Постанова № 31882809, 10.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа№ 5011-69/9465-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:не з'явився;

відповідача:Васютін А.Г., довіреність № 7 від 02.01.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013

у справі № 5011-69/9465-2012 (суддя: Котков О.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 5011-69/9465-2012 в позові відмовлено.

Здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі № 5011-69/9465-2012 Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", замінивши його правонаступником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова".

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 5011-69/9465-2012 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 № 5011-69/9465-2012 у справі № 5011-69/9465-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 прийнято до розгляду справу № 5011-69/9465-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 10.06.2013 об 11:00.

10.06.2013 позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

10.06.2013 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва 16.04.2013 у справі № 5011-69/9465-2012 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

27.12.2005 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (перестрахувальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" (перестраховик, відповідач) укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-03 (надалі - Договір), предметом якого є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування відповідачем на засаді ексцеденту сум частини відповідальності позивача, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах "Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06" та змін та доповнень до Правил страхування.

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що дія Договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені позивачем зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами) (пункт 1.3. Договору).

Згідно з п. 1.4. Договору, під страхуванням транспортних засобів наземного транспорту розуміється укладення позивачем договорів добровільного страхування наземних транспортних засобів зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі на засаді ексцеденту сум з пропорційним розподілом суми есцеденту між перестраховиками.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору, позивач зобов'язаний, на умовах, викладених в розділі 2 Договору, передавати відповідачу в перестрахування частину відповідальності за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору.

Згідно з п. 2.13. Договору, основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення позивачем щомісячних рахунків-бордеро премій, щомісячних рахунків-бордеро збитків та щоквартального переліку збитків, які заявлені, але не сплачені.

Позивач зобов'язаний один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу рахунок-бордеро премій та рахунок-бордеро збитків. Рахунки-бордеро та Бордеро заявлених, але несплачених збитків оформляються та надаються відповідачу в письмовому вигляді в двох примірниках. Один з двох примірників вище перелічених документів після їх підписання та скріплення печаткою, повертається позивачу. Зазначені документи після їх підписання є невід'ємними частинами Договору (п. 3.2.2 Договору).

Водночас п. 3.4.2. Договору встановлений обов'язок відповідача протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від позивача рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків, підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника.

На виконання умов Договору, позивач та відповідач підписали Рахунок-бордеро премій № 06-03/06 за червень 2006 року, згідно якого відповідач прийняв в перестрахування частину відповідальності перестрахувальника (позивача) по автомобілю "Мazda 6", д.н. АА 8838 ВВ, за договором страхування наземного транспортного засобу № 06/02-010-00333 від 13.06.2006р., укладеним між позивачем та ПП "Теплоенерготехсервс".

09.02.2007р. за договором страхування наземного транспортного засобу № 06/02-010-00333 від 13.06.2006р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 164 137,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 670 від 09.02.2007р.

Згідно з п. 4.1 Договору, перестраховик, в межах свого обсягу відповідальності, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього Договору.

Відповідно до п. 4.3.4 Договору, після проведення виплати своєї частини у сумі страхового відшкодування позивач направляє відповідачу копії документів, складених в процесі врегулювання даного збитку. Відповідач не має права вимагати від позивач надання документів в більшому обсязі, ніж це зазначено правилами страхування позивача та договором страхування, за яким стався збиток.

Згідно з п. 4.3.5. Договору протягом 10-ти робочих днів з дня отримання відповідних документів перестраховик сплачує перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.

За розрахунком позивача, частка відповідача у сумі страхового відшкодування власнику автомобіля "Мazda 6", д.н. АА 8838 ВВ, що застрахований позивачем за договором страхування № 06/02-010-00333 від 13.06.2006р., становить 29 310,02 грн.

Керуючись пунктом 4.3.4. Договору, позивач направив відповідачу копії документів складених в процесі врегулювання збитку спричиненого власнику автомобіля "Мazda 6", д.н. АА 8838 ВВ та лист № 09/2339 від 05.06.2009р. з проханням здійснити виплату частки Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" у сумі страхового відшкодування у розмірі 29 310,02 грн.

Однак, станом на 01.07.2009р. відповідач, в порушення умов договору своєї частки у сумі страхового відшкодування позивачу не відшкодував, у зв'язку з чим Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до відповідача з листом № 03/703 від 31.03.2011р., в якому просило відповідача сплатити 34 644,44 грн., з яких 29 310,02 грн. - частка страхового відшкодування та 5 334,42 грн. - сума пені.

Проте, відповідач відповіді на вищезазначений лист не надав, частку страхового відшкодування не сплатив.

Зазначене і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відмовляючи у задоволенні позовних суд першої інстанції послався на те, що порушення позивачем строку повідомлення відповідача про страховий випадок (п. 3.2.7 Договору) та вимог правочину щодо направлення документів (п. 3.2.3., 3.2.3.3. Договору), в свою чергу унеможливило відповідачеві скористатися своїми правами, наданими останньому за Договором, а тому відповідач мав право відмовити позивачу у виплаті його частки страхового відшкодування.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанцій, укладений між сторонам у справі договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-03 від 27.12.2005р. за своєю правовою природою є договором перестрахування.

За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).

Також частина 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 355 ГК України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування, згідно п.3 ч. 1 ст. 980 ЦК України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 1 ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальником може бути фізична або юридична особа ( ч. 2 ст. 984 ЦК України).

Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку, що договір перестрахування № 91-017/06-03 від 27.12.2005р., укладений між сторонами у справі, виходячи з його змісту є також за своєю правовою природою і договором страхування, оскільки страховик страхує в іншого страховика ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується і самим відповідачем лист № 09/2339 від 05.06.2009р. останнім було отримано ще 16.06.2009.

Згідно із п. 3.3.3. Договору перестраховик має право вимагати від перестрахувальника надання копій документів, зазначених в п. 3.2.3.3. цього Договору, що стосуються окремого страхового випадку.

В зв'язку з чим, суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували, що відповідач скористався правом вимоги необхідних йому документів, та звертався до позивача з такими вимогами або зауваженнями щодо вже отриманих від позивача документів.

Згідно п. 3.3.6. Договору перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити розмір своєї частки страхування, зокрема, у випадку, коли, перестраховик не надав повністю або частково документів, зазначених в п. 3.2.3. даного Договору.

Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п.п. 3.4.3., 3.4.4. Договору, для виплати страхового відшкодування і повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази і відповідачем не надано про те, що відповідач мотивоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 3.3.6. Договору, прийняв та чи повідомляв про таке рішення перестрахувальника (позивача) письмово, як того вимагає пункт 3.3.6. Договору.

Крім того, згідно з п. 2.13 Договору, основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення позивачем щомісячних рахунків-бордеро премій, щомісячних рахунків-бордеро збитків та щоквартального переліку збитків, які заявлені, але не сплачені.

Відповідно до пп. 3.2.2. Договору, перестрахувальник зобов'язаний один раз в квартал оформлювати в письмовому вигляді та надавати в двох примірниках перестраховику Бордеро заявлених, але не сплачених збитків, один з яких після його підписання та скріплення печаткою, повертається перестрахувальнику протягом 3-х робочих днів та є після його підписання невід'ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи наявний перелік збитків, які заявлені, але не сплачені станом на 01 жовтня 2007р. до Договору № 91-017/06-03 від 27.12.2005р. (а.с. 50-58), підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, в якому відповідач погодив розмір прогнозованої суми відповідальності, тобто орієнтовну суму збитків, яку відповідач, як перестраховик, має виплатити позивачу. Однак, суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеному доказу на предмет визнання відповідачем за собою відповідальності у вигляді сплати частки в сумі страхового відшкодування по страховому випадку, що стався 24.06.2006р. з автомобілем "Мazda 6", д.н. АА 8838 ВВ, що належить ПП "Теплоенерготехсервс", та на предмет погодження сторонами орієнтованого розміру збитків.

Згідно зі ст. 625 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом з цим, стаття 268 ЦК України містить перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Так, згідно з п. 5 ч. 1 вказаної статті, позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Таким чином оскільки за спірним договором перестрахування позивач є застрахованою особою і ним заявлена вимога до відповідача, який є страховиком, то на вимоги позивача про стягнення частини страхового відшкодування за договором перестрахування № 91-017/06-03 від 27.12.2005р. не поширюється позовна давність, передбачена ст. 257 ЦК України.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України та положень статті 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Оскільки, позивачем не пропущено строку позовної давності, то його порушене право підлягає захисту.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.3. Договору, сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим Договором розрахунків у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5334,42 грн., інфляційних втрат 5422,35 грн. та 3% річних в розмірі 2652,36 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 5011-69/9465-2012 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" підлягають задоволенню повністю, то розмір господарських витрат який підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" становить 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 5011-69/9465-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" задовольнити повністю.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 5011-69/9465-2012 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Л. Україники, 26, код ЄДРПОУ 32382598) суму боргу в розмірі 29310 (двадцять дев'ять тисяч триста десять) грн. 02 коп., пені в розмірі 5334 (п'ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 42 коп., інфляційних втрат в розмірі 5422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 35 коп. та 3% річних в розмірі 2652 (дві тисячі шістсот п'ятдесят дві) грн. 36 коп., 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.»

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Л. Україники, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-69/9465-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.