Ухвала суду № 31884120, 18.06.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №273/1-174/11-к Головуючий у 1-й інст. Михалюк О.П.

Категорія ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач Ляшук В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року м. Житомир

Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого - судді Ляшука В.В.

суддів: Котіка В.П., Гузовського О.Г.

з участю прокурора Сидоренка О.П.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2012 року, яким засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, неодруженого, раніше судимого:

16 серпня 2010 року Баранівським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України, ст. 75, 76 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, звільненого від його відбування з випробуванням на строк 1 рік,

- за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_2 шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

Строк відбування покарання визначено рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 судові витрати за проведення судово-технічної експертизи на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, код 25574601, УДКС в Житомирській області, МФО 811039, р/р 31258272211843, в сумі 464 (чотириста шістдесят чотири) гривні 40 коп.

Речовий доказ - легковий автомобіль FORD ESKORT номерний знак НОМЕР_1, який повернуто засудженому ОСОБА_2, залишено останньому.

Згідно вироку 22 листопада 2010 року близько 24:00 год. ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем марки «FORD Eskort», державний номерний знак НОМЕР_1 та на передньому пасажирському сидінні перевозив пасажира ОСОБА_3

Рухаючись вказаним автомобілем по автодорозі у с. Мокре в напрямку с. Стовпи, Баранівського району, Житомирської області, ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України: проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни; проїжджаючи заокруглення дороги ліворуч, не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням радіусу повороту вказаного заокруглення, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автомобіля та безпечно керувати ним, у результаті чого виїхав за межі проїзної частини у правий кювет, де його автомобіль перекинувся.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «FORD Eskort», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини справа із переломом правої ключиці, переломами 3-7 ребер справа по задній пахвовій лінії, забоєм правої легені із малим гемо-пневмотораксом справа, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Порушенням водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди з її наслідками.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду пом'якшити та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Вважає призначене покарання занадто суворим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого, оскільки злочин було вчинено з необережності, він має постійне місце проживання, характеризується позитивно, та відшкодував потерпілому збитки в повному обсязі.

На його думку у суду першої інстанції були підстави для застосування ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали апеляцію, заперечення прокурора , перевіривши матеріали кримінальної справи відповідно до вимог ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_2, в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ґрунтуються на перевірених в суді доказах і ніким не оспорюється.

Дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані вірно.

Що стосується призначеного покарання ОСОБА_2, то воно на думку колегії суддів не в повній мірі відповідає положенням ст. 65 КК України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 добровільно відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, потерпілий просив суворо не карати засудженого, ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем роботи, має молодий вік, злочин вчинений ним є необережним, що на думку колегії суддів дає підстави для призначення йому більш м'якого основного покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 286 КК України у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, відповідно до положеннь ст.71 КК України та роз'яснень Постанови ПВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 N 7 з наступними змінами у разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75 КК України та призначення покарання, яке згідно з ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

З врахуванням наведеного, колегія суддів, призначає остаточне покарання ОСОБА_2 на підставі ст.71 КК України у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

На підставі наведеного, керуючись статтями 365, 366 КПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 3400 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 16 серпня 2010 року і остаточно визначити до відбуття ОСОБА_2 покарання - 3 (три) роки обмеження волі та штраф в розмірі 3400 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України, вирок в частині накладення штрафу у розмірі 3400 грн. підлягає самостійному виконанню.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

Початок строку відбуття покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

В решті вирок залишити без змін.

Судді: