Постанова № 31885813, 06.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. Справа № 914/795/13-г

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Кравчук Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Львівтрансгаз" № 1325/6-11 від 15.04.2013 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 року

у справі № 914/795/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне виробниче підприємство "Екологія", м. Львів

до відповідача: ПАТ "Укртрансгаз", в особі філії УМГ "Львівтрансгаз", м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 213 014,53 грн.

за участю представників:

від позивача: Гентош Р.Є. - представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 року змінено склад колегії, замість судді Давид Л.Л., в склад колегії введено суддю Кравчук Н.М..

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2013 року у справі № 914/795/13-г (суддя Гулик Г.С.) позовні вимоги ТзОВ «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії "УМГ «Львівтрансгаз» на користь ТзОВ «Науково-дослідне виробниче підприємство "Екологія" - 210 096,50 грн. - основного боргу; 840,37 грн. - інфляційних втрат; 1 924,26 грн. - 3% річних; 4 257,22 грн. - судового збору та 10 642,33 грн. - витрат на послуги адвоката. В частині стягнення 153,40 грн. - 3% річних та 7,67 грн. - витрат на послуги адвоката - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не виконано обов'язку щодо оплати послуг за договором про надання послуг, у строки встановлені даним договором, в наслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість, яка підтверджується кошторисом, приймально-здавальними актами, а тому вимога про стягнення основної суми заборгованості обґрунтована та підлягає до задоволення.

Крім цього, місцевий господарський суд зазначив, що понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката підтверджуються укладеним договором № 05-02/13 від 05.02.2013р. про надання адвокатської юридичної допомоги, актом про надання правової допомоги (виконаних робіт) від 25.03.2013р., квитанцією від 13.03.2013р. про оплату за юридичних послуг адвоката, а тому підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії "УМГ «Львівтрансгаз» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що одним із реквізитів позовної заяви, яку вказує позивач та сплачує з неї судовий збір, є ціна позову. Якщо ж позивачем не наведено обґрунтований розрахунок ціни позову, то відповідно такий позов підлягає поверненню згідно ст.63 ГПК України. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не враховано той факт, що позивач не навів обґрунтованого розрахунку ціни позову і позовна заява позивача прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Крім цього, в позовній заяві послуги адвоката зазначені як збитки, а не як судові витрати, і такі витрати в предметі позову не були віднесені на судові витрати. Таким чином, апелянт вважає, що така складова позовної заяви як ціна позову, позивачем не визначена, оскільки у позові ТзОВ «НДВП «Екологія» зазначає про заборгованість в розмірі 213 014,53 грн., а в резолютивній частині цього позову, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 223 656,86 грн., в тому числі 10 642,33 грн. - послуги адвоката, при цьому не сплачує у встановленому порядку і розмірі судовий збір.

Також, апелянт зазначає, що відшкодування витрат позивачів пов'язані з оплатою ними послуг адвоката, здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, а саме платіжного доручення або іншого документа, що підтверджує сплату витрат, однак, такий документ в матеріалах справи відсутній, відповідно вимога позивача про відшкодування витрат пов'язаних з послугами адвоката, не підлягає до задоволення.

Окрім цього, скаржник вважає, що при укладанні договору № 07/10 від 26.10.2011 року, сторони забезпечили інтереси один одного і здійснивши, відразу після підписання договору, необхідні дії з метою його виконання відповідач створив для позивача як найсприятливіші умови для виконання умов договору, а позивачу лише необхідно було в як найкоротший строк виконати умови договору №07/10 і в такий спосіб уникнути ризику зміни обставин.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Отже, враховуючи положення чинного законодавства України, оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат по справі, тому не може враховуватись при розрахунку ціни позову. Окрім цього, в матеріалах справи міститься документ, який підтверджує оплату послуг адвоката в даній справі, що спростовує твердження апелянта.

Також, позивач зазначає, що позивачем виконано всі умови договору, що підтверджується приймально-здавальним актом від 01.11.2012 року до Договору підряду № 07/10 від 26.10.2011 року, в якому зазначено, що послуги надані у точній відповідності з договором (кошторисом) та замовник не має претензій і зауважень щодо обсягів та якості послуг наданих виконавцем (позивачем).

В судовому засіданні 30.05.2013 року оголошено перерву до 06.06.2013 року.

В судове засіданні 06.06.2013 року відповідач уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

30.05.2013 року через канцелярію суду подано заяву про відмову від апеляційної скарги підписану представником ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії "УМГ «Львівтрансгаз» Ковтуновим І.. Однак, як встановлено судовою колегією, довіреність від 09.01.2013 року № 2-228 (а.с. 29) видана відповідачем на представництво Ковтуновим І.А. інтересів першого не містить повноважень щодо подання та підписання заяви (клопотання) про відмову від позову чи апеляційної скарги. А тому, колегія судів вважає, що у задоволенні даної заяви слід відмовити, оскільки остання підписана особою (представником Ковтуновим І.А.), у якої відсутні повноваження щодо вчинення вищенаведених дій.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

26.10.2011 року між Управлінням магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ДП "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (замовник), правонаступником якого є ПАТ "Укртрансгаз", в особі філії "УМГ "Львівтрансгаз" та ТзОВ "Науково-дослідне виробниче підприємство "Екологія" (виконавець) укладено договір про надання послуг №07/10 (а.с. 15), відповідно до умов якого (п. 1.1 договору), виконавець зобов'язувався надати "Інженерні послуги (Розроблення ПЛАС на ОПН Волинського та Тернопільського ЛВУМГ)" згідно вимог НПАОП 0.00-1.33-99 "Положення щодо розробки ланів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій", а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити якісно виконані послуги.

Згідно п.2.1. договору вартість усіх послуг, які доручалися виконавцю за даним договором визначається кошторисами (додатки № 1, 2 до договору) по кожному структурному підрозділу філії окремо, які є невід'ємною частиною цього договору.

Додатками № 1 та № 2 до договору про надання послуг № 07/10 від 26.10.2011р. - кошторисами (а.с. 19-22), сторони визначили, що ціна наданих послуг на Тернопільському ЛВУМГ повинна становити 149 518,74 грн., а на Волинському ЛВУМГ - 89 991,26 грн.. Загальна вартість наданих послуг, згідно п. 2.2 договору та згідно кошторисами повинна становити 239 510,00 грн..

Пунктом 1.3. договору встановлено, що після завершення надання послуг виконавець передає замовнику акт про здачу приймання послуг з доданням до нього комплекту технічної документації в трьох екземплярах, яка повинна бути пронумерована, зброшурована, затверджена і узгоджена відповідними організаціями, скріплена печатками підприємств і організацій, які її узгодили.

На виконання вищенаведених умов договору, сторони підписали приймально-здавальні акти до договору №1 від 27.04.2012р. (а.с. 17), яким засвідчили, що замовнику надано: Інженерні послуги (розроблення ПЛАС на ОПН по структурних підрозділах філії УМГ "Львівтрансгаз") Тернопільське ЛВУМГ, загальною вартістю 131 156,79 грн.; приймально-здавальний акт №2 від 28.04.2012р. (а.с. 18), яким засвідчили, що замовнику надано: Інженерні послуги (розроблення ПЛАС на ОПН по структурних підрозділах філії УМГ "Львівтрансгаз") Волинське ЛВУМГ, загальною вартістю 78 939,71 грн.. Як вбачається з приймально-здавальних актів, відповідач не має претензій та зауважень щодо обсягів та якості робіт виконаних позивачем.

Відповідно до 6.1. договору розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування замовником належної до оплати суми на банківський рахунок виконавця протягом 120 банківських днів з моменту підписання приймально-здавальних актів замовником. Отже, відповідач повинен був оплати позивачеві за надані послуг, згідно приймально-здавального акту №1 від 27.04.2012р. не пізніше 22.10.2012р., а відповідно до приймально-здавального акту №2 від 28.04.2012р. не пізніше 23.10.2012р.

Проте, відповідач у вказаний термін не виконав обов'язків щодо оплати товару, чим порушив свої зобов'язання та внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем за надані ним послуги, в розмірі 210 096,50 грн..

25.02.2012р. позивач, на адресу відповідача направив претензії № 279 та № 280 (а.с. 77, 78), в яких просив оплатити заборгованість за надані ним послуги. Відповідач, листом №111/06-11 від 11.01.2013р. (а.с. 25) повідомив позивача, що станом на 03.01.2013р. заборгованість не погашена у зв'язку з тим, що відповідно до порядку централізованого управління та контролю фінансових потоків ПАТ "Укртрансгаз", філія "УМГ "Львівтрансгаз" здійснює платежі лише за погодженням із вищестоячою організацією. У зв'язку із скрутним становищем, що склалося у ПАТ "Укртрансгаз", філією "УМГ "Львівтрансгаз" не було отримано погодження та відповідного фінансування для здійснення розрахунків з ТзОВ "НДВП "Екологія".

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідач у строки встановлені п. 6.1 договору оплати за надані послуги не здійснив, чим порушив господарське зобов'язання, яке виникло між сторонами на підставі договору № 07/10 від 26.10.2011 року. А тому, з огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведення матеріалами справи факту виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання послуг за укладеним між сторонами договором, що підтверджується приймально-здавальними актами, які підписані сторонами та скріплені печатками, та відповідно вважає обґрунтованим задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 210 096,50 грн. заборгованості.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями № 2510 від 28.05.2013 року на суму 78 939,71 грн., № 2511 від 28.05.2013 року на суму 131 156,79 грн., № 2530 від 29.05.2013 року на суму 17 664,18 грн. відповідач в повному обсязі сплатив заборгованість, чим підтвердив порушення господарського зобов'язання, яке виникло між сторонами на підставі договору № 07/10 від 26.10.2011 року.

Також, оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих йому послуг, позивач, нарахував 840,37 грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2012р. по січень 2013р. та 2 077,66 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 23.10.2012р. по 20.02.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши правильність проведеного розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань, приходить до висновку, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 1 924,26 грн. та 840,37 грн. інфляційних нарахувань та відмовлено в частині стягнення 153,40 грн. - 3% річних.

Окрім цього, позивачем у позовній заяві просив господарський суд відшкодувати витрати на послуги адвоката в розмірі 10 650,00 грн..

Стаття 44 ГПК України, передбачає, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012р. №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, передбачених ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивачем був укладений договір №05-02/13 від 05.02.2013р. (а.с. 23) про надання адвокатської юридичної допомоги, а також підписаний акт про надання правової допомоги (виконаних робіт) від 25.03.2013р. (а.с. 76, 79) за договором №05-02/12 від 05.02.2013р. Понесені витрати позивача на правову допомогу, підтверджені банківською випискою від 13.03.2013р. про оплату за надання юридичних послуг адвоката в розмірі 10 650 грн. (а.с. 67).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката підлягають до стягнення з відповідача відповідно до вимог п. 5 ст. 49 ГПУ Країни, в сумі 10 642 грн. 33 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Щодо покликання апелянта, що в позовній заяві послуги адвоката зазначені як збитки, а не як судові витрати, і такі витрати в предметі позову не були віднесені на судові витрати, колегія суддів зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюванню за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться по безспірному (безакцептному) порядку.

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; оплати послуг адвоката. Отже, зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватись під виглядом збитків. З позовної заяви позивача вбачається, що витрати на послуги адвоката позивач в ціну позову не включив і просить стягнути як судові витрати, а не як збитки.

Також, не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що відповідач створив для позивача як найсприятливіші умови для виконання умов договору, а позивачу лише необхідно було в як найкоротший строк виконати умови договору № 07/10 від 26.10.2011 року і в такий спосіб уникнути ризику зміни обставин, оскільки позивачем виконано всі умови договору, що підтверджується приймально-здавальними актами, в яких зазначено, що послуги надані у точній відповідності з договором (кошторисом) і замовник (відповідач) не має претензій та зауважень щодо обсягів та якості послуг наданих виконавцем (позивачем).

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз", в особі філії "УМГ "Львівтрансгаз" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Кравчук Н.М.