Ухвала суду № 31887049, 12.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р.Справа № 2070/2а-4786/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 2070/2а-4786/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотест"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотест» (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якій прохав суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС №0000012210 від 04.04.2012 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 9914,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4957,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотест» до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012 року №0000012210 винесене ДПІ в Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотест», пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво.

Позивач перебуває на обліку платників податків в ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС на підставі наказу № 76 від 27.03.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Слас груп» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.

За результатами перевірки Відповідачем було складено акт про встановлені порушення від 29.03.2011 р. № 121/23/30882862, яким встановлено порушення п.п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 9914,0 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення ДПС № 0000012210 від 04.04.2012 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 9914,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4957,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ "Слас груп", який не спричиняє реального настання правових наслідків.

Такі висновки податкового органу грунтуються на акті від 12.01.2012 р. № 15/23-03-05/34476792 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Слас груп" відповідно до якого у ТОВ "Слас груп" встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, в зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, тобто господарські операції ТОВ "Слас груп" не мають реального товарного характеру.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ "Слас груп" договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з акту перевірки, фактичним видом діяльності позивача є виробництво вимірювальних приборів і газоаналізаторів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Екотест» укладено договір поставки №06/10-11 від 06.10.2011 року з ТОВ «Слас груп».

Згідно умов договору ТОВ «Слас груп» (Постачальник) зобов'язується систематично постачати і передавати у власність ТОВ «Екотест» (Покупцю) певний товар, а саме: комплектуючі для газоаналізаторів за замовленням Покупця.

Виконання умов угоди підтверджено видатковою накладною та податковою накладною.

Суму податку на додану вартість по податковій накладній №06102011 від 06.10.2011 року включено до складу податкового кредиту, відображено у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість.

Оплата товару за договором поставки №06/10-11 від 06.10.2011 року підтверджується платіжним дорученням № 254 від 21.10.2011 року.

Дебіторська/кредиторська заборгованість між позивачем та його контрагентом відсутня.

Отриманий від ТОВ «Слас груп» товар позивачем було оприбутковано, що підтверджується звітом по проводкам за жовтень 2011 року (а.с.25).

Отримані комплектуючі для газоаналізаторів були використані позивачем у власній господарській діяльності для розробки газоаналізаторів, на які позивач має свідоцтво про державну метрологічну атестацію. Зі свідоцтв про державну метрологічну атестацію вбачається, що газоаналізатори вироблені позивачем та йому належать.

В подальшому вироблені газоаналізатори позивачем були реалізовані ТОВ "Енергосталь-комплект", ТОВ "ВИКИР", ПП "Гал-сервіс" ТОВ "Екотранс", ПАТ "Асфальтобетонний завод", ТОВ "Автоекоприлад", що підтверджується видатковими, податковими накладними.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт реального укладення та здійснення спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ "Слас груп" слугував акт перевірки ТОВ "Слас груп" за висновками якого відповідач прийшов до висновку про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2011 року за операціями, проведеними на підставі спірного договору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, суми ПДВ за спірними господарськими операціями позивач відніс до податкового кредиту на підставі належно оформленої податкової накладної.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданої ТОВ "Слас груп" податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Слас груп" за спірним договором, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 2070/2а-4786/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.