Рішення № 31882804, 10.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/474-39/412-2012 10.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про стягнення 1385045, 50 грн.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Полякова К.В.

Куркотова Є.Б.

Представники

від позивача: Драчевська В.І. за довіреністю № 246-04/1 від 04.10.2012 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (позивач), звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (відповідач) 1385045,50 грн. згідно з умовами Генеральної угоди № 300/09-00049 страхування кредитного портфелю банка від 02.03.2006 р.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю обов'язку банку, у відповідності з вищенаведеною Генеральною угодою, повернути на користь страхової компанії суму грошових коштів, заявлених до стягнення, що отримана як страхове відшкодування, при неотриманні від банку документів для реалізації права вимоги до позичальників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 р. (суддя Самсін Р.І.) порушено провадження у справі № 22/474.

В ході розгляду справи № 22/474, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 1400944, 68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2012 року у справі № 22/474 (суддя Самсін Р. І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" 156225,83 грн. суми виплаченого страхового відшкодування на умовах Генеральної угоди № 300/09-00049 від 02.03.2006 р., 3082, 19 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.12 року у справі № 22/474 (суддя Самсін Р. І.) виправлено описку, допущену у рішенні суду від 23.03.2012 р., зокрема, виправлено помилку у п. 2 резолютивної частини судового рішення, та зазначено, що необхідно вважати сумою присудженою до стягнення замість "156225, 83 грн. (сто п'ятдесят шість тисяч двісті двадцять п'ять гривень 83 копійки) " - "152657, 49 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень 49 копійок) ".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року у справі № 22/474 рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2012 року у справі № 22/474 скасовано, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" 1385045,50 грн. згідно з умовами Генеральної угоди № 300/09-00049 страхування кредитного портфелю банка від 02.03.2006р., судовий збір в розмірі 27991,97 грн. за подачу позовної заяви, судовий збір в розмірі 12434,00 за подачу апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2012 у справі № 22/474 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові Вищого господарського суду України від 05.09.2012 у справі № 22/474 зазначено, що підставою для скасування судових рішень є те, що суди попередніх інстанцій припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а з'ясування цих обставин справи пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів. Зокрема, Вищий господарський суд України у вищенаведеній постанові вказав про те, що судами попередніх інстанцій у своїх рішеннях були зазначені різні за розмірами суми виплаченого відповідачу страхового відшкодування, при цьому судові рішення не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які б давали підстави вважати, що вказані обставини встановлені одним із судів повно, а відтак і об'єктивно.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.09.12 року № 04-1/873 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 22/474, за результатами якого справу передано на новий розгляд судді Гумезі О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 р. розгляд справи було призначено на 08.10.2012 р. о 12:20 год.

26.09.2012 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача.

Як зазначив відповідач у відзиві, враховуючи умови пунктів 10.2.5, 10.2.9, 12.5 Генеральної угоди № 300/09-00049 страхування кредитного портфелю банка від 02.03.2006 р. (далі - Генеральна угода), право страховика (позивача) є порушеним та він має право звертатися за його захистом до суду, починаючи з дня, наступного за восьмим робочим днем після перерахування страхувальнику (відповідачу) страхового відшкодування за умови, що страхувальник не передав страховику документи для реалізації останнім права вимоги до позичальника протягом трьох робочих днів та не повернув суму отриманого відшкодування протягом наступних п'яти робочих днів. З урахуванням норм статей 253, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що початок перебігу строку позовної давності за кожною сумою, що включена до складу позовних вимог, розпочався в день, наступний за восьмим робочим днем після перерахування Банку відповідної суми страхового відшкодування. Таким чином, відповідач просить застосувати позовну давність та вважає, що позовна давність має бути застосована до всіх вимог, право вимоги за якими виникло більш ніж три роки до дати звернення позивача до суду, т.т. до 22.11.2008 р. Щодо інших позовних вимог, то відповідач вважає їх безпідставними з огляду на п. 10.2.9 Генеральної угоди, оскільки обов'язок страхувальника протягом трьох робочих днів передати страховику всі документи для реалізації права вимоги виникає у страхувальника лише в разі сплати страховиком страхового відшкодування в розмірі всієї суми заборгованості позичальника перед страхувальником. Оскільки страховиком (позивачем) не було виплачено страхове відшкодування в розмірі всієї суми заборгованості, то відповідач вважає, що у нього не виникло обов'язку передавати позивачу документи, та, відповідно, відсутній факт порушення відповідачем своїх обов'язків з надання цих документів, а як наслідок, у відповідача не виникло зобов'язань щодо повернення отриманого страхового відшкодування.

У якості додатку до відзиву на позовну заяву відповідачем подано заяву про застосування позовної давності. Відповідно до абз. 8 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10) роз'яснено, що оскільки законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

05.10.2012 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло заперечення на відзив відповідача, яким він просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Як зазначив позивач у вищенаведеному запереченні на відзив, позиція відповідача щодо трактування п. 10.2.9 Генеральної угоди (зокрема, щодо сплати страховиком страхового відшкодування в розмірі всієї суми заборгованості позичальника перед страхувальником) є довільною та такою, що суперечить іншим умовам Генеральної угоди (п.п. 4.1, 4.2, 6.1, 10.2.9). Позивач вважає, що для того, щоб він міг скористатись своїм правом пред'явити регресні вимоги позичальникам відповідача, по яким позивач погасив кредиторську заборгованість, відповідач мав передати йому всі документи по своїх позичальниках в межах фактично отриманого страхового відшкодування. Позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що позовні вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності, оскільки Генеральна угода не закінчила свою дію (п. 8.1 Генеральної угоди) і сторони повинні виконувати свої зобов'язання належним чином. При цьому позивач вважає, що відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження виконання ним умов Генеральної угоди та передачі позивачу оригіналів спірних документів. Позивач зазначив, що Генеральна угода не встановлює зобов'язання позивача щодо строку (терміну) подання позивачем відповідачу вимоги про передачу спірних документів або про повернення ним страхового відшкодування, а тому згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України такий строк (термін) визначається моментом пред'явлення вимоги. 14.06.2011 р. позивач направив відповідачу вимогу про надання позивачу спірних документів, яку відповідач отримав 16.06.2011 р., однак таких документів позивач до цього часу не отримав. Повторно направлена 07.10.2011 р. вимога позивача, також була залишена відповідачем без відповіді.

В судове засідання, призначене на 08.10.2012 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 08.10.2012 р., позов підтримав повністю. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві, поданому ним через відділ діловодства суду.

В ході розгляду справи по суті виникла необхідність у витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 08.10.2012 р. суд оголосив перерву до 22.10.2012 р. о 10:40 год. та усно зобов'язав сторін провести звірку взаєморозрахунків, акт якої подати суду.

22.10.2012 р. через відділ діловодства суду, представник позивача подав Акт звірки взаємних розрахунків згідно Генеральної угоди страхування кредитного портфелю банка № 300/09-00049 від 02.03.2006 р. за вимогами, що заявлені до стягнення в справі № 22/474-39/412-2012, яка розглядається Господарським судом міста Києва від 08.10.2012 р. (надалі - Акт звірки взаємних розрахунків). Відповідно до наведеного акту сторони підтверджують здійснення позивачем (страховиком) виплати страхового відшкодування відповідачу (страхувальнику) в загальній сумі 1511536,63 грн., а також сторони підтверджують повернення відповідачем позивачу на підставі п. 12.5 Генеральної угоди коштів в загальній сумі 115506,20 грн., отже різниця між цими сумами дорівнює 1396030,43 грн. В той же час, за даними акту, відповідач вважає, що в частині 1241208,94 грн. суми до повернення страховику сплив строк позовної давності, тоді як в частині 154821,49 грн. - строк позовної давності не сплив. Напроти, за даними акту, позивач заперечує сплив позовної давності за позовними вимогами, які становлять 1396030,43 грн. (1511536,63 грн. - 115506,20 грн. = 1396030,43 грн.).

22.10.2012 р. через відділ діловодства, представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, з урахуванням складеного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків, просить стягнути з відповідача 1396030,43 грн. згідно з умовами Генеральної угоди.

В судове засідання, призначене на 22.10.2012 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.10.2012 р., позов підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві, та підтримав заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні, призначеному на 22.10.2012 р., судом розглянуто заяву відповідача про зменшення розміру позовних вимог, подану через відділ діловодства суду.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 1396030,43 грн.

Після обговорення обставин справи, наведених пояснень та міркувань з питань, що виникли в ході розгляду справи, суд оголосив перерву в судовому засіданні, призначеному на 22.10.2012 р., до 05.11.2012 р. о 10:30 год.

В судове засідання, призначене на 05.11.2012 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.11.2012 р., позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача надав заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в позові.

В судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про продовження строків розгляду справи. Клопотання судом задоволено і передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляду справи на 19.11.2012 р. о 09:40 год.

В судове засідання, призначене на 19.11.2012 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.11.2012 р., позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача надав заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 22/474-39/412-2012 колегіально у складі трьох суддів, у зв'язку із складністю справи, відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 р. було призначено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2012 р. справу № 22/474-39/412-2012 було прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В. і призначено розгляд справи на 10.12.2012 р. о 14:30 год.

05.12.2012 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника відповідача у щорічній відпустці.

В судове засідання, призначене на 10.12.2012 р., представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 10.12.2012 р., судом розглянуто клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. розгляд справи було відкладено на 14.01.2013 р. о 14:10 год.

В судове засідання, призначене на 14.01.2013 р., представники позивача та відповідача з'явились.

В судовому засіданні 14.01.2013 р. представник позивача подав клопотання про витребування документів, а саме: кредитних договорів, укладених між відповідачем та позичальниками, вказаними у Зведеній таблиці позичальників ПАТ "Банк Форум" згідно з Генеральною угодою страхування кредитного портфелю Банку № 300/09-00049 від 02.03.2006 р., яка є додатком до позовної заяви та документів, що підтверджують розрахунки позичальників з Банком. Клопотання передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 14.01.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити позивачу в позові.

Заслухавши в судовому засіданні 14.01.2013 р. пояснення представників сторін та оглянувши докази по справі, суд прийшов до висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні 14.01.2013 р. до 21.01.2013 р. о 12:50 год.

У зв'язку із знаходженням судді Полякової К.В. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. було змінено склад колегії суддів у справі № 22/274-39/412-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. справу № 22/474-39/412-2012 було прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Куркотова Є.Б. і призначено розгляд справи на 18.02.2013 р. о 12:40 год.

В судове засідання, призначене на 18.02.2013 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2013 р. позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.02.2013 р. надав заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в позові.

Заслухавши в судовому засіданні 18.02.2013 р. пояснення представників сторін та оглянувши докази по справі, суд прийшов до висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні 18.02.2013 р. до 18.03.2013 р. о 09:40 год.

В судове засідання, призначене на 18.03.2013 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.03.2013 р., заявив усне клопотання про витребування доказів. Клопотання судом задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.03.2013 р., позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 18.03.2013 р., надав заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в позові.

В судовому засіданні 18.03.2013 р. представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку розгляду спору. Клопотання представників позивача та відповідача про продовження строку розгляду спору задоволено і передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. було продовжено строк розгляду спору і відкладено розгляд справи на 25.03.2013 р. об 11:00 год.

Судове засідання у справі № 22/474-39/412-2012, призначене на 25.03.2013 р. об 11:00 год., не відбулося, у зв'язку з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 р. № 152-р "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23.03.2013 р. у Київській області та м. Києві".

Наказом Голови Господарського суду міста Києва від 25.03.2013 р., згідно положень Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 р. № 152-р "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23.03.2013 р. у Київській області та м. Києві" було перенесено робочий день з 25.03.2013 р. на 13.04.2013 р.

У зв'язку із знаходженням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. було змінено склад колегії суддів у справі № 22/274-39/412-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 р. справу № 22/474-39/412-2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Полякова К.В., Куркотова Є.Б.

12.04.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли пояснення щодо надання кредитних договорів, за якими було здійснено страхове відшкодування, відповідно до яких представник відповідача повідомив суд, що ПАТ "Банк Форум" дотримується вимог чинного законодавства, а саме Закону України "Про банку і банківську діяльність" в частині збереження банківської таємниці. Тому представник відповідача вважає, що виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. може призвести до порушення банківського законодавства, відповідальність за яке буде нести відповідач.

В судове засідання, призначене на 15.04.2013 р., представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.03.2013 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання, призначене на 15.04.2013 р., представник відповідача з'явився, але вимоги ухвали суду від 18.03.2013 р. щодо подання документів та доказів, що свідчать про залишок кредитної заборгованості за кредитними договорами не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.04.2013 р. надав усні пояснення щодо невиконання ним вимог ухвали суду від 18.03.2013 р. з підстав, викладених у письмових поясненнях, які були подані через відділ діловодства суду 12.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 р. розгляд справи було відкладено на 20.05.2013 р. о 10:50 год.

16.05.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний лист, яким він просив суд долучити до матеріалів справи копії кредитних договорів згідно переліку зазначеного в акті звірки взаємних розрахунків від 08.10.2012 р. та довідку від 29.04.2013 р. з додатком 1 про залишок кредитної заборгованості.

В судове засідання, призначене на 20.05.2013 р., представники сторін з'явилися та подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2013 р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, поданими відповідачем 16.05.2013 р. Клопотання судом задоволене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 10.06.2013 о 09:50 год.

21.05.2013 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

04.06.2013 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав супровідний лист, згідно якого надав суду: додаткові пояснення, заперечення на заяву про застосування позовної давності, заперечення на відзив на позовну заяву та фіскальний чек № 4133 від 03.06.2013 р. з описом вкладення у цінний лист на підтвердження направлення відповідачу вказаних документів.

Як вбачається з додаткових пояснень, позовна заява, яка була прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду та порушено провадження у справі № 22/474, була направлена до суду 22.11.2012 р. та одержана судом 24.11.2012 р, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 18382486, копія якого додана до пояснень.

Відповідно до заперечень на заяву про застосування позовної давності позивач зазначив, що дізнався про те, що його право порушене тільки після того, як на свою вимогу від 14.06.2011 р., направлену відповідачу, про надання позивачу в місячний термін з дати отримання вимоги документів, необхідних для реалізації позивачем права вимоги до винних осіб, таких документів позивач не отримав. Вимогу позивача відповідач отримав 16.06.2011 р. Позивач вважає, що початок перебіг позовної давності необхідно відраховувати з 16.07.2011 р., т.т. через місяць після отримання відповідачем вищезазначеної вимоги позивача, а рівно, на думку позивача, позовна давність спливає 15.06.2014 р., тоді як фактично позовна заява була направлена до суду 22.11.2011 р. За таких обставин, позивач вважає, що позовна давність не пропущена, а тому просить суд відмовити відповідачу у її задоволенні.

06.06.2013 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення, якими повідомив суд про розгляд господарськими судами між сторонами спору схожих справ, а також надав копії відповідних постанов Вищого господарського суду України.

В судове засідання, призначене на 10.06.2013 р. представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений.

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

За змістом статті 87 ГПК України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено.

Отже, з огляду на присутність представника відповідача в судовому засідання 20.05.2013 р., відповідач вважається належним чином повідомленими про час і місце наступного судового засідання, призначеного на 10.06.2013 год. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка сторін про те, що вони повідомлені про відкладення розгляду справи на 10.06.2013 р. о 09:50 год.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не подавав та не надсилав до суду заяв та повідомлень щодо поважності причин своєї відсутності в судовому засіданні 10.06.2013 р.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.06.2013 р. без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні, призначеному на 10.06.2013 р., представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.06.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (відповідач) та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з останнього сплачене за умовами Генеральної угоди № 300/09-00049 страхування кредитного портфелю банка від 02.03.2006 р. (далі - Генеральна угода) страхове відшкодування в розмірі 1396030,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зобов'язаний повернути на користь позивача вищевказану суму виплаченого страхового відшкодування у зв'язку з порушенням відповідачем умов п.п. 10.2.5, 10.2.9, 12.5 наведеної Генеральної угоди.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2012 у справі № 22/474 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2012 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовЧязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, новий розгляд справи № 5011-32/2003-2012 здійснювався з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 05.09.2012 р. у справі № 5011-32/2003-2012.

Як встановлено судом, між Акціонерним комерційним банком "Форум" в особі керуючого Запорізької філії Акціонерного комерційного банку "Форум", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (відповідач, Страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (позивач, Страховик) 02.03.2006 р. була укладена Генеральна угода, на підставі якої були укладені договори, що її є невід'ємною частиною: № 1 від 06.08.2007 р., № 2 від 06.04.2006 р., № 3 від 05.05.2006 р., № 4 від 05.06.2006 р., № 5 від 05.07.2006 р., № 6 від 05.08.2006 р., № 8 від 05.09.2006 р., № 9 від 05.10.2006 р., № 10 від 05.11.2006 р., № 11 від 05.12.2006 р., № 12 від 05.01.2007 р., № 13 від 05.02.2007 р., № 14 від 05.03.2007 р., № 15 від |05.04.2007 р., № 16 від 05.05.2007 р., № 17 від 05.06.2007 р., № 18 від 09.07.2007 р., № 19 від 05.08.2007 р., додатками до яких є реєстри позичальників.

За умовами Генеральної угоди об'єктом страхування є майнові інтереси відповідача, що суперечать чинному законодавству України, пов'язані з нанесенням йому збитків внаслідок часткового або повного неповернення позичальниками відповідача грошових сум в обумовлені кредитними договорами терміни, які відносяться до кредитного портфелю, визначеного у кожному окремому договорі до Генеральної угоди.

Страховими ризиками с ризики понесення збитків відповідачем через невиконання або неналежне виконання позичальниками своїх зобов'язань перед відповідачем по поверненню кредитів та відсотків за ними в строки та на умовах, що передбачені кредитними договорами внаслідок неплатоспроможності або смерті позичальника.

Згідно підпункту 12.5 пункту 12 Генеральної угоди, Страхувальник (відповідач) зобов'язується повернути Страховику (позивачу) суму виплаченого страхового відшкодування протягом 5 робочих днів з моменту настання наступних подій:

- у разі погашення заборгованості перед Страхувальником з боку Позичальника будь-яким чином після виплати страхового відшкодування;

- невиконання Страхувальником своїх обов'язків з надання документів, що є у наявності відповідача, необхідних для здійснення Страховиком права вимоги до винних осіб;

- викриття факту повідомлення Страховику недостовірної або неповної інформації з боку Страхувальника при наданні документів, необхідних для визначення причин та розміру збитків.

Відповідно до підпункту 10.2.5 пункту 10.2 Генеральної угоди при настанні страхового випадку Страхувальник зобов'язаний вжити можливих і раціональних заходів щодо запобігання та зменшення збитків (в тому числі всіх заходів передбачених "Регламентом по введенню в дію і просуванню продукту "Експрес" кредит в Банку"), і передати Страховику після отримання страхового відшкодування право вимоги (в межах фактично отриманого відшкодування).

Підпунктом 10.2.9 пункту 10.2 Генеральної угоди визначено, що в разі погашення Страховиком Страхувальнику на підставі цієї Генеральної угоди всієї суми заборгованості Позичальника перед Страхувальником, Страхувальник зобов'язаний:

- передати Страховику право вимоги (в межах фактично отриманого страхового відшкодування), згідно чинного законодавства України;

- протягом 3 робочих днів передати Страховику всі документи для реалізації права вимоги;

- в разі пред'явлення вимог про відшкодування збитків по страховому випадку сприяти Страховику в реалізації права регресу.

При виконанні умов Генеральної угоди позивачем на користь відповідача було виплачено страхове відшкодування в розмірі 1511536,63 грн., що підтверджено матеріалами справи та по вказаній сумі у сторін відсутні розбіжності з огляду на Акт звірки взаємних розрахунків згідно Генеральної угоди страхування кредитного портфелю банка № 300/09-00049 від 02.03.2006 р. за вимогами, що заявлені до стягнення в справі № 22/474-39/412-2012, яка розглядається Господарським судом міста Києва від 08.10.2012 р. (т. 2, а.с. 147-167), який скріплений підписами уповноважених представників та печатками сторін (надалі - Акт звірки взаємних розрахунків).

В свою чергу, відповідач на виконання вимог п. 12.5 Генеральної угоди повернув позивачу 115506,20 грн., у зв'язку із погашенням його позичальниками кредитної заборгованості після отримання відповідачем страхового відшкодування, виплаченого позивачем. Наведена сума також підтверджується матеріалами справи та по вказаній сумі у сторін також відсутні розбіжності з огляду на Акт звірки взаємних розрахунків.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення на підставі п.п. 12.5 п. 12 Генеральної угоди 1396030,43 грн. (1511536,63 грн. - 115506,20 грн. = 1396030,43 грн.) суми виплаченого позивачем відповідачу страхового відшкодування, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з надання позивачу документів, необхідних останньому для реалізації права вимоги до позичальників - боржників відповідача (п.п. 10.2.9 п. 10.2 Генеральної угоди).

Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки на рівні чинного законодавства врегульовано у ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з положеннями яких: до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки переходить до страховика в силу положень ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування"- після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, обмежується фактичними витратами страхової компанії.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу положень статей 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( частина 1 стаття 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 1 статті 530 ЦК України).

Згідно з підпунктом 10.2.9 пункту 10.2 Генеральної угоди визначено, що в разі погашення Страховиком Страхувальнику на підставі цієї Генеральної угоди всієї суми заборгованості Позичальника перед Страхувальником, Страхувальник зобов'язаний: передати Страховику право вимоги (в межах фактично отриманого страхового відшкодування), згідно чинного законодавства України; протягом 3 робочих днів передати Страховику всі документи для реалізації права вимоги; в разі пред'явлення вимог про відшкодування збитків по страховому випадку сприяти Страховику в реалізації права регресу.

Отже, обов'язок відповідача (Страхувальника) щодо передачі позивачу (Страховику) документів для реалізації останнім права вимоги виникає з моменту виплати позивачем відповідачу страхового відшкодування в розмірі всієї суми кредитної заборгованості позичальника та такий обов'язок (щодо передачі документів) відповідач має виконати протягом 3 робочих днів з моменту йому позивачем страхового відшкодування.

Відповідно до підпункту 12.5 пункту 12 Генеральної угоди Страхувальник зобов'язується повернути Страховику суму виплаченого ним страхового відшкодування протягом п'яти робочих днів з моменту невиконання страхувальником своїх обов'язків з надання документів, що є в наявності страхувальника, необхідних для здійснення страховиком права вимоги до винних осіб.

Отже, обов'язок відповідача (Страхувальника) щодо повернення позивачу (Страховику) суму виплаченого ним страхового відшкодування відповідач має виконати протягом п'яти робочих днів з моменту невиконання страхувальником своїх обов'язків з надання документів, що є в наявності страхувальника, необхідних для здійснення страховиком права вимоги до винних осіб.

Аналіз змісту наведених умов Генеральної угоди свідчить, що в спірному зобов'язанні (щодо передачі документів та щодо повернення виплаченого позивачем страхового відшкодування) встановлений строк (термін) його виконання відповідачем.

За таких обставин, спростовуються доводи позивача про те, що в спірному зобов'язанні не встановлений строк його виконання.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов підпункту 10.2.9. пункту 10.2 Генеральної угоди не передав позивачу документи, які засвідчують права вимоги до позичальників, перелік яких наведено, зокрема, в Акті звірки взаємних розрахунків. При цьому даний факт відповідачем не заперечується.

Відповідно до підпункту 12.5 пункту 12 Генеральної угоди страхувальник зобов'язується повернути страховику суму виплаченого ним страхового відшкодування протягом п'яти робочих днів з моменту невиконання страхувальником своїх обов'язків з надання документів, що є в наявності страхувальника, необхідних для здійснення страховиком права вимоги до винних осіб.

В строк, встановлений підпунктом 12.5 пункту 12 Генеральної угоди відповідач не повернув позивачу страхове відшкодування, виплачене ним за кредитними договорами, позичальниками за якими є особи, перелік яких наведено в Акті звірки взаємних розрахунків.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що право позивача відповідно до п.п. 10.2.9 п. 10.2 Генеральної угоди (щодо отримання від відповідача відповідних документів) та п.п. 12.5 п. 12 Генеральної угоди (щодо повернення відповідачем страхового відшкодування) дійсно було порушене відповідачем з огляду на неповернення останнім позивачу 1396030,43 грн. страхового відшкодування, виплаченого позивачем за кредитними договорами.

Виходячи зі змісту підпункту 10.2.9. пункту 10.2., підпункту 12.5 пункту 12.5 Генеральної угоди, порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку, починаючи з дня, наступного за восьмим робочим днем після дати перерахування позивачем відповідачу страхового відшкодування в розмірі всієї суми кредитної заборгованості, за умови, що відповідач не передав позивачу документи для реалізації останнім права вимоги до позичальника протягом трьох робочих днів і не повернув суму отриманого страхового відшкодування протягом наступних п'яти робочих днів.

Відповідач до винесення рішення судом подав заяву про застосування позовної давності (т. 2, а.с. 112-113).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Як роз'яснено господарським судам з метою забезпечення правильного і однакового застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, зокрема в п. 2.2 наведеної постанови, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч. 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (ч. 2 статті 267 Цивільного кодексу України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5).

При цьому судом враховується, що відповідно до п 5. ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування), тобто в даному випадку на вимоги відповідача до позивача, а не навпаки.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач в частині повернення страхового відшкодування в сумі 1241208,94 грн., виплаченого ним за кредитними договорами, позичальниками за якими є особи, перелік яких наведено в Акті звірки взаємних розрахунків, звернувся з позовом до суду зі спливом строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем. В свою чергу, позивачем не було надано доказів поважності причин пропущення позовної давності у цій частині позовних вимог. Позивачем також не було надано суду доказів, які б свідчили про зупинення перебігу позовної давності, відповідно до статті 263 ЦК України або про переривання перебігу позовної давності відповідно до статті 264 ЦК України.

Про порушення відповідачем зобов'язання, яке виникло по строку - 3 робочих днів після погашення позивачем заборгованості позичальників, передати документи для реалізації права вимоги (п.п. 10.2.9 п. 10.2 Генеральної угоди), позивачу було відомо і останній мав право на повернення сум страхового відшкодування з моменту такого порушення у строк 5 робочих днів (п.п. 12.5 п. 12 Генеральної угоди).

Зокрема, в даному випадку початок перебігу позовної давності має визначатись з урахуванням положень ч. 5 ст. 261 ЦК України, що застосовується до зобов'язань з визначеним строком виконання, і такий починається зі спливом строку виконання, передбаченого Генеральною угодою у п.п. 12.5 п. 12.

З урахуванням наведених положень закону та п.п. 10.2.9 п. 10.2, п.п. 12.5 п. 12 Генеральної угоди, а також з огляду на дату звернення позивача з позовом до суду (22.11.2011 р. позов направлено поштою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 18382486), суд прийшов до висновку, що початок перебігу строку позовної давності за кожною сумою, що включена до складу позовних вимог, розпочався в день, наступний за восьмим робочим днем після перерахування позивачем відповідачу відповідної суми страхового відшкодування. Отже, фактично можливі до задоволення вимоги позивача щодо повернення сум страхових платежів, які проведені позивачем у строк після 11.11.2008 р., оскільки саме з указаної дати вимоги є такими, що заявлені в межах загального строку позовної давності - три роки (11.11.2008 р. є робочим днем (вівторок) та при виплаті страхового відшкодування у вказану дату, граничним строком звернення до суду при врахуванні загального строку позовної давності є 22.11.2011 р. (з 12.11.2008 р. по 14.11.2008 р.: строк 3 робочих дні для виконання відповідачем обов'язку з передачі документів підтверджуючих право вимоги до позичальників (п.п. 10.2.9 п. 10.2 Генеральної угоди); з 17.11.2008 р. по 21.11.2008 р. включно: строк 5 робочих днів для повернення суми страхового відшкодування при невиконанні зобов'язання щодо передачі документів (п.п. 12.5 п. 12 Генеральної угоди).

Враховуючи викладене, з урахуванням ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд прийшов до висновку про відмову в позові в частині стягнення 1241208,94 грн. у зв'язку зі спливом позовної давності.

Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення позивача на заяву відповідача про застосування позовної давності суд повністю відхиляє, оскільки вважає необґрунтованими та безпідставними доводи позивача про те, що він дізнався про його порушене право тільки після того, як не отримав від відповідача на свою вимогу від 14.06.2011 р. документів, необхідних для реалізації ним права вимоги до винних осіб, а також вважає необґрунтованими та безпідставними доводи позивача про те, що перебіг загальної позовної давності в три роки необхідно відраховувати з 16.07.2011 р., т.т. через місяць після отримання відповідачем вищезазначеної вимоги позивача.

Здійснюючи розгляд вищезазначених заперечень позивача, судом було враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у Постанові Пленуму від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", згідно якої у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків (абз. 1, 2 п. 4.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10).

В спірному випадку, як вище було встановлено судом, строк виконання відповідачем спірного зобов'язанні був встановлений.

Також, суд відхиляє доводи позивача, який не вважає що ним пропущено строк позовної давності на звернення до суду з підстав того, що Генеральна угода не закінчила свою дію (п. 8.1 Генеральної угоди), а рівно суд відхиляє доводи позивача про те, що оскільки Генеральна угода не встановлює зобов'язання позивача щодо строку (терміну) подання позивачем відповідачу вимоги про передачу спірних документів або про повернення ним страхового відшкодування, то згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України такий строк (термін) визначається моментом пред'явлення вимоги. Наведені доводи позивача суд вважає без підставними з урахуванням роз'яснень, викладених в абз. 4 п. 3.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10, а саме: умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу. Наведені роз'яснення додатково підтверджують правильність вищенаведеного висновку суду про те, що з урахуванням п.п. 10.2.9 п. 10.2, п.п. 12.5 п. 12 Генеральної угоди початок перебігу строку позовної давності за кожною сумою, що включена до складу позовних вимог, розпочався в день, наступний за восьмим робочим днем після перерахування позивачем відповідачу відповідної суми страхового відшкодування. Таким чином, твердження позивача про те, що оскільки Генеральна угода не встановлює зобов'язання позивача щодо строку (терміну) подання позивачем відповідачу вимоги про передачу спірних документів або про повернення ним страхового відшкодування, то згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України такий строк (термін) визначається моментом пред'явлення вимоги, суд вважає помилковими.

В той же час, при врахуванні строку позовної давності, задовольняються вимоги позивача в сумі 154821,49 грн. (1396030,43 грн. встановлена судом сума порушення відповідачем спірного зобов'язання - 1241208,94 грн. сума порушення відповідачем спірного зобов'язання, в частині якої суд відмовляє в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності = 154821,49 грн.) щодо повернення сум страхових платежів, які проведені позивачем у строк після 11.11.2008 р., оскільки саме з указаної дати вимоги є такими, що заявлені в межах загального строку давності - три роки. Суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення позовних вимог в частині суми вимог, щодо яких не сплив строк позовної давності. Зокрема, відповідач вважає такі позовні вимоги безпідставними з огляду на п.п. 10.2.9 п. 10.2 Генеральної угоди, відповідно до якого обов'язок страхувальника протягом трьох робочих днів передати страховику всі документи для реалізації права вимоги виникає у страхувальника лише в разі сплати страховиком страхового відшкодування в розмірі всієї суми заборгованості позичальника перед страхувальником, а оскільки страховиком (позивачем) не було виплачено страхове відшкодування в розмірі всієї суми заборгованості, то відповідач вважає, що у нього не виникло обов'язку передавати позивачу документи, та, відповідно, відсутній факт порушення відповідачем своїх обов'язків з надання цих документів, а як наслідок, у відповідача не виникло зобов'язань щодо повернення отриманого страхового відшкодування.

Суд не погоджується з вищенаведеними доводами відповідача, оскільки п.п. 10.2.9 п. 10.2 Генеральної угоди, на який посилається відповідач, є складовою частиною умов Генеральної угоди, визначених на розсуд сторін і погоджених ними, та його необхідно розглядати в комплексі з іншими умовами Генеральної угоди, зокрема, викладеними у пунктах 4, 6 та підпункті 10.2.9 пункту 10 Генеральної угоди.

Підпункт 10.2.9 пункту 10 Генеральної угоди передбачає, що у разі погашення Страховиком Страхувальнику на підставі Генеральної угоди страхування всієї суми заборгованості Позичальника перед Страхувальником Страхувальник зобов'язаний:

передати Страховику право вимоги (в межах фактично отриманого страхового відшкодування), згідно з чинним законодавством України;

протягом 3-х робочих днів передати Страховику всі документи для реалізації права вимоги;

у разі пред'явлення вимог про відшкодування збитків по страховому випадку сприяти Страховику в реалізації права регресу.

Таким чином, навіть в спірному підпункті Генеральної угоди йдеться про передачу права вимоги та всіх документів для реалізації Страховиком права вимоги лише у межах фактично отриманого страхового відшкодування.

Відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 Генеральної угоди об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з нанесенням Страхувальнику його Позичальниками збитків внаслідок часткового або повного неповернення Позичальниками Страхувальнику грошових сум в обумовлені терміни за кредитними договорами, які відносяться до кредитного портфелю, визначеного у кожному окремому Договорі до Генеральної угоди страхування, що є її невід'ємною частиною.

Згідно підпункту 4.2 пункту 4 Генеральної угоди, заборгованість по кредиту та відсоткам це різниця між початковою заборгованістю Позичальника по кредитному договору і сплаченими ним в подальшому платежами по кредитному договору та сума відсотків за користування кредитом, виключаючи пеню і штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 Генеральної угоди страховим випадком за цією Генеральною угодою є факт настання збитків Страхувальника через невиконання або неналежне виконання Позичальниками своїх зобов'язань перед Страхувальником по поверненню кредитів (або їх частки) та або відсотків за ними в строки та на умовах, що передбачені укладеними між ними кредитними договорами, які входять до складу визначених у Договорах до Генеральної угоди страхування Реєстрах кредитних портфелів.

Отже, укладаючи Генеральну угоду, сторони передбачили можливість неповернення кредиту та/або відсотків по ньому Позичальниками як у повному обсязі, так і частково.

При цьому згідно приписів ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін здійснивши оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 154821,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивач при зверненні до суду з первісно заявленими позовними вимогами сплатив судовий збір в розмірі 27700,95 грн. (2 відсотки від ціни позову в розмірі 1385045,50 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 370 від 16.11.2011 р. (т. 1, а.с. 32), оригінал якого наявний в матеріалах справи. В подальшому, 23.02.2012 р. позивач подана до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (ціна позову 1400944,68 грн.) та здійснив доплату судового збору в сумі 319,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 47688 від 22.02.2012 р. (т. 1, а.с. 126), оригінал якого наявний в матеріалах справи. Таким чином, фактично позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 28019,95 грн. (27700,95 грн. + 319,00 грн. = 28019,95 грн.).

Як зазначено у п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011, № 18 у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в т.ч. визначено підстави такого повернення. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню в разі зменшення розміру позовних вимог (пункт 1 частини 1 цієї статті).

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється а порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

З огляду на прийняту судом до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (подана через відділ діловодства суду 22.10.2012 р.) та визначену судом з урахуванням даної заяви нову ціну позову в розмірі 1396030,43 грн., виходячи з якої розглядався спір, а судовий збір повинен був бути сплаченим в сумі 27920,61 грн. (2 відсотки від ціни позову в розмірі 1396030,43 грн.) суд прийшов до висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України переплаченої суми судового збору в розмірі 99,34 грн. відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (28019,95 грн. - 27920,61 грн. = 99,34 грн.).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 3096,43 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-6, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, ч. 1 ст. 111-12, 116 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради 7, ідентифікаційний код 21574573), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна 7, ідентифікаційний код 31704186) 154821,49 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять одну гривню 83 копійки) суми виплаченого страхового відшкодування на умовах Генеральної угоди № 300/09-00049 від 02.03.2006 р., 3096,43 грн. (три тисячі дев'яносто шість гривень 43 коп.) судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна 7, ідентифікаційний код 31704186) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 99,94 грн. (дев'яносто дев'ять гривень 94 коп.), перерахований платіжним дорученням № 47688 від 22.02.2012 р.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Судді Гумега О. В. (головуючий)

Полякова К.В.

Куркотова Є.Б.