Постанова № 31882851, 14.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2013 р. Справа № 918/361/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гулова А.Г.

суддів Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ на рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.13 р.

у справі № 918/361/13 (суддя Торчинюк В.Г. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

відповідач Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради

про стягнення 1 758 489 грн. 82 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Прозапас О.І ( представник, довіреність у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням В.о голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2013 року у зв"язку із перебуванням у відпустці судді Гудак А.В та тимчасовою втратою працездатності Сініциною Л.М ., визначено колегію у складі : головуюча - суддя Олексюк Г.Є., суддя Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г.

12 червня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14 червня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2013 року у справі № 918/361/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради про стягнення 1 758 489 грн.82 коп. задоволені частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Куликова, будинок 7, ідентифікаційний код 35132153) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) - 1 571 860 (один мільйон п'ятсот сімдесят одну тисячу вісімсот шістдесят) грн. 52 коп. заборгованості за поставлений природній газ, 65 578 (шісдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 78 коп. пені, 3% річних в сумі 46 841 (сорок шість тисяч вісімсот сорок одну) грн. 74 коп., та 34 997 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався ст.ст.11, 512,513,514,516,530,549, 552, 612, 625, 629, 714 ЦК України, ст. 230, 233 ГК України та прийшов до висновку що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та 3% річних є обґрунтованими ,оскільки відповідач за поставлений йому газ не розрахувався.

Зменшуючи розмір пені до 50% , суд першої інстанції врахував виняткові обставини,як-то невідшкодування державою різниці в тарифах на теплову енергію, ступінь виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому природного газу і незначного періоду прострочення виконання даного зобов'язання,взяв до уваги майнові інтереси сторін тощо та стягнув з КП "Сарнитеплосервіс" 65 578 грн. 78 коп. пені.

Зробивши власний перерахунок інфляційних ,суд вказав,що вони становлять 0 грн.00 коп. і відмовив у їх стягненні.

Не погодившись з постановленим рішенням , позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/361/13 від 16 квітня 2013 року в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 65578,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 630,01 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради на користь "Нафтогаз України " 65578,77 грн., пені та 8 630,01 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення господарського суду Рівненської області від 22 квітня 2013 року просить залишити без змін.

Апелянт вважає ,що рішення суду в частині зменшення пені та відмови у стягненні інфляційних втрат прийнято з порушенням норм матеріального( ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 549-552 Цивільного кодексу України) та процесуального( ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України) права, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Зокрема, зазначає, що розрахунок збитків від інфляції ними здійснений у повній відповідності до норм чинного законодавства , а саме ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо зменшення розміру пені, апелянт у скарзі вказує, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов, в яких зазначається, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об"єктивно оцінити , чи є дані випадки винятковими,виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов"язання , невідповідності розміру пені наслідкам порушення , а важкий фінансовий стан боржника , невиконання своїх зобов"язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 ГПК України.

Просить суд апеляційної інстанції врахувати подану ним судову практику та наголошує, що відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості обставин для зменшення розміру пені. Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Сарнитеплосервіс" вважає, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними, а рішення місцевого господарського суду законним . Крім того , зазначає, що однією із причин несвоєчасного розрахунку за спожитий природній газ являється тяжкий фінансовий стан підприємства.

Так, відповідно до фінансового звіту КП "Сарнитеплосервіс", підприємство являється збитковим. Станом на 31 грудня 2012 року загальна сума непокритого збитку підприємства, становить 2 370 600 грн.

Результати фінасово - господарської діяльності підприємства вказують на те, що у 2012 році підприємство отримало збиток у розмірі 614,8 тис. грн., а в 2011 році сума збитку становила у розмірі 677 тис. грн.

На думку відповідача, важливим фактором, що став на заваді своєчасного розрахунку за спожитий природній газ, являється невідшкодування державою різниці в тарифах на теплову енергію.

Вважає, що додаткові і невиправдані фінансові навантаження на підприємство призведуть до ще більшого негативного впливу на його фінансовий стан та до виникнення труднощів при внесенні платежів до бюджетів та інших державних цільових фондів, оплати праці, а також негативно вплинуть на стан належного утримання технічних засобів та інженерних споруд підприємства.

Відповідач наголошує, що все це свідчить про наявність виняткових обставин, які дали право суду на зменшення розміру заявленої суми пені на 50%, а тому покликання апелянта про незаконність рішення суду в частині зниження розмір пені, являються безпідставними.

Просить відмовити ПАТ "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи долучені додаткові докази: інформація про стан розрахунків за спожиту теплову енергію станом на 12 червня 2013 року та розрахунок заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Додаткові докази,подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу , приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених ст. 101 ГПК України.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе долучити означені докази до матеріалів справи та надати їм оцінку під час апеляційного перегляду справи.

В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, з підстав викладених у ній. Просить стягнути з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради на користь "Нафтогаз України " 65578,77 грн., пені та 8 630,01 грн. інфляційних втрат.В подальшому в судове засідання 14 червня 2013 року не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і заздалегідь.

Представник відповідача підтримав пояснення, викладені у відзиві, додатково пояснив, що Комунальне підприємство "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, має місце дебіторська заборгованість, у зв"язку з чим підприємство терпить збитки, просить рішення господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 29 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" та Комунальним підприємством "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (далі - покупець, відповідач, споживач) був укладений договір № 5 СТ - Б - 11 на постачання природного газу.

Зазначений договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств (надалі - договір; а.с. 17 - 23).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язався передати покупцю імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), надалі газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору в обсязі вказаному в розділі 2 цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується покупцем на власні потреби та витрати.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в об'ємі 2 305 тис. кубічних метрів за наявності його обсягів.

Пунктом 5.2. визначено, що ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1000 куб.м. природного газу, становить 4 551, 2880 грн. в тому числі ПДВ - 758, 5480 грн.

11 жовтня 2011 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Сарнитеплосервіс" було укладено додаткову угоду № 1 до договору на купівлю-продаж природного газу № 5 СТ - Б - 11 від 29 вересня 2011 року, відповідно до якої ціна ,за якою покупець оплачує постачальнику за 1 000 куб. м. природного газу, становить 3 861, 3600 грн. в тому числі ПДВ - 68, 62 грн.

30 грудня 2011 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Сарнитеплосервіс" було укладено додаткову угоду № 1 - 1 до договору на постачання природного газу № 5 СТ - Б - 11 від 29 вересня 2011 року (далі - додаткова угода № 1 - 1, договір) відповідно до умов якої умови договору вказаного вище, було викладено в новій редакції. Назва договору "Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом".

Відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди № 1 - 1 постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Постачальник передає споживачу імпортований газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, який ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України". Газ, продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується споживачем на власні потреби та втрати.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2.1., 2.3. додаткової угоди № 1 - 1 договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до Договору, постачання газу здійснюється в разі підтвердження установленого порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів споживача (далі - підтверджені обсяги), постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу.

Пунктом 2.6. додаткової угоди № 1 - 1 визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даним вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до пунктів 2.7., 2.8., 2.9. додаткової угоди № 1 - 1 постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. додаткової угоди № 1 - 1 розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна за 1000 куб.м. природного газу з відповідними надбавками які встановлені згідно з діючим законодавством, такі як: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ; тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання газу за регульованим тарифом; податок на додану вартість.

Ціна, за якою споживач оплачує постачальнику природний газ становить 3 991, 2600 грн.

Відповідно до пункту 4.5. додаткової угоди № 1 - 1 розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8-00 години першого дня місяця до 8-00 години першого дня наступного місяця включно.

Пунктом 4.6. додаткової угоди № 1 - 1 визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Постачальник зобов'язується виконувати умови договору, забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах визначених договором (пункти 5.1., 5.1.1., 5.1.2. додаткової угоди № 1 - 1).

Споживач зобов'язується виконувати умови договору, дотримуватися дисципліни споживання газу, оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором (пункти 5.3., 5.3.1., 5.3.2., 5.3.3. додаткової угоди № 1 - 1).

Окрім цього, 25 квітня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Сарнитеплосервіс" укладено додаткову угоду № 1 - 3 до договору постачання природного газу за регульованим тарифом № 5 СТ - Б - 11 від 29 вересня 2011 року відповідно до якої ціна за якою споживач оплачує постачальнику за 1000 куб.м. природного газу становить 3 991, 2600 грн. (а.с. 50).

02 липня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Сарнитеплосервіс" було укладено додаткову угоду № 1 - 4 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 5 СТ - Б - 11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої ціна, за якою споживач оплачує постачальнику за 1000 куб.м. природного газу становить 4 707, 0960 грн. (а.с. 51).

31 серпня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Сарнитеплосервіс" була укладена додаткова угода № 1 - 5 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 5 СТ - Б - 11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої вважати договір № 5 СТ - Б - 11 від 29 вересня 2011 року таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01 вересня 2012 року (а.с. 52).

Вказані вище додаткові угоди підписані повноважними представниками ПАТ "Рівнегаз" та КП "Сарнитеплосервіс" та скріплені відтисками печаток товариств.

Як встановлено матеріалами справи , на виконання умов договору ПАТ "Рівнегаз" протягом жовтня 2011 року -- квітень 2012 року передав відповідачу імпортований природний газ обсягом 1 043,042 тис.м3 на загальну суму 4 112 860 грн. 52 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с.53 - 59).

Разом з тим, КП "Сарнитеплосервіс" в порушення умов договору, в повному обсязі не розрахувався за поставлений природний газ , здійснив часткову оплату в розмірі 2 541 000 грн.00 коп.

24 жовтня 2012 року був укладений договір № 14/6064/12 про відступлення права вимоги між ПАТ "Рівнегаз" ( первісного кредитора) та ПАТ "Нафтогаз України", відповідно до умов якого первісний кредитор передає ПАТ "Нафтоназ України" , а останній приймає на себе право вимоги до боржника . Крім того , п.1.1 договору до ПАТ "Нафтогаз України" перейшло право вимоги стягнення штрафних санкцій , інфляційних витрат та відсотків , пов"язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов"язань.

Як вбачається з матеріалів справ, у зв"язку із зміною кредитора позивач надіслав КП "Сарнитеплосервіс" вимогу щодо погашення заборгованості в сумі 1 571 860 грн.52 коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно частини 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в апеляційному господарському суді, на час розгляду справи сума основного боргу відповідачем була не оплачена та останнім не оспорюється.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо стягнення основної суми заборгованості та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача борг в розмірі 1 571 860,52 грн.

Враховуючи наявність заборгованості за поставку природного газу, позивач діяв згідно умов договору ( п.6.2.2 ) та за несвоєчасне проведення розрахунків Комунальним підприємством "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради нарахував пеню в сумі 131 157 грн.55 коп.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню, медичним закладам, школам, органам державної влади, правоохоронним органам , об"єктам соціального забезпечення.

Так, відповідно до поданої відповідачем довідки про стан розрахунків за послуги теплопостачання та енергоносії станом на 12 червня 2013 року населення заборгувало КП "Сарнитеплосервіс" 461 грн. Крім того, відповідно до поданого відповідачем розрахунку обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню в період з 2009 року по травень 2013 року становить 135 949,43 грн.

За таких обставин,колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність виключних підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені, а тому вважає, що підлягає стягненню пеня в розмірі 65 578 ,78 грн. та зауважує, що не заслуговують на увагу покликання апелянта на відсутність виключних підстав для зменшення розміру пені.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат , Рівненський апеляційний господарський суд зазначає наступне .

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155).

Таке право гарантоване кредитору нормами ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим стягнення судом першої інстанції із відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 46841,74 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних втрат, з огляду на таке.

Так, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що ним був зроблений перерахунок інфляційних витрат, на підставі якого місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення 8630 грн.01 коп.,оскільки за власними перерахунками інфляційні становили 0 грн. 00 коп.,при цьому такий розрахунок судом наведений не був.

Відповідно до Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права": "При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця."

Колегія суддів апеляційної інстанції ,перевіривши розрахунки інфляційних втрат дійшла до висновку , що здійснені позивачем розрахунки є правильними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене та відповідно до п.3 ч.1 ст. 104 ГПК України апеляційний господарський суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні інфляційних витрат у розмірі 8 630,01 грн. та у цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити дану позовну вимогу.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що стороні , на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 35169 грн. 80 коп. за подачу позовної заяви та враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги( 11,63%) 100 грн. 04 коп. за подачу апеляційної скарги.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою ПАТ НАК Нафтогаз « сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 17584,9 грн. ,замість 860,25 грн. та звернувся з клопотанням про його повернення. З огляду на викладене, враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути апелянту надлишково сплачену суму судового збору, що становить 16 724,65 грн.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103, п.3 ч.1 ст.104 ,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2013 року у справі № 918/361/13 в частині відмовити в стягненні інфляційних втрат в розмірі 8630,01 грн. скасувати .

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Пункт 2 Резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції :

Стягнути з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Куликова, будинок 7, ідентифікаційний код 35132153) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) - 1 571 860 (один мільйон п'ятсот сімдесят одну тисячу вісімсот шістдесят) грн. 52 коп. заборгованості за поставлений природній газ, 65 578 (шісдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 78 коп. пені, 3% річних в сумі 46 841 (сорок шість тисяч вісімсот сорок одну) грн. 74 коп., інфляційні витрати в розмірі 8630,01 грн. (вісім тисяч шістсот тридцять грн. 01 коп. ) та 35169,80 грн.(тридцять п"ять тисяч сто шістдесят дев"ять грн. 80 коп. ) витрат по сплаті судового збору.

В решті рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/361/13 залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс " на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 100,04 грн.

На виконання означеної постанови господарському суду Рівненської області видати наказ.

Ухвалою суду повернути Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зайво сплачений судовий збір в розмірі 16 724,65грн. (шістнадцять тисяч сімсот двадцять чотири тисячі 65 коп. )

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.