Рішення № 31885889, 17.06.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/5483/2012

№ 2\106\11\13.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі

головуючого судді Абзатової Г.Г.

при секретарі Поварчук Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Євпаторія цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Євпаторійської міської Ради про виділ частки зі спільного майна, усунення перешкод у користуванні власністю, припиненні дії договору

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Євпаторійської міської Ради про виділ частки зі спільного майна, усунення перешкод у користуванні власністю, припиненні дії договору оренди земельної ділянки. Свої вимоги мотивували тим, що позивачі та відповідачі є співвласниками у рівних частках - по 1\4 частки будинку АДРЕСА_1, у який розташований магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». Відповідачі без згоди співвласників займають усі приміщення магазину, тому вони позбавлені можливості користуватися належною ним часткою магазину. Просять виділити ним частку магазину у натурі, яка відповідає їх ідеальним часткам. Крім того, просять суд усунути перешкоди їх праву користування виділеною часткою магазину, зобов'язавши відповідачів звільнити протягом десяті днів виділену частку від товарів та речей. У зв'язку з тим, що вони мають право користуватися часткою земельної ділянки, на якій розташований магазин, просять визначити порядок користування земельною ділянкою, запропонований експертом, а дію договору оренди, який укладений між Євпаторійською міською Радою та ОСОБА_3 припинити.

У судовому засіданні представник позивачів, позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представник з позовними вимогами не погодилися, просили у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що виділ частки магазину неможливий, позовні вимоги в частині припинення дії договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та Євпаторійською міською Радою не засновані на законі.

Представник відповідача Євпаторійської міської Ради з позовними вимогами в частині припинення дії договору оренди земельної ділянки не погодилася, просила відмовити у задоволенні позову у цей частині, оскільки нема підстав для припинення дії договору

Суд, вислухав пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що стороні по справі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 кожній належить по 1\4 частки домоволодіння: за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності реєстраційний номер П-73 від 17.01.2002 року; за ОСОБА_1, ОСОБА_4 на підставі рішення Євпаторійського міського суду від 18.10.2005 року; за ОСОБА_2 на підставі рішення Євпаторійського міського суду від 16.06.2009року. Право власності сторін на нерухоме майно зареєстровано у реєстрі прав власності ( а.с. 19-23).

Суд встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 361, ст. 364, ст. 372 ЦК України.

У силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України ст. ст. 316, 317, 319, 358, 361 ЦК України ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частково власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до роз'яснень викладених у пп.а п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» та п.п. 6,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при поділі будинку в натурі, що є спільною частковою власністю, суди повинні мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або за технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири, які відповідають розміру їх часток у приватній власності. Якщо виділ частки в натурі неможливий, суд вправі за заявою сторін встановити порядок користування спірною квартирою.

Частина 1 ст. 364 ЦК України передбачає право співвласника на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Правовідносини з приводу виділу частки з майна, що є в спільній частковій власності регулюються ст. 364 ЦК України, відповідно до якої співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є в спільній частковій власності..

У разі неподільності речі (ч. 2 ст. 183 ЦК України) вимоги про виділ у натурі частки (поділ) не можуть бути задоволені. Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Спірний магазин має загальну площу 57,4 кв.м., складається х наступних приміщень №1 торговільна зала, площею 24,6 кв.м., №2 складське приміщення площею 9,6 кв.м., № 3 складське приміщення площею 8,6 кв.м.; №4 підсобне приміщення площею 5,7 кв.м., №5 підсобне приміщення площею 5,2 кв.м.; №6 приміщення площею 2,1 кв.м.; № 6а приміщення площею 1,6 кв.м. ( а.с. 217).

Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що відповідачі перешкоджають позивачам користуватися належним сторонам будинком.

Сторонами визнано у судовому засіданні, що останнім часом між ними існують протиріччя щодо порядку володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, що обумовило звернення позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 до суду з позовом про поділ спільного майна. Зазначене підтверджується листом позивача на адресу відповідача від 22.12.2008 року (а.с. 67) від 10.11.2007 року( а.с.68,69) від 11.02.2009 року від 13.08.2010року, від 20.10.2011 року ( а,с. 70-73), запереченнями відповідача на позовну заяву від 23 лютого 2011 року (а.с. 44-45).

Виходячи зі змісту норм ст. 183, ч. 2 ст. 364 ЦК України під час вирішення спору сторін про виділ в натурі часток у спільній частковій власності, суд повинен установити можливість поділу спірного приміщення в окремі ізольовані будівлі (приміщення) відповідно до часток сторін.

Згідно висновку судової будівельно-техничної експертизи від 6 лютого 2013 року ( а.с. 217-232) технічно виділити у натурі 2\4 частки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований за адресою АДРЕСА_1, без втрати його цільового призначення можливо. Експертом запропоновано 2 варіанти виділу часток магазину, який належить сторонам по справі, при цьому необхідно виконати наступні переобладнання: закласти існуючий дверний проріз, встановити перегородку та влаштувати окремо приміщення №1, влаштувати окремий вхід до приміщення №1, встановити перегородку та влаштувати окремо приміщення №3, обладнати незалежними системами електропостачання, водо постачання, водовідведення та опалення. Таким чином, судом встановлено, що при здійсненні виділу частки в натурі вимагається суттєве переобладнання будинку, яке повинно бути здійснене сторонами. А відтак, сторонам має бути надано дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на здійснення переобладнання.

Заявляючи позовні вимоги про виділ частки з майна, саме позивачі, відповідно до вимог ст.ст. 10, 61 ЦПК України повинні довести факт технічної можливості такого виділу. У порушення зазначених вимог закону, позивачами не наданий суду дозвіл компетентного органу на здійснення переобладнання.

З листа Управління архітектури та градобудівництва департаменту з розвітку території Євпаторійської міської Ради Для виконання робіт по переплануванню приміщень магазину з облаштуванням двох ізольованих торговельних залів необхідно отримати дозвіл виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради ( а.с. 50 том2)

Представником позивача у судове засідання наданий лист від 20 травня 2013 року, згідно якого, заява з питання переобладнання магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідно до запропонованих експертом варіантів поділу, було розглянуто на засіданні міжвідомчої комісії виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради. З тексту листа вбачається, що дозвіл на переобладнання не наданий, оскільки при розділі приміщення торговельного залу при запропонованих варіантах, права частина приміщення втратить технічну можливість відповідати нормам протипожежної безпеки, які відносяться до шляхів евакуації для торговельного залу.

Згідно листа Євпаторійського міського відділу Головного Управління Держтехногенбезпеки в АРК від 29.03.2013 року технічно неможливо провести розділ існуючого магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1 по запропонованим варіантам виділу 2\4 часток згідно висновків судово-будівельної експертизи. ( а.с. 48-49 том2).

Крім того позивачами не надано суду доказів можливості сумісного користування або поділу внутрішнього водопроводу до будинку магазину, про існування технічної можливість оформити технічні умови на підключення до місцевих мереж водопостачання та водовідведення та виконати індивідуальний незалежний водопровідний ввід та каналізаційний випуск частки будівлі, яку позивачі вимагають виділити ним, про можливість обладнати незалежними системами електропостачання, водо постачання, водовідведення та опалення частки будинку.

Таким чином суд вважає встановленим, що з технічних причин виділ в натурі 2\4 часток позивачів без втрати цільового призначення є неможливим, тобто магазин є неподільною річчю.

За такими обставинами захист права позивачів - співвласників будинку АДРЕСА_1, на виділ частки зі спільного майна, яким фактично володіють та одноосібно користуються інші співвласники - відповідачі по справі, у спосіб обраний ними неможливо.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Але з відповідним позовом позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 до суду не зверталися.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про виділ частки зі спільного майна. Враховуючи, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зобов'язання відповідачів звільнити виділену частку від товарів та речей, визначення порядку користування земельною ділянкою є похідними від позовних вимог про виділення частки будівлі у натурі, то у задоволенні позовних вимог у частині усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зобов'язання відповідачів звільнити виділену частку будівлі від товарів та речей, визначення порядку користування земельною ділянкою суд також вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Щодо позовних вимог про припинення дії договору оренди, який укладений між Євпаторійською міською Радою та ОСОБА_3, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 5.04. 2007 року між ОСОБА_3 та Євпаторійською міською Радою укладений договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 115,0 кв.м. на 49 років ( а.с. 24-27)

Умовами договору передбачено випадки припинення договору: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; в інших випадках, передбачених законом. Крім того, договором передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до вимог ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором чи законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути припиненим в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до п.п. «а», «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

За ч.1 ст.124 ЗК передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюються на підставі відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Таким чином, до функцій державних органів та органів місцевого самоврядування входить питання юридичного оформлення надання та припинення права користування на земельну ділянку.

Оскільки сторони договору ОСОБА_3 та Євпаторійська міська Рада, не відмовляються у добровільному порядку припинити право оренди шляхом винесення відповідного рішення, що входить до компетенції міської Ради, за умов звернення до нього із відповідною заявою та наданням відповідних документів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачів у частині припинення дії договору оренди.

Зважаючи на викладене та те, що згідно з ч.1 ст.124 ЗК України необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, то визнання припиненим договору оренди в судовому порядку без звернення особи, якій надано в оренду земельну ділянку, до відповідного компетентного органу, який надав земельну ділянку в оренду, та за відсутності рішення цього органу, є порушенням виключної компетенції відповідача Євпаторійської міської Ради на здійснення права власності та управління землями, передбаченої Конституцією України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України ст. ст. 316, 317, 319, 358, 361, 364, 372, ч. 2 ст. 183 ЦК України, ч.1 ст.124, 141 ЗК України, ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі», п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» ст. 10, 11, 209, 212, 214 - 215,218 ЦПК України, суд

ВИРИШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Євпаторійської міської Ради про виділ частки зі спільного майна, усунення перешкод у користуванні власністю, припиненні дії договору, відмовити

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10-денний термін із дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Г.Г.Абзатова