Постанова № 31884032, 14.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року Справа № 37535/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Рак Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості та Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

29.09.2010 року позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що відповідач 19.12.2008 року звернулась до Львівського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У заяві зазначено, що вона не є найманим працівником, не укладала договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрована як фізична особа-підприємець. При розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено факт перебування відповідача у трудових відносинах за сумісництвом при наданні їй статусу безробітного, який було приховано. Вказані обставини підтверджуються в акті перевірки №114 від 15.07.2010 року, копією наказу про прийняття відповідача на роботу №1656 о/с від 04.08.2008 року та копією наказу про звільнення відповідача №2857 о/с від 22.12.2008 року. Просять стягнути розмір безпідставно одержаної відповідачем допомоги по безробіттю в сумі 4261,94 грн. та витрат на навчання в сумі 554,45 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (р/р 37170001000584, ГУДК у Львівській області, ЗКПО 25555035, МФО 825014) кошти у сумі 4261 (чотири тисячі двісті шістдесят одну) грн. 94 коп. та на користь Львівського обласного центру зайнятості (р/р 37174301900001 банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 03491180) суму коштів витрачених на навчання у розмірі 554 (п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 45 коп.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що не їй не було відомо про дату її звільнення з роботи за сумісництвом і не могло бути відомо, оскільки наказ про звільнення її з роботи за сумісництвом в АТ «Родовід банку» виносився на підставі заяви, котра була написана не нею та копія наказу не вручалась.

У ході апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представники позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали пояснення та просять відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на ту обставину, що ним подавалась заява про звільнення з роботи за сумісництвом до моменту звернення до Львівського міського центру зайнятості, як і те, що заява від 15.12.2008 р. про звільнення за власним бажанням ним не подавалась, не береться до уваги, оскільки юридичне значення при звільненні має наказ про звільнення, а не заява працівника, яку він у подальшому вправі відкликати, або не наполягати на звільненні, і тоді трудові відносини в силу норм Кодексу Законів про працю продовжуються.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що відповідач 19.12.2008 року звернулась до позивача із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У заяві вона зазначила, що не є найманим працівником, не уклала договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрована як фізична особа-підприємець. Подільським районним центром зайнятості 15.07.2010 року проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» про що складено Акт №114. Відповідно до вказаного Акта №114 від 15.07.2010р., перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу за сумісництвом в сектор експертної групи «Експерт-Кредит» Аналітичного управління АТ «Родовід Банк» з 04.08.2008 року згідно наказу про прийняття №1656 о/с від 04.08.2008 року і була звільнена 24.12.2008 року за власним бажанням згідно наказу про звільнення №2857 о/с від 22.12.2008 року та отримувала доходи згідно розрахункових листів за серпень 2008 року грудень 2008 року. Вказані в акті перевірки фактичні обставини підтверджуються копією наказу про прийняття відповідача на роботу №1656 о/с від 04.08.2008 року та копією наказу про звільнення відповідача №2857 о/с від 22.12.2008 року.

Згідно п.12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14 лютого 2007 року, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

На адресу Львівського апеляційного адміністративного суду 25.02.2013 року надійшло клопотання з додатками від ОСОБА_1 В даному клопотанні покликається на те, що 03.11.2011 року Залізничним районним судом м.Львова було затверджено мирову угоду у справі №2-1754/11 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк» про зміну дати її звільнення з посади фахівця сектору проектної групи «Експерт-Кредит» Аналітичного управління. Згідно даного рішення внесено зміни до п.12 наказу №2857 о/с від 22.12.2008 року та її ОСОБА_1 звільнено з роботи з 17.11.2008 року, а не 24.12.2008 року.

Вищезазначене підтверджується копією ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 03.11.2011 року (а.с. 62) та копією наказу №216-25-04 о/с від 25.11.2011 року.

Беручи до уваги дане клопотання та додані до неї додатки колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не міг бути досліджений наказ №216-25-04 о/с від 25.11.2011 року оскільки на момент винесення рішення у справі 17.11.2010 року такого не існувало.

Відповідно до ч.2 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки ОСОБА_1 на момент звернення із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю підпадала під категорію безробітного.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі №2а-8740/10/1370- скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний