Рішення № 31883824, 10.06.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.2013 Справа № 920/577/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг",

м. Київ;

до відповідача: Фермерського господарства "Воздвиженське", с. Воздвиженське,

Ямпільський район, Сумська область;

про стягнення 1 818 570 грн. 08 коп.,

СУДДЯ Н.П. ЛУГОВА

Представники сторін:

від позивача: Толочко А.П.,

від відповідача: Сафронов М.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кириченко-Шелест А.Г.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 1 818 570 грн. 08 коп., в тому числі: 681 963 грн. 78 коп. - штраф у розмірі 30% від ціни товару, 1 136 606 грн. 30 коп. - компенсація збитків у розмірі 50% від ціни товару; а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 36 371 грн. 40 коп.

У відзиві на позовну заяву б/н від 31.05.2013 року, відповідач проти позову заперечує та зазначає, що сторони подовжили строки остаточної оплати за зернозбиральний комбайн CLAS Tucano-470 до 15.09.2012р., тому ФГ "Воздвиженське" не здійснювало відмови від придбання товару, за вчинення якої і було передбачено штраф у відповідності до п. 2.1.10 Договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки № 3ХМ-12 від 27.06.2012 року, а отже з боку ФГ "Воздвиженське" відсутнє господарське порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від вартості майна, що передане на зберігання, у відповідності до п. 2.1.10 вищезазначеного Договору.

Крім того, представником відповідача було зазначено, що відсутність остаточної оплати за вказаним Договором з боку ФГ "Воздвиженське" пов'язана виключно з тим, що ПАТ КБ "Приватбанк" не вчинив жодних дій, направлених на укладання кредитного договору та видачу кредиту для фінансування оплати 80% вартості зернозбирального комбайну CLAS Tucano-470, тим самим фактично відмовивши ФГ "Воздвиженське" у наданні кредиту.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.06.2013 року відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви Фермерського господарства "Воздвиженське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" про визнання недійсним п. 2.1.10 договору відповідального зберігання сільськогосподарської техніки № 3ХМ від 27.06.2012 року.

На вимогу суду про підтвердження належних повноважень осіб, які складали Акт обстеження сільськогосподарської техніки, позивачем для огляду в судовому засіданні надано копії дипломів про повну вищу освіту Смашнюка О.В. та Зализи О.В. за відповідною спеціальністю.

Представник відповідача у клопотанні б/н від 07.06.13р. просив долучити до матеріалів справи ксерокопію журналу вихідної кореспонденції ФГ "Воздвиженське" та надав додаткові пояснення до відзиву б\н від 07.06.2013р.

Ухвалою від 03.06.2013 року суд рекомендував позивачу надати обгрунтований розрахунок суми понесених збитків, проте вказаних доказів позивачем не подано.

Оскільки позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання доказів, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін та оцінивши надані ними докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № 0112/ВН, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) сільськогосподарську техніку, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити.

Додатком № 1 від 22.02.2012р., який є невід'ємною частиною вказаного договору, визначено найменування, кількість, ціна, строк передачі товару та інші умови. Зокрема, позивач зобов'язався поставити відповідачу до 29.06.2012р. зернозбиральний комбайн CLAS Tucano-470 разом з зерновою жниваркою шириною захоплення С 7,5 м та транспортним візком до зернової жниварки на загальну суму 2 273 212,60 грн.

Пунктом 3.4. договору поставки було визначено оплату товару в наступному порядку: перший платіж в сумі 45 464,25 грн. - до 05.03.2012 року; другий платіж в сумі 68 196,38 грн. до 20.03.2012 року; третій платіж в сумі 113 660,63 грн. - до 20.04.2012 року; четвертий платіж в сумі 113 660,63 грн. - до 21.05.2012 року; п'ятий платіж в сумі 113 660,63 грн. - до 15.06.2012 року; шостий платіж в сумі 1 818 570,08 грн. (80% від вартості товару кредитними коштами ПАТ АБ «Приватбанк») - до 22.06.2012 року.

27.06.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір відповідального зберігання сільськогосподарської техніки № 3ХМ-12, який згідно п. 1.1. є невід'ємною частиною договору поставки сільськогосподарської техніки.

Так, згідно п. 1.2. договору зберігання позивач (депонент) зобов'язався передати, а відповідач (охоронець) прийняти на безоплатне відповідальне зберігання наступну сільськогосподарську техніку: зернозбиральний комбайн CLAS Tucano-470 разом з зерновою жниваркою шириною захоплення С 7,5 м та транспортним візком до зернової жниварки; строк зберігання - з 03.07.2012 року до 31.07.2012 року.

Згідно п. 1.3. договору зберігання відповідачу надано право користування переданим на зберігання майном.

Відповідно до пунктів 1.4., 1.5. договору зберігання право власності на отримане майно переходить до відповідача після повної оплати ціни майна; протягом строку зберігання відповідач зобов'язаний придбати майно у власність шляхом виконання умов договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № 0112/ВН.

Також, пунктом 2.1.9. договору зберігання визначено, що відповідач зобов'язується протягом строку зберігання майна виконати умови договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передоплати № 0112/ВН в повному обсязі. Викуп майна, що знаходиться на зберіганні, провадиться шляхом перерахування коштів згідно договору поставки, не пізніше 10 днів з моменту закінчення строку зберігання майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2012 року позивач передав, а відповідач отримав вказану вище сільськогосподарську техніку, про що сторонами складено акт приймання-передачі, підписано та скріплено печатками (арк. справи 29).

30.08.2912 року позивачем та відповідачем підписано Додатки № 3, № 4 до договору поставки сільськогосподарської техніки № 0112/ВН, відповідно до яких було змінено строки поставки товару, а саме - до 03.07.2012 року, та порядок його оплати, визначивши, що п'ятий платіж в сумі 103 767,86 грн. та шостий платіж в сумі 1 726 671,07 грн. (80% від вартості товару здійснюється кредитними коштами ПАТ АБ «Приватбанк») перераховуються до 15.09.2012 року (арк. справи 24,25).

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату майна на загальну суму 344 940,30 грн., що також підтверджено платіжними дорученнями: № 1 від 05.03.2012 року, № 2 від 21.03.2012 року, №, 6 від 23.04.2012 року та № 14 від 21.05.2012 року. Решта суми залишилася відповідачем несплаченою.

Як зазначає позивач, 20.09.2012 року, у зв'язку з закінченням строку зберігання майна та неповерненням відповідачем - ФГ «Воздвиженське» майна всупереч п. 2.1.6 договору зберігання, ТОВ «Приват Лізинг» забрало зернозбиральний комбайн та відповідно до п. 2.1.10 договору зберігання за участі двох спеціалістів складено Акт обстеження майна від 21.09.2012р. (арк. справи 38). Відповідно до вказаного акту товар має наступні показники: час експлуатації - 225,1 год., оброблено площі 680,83 га, наробіток 345,34 м/год, а також виявлено пошкодження та недоукомплектованості: відсутність натяжника № 5541151, несправність головки привода зернового елеватора (обірвано болт № 2155210, тріщина в корпусі № 6395930).

Позивач звертався до відповідача з претензією № 101 від 26.09.2012 року щодо сплати 681 963,78 грн. штрафу в розмірі 30% від ціни товару та 1 136 606,30 грн. - 50% збитків відповідно до п. 2.1.9. договору зберігання, але остання залишена відповідачем без відповіді.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, щодо строків оплати товару сторонами вносились зміни. Так, в Договорі поставки від 22.02.2012 року пунктом 3.4. останнім днем перерахування коштів є 22.06.2012 року. В Договорі зберігання від 27.06.2012 року пунктом 2.1.9. визначено, що викуп майна, що знаходиться на зберіганні, провадиться шляхом перерахування коштів згідно договору поставки, не пізніше 10 днів з моменту закінчення строку зберігання майна, тобто останнім днем є 10.08.2012 року (строк зберігання: з 03.07.2012 року до 31.07.2012 року згідно п. 1.2. договору зберігання). Проте, 30.08.2012 року сторонами підписано Додаток № 3 до договору поставки, згідно п. 2 якого останнім днем оплати є 15.09.2012 року.

Проте, відповідач лише частково виконав зобов'язання з оплати майна на суму 344 940,30 грн.

У відзиві на позов відповідач, обґрунтовуючи несплату решти суми, посилається на фінансову неспроможність ФГ «Воздвиженське» придбати зернозбиральний комбайн за вказаною у договорі ціною, на понесені в 2011 році збитки, а також на те, що ПАТ КБ "Приватбанк" не вчинив належних дій, направлених на укладання кредитного договору та видачу кредиту для фінансування оплати решти 80% вартості зернозбирального комбайну.

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, в силу приписів ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, недодержання своїх обов'язків ПАТ КБ «Приватбанк» не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, внаслідок якої відповідач може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Термін виконання зобов'язання з оплати товару, чітко встановлений сторонами в договорі поставки, договорі зберіганні, з урахуванням змін, внесених додатком № 3 від 30.08.2012р. і останньою датою розрахунку є 15.09.2012р.

Відповідно до ч. 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин, факт поставки майна та отримання його відповідачем, зокрема акт приймання-передачі, є підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отримане майно.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 статті 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України є штраф.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.1.10. договору зберігання встановлено, що у випадку відмови від придбання майна після закінчення строку його зберігання, відповідач повертає майно і сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від ціни майна; фактом відмови від придбання майна є ненадходження суми коштів в якості оплати майна.

На підставі наведеного пункту договору зберігання, позивачем за відмову від придбання майна після закінчення строку його зберігання нараховано відповідачу штраф в сумі 681 963 грн. 78 коп.

Відповідачем доказів сплати решти вартості майна, переданого йому позивачем не подано. Право позивача щодо стягнення з відповідача штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного договору зберігання.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача щодо стягнення 30% штрафу в сумі 681 963,78 грн., оскільки ФГ «Воздвиженське» здійснило всі необхідні дії, що залежали від його волі, направлені на недопущення порушення взятих на себе договірних зобов'язань, в тому числі і факт перерахування на користь позивача 344 940,30 грн.

Також відповідач посилався на те, що ФГ «Воздвиженське» є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, переробка, транспортування сільськогосподарської продукції. Крім того, відповідач вказував на незадовільний фінансовий стан підприємства.

Матеріали справи свідчать, що уклавши договір поставки сільськогосподарської техніки на умавах 100% передоплати № 0112/ВН від 22 лютого 2012 року, сторонни фактично поставили виконання зобов'язання у залежність від іншої особи - ПАТ КБ «Приватбанк».

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України визначено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зважаючи на викладене, суд, взявши до уваги факт перерахування відповідачем 344 940,30 грн., надмірно великі порівняно зі збитками, належні до сплати штрафні санкції, інтереси сторін, керуючись п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій на 50% , що становить 340 981,89 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій підлягають задоволенню частково в сумі 340 981,89 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 50% збитків в сумі 1 136 606 грн. 30 коп., суд зазначає наступне:

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Проте, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправність дій боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Частина 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначає, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства - ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали справи, пунктом 2.1.10. договору зберігання сторони погодили, що у випадку відмови від придбання майна після закінчення строку його зберігання, відповідач компенсує збитки, завдані зменшенням ринкової вартості майна внаслідок його використання відповідачем, які визначаються в фіксованому розмірі - 50% від ціни майна.

У позовній заяві позивач зазначає, що збитки завдані йому саме зменшенням ринкової вартості переданого на зберігання майна внаслідок його використання відповідачем.

Але, разом з тим, пунктом 1.3. договору зберігання відповідачу було надано право використовувати передане на зберігання майно; а пунктом 3.7. договору поставки визначено, що відповідач використовує майно в технологічних процесах, безпосередньо пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції.

В обгрунтування факту завдання збитків позивач посилається лише на Акт обстеження майна від 21.09.2012р. (арк. справи 38), відповідно до якого встановлено: час експлуатації - 225,1 год., оброблено площі 680,83 га, наробіток 345,34 м/год, а також виявлено відсутність натяжника № 5541151, несправність головки привода зернового елеватора (обірвано болт № 2155210, тріснув корпус № 6395930). При цьому позивач свідомо дозволив відповідачеві використовувати передане на зберігання майно, а тому повинен був розуміти, що повернення зернозбирального комбайну у тому ж стані, в якому він передавався відповідачеві, неможливе.

Позивач, звертаючись до суду з вимогою про відшкодування збитків, завданих порушенням договору і передбачених у договорі, повинен був довести не лише факт порушення договірного зобов'язання контрагентом, а й наявність збитків, заздалегідь визначених у договорі.

Судом забезпечувалась рівна можливість учасникам судового процесу обґрунтувати свої вимоги поданими доказами.

Натомість позивач не скористався наданою судом можливістю, не виконав вимоги ухвали суду від 03.06.2013 року та не надав обгрунтованого розрахунку суми збитків.

Крім того, відповідно до п. 8.5. договору поставки сторонни дійшли згоди, що отримані кошти від покупця (відповдача) зараховуються як компенсація витрат покупця (позивача) , пов'язаних з виконанням його зобов'язань по цьому договору (замовлення товару, його транспортування, ьпередпродажний сервіс, навчання персоналу покупця, відновлення/ремонт товару у випадку його експлуатації покупцем).

Слід також звернути увагу, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, зернозбиральний комбайн протягом строку знаходження його у відповідача, тобто з 27.06.2012р. по 20.09.2012р., знаходився на гарантійному обслуговуванні.

Таким чином, позивач пред'являючи вимогу про компенсацію збитків (реальної шкоди та/або упущеної вигоди), не надав суду належних та допустимих доказів наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують понесені витрати, штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, понесені позивачем внаслідок порушення зобов'язання відповідачем), не довів наявності упущеної вигоди, зокрема того, що позивач гарантовано отримав би відповідну вигоду у разі, якщо б його право не було порушено відповідачем, тобто у разі належного виконання зобов'язання; та не подав обгрунтованого розрахунку суми понесених збитків.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Слід зазначити, що суд не вважає доведеним факт завдання відповідачем збитків в сумі 1 136 606,30 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 136 606 грн. 30 коп. компенсації збитків у розмірі 50% від ціни товару є недоведеними, необгрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Воздвиженське" (41242, Сумська область, Ямпільський район, с. Воздвиженське, вул. Комуністична, 2-а, код ЄДРПОУ 36789290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 54, офіс 5, код ЄДРПОУ 33274434) 340 981,89 грн. штрафу та 13 639,28 судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.06.2013 року.

СУДДЯ Н.П. Лугова