Рішення № 31883896, 11.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/12512-2012 11.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «ЛУЦЬК ФУДЗ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ВЕСТА»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Олейнікова Л.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 11 червня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

12 вересня 2012 року Публічне акціонерне товариство «ЛУЦЬК ФУДЗ» (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва позовну заяву № 3171 від 03.09.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ВЕСТА» (відповідач) заборгованості за генеральним договором дистрибуції № 25/07ГД від 25 липня 2011 року в сумі 104 321,12 грн. з них: 101 663,94 грн. (сто одна тисяча шістсот шістдесят три гривні 94 копійки) - основний борг, 442,86 грн. (чотириста сорок дві гривні 86 копійок) - 3% річних та 2 214,32 грн. (дві тисячі двісті чотирнадцять гривень 32 копійки) - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Дистриб'ютор, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за генеральним договором дистрибуції № 25/07ГД від 25 липня 2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив у повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 11.10.2013р. в судовому засіданні подав до суду лист № 3621 від 10.10.2012р. в якому Публічне акціонерне товариство «ЛУЦЬК ФУДЗ» уточнило /зменшило/ свої позовні вимоги просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ВЕСТА» заборгованості за генеральним договором дистрибуції № 25/07ГД від 25 липня 2011 року договором поставки № 33-89 від 01 грудня 2008 року в сумі 88 521,12 грн. з них: 85 863,94 грн. (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят три гривні 94 копійки) - основний борг, 442,86 грн. (чотириста сорок дві гривні 86 копійок) - 3% річних та 2 214,32 грн. (дві тисячі двісті чотирнадцять гривень 32 копійки) - пені.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 11.10.2012 року.

11 жовтня 2012 року в судовому засіданні до суду від позивача надійшли додаткові документи по справі № 5011-10/12512-2012, витребувані ухвалою від 12.09.2012р., які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 13.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у зв'язку з повторною неявкою представників відповідача було відкладено до 27.11.2012 року, судом зобов'язано сторін, в тому числі, провести звірку взаєморозрахунків по генеральному договору дистрибуції № 25/07ГД від 25 липня 2011 року про що скласти відповідний акт.

27 листопада 2012 року в судовому засіданні до суду від представників відповідача надійшли додаткові документи по справі № 5011-10/12512-2012 /оригінали: видаткової накладної № 2363 від 08.06.2012р., товарно-транспортної накладної № 815 від 08.06.2012р. та декларації виробника про відповідність/Посвідчення про якість № 2363 від 08.06.2012р./, які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року, у справі № 5011-10/12512-2012 призначено судову комплексну почеркознавчу та судово-технічну експертизу документів, провадження у вказаній справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта, судом зобов'язано сторони на вимогу експерта надати всі документи необхідні для проведення експертизи, зобов'язано гр. Кравчук В.Г. надати судовому експерту, вільні та експериментальні зразки підпису, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ВЕСТА» надати судовому експерту, вільні та експериментальні зразки відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ВЕСТА», зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ВЕСТА» попередньо оплатити вартість експертизи, докази чого надати в судове засідання після поновлення провадження у справі.

15 травня 2013 року через канцелярію до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) надійшли матеріали справи № 5011-10/12512-2012 разом з листом № 11271/12-33/11272/12-32 від 19.04.2013р. про неможливість проведення експертизи з підстав не здійснення оплати судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року поновлено провадження у справі № 5011-10/12512-2012, розгляд вказаної справи призначено на 11.06.2013 року, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ВЕСТА» надати до суду письмові пояснення з приводу неоплати вартості судової експертизи у справі № 5011-10/12512-2012, призначеною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2011 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Дистриб'ютор або Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено генеральний договір дистрибуції № 25/07ГД (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого на умовах Договору Продавець надає Дистриб'юторові права офіційного дистриб'ютора із продажу винятково на території Київської області товарів під ТМ «Руна», а також інших товарів /по тексту - товар/.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 119 520,61 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець частково повернув товар в розмірі 95 475,47 грн., частково оплатив товар на суму - 190 228,31 грн. та на суму - 8 141,00 грн. між сторони було проведено залік зустрічних вимог, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором, яка, з урахуванням сальдо в розмірі 260 188,11 грн., становить - 85 863,94 грн., тобто 260 188,11 грн. + 119 520,61 грн. - 95 475,47 грн. - 8 141,00 грн. - 190 228,31 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

В Інформаційному листі від 27.11.2006р. N 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» Вищий господарський суд України звернув увагу Господарських судів України на те, що у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 25 липня 2011 року між сторонами укладено генеральний договір дистрибуції № 25/07ГД згідно п. 1.1. якого на умовах Договору Продавець надає Дистриб'юторові права офіційного дистриб'ютора із продажу винятково на території Київської області товарів під ТМ «Руна», а також інших товарів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в червні 2012 року позивач передав товар на суму 119 520,61 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: 2363 та 2364 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що умови та терміни оплати є наступними:

схема № 1: попередня оплата в розмірі 100 (сто) відсотків;

схема № 2: відтермінування платежу 100 (сто) відсотків, але не більше, ніж на 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання товару;

схема № 3: відтермінування платежу 100 (сто) відсотків на 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару при умові підписання додаткової угоди «Про порядок розрахунків за отриманий товар авальованими векселями» або при умові надання банківської гарантії виконання зобов'язання.

З матеріалів слідує, що на загальну суму 190 228,31 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар, а на суму 8 141,00 грн. між сторонами проведено залік зустрічних вимог, що підтверджується платіжними дорученнями та договорами про взаємозалік відповідно (копії документів містяться в справі).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що на суму 95 475,47 грн. Покупець повернув Продавцю товар, що підтверджується видатковими накладними №№: 000000068 та 000000071 (копії накладних в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.09.2012р. та 13.11.2012р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів повернення товару, доказів часткової оплати товару та доказів проведення взаємозаліку по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві з урахуванням поданих уточнень, станом на червень 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки, з врахуванням існуючого сальдо, в розмірі 85 863,94 грн., з розрахунку: 260 188,11 грн. + 119 520,61 грн. - 95 475,47 грн. - 8 141,00 грн. - 190 228,31 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 10.3. Договору встановлено, що при порушенні строків, установлених пунктом 5.5. Договору, Дистриб'ютор зобов'язується виплатити на користь Продавця пеню на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний календарний день прострочення, впродовж всього строку позовної давності, у межах якого Продавець може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, за порушення термінів оплати товарів, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Продавця 2 214,32 грн. пені.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 442,86 грн. 3% річних за прострочення виконання Покупцем грошового зобов'язання перед Продавцем щодо оплати поставленого товару.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень викладених позивачем у листі № 3621 від 10.10.2012р., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу господарських витрат по справі № 5011-10/12512-2012.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?» довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 88 521,12 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 770,42 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ВЕСТА» (ідентифікаційний код 30928325, адреса: 03022, м. Київ, пров. Василя Жуковського, буд. 12), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «ЛУЦЬК ФУДЗ» (ідентифікаційний код 00377163, адреса: 45632, Волинська обл., Луцький р-н., с. Зміїнець, вул. Левадна, буд. 2А, р/р 26002962500856 у відділенні ПАТ «ПУМБ» в м. Луцьк, МФО 334851), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 85 863,94 грн. (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят три гривні 94 копійки), пені - 2 214,32 грн. (дві тисячі двісті чотирнадцять гривень 32 копійки), 3% річних - 442,86 грн. (чотириста сорок дві гривні 86 копійок) та судові витрати - 1 770,42 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят гривень 42 копійки). Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 5011-10/12512-2012.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.06.2013р.

Суддя О.В. Котков