Рішення № 31884662, 13.09.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-8298/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого судді Мазниці А.А.

Секретаря Ковальської Т.Г.

За участю:

Представника позивача ОСОБА_1

Представника відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК»про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2011 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послалася на те, що 13.03.2008 р. між нею та відповідачем був укладений кредитний договір № DNN0GA00000008, за яким вона отримала споживчий кредит у розмірі 38.280, 00 доларів США для придбання нерухомого майна. Даний кредитний договір позивачка вважає таким, що суперечить вимогам закону, оскільки він укладався та виконувався в іноземній валюті, що є неприпустимим згідно ст. 99 Конституції України, ст. ст. 524, 533 ЦК України. Також зазначила, що укладання даного договору було проявом недобросовісної конкуренції з боку відповідача, оскільки останній, порушуючи закон, тим самим ставив себе у привілейоване становище порівняно з іншими фінансовими установами, що дотримуються вимог законодавства. З урахуванням викладеного позивачка просила суд оспорюваний кредитний договір від 13.03.2008 р. № DNN0GA00000008 визнати недійсним.

У судовому засіданні представник позивачки заявлені вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала. Додатково зазначила, що для укладання спірного договору сторонами не була отримана індивідуальна ліцензія НБУ, що є самостійною підставою для визнання цього договору недійсним.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Вислухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13.03.2008 р. між відповідачем та позивачкою був укладений кредитний договір № DNN0GA00000008, за яким остання отримала споживчий кредит у розмірі 38.280, 00 доларів США для придбання нерухомого майна.

Як було визнано представником відповідача, а отже згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України вважається доведеним, для укладання цього договору сторонами не була отримана індивідуальна ліцензія НБУ.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання спірного кредитного договору недійсним в цілому з мотивів невідповідності закону його положень в частині валюти зобовязання, позивачка зазначила, що єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.

З такою позицією не можна погодитися, оскільки згідно ст. 192 ЦК України валютні цінності можуть використовуватися на території України у випадках і порядку, встановлених законом, зокрема відповідно до ст. 533 ЦК України на території України у випадках, встановлених законом, допускається використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків за зобовязаннями. Оскільки згідно п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України Про банки і банківську діяльність банки мають право на підставі ліцензії здійснювати операції з валютними цінностями, відповідачеві така генеральна ліцензія була надана (а.с. 31-34), немає підстав вважати, що відповідач був позбавлений права надати позивачці кредит та приймати кошти в його погашення в іноземній валюті.

Також не можна погодитися з посиланням представника позивачки на необхідність отримання відповідачем для надання кредиту в іноземній валюті індивідуальної ліцензії НБУ, оскільки згідно п. в ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю така є необхідною лише у тому випадку, якщо строк або розмір кредиту в іноземній валюті, який надається або отримується резидентом, перевищує межі, встановлені законодавством. В той же час чинне законодавство таких меж не визначає.

Доводи позивачки щодо порушення відповідачем вимог законодавства про захист економічної конкуренції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в діях останнього не вбачається ознак неправомірності.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення, а саме не відшкодовуються позивачці.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 192, 533 ЦК України, ст. 47 Закону України Про банки і банківську діяльність, ст. 5 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-227 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: