Постанова № 31882806, 12.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ 911/976/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Доманської М.Л.

Шипка В.В.

за участю представників: представники не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Дочірнього підприємства "АГРОФІРМА "БОГДАНІВКА" Артамонової Е.О. на ухвалу господарського суду Київської області від 15.04.2013 р.

у справі № 911/976/13 (суддя Скутельник П.Ф.)

за заявою ліквідатора Дочірнього підприємства "АГРОФІРМА "БОГДАНІВКА" Артамонової Е.О.

про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства "АГРОФІРМА "БОГДАНІВКА"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013 р. у справі № 911/976/13 відмовлено в порушенні провадження у справі про банкрутство за заявою ліквідатора Дочірнього підприємства "АГРОФІРМА "БОГДАНІВКА".

Не погодившись з винесеною ухвалою, ліквідатор Дочірнього підприємства "АГРОФІРМА "БОГДАНІВКА" 08.05.2013 р. (згідно поштового штемпелю на конверті) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 05.05.2013 р., в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 15.04.2013 р. у справі № 911/976/13, прийняти постанову про визнання Дочірнього підприємства "АГРОФІРМА "БОГДАНІВКА" банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором Дочірнього підприємства "АГРОФІРМА "БОГДАНІВКА" Артамонову Еріку Олександрівну.

Апеляційна скарга вмотивована порушенням господарським судом Київської області при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права. Вказуючи підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, апелянтом вказано на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки проміжному ліквідаційному балансу Дочірнього підприємства "АГРОФІРМА "БОГДАНІВКА", затвердженому рішенням його учасників, вжиттю передбачених статтею 111 Цивільного кодексу України певних заходів, посилався на необґрунтованість відхилення судом доводів про наявність підстав порушення провадження у справі про банкрутство за особливостями статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В судове засідання 12.06.2013 р. представники сторін (кредиторів) та ліквідатор Дочірнього підприємства "АГРОФІРМА "БОГДАНІВКА" (далі - апелянт, боржник) не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили та іншими своїми процесуальними правами не скористалися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду п'ятнадцятиденним строком з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, у зв'язку з наявними у справі доказами, що є достатніми для повторного розгляду справи в порядку апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі вказаних вище представників.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Київської області при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі Кодексу. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. N 2343-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Згідно з частиною четвертою статті 205 Господарського кодексу України, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Відповідно до статті 7 Закону до боржника застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута. Законом також передбачено певні стадії процедури банкрутства, встановлено строк та умови їх проведення.

Статтею 11 Закону встановлено вимоги до заяви (боржника) про порушення справи про банкрутство. Так, серед доданих до неї документів повинні міститися в тому числі: докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави); установчі документи боржника - юридичної особи; бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду; копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо); рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше 5 днів з дня її надходження виносить ухвалу. Підготовче засідання суду проводиться не пізніше чотирнадцятого дня з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) - не пізніше тридцятого дня.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2013 р. у справі №911/976/13 було прийнято заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство та витребувано додаткові докази. Розглянувши матеріали справи в судовому засіданні, суд ухвалою від 01.04.2013 р. відклав проведення підготовчого засідання у справі та повторно витребував зазначені докази: як вбачається з матеріалів справи, з метою перевірки обґрунтованості вимог та з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство боржника ухвалами господарського суду Київської області від 25.03.2013 р. та 01.04.2013 р. у справі № 911/9769/13 зобов'язано учасників провадження надати додаткові докази, судом у тому числі витребувано: баланс боржника станом на останню звітну дату (не проміжний), зокрема, зобов'язано надати баланс боржника з вхідною відмітною про прийняття податковим органом за 1 квартал 2012 року; належні докази проведення перевірки та її результати (акт - оригінал для огляду та копію для долучення до матеріалів справи) достовірності та повноти ліквідаційного балансу у встановленому законодавством порядку органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку боржник; належні докази (з вхідними відмітками відповідних органів) надання ліквідатором органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи боржника, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування; докази подання звітності ліквідатором органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування за останній звітний період, в тому числі з червня 2012 року по останню звітну дату; докази подання (баланс з вхідним відбитком) органу державної податкової служби, у якому перебуває на обліку боржник, ліквідаційного балансу боржника, затвердженого засновниками.

Зазначаючи мотиви прийняття оскаржуваного рішення суд посилався саме на неподання витребуваних доказів. Проте, такі висновки суду першої інстанції суперечать змісту вчинюваних ним дій, адже відповідні докази, які суд витребував, в силу наведених вище норм статті 11 Закону повинні були бути доданими до заяви про порушення справи про банкрутство, таким чином суд, не знайшовши підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство, приймаючи заяву до розгляду, призначаючи та проводячи підготовче засідання визнав наявність витребуваних доказів, їх достатність та належність.

Як вбачається зі змісту приписів статей 12 - 16 Закону прийняття заяви про порушення справи про банкрутство і порушення провадження у справі про банкрутство є відокремленими одна від одної процесуальними діями. У першій з них господарський суд вирішує питання про прийняття заяви до розгляду або про відмову в її прийнятті чи повернення заяви, а у другій - питання про порушення провадження у справі про банкрутство або про відмову в такому порушенні. Зазначені висновки також наведено в листі Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. N 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 22.12.2011 N 4212-VI)" від 28.03.2013 р. N 01-06/606/2013.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. За змістом статті 16 Закону у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство. Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство або вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника, або вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, або вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду, або відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону, або за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону. Відмова у відкритті провадження не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Законом.

Частиною першою статті 95 Закону встановлено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Загальний же порядок ліквідації юридичної особи визначений положеннями статті 111 Цивільного кодексу України та статті 60 Господарського кодексу України.

Зазначаючи мотиви прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилався на порушення вимог частини п'ятої статті 60 Господарського кодексу України, зокрема, на не перевірення достовірності та повноти ліквідаційного балансу у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Із такими висновками суду погодитись неможна, оскільки за змістом статті 60 Господарського кодексу України нею регулюється загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання. Частиною 5 цієї статті встановлено певну послідовність: ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання. Таким чином, не розрахувавшись з кредиторами, неможливо скласти ліквідаційний баланс, а отже перевірити його достовірність та повноту у встановленому порядку. Слід зазначити, що ані норми Закону, ані інші норми чинного законодавства не містять вимог щодо обов'язковості затвердження (перевірки) ліквідаційного балансу при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки в ч. 2 ст. 95 Закону визнано обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Тобто, мова йде про дотримання самої процедури ліквідації юридичної особи за загальною процедурою.

Перевірка ж достовірності та повноти ліквідаційного балансу податковими та іншими органами є завершенням ліквідаційної процедури, після якої йде виключення суб'єкта господарювання з Єдиного реєстру підприємств і організацій України.

Пункт 5 статті 11 Закону ж вказує на те, що Боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності);

під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

в інших випадках, передбачених цим Законом.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Київської області від 15.04.2013 р. у справі № 911/976/13 підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання по суті.

Керуючись положеннями статей 32-34, 43, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора Дочірнього підприємства "АГРОФІРМА "БОГДАНІВКА" Артамонової Е.О. на ухвалу господарського суду Київської області від 15.04.2013 р. у справі № 911/976/13 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 15.04.2013 р. у справі № 911/976/13 скасувати.

3. Матеріали справи № 911/976/13 повернути до господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Верховець А.А.

Судді Доманська М.Л.

Шипко В.В.

Повний текст постанови складено 14.06.2013р.