Рішення № 31885715, 10.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.13 р. Справа № 914/171/13

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Бортник О.Ю. - головуюча, Ділай У.І., Кидисюк Р.О., при секретарі судових засідань Цяпці О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «ВТБ Банк», м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м. Дрогобич,

про стягнення 2766500,8 доларів США

За участю представників:

від позивача : Мовчко А.О. - представник,

від відповідача : Кузьменко А.В. - представник,

Встановив: ПАТ «ВТБ Банк», м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м. Дрогобич, 2 766 500,80 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні (7,993грн. = 1 долар США), встановленим НБУ станом на дату подачі позову (28.12.2012р.) складало 22 112 640,89 грн., з них: 2 250 000,00 дол. США - сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів); 399 593,96 дол. США - прострочена заборгованість по кредиту; 18 507,43 дол. США - пеня за порушення строків повернення кредиту; 58 459,81 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками; 28 703,93 дол. США- нараховані проценти за період з 24.11.2012 року по 24.12.2012 року; 7 069,37 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення відсотків; 4166,30 дол. США - три проценти річних, нараховані за порушення строку повернення кредиту). Згодом, 22.04.2013 р., позивачем подано уточнення позовних вимог, в якому він просить стягнути з відповідача на свою користь 2 757 455,53 дол. США з них: 2 250 000,00 дол. США - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів); 399 593,96 дол. США - прострочена заборгованість по кредиту; 18 507,43 дол. США - пеня за порушення строків повернення кредиту; 51 766,48 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками; 26 459,94 дол. США- нараховані проценти за період з 24.11.2012 року по 24.12.2012 року; 6 949,14 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення відсотків; 4142,58 дол. США - три проценти річних, нараховані за порушення строку повернення кредиту. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов Кредитного Договору № ВКЛ 88/1- від 17 травня 2010 р., а також норм ст.ст. 193, 232 ГК України, 526, 536, 546, 547, 553-555, 559, 610, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідач подав клопотання за № 210 від 28 січня 2013 р. про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки у проваджені господарського суду Львівської області уже перебуває справа № 914/172/13 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. У відзиві на позов відповідач зазначає, що у нього є запитання, які стосуються, перш за все, нарахування пені, правильності нарахування простроченої заборгованості по відсотках, 3 % річних за порушення строку повернення кредиту. Крім цього, відповідач зазначив, що свої зобов»язання з повернення кредиту та відсотків за користування ним він повинен був виконати 16.05.2011 р., нарахування штрафних санкцій припинилось 17.11.2011 р. і з цього моменту почався перебіг позовної давності в один рік. Позов заявлено позивачем з пропуском строку позовної давності. У відзиві на позовну заяву, поданому 28.03.2013 р., відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України позивач не вправі був збільшувати розмір процентів за користування кредитними коштами з 12 % річних до 13 % річних. Крім цього, відповідач вважає розрахунки пені неправильними, оскільки відповідно до умов п. 7.8. Кредитного договору відповідач зобов»язувався сплачувати штрафні санкції протягом 10 банківських днів з моменту направлення йому банком у порядку п. 9.2. Договору відповідної вимоги. Таким чином, на думку відповідача, за кожен факт невиконання або неналежного виконання зобов»язань Банк мав направляти йому відповідну вимогу про стягнення пені, договірних санкцій та штрафів за порушення умов договору. Факт отримання таких повідомлень позивача відповідач заперечує.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду, у судових засіданнях оголошувались перерви, ухвалою суду від 28.03.2013 р. призначено колегіальних розгляд справи. Внаслідок автоматизованого розподілу членами колегії визначено суддів Кидисюка Р.А. та Ділай У.І. Ухвалами суду від 06.03.2013 р. та від 21.05.2013 р. строк вирішення справи продовжувався на 15 днів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов з урахуванням уточнення позовних вимог підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 549, 611, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов"язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Між відповідачем та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого відповідно до п. 1 Статуту, є позивач у справі, 17 травня 2010 р. укладено Кредитний Договір № ВКЛ 88/10. Між сторонами у справі 01 квітня 2011 р. укладено також Договір № 1 про внесення змін До кредитного договору № ВКЛ 88/10 від 17 травня 2010 р. з додатками, Договір № 2 від 03 березня 2012 р., Договір № 3 від 15 травня 2012 р. з додатками та Договір № 4 від 16 травня 2012 р. про внесення змін до вищезгаданого кредитного договору. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору із змінами Позивач зобов»язувався надати відповідачу Кредит у доларах США, а відповідач зобов»язувався прийняти, належним чином використати та відповідно до редакції договору від 15 травня 2013 р. повернути позивачу кредит не пізніше 15 травня 2013 р. Як вбачається з наявних у матеріалах справи меморіальних ордерів № 37905 від 17 травня 2010 р., № 11512 від 20 травня 2010 р., № 8240 від 21 травня 2010 р., № 9414 від 15 червня 2010 р., № 12486 від 02 липня 2010 р., № 20061 від 30 липня 2010 р.. № 10356 від 21 вересня 2010 р. та № 6528 від 21 жовтня 2010 р., позивач на виконання умов договору № ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 р. надав відповідачу 2950000 доларів США кредиту. Однак, відповідач свої зобов»язання за договором виконав неналежним чином. Станом на день вирішення справи судом у матеріалах справи відсутні та відповідачем на неодноразові вимоги суду не подані докази повернення позивачу 2649593,96 доларів США кредиту. При цьому на дату звернення позивача з позовом до суду 2250000 доларів США з вищезгаданої суми становила неповернута сума кредиту, а 399593,96 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту. Враховуючи вищенаведене, а також відсутність у матеріалах справи та неподання відповідачем на вимоги суду доказів, які б спростовували позовні вимоги в частині заборгованості по кредиту або свідчили про добровільне погашення тіла кредиту, 2649593,96 доларів США заборгованості за тілом кредиту підлягають сплаті відповідачем на користь позивача.

Пунктом 3.1. Кредитного Договору № ВКЛ 88/10 від 17 травня 2010 р. передбачено, базовий розмір процентів. Договором встановлено, що проценти за користування кредитними коштами, розмір яких є базовим, встановлюються у розмірі 12 % річних. Тим же пунктом Договору встановлено підвищений розмір процентів. Зокрема, сторони, укладаючи цей Договір, домовились, що розмір процентів за користування кредитом збільшується при настанні, передбачених договором випадків у встановленому сторонами порядку. Зокрема, сторони домовились, що розмір процентів за користування кредитом збільшується при настанні кожного із зазначених у цьому пункті випадків та встановили порядок збільшення процентів. Так, сторони погодили, що на один процентний пункт збільшується розмір процентів при невиконанні відповідачем умови, визначеної п. 4.3.11.1. Кредитного договору. При цьому підвищений розмір процентів за користування кредитом застосовується з 07 числа місяця, наступного за місяцем, в якому не виконана умова, визначена п. 4.3.11.1. Договору, і діє до 07 числа місяця, наступного за місяцем, в якому вищезазначена умова була виконана позичальником у повному обсязі. Позивачем обчислено заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 12 % річних та враховуючи, що відповідно до п. 3.1., 4.3.11. Кредитного договору процентна ставка в період з 07.09.2010 р. по 01.04.2011 р. та з 07.07.2011 р. по 15.05.2012 р. збільшувалась до 13 %. При цьому в період з 07.09.2010 р. по 01.04.2011 р. за непроведення щомісячних кредитних оборотів в розмірі не менше 50 %. Вказане підтверджується відповідними інформаціями відповідача про відкриті поточні/депозитні рахунки та про надходження грошових коштів на рахунки в банках за серпень 2010 р., наявною у матеріалах справи випискою по особових рахунках відповідача з 17.05.2010 по 05.03.2013 р. та самим відповідачем не доведено факт виконання у подальшому вимог п. 4.3.11.1. Договору. Листом від 07.09.2010 р. позивач повідомляв відповідача, що його клопотання про незастосування підвищеної ставки в зв»язку з невиконанням умов п. 4.3.11.1. Договору не буде задоволене банком. Нарахування підвищених процентів припинено у зв'язку із підписанням додаткового договору до кредитного договору про реструктуризацію. В період з 07.07.2011 р. по 15.05.2012 р. позивачем застосовано підвищені проценти у межах розміру, встановленого п. 3.1.1. Договору № 1 про внесення змін до Кредитного договору, в зв»язку з невиконанням відповідачем вимог п. 3.1.1. Договору № 1 про внесення змін до Кредитного договору та п. 4.3.11.1. Кредитного договору. Недотримання відповідачем вимог п. 4.3.11.1. Кредитного договору, в редакції, яка діяла станом на 07.07.2011 р., підтверджується інформаціями відповідача про відкриті поточні/депозитні рахунки та про надходження грошових коштів на рахунки в банках за червень 2011 р., наявною у матеріалах справи випискою по особових рахунках відповідача з 17.05.2010 по 05.03.2013 р. та самим відповідачем не доведено факт виконання у подальшому вимог п. 4.3.11.1. Договору. Листом від 13 липня 2011 р. позивач повідомив відповідача про те, що він змушений застосувати підвищений розмір процентної ставки. Застосування підвищеної процентної ставки припинено позивачем у зв»язку із підписанням сторонами 15.05.2012 р. Договору № 3 про внесення змін до Кредитного договору № ВКЛ 88/10, у якому п. 3.1. викладено у іншій редакції.

Посилання відповідача у відзиві на порушення позивачем при застосуванні підвищеного розміру процентів вимог ст. 1056-1 ЦК України необґрунтовані та судом до уваги не беруться з огляду на таке. Згідно з ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент застосування позивачем підвищеного розміру процентів (з 07.09.2010 по 07.07.2011 р.), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Сторони у двосторонньому порядку за взаємною згодою встановили у Кредитному договорі та у Договорі № 1 про внесення змін до Кредитного договору базовий розмір процентів та підвищений розмір процентів за користування кредитом. За взаємною домовленістю сторони договору у цьому договорі визначили вичерпний перелік випадків, коли застосовується підвищений розмір процентів за користування кредитом, чітко зафіксували на скільки процентних пунктів підвищуватиметься розмір процентів при настанні згаданих випадків та порядок підвищення процентів при настанні кожного із передбачених сторонами у договорі випадків. Сторони у договорі встановили підвищений розмір процентів з метою мінімізації ризиків позивача, пов»язаних з необхідністю здійснення аналізу певного спектру фінансових показників відповідача. Про настання випадків, при яких застосовується підвищений процент, відповідач знав, оскільки факт настання таких встановлювався банком на підставі поданої відповідачем інформації. Вищезгадані випадки спричинені самим відповідачем. Враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог згаданого Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, наведені вище умови Кредитного договору не суперечать вимогам закону. Застосування позивачем підвищеного розміру процентів, встановленого договором з огляду на приписи ст. 629 ЦК України та норми п.п. 3.1.1., 4.3.11.1. Кредитного договору та Договору № 1 про внесення змін до Кредитного Договору, не є збільшенням банком в односторонньому порядку встановленого договором розміру процентів. Редакція ст. 1056-1 ЦК України, на яку посилається відповідач, набрала чинності з 16.10.2011 р. в зв»язку з прийняттям Закону України від 22.09.2011 р. N 3795-VI, який зворотної сили не мав. Тоді як востаннє позивачем застосовано підвищений розмір процентів з 07.07.2011 р. пункт 7.8. Договору № 3 про внесення змін до кредитного договору укладено сторонами 12.05.2012 р.

За наведених обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 51766,48 доларів США простроченої заборгованості за відсотками та 26459,94 доларів США нарахованих процентів за період з 24.11.2012 р. по 24.12.2012 р.

Враховуючи, викладене, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 4142,58 долари США трьох процентів річних за порушення строку повернення кредиту з 01.03.2012 р. по 28.12.2012 р. та процентів з 01.11.2010 р. по 28.12.2012 р. Як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви та уточнення позовних вимог розрахунків ціни позову та підтверджено представником позивача у судових засіданнях, позивачем в розмір заявлених трьох процентів річних включено три проценти річних, нарахованих за несвоєчасну сплату тіла кредиту та процентів за користування кредитом.

Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково. Сторони у п. 7.8. Договору № 3 від 15.05.2012 р. про внесення змін до кредитного договору погодили, що відповідач зобов»язаний сплатити банку договірні санкції, пеню та штрафи, визначені п.п. 7.1. - 7.7. Договору, протягом 10 банківських днів з моменту відправлення Банком у порядку, визначеному п. 9.2. цього Договору, відповідної вимоги позичальнику. Відтак, надіслання вимоги є встановленою сторонами договору відповідно до ст. 212 ЦК України відкладальною обставиною, з настанням якої починає свій перебіг пільговий строк для сплати відповідачем штрафних санкцій і пені, і лише після закінчення цього пільгового строку може йти мова про порушення відповідачем строків виконання обов»язків зі сплати пені, які встановлено договором. Позивачем надсилалась відповідачу лише одна вимога про сплату 12284,23 доларів США пені, нарахованої за порушення виконання зобов»язань зі сплати кредиту та відсотків за користування кредитом за період з 01 листопада 2010 р. по 17 вересня 2012 р. Вимоги про сплату пені за інші періоди часу позивачем відповідачу не надсилались. Позивач просить стягнути пеню за несвоєчасну сплату тіла кредиту за період прострочення платежів з 01.03.2012 р. по 28.12.2012 р. З огляду на вищевикладені умови договору, пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту за період з 18.09.2012 р. по 28.12.2012 р. стягненню не підлягає, оскільки вимога про її сплату позивачем відповідно до умов договору не заявлялась. Крім цього, відповідачем у відзиві № 439 від 18 лютого 2013 р. зазначено про сплив позовної давності. Позовна давність в один рік згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України застосовується до вимог про стягнення пені. Сторонами у справі у п. 7.10. Договору № 3 від 15.05.2012 р. про внесення змін до кредитного договору встановлено, що позовна давність до вимог про сплату пені становить три роки. Відтак, положення п. 7.10. Додаткового договору № 3 застосовуються до позовних вимог щодо стягнення пені, строк пред»явлення яких не сплив 15.05.2012 р. За наведених обставин позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 01.11.2010 р. по 14.05.2011 р. включно з пропуском спеціальної позовної давності. Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 11530,53 доларів США пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 15.05.2011 р. по 17.09.2012 р. та тіла кредиту - з 01.03.2012 р. по 17.09.2012 р.

Посилання відповідача на ч. 6 ст. 232 ГК України судом до уваги не береться, оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Пунктами 7.1., 7.2. Кредитного договору та договору № 3 про внесення змін до Кредитного договору передбачено, що відповідач у разі порушення зобов»язань з погашення Заборгованості за Кредитом та плати за кредит, сплачує пеню за кожен день прострочення заборгованості, враховуючи день повернення кредиту та сплати плати за користування кредитом.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України задоволенню не підлягає, оскільки спір у справі № 914/172/13 стосується звернення стягнення на заставлене майно.

За вищевикладених обставин стягненню з відповідача на користь позивача загалом підлягає 2743493,49 долари США, що в еквіваленті до гривні відповідно до курсу Національного Банку України, встановленого як станом на звернення позивача з позовом так і на дату вирішення спору (1 долар США = 7,993 грн.), становить 21928743,47 грн.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ЦК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, та на грошові кошти відповідача задоволенню не підлягає. Спір у справі стосується стягнення грошових коштів на підставі кредитного договору, а не звернення стягнення на майно відповідача. Зобов»язання відповідача за кредитним договором № ВКЛ 88/10 від 17 травня 2010 р. забезпечені заставою належного йому нерухомого майна (Іпотечні договори № 1259 від 17.08.2010 р. та № 617 від 17.05.2010 р.). Відтак, відповідач не може відчужити це майно без відома та згоди позивача. Докази вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна, у тому числі й без дозволу позивача (взяття витягів з Єдиного державного реєстру для відчуження у той чи інший спосіб майна тощо), у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані. Що стосується вимоги про накладення арешту на рахунки відповідача, то за наявності іпотеки щодо нерухомого майна, арешт усіх рахунків відповідача на суму 2743493,49 долари США, що в еквіваленті до гривні відповідно до курсу Національного Банку України становить 21928743,47 грн., спричинить зупинку роботи підприємства, виникнення нових боргів та нарощування боргових зобов»язань підприємства у вигляді штрафів, пені, інфляційних та відсотків річних за зобов»язаннями відповідача не лише перед позивачем але й перед іншими контрагентами. Вказане, в свою чергу, утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у справі.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 66, 67, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, код ЄДРПОУ 00240158) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, б-р Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) 2743493,49 долари США заборгованості за Кредитним Договором № ВКЛ 88/10 від 17 травня 2010 р. з наступними змінами з тіла кредиту та відсотків, трьох процентів річних та пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту і процентів, що в гривневому еквіваленті становить 21928743,47 грн., а також 63 844,59 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову від 28.12.12 р. відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя О.Ю. Бортник,

Суддя У.І. Ділай,

Суддя Р.А. Кидисюк