Ухвала суду № 31887511, 13.06.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 123/2761/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В. № провадження: 22-ц/190/3801/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.

"13" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Дралла І.Г., Суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В., При секретарі:Почотовій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 квітня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля і визнання права власності на автомобіль.

Вимоги мотивовані тим, що він 20 липня 2009 року придбав у ОСОБА_7 автомобіль Ford Mondeo 1994 року випуску державний номер НОМЕР_1. У розрахунок позивач передав відповідачу гроші в сумі 29 000 гривень, а відповідач видав нотаріально засвідчену довіреність на ім'я позивача на право розпоряджатися автомобілем, передав автомобіль і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Таким чином позивач вважає, що був укладений договір купівлі-продажу автомобіля, але нотаріально посвідчений договір укладений не був і на теперішній час відповідач ухиляється від його укладання.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам у справі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач та третя особа, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не з'явилися.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав і пояснив, що ОСОБА_7 не мав наміру продати автомобіль ОСОБА_6 і є судове рішення за яким ОСОБА_6 зобов'язаний повернути автомобіль власнику.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу автомобіля повинен укладатись в письмовій формі і підлягає обов'язковій державній реєстрації власника автомобіля згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 17 вересня 1998 року «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок» підставою для якої є договір.

У даному випадку довіреність на право розпорядження автомобілем, а також передача позивачу автомобіля і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не надає право суду визнавати таку угоду дійсною та визнавати право власності на автомобіль, оскільки не відбулося державної реєстрації переходу права власності на автомобіль. Визнання таких договорів, тобто таких, що не підлягають нотаріальному посвідченню, дійсними законом не передбачено. Державна реєстрація факту придбання ОСОБА_6 автомобіля відповідно до вимог закону проведена не була, тому немає правових підстав для задоволення позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід є необґрунтованим. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права. Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано врахував всі обставини справи і дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не засновані на законі.

Судом правильно встановлено, що письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля та його державна реєстрація передбачена Постановою КМУ №1388 від 17 вересня 1998 року, і згідно з п.2 зазначеної постанови є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Посилання апелянта на довіреність, як на підставу задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки довіреність надає право розпоряджатися автомобілем від імені ОСОБА_7 і навпаки свідчить проте, що останній є власником спірного автомобіля. При цьому, тривалість користування автомобілем ОСОБА_6 не є підставою для задоволення позовних вимог.

Пунктами 7,8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі Правила), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 7 вересня 1998 року, передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеним на товарних біржах.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуження, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться.

Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків. Реєстрація транспортних засобів скасовується в разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими. Реєстрація транспортних засобів також скасовується у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів його складових частин.

Абзацом другим пункту 14 Правил передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) або зняття з обліку транспортних засобів (крім випадків вибракування їх у цілому) без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначається) чи підробленими (змінено один чи кільки символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами, двигуна) не допускається. Перша реєстрація в Україні таких транспортних засобів, а також транспортних засобів, які розшукуються правоохоронними органами іноземних держав, увезених на митну територію України, не здійснюється.

Таким чином Правилами встановлено спеціальний порядок державної реєстрації транспортних засобів і згідно такого порядку не допускається реєстрація транспортного засобу з підробленими (зміненими) ідентифікаційними номерами складових частин, у тому числі й кузова.

З врахуванням положень зазначених Правил суд першої інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Довід апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 328, 334, 347, 392, 208 ЦК України, Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок тощо.

Посилання апелянта на статті 205 ч.2, 218 ч.1 ЦК України, як на підставу задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки у даному випадку не є обов'язковим нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, а є обов'язковим державна реєстрація переходу права власності на автомобіль з дотриманням умов, що передбачені Правилами, у зв'язку з чим немає правових підстав для визнання правочину дійсним (стаття220 ЦК України) і визнання права власності на спірний автомобіль за позивачем.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.