Постанова № 31887070, 10.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2013 р. (12:28 год.) Справа №801/4136/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК

про визнання протиправним рішення та його скасування,

без участі представників сторін,

Суть спору: 15.04.13р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України у Сімферопольському районі про визнання протиправним та скасування рішення Управління від 03 квітня 2013 року №101 про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 2542,86 грн.; визнання протиправним та скасування рішення Управління від 03 квітня 2013 року № 100 про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, які використовуються у системі персоніфікованого обліку на загальну суму 170 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій прийняті на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV, тобто норм, які на момент прийняття рішень втратили чинність.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Сторони явку своїх представників у судове засідання 10.06.2013 року не забезпечили.

Клопотанням від 15.04.2013 року, яке здано нарочно до канцелярії Окружного адміністративного суду АР Крим 15.05.2013р., позивач просив розглядати справу у його відсутність (а.с.14).

Від відповідача до дня розгляду справи надійшли заперечення на адміністративний позов (а.с.34-35), в яких він просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що застосування п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV є обґрунтованим, оскільки притягнення до відповідальності за порушення у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється за тими нормами законодавства, що діяли на момент його вчинення.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Суд зазначає, що позивач зазначив відповідачем у позові Пенсійний фонд України у Сімферопольському районі, тоді як вірним найменуванням відповідача є Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК, приймаючи до уваги, що позивач допустив помилку у найменуванні відповідача, що є підставою для заміни відповідача по справі, то суд вважає належним відповідачем Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення № 8-2) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.2 Положення № 8-2 Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (надалі - Закон № 2464).

Згідно з п. ч. 1 ст.1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Згідно з п.1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим Сімферопольською районною державою адміністрацією АР Крим 19.07.2002 року у якості фізичної особи - підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В01 № 368210 (а.с.15).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 з 29.07.2002р. зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим як платник страхових внесків за номером 24316498.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що 20.03.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 19.03.2013р., своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 29.07.2002р. по 31.12.2010р., повноти та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум страхових внесків та сум єдиного внеску за період з 29.07.2002р. по 31.12.2010р., а також достовірності даних, наданих до системи персоніфікованого звіту відомостей загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за період з 01.01.2004р. по 31.12.2010р., про що складено Акт № 19-ф від 20.03.2013 року (а.с.16-20).

Перевіркою встановлено:

1. Перевіркою правильності нарахування та сплати страхового збору та єдиного внеску встановлені порушення:

п. 1.4, п.4.1, п.11.11 Інструкції № 21-1;

п.1 ст. 19, п.2 ст.20 3акону України №1058;

п.3 ст.2, п.4 ст.4, п.1 ст.4 Закону України №400 в результаті чого:

- донарахований страховий збір на загальну суму - 598,38 грн.(в т.ч. по ставці 32%-33,2% - 571,55 грн., по ставці - 1-2% - 26,83 грн.)

- зменшений страховий збір на суму - 340,00 грн. ( в т.ч. по ставці 32%-33,2% - 328,00 грн., по ставці 1-2% -12 грн.):

2. Перевіркою достовірності формування та надання відомостей про застраховану особу встановлені порушення п.8.3 Порядку № 7-6, п.4.8 Порядку № 22-2, в результаті чого:

- по 1 застрахованій особі в 2011-2013 рр. ідентифікаційний номер не відповідає довідці ДПІ;

- по 1 застрахованій особі нарахована та виплачена заробітна плата не відповідає відомостям, наданим до СПУС за 2005 рік.

3. По сумі зобов'язання зі сплати збору виявлені відхилення за січень 2013 року на 0,40.

4. Перевіркою достовірності формування та надання відомостей про застраховану особу, які використовуються в системі персоніфікованого державного соціального страхування перевірені відомості про застрахованих осіб за 2004 - 5, за 2005-2013 - 9.

На найманих працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 копії паспортів і довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів для перевірки не надані.

При звірці прізвищ, імен, по-батькові та ідентифікаційних номерів застрахованих осіб, наданих до Державного реєстру з ксерокопіями паспортів та довідками ДПІ про привласнення ідентифікаційного номеру виявлені відхилення по ОСОБА_8 (по СПУС іпн НОМЕР_1, фактично іпн НОМЕР_2).

На підставі Акту перевірки Акт № 19-ф від 20.03.2013 року УПФУ в Сімферопольському районі АРК прийняті рішення № 100 від 03.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за надання недостовірних даних, які використовуються в системі персоніфікованого обліку, яким до позивача на підставі п. 5 ч. 6 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV застосовані фінансової санкції в розмірі 170,00 грн. та № 101 від 03.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунків страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, встановленні законодавством, яким до позивача на підставі п. 5 ч. 6 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV застосовані фінансової санкції в розмірі 2542,86,00 грн. (а.с.6, 7).

Позивач, не погодившись з вищевказаними рішеннями, звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішення від 03.04.2013р. № 100 та № 101, прийняті Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялта АРК Сімферопольському районі на підставі 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень, судом встановлено наступне.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011 року.

Відповідно, з 01.01.2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011 року, слід враховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку із втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином:

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до та після 01.01.2011 року, нараховувати штрафи та пеню, визначені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідачем спірними рішеннями нараховані штрафні санкції, визначені пунктом 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за порушення, вчинені до 01.01.11 року, враховуючи, що зазначені норми закону вже втратили чинність, суд приходить до висновку, що їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З урахуванням викладеного, враховуючи лише неправомірне застосування Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим під час прийняття рішень від 03.04.2013 року № 100 та 101 норми законодавства, яка на момент прийняття оскаржуваних рішень втратила чинність, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим від 03.04.2013 року № 100 та № 101.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Суд зазначає, що позивачем сплачений судовий збір в розмірі 115,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10.04.2013 року.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлений судовий збір в розмірі 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, на день звернення позивача з адміністративним позовом до суду мінімальний розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру складав 114,70 грн.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 115,00 грн. судового збору, отже судовий збір сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки сплаті підлягало 114,70 грн., але питання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору може бути вирішено за заявою позивача, відтак такої заяви на адресу суду не надійшло, тому суд вважає, що поверненню з Державного бюджету України підлягають витрати за сплату судового збору в розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим від 03.04.2013 року № 100 та № 101.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (код ЄДРПОУ 22259661).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова