено ТзОВ "Меркор Україна" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 481106,75грн., з яких 28719,75грн. штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС від 07.02.2013 року №0000012321, яким збільшено ТзОВ "Меркор Україна" суму грошового зобов'язання з ПДВ на 648050,00грн., з яких 129610,0грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається, з листа філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Львівській області від 25.02.2013 року №36 експертиза проектної документації Філією виконується згідно ст.31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року №560 "Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України" та ДСТУ-Н БА.2.2-10:2012 "Настанова з організації проведення експертизи проектної документації на будівництво". Згідно п.3.1 ДБН А2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" термін та визначення поняття "будівництво" означає - нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва. Так як термін "ремонтно-відновлювальні роботи в існуючій будівлі" не входять в цей перелік, згідно ст.31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ці роботи не підлягають експертизі, а відповідно реєстрація декларації на початок виконання будівельних робіт не вимагається.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Разом з тим, в ході судового розгляду відповідачем не представлено жодних доказів того, що позивач виконував саме будівельні роботи, а не ремонтно-відновлювальні роботи на об'єкті, який належить йому на праві власності.

Також суд вважає за необхідне, щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, зазначити наступне.

Відповідно до 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст.203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Таким чином підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок.

Щодо висновків, викладених в акті перевірки від 03.10.2011 року №3440/23-209/34768216 про відсутність підтвердження фактичного використання товаро-матеріальних цінностей та їх зв'язку з підготовкою, організацією, веденням господарської діяльності ТзОВ "Меркор Україна", суд звертає увагу на те, що представником позивача долучено акти списання товаро-матеріальних цінностей №60 від 30.09.2011, № 79,78 від 21.11.2011, водночас, відповідачем не представлено жодних доказів того, що такі документи запитувались у позивача в ході перевірки, однак не були надані, а тому суд вважає необгрунтованим висновок, викладений в акті перевірки від 03.10.2011 року №3440/23-209/34768216 про відсутність зв'язку списаних товаро-матеріальних цінностей з підготовкою, організацією, веденням господарської діяльності ТзОВ "Меркор Україна".

Крім цього, суд звертає увагу на те, що реалізація протипожежних дверей є основною діяльністю ТзОВ "Меркор Україна", а встановлення протипожежних дверей є додатковою послугою, яку надає позивач при продажу даних дверей покупцеві. Закуплені комплектуючі до дверей, зокрема гарнітура до замків, встановлюються на двері монтажною групою при монтажі дверей на об'єкті. Таким чином, саме комплектуючі, які входять у вартість реалізованих дверей (рах.702), але списуються як матеріали при монтажу (рах.703, 903), і збільшують собівартість наданих послуг (рах.903) виключно на рахунках бухгалтерського обліку, але не призводять до заниження собівартості проданих та змонтованих протипожежних дверей, оскільки діяльність ТзОВ "Меркор Україна" є прибуткова.

З огляду на наведене, висновок про надання послуг по монтажу дверей за цінами нижче сформованої собівартості є безпідставним.

Щодо висновків, викладених в акті перевірки від 03.10.2011 року №3440/23-209/34768216 щодо не проведення зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування в 3 кварталі 2011 року слід зазначити наступне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 №2а-12121/11/1370 задоволено позов ТзОВ "Меркор Україна", визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому р-ні м.Львова №0001632321 та №0001642321 від 14.10.2011року за результатами документальної перевірки за період з 01.01.2010 по 30.06.2011.

Як вбачається із вказаної постанови, суд прийшов до висновку, що ТзОВ "Меркор Україна" обгрунтовано склало декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, відтак підстав для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду у податкового органу не було.

Також, відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, затвердженої Наказом ДПС України від 05.07.12 №575, порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у наступних податкових періодах для платників передбачено статтею 150 розділу III Кодексу… Згідно із внесеними пунктом 97 Закону №4834 змінами до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ „Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується:

у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення…Закон №4834 передбачає врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке утворилися станом на 1 січня 2011 року, при визначенні від'ємного значення об'єкту оподаткування за ІІ-ІV квартал 2011 року.

З огляду на наведене вище, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС від 07.02.2013 року №0000022321 та від 07.02.2013 року №0000012321 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог КАС України судовий збір слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС від 07.02.2013 року №0000022321 та №0000012321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна» 2 294 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 18.06.2013 року.