Рішення № 31888555, 27.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р.Справа № 922/102/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Запорізька кондитерська фабрика", м. Запоріжжя до ФОП ОСОБА_2, смт. Солоницівка про стягнення коштів у розмірі 9 763,12 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - ОСОБА_1, за дов.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ПАТ "Запорізька кондитерська фабрика" про стягнення з ФОП ОСОБА_2 суми основного боргу у розмірі 6 964,02 грн., пені в сумі 701,17 грн., штраф в сумі 348,20 грн., 3% річних в сумі 140,23 грн.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, надіслав до суду додаткові пояснення, в яких підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а також просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в призначеному судовому визнав суму основного боргу, але обґрунтованого письмового відзиву не надав.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

03.04.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Запорізька кондитерська фабрика" (позивач по справі; Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі; Покупець) було укладено договір №69

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався поставляти, а Покупець приймати та своєчасно оплачувати Товар на умовах даного Договору.

Згідно з п. 2.10. Договору Умови оплати поставленого Товару - по факту поставки, але не пізніше 1 дня з моменту поставки.

Відповідно до п. 2.5. Договору датою поставки вважається дата підписання сторонами накладної на отпуск Товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за умовами Договору, поставив відповідачеві Товар, що підтверджується видатковою накладною №100375 від 03.04.2012 р. на суму 11 568,02 грн., копія якої долучена до матеріалів справи.

В свою чергу відповідач прийняв Товар, але грошові кошти сплатив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 6964,02 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про сплату заборгованості за договором №69 від 03.04.2012 року, але останній залишив її без розгляду.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений Товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 6964,02 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.4.5. Договору, у разі порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від суми заборгованості.

Так, позивачем за порушення строків оплати поставленого Товару відповідачу був нарахований штраф у розмірі 5% від суми заборгованості в сумі 348,20 грн.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення штрафу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про своэчасне погашення суми основного боргу та нараховано пені, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 348,20 грн., обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 701,17 грн., то суд зазначає наступне:

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2. Договору, передбачено що, у разі порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 701,17 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований за період з - 28.04.2012 року по 28.12.2012 року, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені нарахована за шість місяців в розмірі 522,30 грн., в частині стягнення пені в сумі 178,87 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 140,23 грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» (69063, м.Запоріжжя, вул. Артема 7, код ЕДРПОУ 00382094) суму основного боргу у розмірі 6 964,02 грн., пеню в сумі 522,30 грн., штраф в сумі 348,20 грн., 3% річних в сумі 140,23 грн., судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 178,87 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 04.03.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/102/13-г