Ухвала суду № 31886984, 07.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 р.Справа № 820/832/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 820/832/13-а

за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "СТІНГ"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Науково-виробниче приватне підприємство "СТІНГ" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач) , в якій просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.01.2013 року №0000240221 про збільшення науково-виробничого приватного підприємства "СТІНГ" грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 29210,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7302,59 грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.01.2013 року №0000230221, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 30670,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7667,69 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 року адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства "СТІНГ" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.01.2013 року №0000240221 про збільшення Науково-виробничому приватному підприємству "СТІНГ" грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 29210,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7302,59 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.01.2013 року №0000230221, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 30670,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7667,69 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Науково-виробниче приватне підприємство "СТІНГ" (далі за текстом НВПП "СТІНГ") зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.05.1998 року, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 190).

З довідки №229 від 16.07.2012 року, вбачається, що Позивач знаходиться на податковому обліку в Основ'янській міжрайонній державній податковій інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби 29.05.1998 року за реєстраційним номером 990 (а.с. 188).

Підприємство Позивача є платником податку на додану вартість, про що останньому видано свідоцтво державного зразку №200004363 від 13.10.2011 року (а.с. 189).

Фахівцями Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка НВПП "СТІНГ" (код ЄДРПОУ 25472556) щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період червень 2012 року та включення до складу витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування вартість придбаних товарів (робіт, послуг) за період червень 2012 року з ТОВ "АПК Харківцукорзбут", код ЄДРПОУ 37190987.

Результати перевірки оформлені актом №49/22-104/25472556 від 10.01.2013 року, яким були зафіксовані наступні порушення: п.п.138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 30670,74 грн. за 2 квартал 2012 року; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 29210,34 грн. за червень 2012 року (а.с. 6-17).

На підставі вищезгаданого акту перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення - рішення: №0000240221 від 24.01.2013 року, №0000230221 від 24.01.2013 року (а.с. 18-19).

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугувало відображення в акті від 10.01.2013 року №49/22-104/25472556 судження суб'єкта владних повноважень про порушення НВПП "СТІНГ" п.п.138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ "АПК Харківцукорзбут", які реально не відбулись.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток за червень 2012 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту та витрат за вказаний період в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ та витрат за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ "АПК "Харківцукорзбут", який не спричиняє реального настання правових наслідків.

Такі висновки податкового органу грунтуються на акті від 14.09.2012 року №758/221/37190987 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "АПК "Харківцукорзбут" щодо підтвердження господарських відносин з постачальником ТОВ "Євросервіс енд трейд за висновками якого податковий орган прийшов до висновку про те, що господарська діяльність ТОВ "АПК "Харківцукорзбут" має наступні ознаки нереальності% відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення господарських операцій, незначний штат працюючих, відсутні транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, тобто встановлено неможливість реального здійснення платником операцій по ланцюгу постачання.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ "АПК "Харківцукорзбут" договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

У періоді, що перевірявся, позивач здійснював такі види діяльності, зокрема- роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Між НВПП "СТІНГ" (Покупець) та ТОВ "АПК Харківцукорзбут" (Постачальник) укладений договір поставки №0301П1 від 03.01.2012 року (а.с. 20-21) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити.

На підставі цього правочину, ТОВ "АПК Харківцукорзбут" поставляло цукор на умовах DDP склад покупця (Позивача): м. Харків, вул. Шевченка, 142 А.

В підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано сертифікат якості, податкові накладні, прибуткові накладні, накладні, декларацію про оптову ціну, посвідчення про якість цукру, висновками державної санітарно - епідеміологічної експертизи.

В підтвердження фізичного переміщення товару позивачем надано товарно-транспортні накладні.

Придбаний у ТОВ "АПК Харківцукорзбут" товар (цукор), позивачем використано у господарській діяльності, а саме: продано в роздріб покупцям супермаркету із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Отже, документально позивачем доведено факт реального укладання та здійснення спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ "АПК Харківцукорзбут" слугував акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АПК Харківцукорзбут" за висновками якого відповідач прийшов до висновку про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток за червень 2012 року за операціями, проведеними на підставі спірного договору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Позивачем до податкового кредиту за спірний період суми ПДВ віднесено на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "АПК "Харківцукорзбут" податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "АПК "Харківцукорзбут" за спірним договором, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПКУ, визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з приписами п.п.139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не відносяться до витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом за спірним договором підтверджено документально, а тому витрати понесені за спірним договором правомірно віднесені останнім до витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на прибуток.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 820/832/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.