Рішення № 31882997, 12.06.2013, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/381/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"12" червня 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні із сплатою грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні із сплатою грошової компенсації.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказують у позовній заяві на те, що 26 лютого 2002 року вони, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули право власності кожен із них у рівних частках по 1/3 на однокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Проте, у зв'язку із сталими неприязними відносинами, що склались після розірвання шлюбу з ОСОБА_3, вони - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, були змушені виїхати із зазначеної квартири та проживати у сторонніх людей. При цьому ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі, має інше житло АДРЕСА_5, яке він успадкував після смерті свого батька. Крім того, ОСОБА_3 має також ще один житловий будинок, який розташований поряд з будинком батьків, який був придбаний в період їх - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шлюбу. Спільне володіння та користування вказаним спільним майном є неможливим в силу викладених вище обставин, а тому на думку позивачів, єдиним вирішенням даного спору є звернення до суду з відповідною позовною заявою, де вони просять суд припинити право власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. на 1/3 частку квартири, загальною площею 35,8 кв.м., житловою площею 18,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1., стягнути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках з кожної, на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/3 частки квартири в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках за кожною по 1/2 право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача на їх користь всі понесені та документально підтверджені судові витрати в рівних частинах кожному.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник - адвокат ОСОБА_6 - ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали з підстав, що наведені у позовній заяві, просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити. Суду пояснив, що спірна квартира АДРЕСА_1, дійсно є їх із позивачами спільною сумісною власністю, проте надана вона була лише йому. Після розірвання шлюбу, позивачка з дочкою залишили квартиру, оскільки сумісне проживання з відповідачем в одному будинку було нестерпним. Він, ОСОБА_3, на даний час офіційно працевлаштований в Республіці Білорусь, а тому більшу частину свого часу проводить за межами України, де постійно проживає, додому він повертається лише двічі на рік у період відпустки, у цей час він проживає у іншої жінки за адресою АДРЕСА_4. Також відповідач визнав, що спірна квартира є неподільною та коштує 20 750 гривень. Погодився із тим, що на даний час спірне житло є найнеобхіднішим їх дочці, оскільки вона вже повнолітня, а тому в майбутньому має створити свою сім'єю, однак і він, ОСОБА_3, не бажає залишитись без власного житла у своєму зрілому віці.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_8, позовні вимоги не визнав. Суд пояснив, що відповідно до зібраних у справі доказів, у відповідача іншого нерухомого майна у власності не має, а відтак у разі задоволення позову він буде позбавлений житла, чим будуть порушені його законні права та інтереси, що є неприпустимим.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого 26.02.2002 року Липовецькою селищною радою Липовецького району Вінницької області на підставі розпорядження від 26.02.2002 року (а.с.7), однокімнатна квартира в АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності гр.ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 1/3 частці кожному. Вказане свідоцтво про право власності на житло було зареєстроване органами державної реєстрації 11.04.2002 року. Факт належності квартири за АДРЕСА_1 саме: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтверджується: технічним паспортом на квартиру, який виданий КП "Вінницьке ООБТІ" 17.11.2000 року, де власниками квартири зазначено позивачів та відповідача по 1/3 частки кожного (а.с.9-10). 12.10.2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. Вказане рішення суду набуло законної сили 23.10.2006 року. ОСОБА_1 з квітня 2011 року по даний час проживає без реєстрації по вулиці АДРЕСА_6, хоча й зареєстрована по АДРЕСА_1, а ОСОБА_3, хоча й зареєстрований в АДРЕСА_1, однак там не проживає. Вказані обставини констатовано також довідками виданими Липовецькою міською радою Вінницької області від 15.02.2013 року за №581, №580, №579; актами складеними депутатами міської ради Лебідь Л.М. та Брунь В.В. та сусідів (а.с.15, 16).

Отже правовідносини, що виникли між сторонами є цивільно - правовими, а відтак регулюються нормами Цивільного кодексу України "Право спільної власності".

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до положень ст. ст. 364, 365, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України; у разі якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки; компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

- частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

- річ є неподільною;

- спільне володіння і користування майном є неможливим;

- таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. За відсутності згоди співвласника про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Судом встановлено, що частка майна відповідача у спільній власності є незначною та становить 1/3, квартира є однокімнатною, а відтак є неподільною, спільне володіння і користування спірною квартирою є неможливим, оскільки між сторонами склались неприязні відносини після розірвання шлюбу. Відповідно до довідки виданої Агентством нерухомості "Абсолют СВС", вартість квартири за АДРЕСА_1, станом на 16.04.2013 року, з урахуванням місцезнаходження будинку, у якому знаходиться дана квартира, загальною площею 35,8 кв.м., житловою площею 18,3 кв.м., внутрішнього стану та складу приміщень, становить близько 20750 гривень. Відповідно вартість 1/3 частки становить - 6916 гривень.

В судовому засіданні обставини стосовно того, що спірна квартира є неподільною та її вартість становить 20750 гривень було визнано відповідачем.

Процесуальним наслідком визнання в цивільному процесі однією зі сторін факту встановленим є набуття фактом безспірного характеру і звільнення другої сторони від його доказування. Це підтверджується нормою ч. 1 ст. 61 ЦПК, згідно якої обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Позивачами на депозитний рахунок суду було внесено грошову компенсацію частки спірної квартири відповідно до вищевказаної довідки у розмірі 6916 грн., де зазначена дійсна вартість майна на час розгляду справи судом.

Крім цього, в судовому засіданні було з'ясовано, що відповідач постійно працює в Республіці Білорусь, де й проживає, а у спірну квартиру навідується лише періодично, оскільки проживає з іншою жінкою.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта ОСОБА_3 виданої державним реєстратором реєстраційної служби Липовецького районного управління юстиції у Вінницькій області, право власності, інші речові права, іпотека, обтяження за ОСОБА_3 в Державному реєстрі відсутні.

Зазначені докази спростовують доводи позивачів стосовно того, що відповідач ОСОБА_3 має інше житло АДРЕСА_5, яке він успадкував після смерті свого батька, а також те, що ОСОБА_3 має у власності житловий будинок, який розташований поряд з будинком батьків, який був придбаний в період їх - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3607 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Так, ухвалою Верховного Суду України від 15 лютого 2012 року про перегляд рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2009 року, ухвали апеляційного суду Харківської області від 4 лютого 2010 року та ухвали Верховного Суду України від 25 червня 2010 року у зв'язку з винятковими обставинами у справі за позовом про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, і стягнення компенсації встановлено, що право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками й такому його праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду справи судом. Обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки. При цьому, не передбачається обов'язковість згоди інших співвласників на такий виділ та залежність від мотивів (перешкоди в користуванні спільним майном (квартирою), забезпечення іншим житлом), з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.

За таких обставин справи, особливостей об'єкта нерухомого майна, який є спільним майном сторін та предметом даного спору, виконання позивачами обов'язкової умови щодо сплати грошової компенсації частки, розмір якої був визначений з дійсної вартості майна на час розгляду справи судом, суд дійшов висновку, що інтересам відповідача не буде заподіяно істотної шкоди у разі припинення його права на частку у спільному майні.

З огляду на викладене та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд вважає, що позовні вимоги позивачів ґрунтуються на нормах закону, а тому право власності відповідача ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири за АДРЕСА_1, Вінницької області слід припинити, стягнути з позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках з кожної на користь відповідача ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/3 частки квартири у розмірі дійсної вартості на момент розгляду справи в сумі 6916 (шість тисяч дев'ятсот шістнадцять) гривень, які знаходяться на депозитному рахунку суду відповідно до сплачених позивачами квитанцій від 07 травня 2013 року за №k21/7/5 та №k21/7/6 та від 29 березня 2013 року за №№k21/Т/23, №k21/Т/24. Також ураховуючи те, що у випадку припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників закон не передбачає механізму переходу права на частку співвласника - відповідача до співвласника - позивача у випадку задоволення його позову, суд вважає, що за позивачами необхідно визнати право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2 за кожною.

Вирішуючи питання судових витрат суд керується нормами ст.ст.79, 88 ЦПК України, а тому із відповідача на користь позивачів підлягає до стягнення понесені ними та документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та ст.ст.183, 184, 364, 365, 367 ЦК України, Першим Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифікований 17.07.97 р. та набув чинності 11.09.97 р., ухвалою Верховного Суду України від 15 лютого 2012 року про перегляд рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2009 року, ухвали апеляційного суду Харківської області від 4 лютого 2010 року та ухвали Верховного Суду України від 25 червня 2010 року у зв'язку з винятковими обставинами у справі за позовом про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, і стягнення компенсації, керуючись ст.ст.10, 11, 58-60, 79, 88, 208, 209, 213-215, ч. 1 ст. 3607 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на 1/3 частку квартири, загальною площею 35,8 кв.м., житловою площею 18,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, в рівних частках з кожної, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, грошову компенсацію вартості 1/3 частки квартири в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, - у розмірі 6916 (шість тисяч дев'ятсот шістнадцять) гривень, які знаходяться на депозитному рахунку суду відповідно до сплачених позивачами квитанцій від 07 травня 2013 року за №k21/7/5 та №k21/7/6 та від 29 березня 2013 року за №№k21/Т/23, №k21/Т/24 (дебет р/р №10020076964001; кредит р/р №37310009000080; банк платника Відділення №0121 ПАТ КБ "Надра"; отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації; код отримувача 26286152; Банк отримувача 802015).

Визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках за кожною по 1/2 на квартиру, загальною площею 35,8 кв.м., житловою площею 18,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на зазначене нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понесені ними та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору по 344 (триста сорок чотири) гривні 10 коп. кожному.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко