Рішення № 31881298, 13.06.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1102/13-ц провадження № 22-ц/773/711/13 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А.М. Категорія: 27 Доповідач: Осіпук В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Осіпука В.В.,

суддів -Мудренко Л.І., Матвійчук Л.В.,

при секретарі - Лимар Р.С.,

з участю:

представника позивача Місюри І.В.,

відповідача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, Грибан Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, приватної фірми «Ранал», ОСОБА_5, приватного підприємства «Вітантранс» про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет застави та передачу майна в заклад,

за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд із зазначеним позовом. Покликаючись на те, що 29 липня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір в сумі 140000 доларів США із сплатою 18 % (відсотків) річних, на строк по 25 липня 2013 року. В цей же день, в забезпечення виконання вимог за кредитним договором між позикодавцем і ПФ «Ранал», позикодавцем і ОСОБА_5 були укладені договори поруки. 30 липня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між ПФ «Ранал» та позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» також було укладено договір застави автотранспорту, а саме двох вантажних автомобілів та двох напівпричіпів.

Так як боржник ОСОБА_2 не виконує умови укладеного кредитного договору, порушує строк погашення кредиту, то позивач просив стягнути з нього та поручителів у солідарному порядку суму заборгованості 1092183 грн. 37 коп., передати в заклад банку, шляхом вилучення у ПП «Вітантранс» заставне майно та звернути стягнення на предмет застави: два вантажні автомобілі, два напівпричіпи і відшкодувати йому понесені судові витрати.

Під час розгляду справи в суді позивач зменшив частково позовні вимоги щодо розміру боргу за кредитним договором і просив стягнути в його користь з боржника ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_5, ПФ «Ранал» у солідарному порядку 687335 грн. 97 коп.

28 березня 2013 року рішенням Луцького міськрайонного суду позов задоволено частково, стягнуто з ПФ «Ранал», солідарно з основним боржником ОСОБА_2 та з ОСОБА_5, солідарно з основним боржником ОСОБА_2, в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 567934 грн. 26 коп. заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ПФ «Ранал» в рівних частинах по 1147 грн. з кожного в користь банку за понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить його скасувати в частині зменшення штрафів, відмови у зверненні стягнення на заставне майно та передачі майна в заклад як незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог банку.

У письмових запереченнях на скаргу представники відповідачів ПП «Вітантранс» Грибан Ж.В. та ОСОБА_5 ОСОБА_6, просять рішення суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Так, ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідачів штрафу і зменшуючи його розмір та відмовляючи позивачу у зверненні стягнення на заставлені транспортні засоби і передачу їх в заклад, суд першої інстанції вважав, що нарахований штраф є більшим суми основного боргу і застосував принцип їх співмірності, а на заставлені транспортні засоби, які є власністю добросовісного набувача, неможливе повторне звернення стягнення та передача їх в заклад.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

Встановлено, що 29.07.2008 року між позивачем ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на суму 140000 доларів США з терміном погашення 25.07.2012 року зі сплатою річних відсотків у розмірі 18 % (а.с. 13-16).

В забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за даним кредитним договором банком з ОСОБА_5, ПФ «Ранал» 29.07.2008 року були укладені окремі договори поруки, згідно з якими поручителі відповідають за зобов'язаннями позичальника в повному обсязі (а.с. 29). 30.07.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ПФ «Ранал» був укладений договір застави, з передачею в заставу двох автомобілів і два напівпричіпи (а.с. 17-19). Заборона відчуження предметів застави 08.08.2008 року внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с 21).

18.04.2012 року рішенням Луцького міськрайонного суду з ОСОБА_2, ОСОБА_5 стягнуто солідарно за порушення умов кредитного договору суму боргу 700000 грн. та пеню в розмірі 1958 грн. 03 коп. (а.с. 103-104).

У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, рішенням Луцького міськрайонного суду від 06.11.2009 року, заставлені транспортні засоби були передані в заклад банку, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладенням банком, як заставодержателем, договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця ПФ «Ранал» (а.с. 99-102). Дане рішення суду не виконане.

Крім того, встановлено, що два заставлені вантажні автомобілі і два напівпричіпи заставодавцем ПФ «Ранал» без попередньої згоди заставодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк» були зняті з реєстрації в органах ВРЕР ВДАІ України у Волинській області і відчужені 30.03 та 24.05.2011 року ПП «Вітантранс» і зареєстровані за новим власником (а.с. 85-88, 30-31). Після чого, позивачем надсилались вимоги ПФ «Ранал» і ПП «Вітантранс» від 21.12.2012 року, 25.12.2012 року відповідно про заміну предмету застави на рівноцінний з пропозицією укладення нового договору застави та про передачу вказаних транспортних засобів в заклад (а.с. 32-33).

На час розгляду справи судом першої інстанції, заборгованість за кредитним договором не сплачена в сумі 687335 грн. 97 коп., з яких: заборгованість за відсотками - 285403 грн. 65 коп.; по пені - 102530 грн. 61 коп.; по штрафу - 299401 грн. 71 коп. (а.с. 108-110).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пунктами 6.3, 6.6 кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_2 встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань і передбачених кредитним договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. У випадку, коли кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (а.с. 13-15).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 27 постанови № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Наведені норми матеріального права та роз'яснення дані в постанові Пленуму суду касаційної інстанції дають підстави зробити висновок про те, що розмір штрафу як різновид неустойки може бути зменшений судом за наявності істотних обставин, але лише за заявою відповідача.

Оскільки, в даній справі такі заяви від боржника і поручителів, які є відповідачами по справі, до суду не подавались і ними не озвучувались, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції, не врахувавши дану обставину, безпідставно зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна за змістом норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року.

Як убачається з п. 13 договору застави автотранспорту, укладеного між ПФ «Ранал» та банком, заставодавець не має права розпоряджатися заставленим майном без письмової згоди заставодержателя (а.с. 17-19).

Усупереч указаним положенням матеріального права й договору застави ПФ «Ранал» відчужила автотранспортні засоби, які перебували в заставі банку й обтяження яких на час відчуження було зареєстровано відповідно до закону, не повідомивши про це заставодержателя та не отримавши його письмову згоду.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про те, що ПП «Вітантранс», яке придбало у ПФ «Ранал» заставлені автотранспортні засоби, є їх добросовісним набувачем, оскільки на момент видачі довідок - рахунків обтяжень по базі АІС «Арешт» у ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області на вищезазначене рухоме майно не було, є помилковим.

Помилковим є також висновок суду про те, що у позові про звернення стягнення на заставлене майно та передачу його в заклад банку слід відмовити саме по тій причині, що позивач не має права повторно вимагати звернення стягнення на спірне майно та передачу його в заклад від нового добросовісного власника майна, до якого не перейшли обов'язки заставодавця майна.

Оскільки, законом прямо покладено на заставодавця обов'язок запитати згоду заставодержателя на відчуження обтяженого майна, цей обов'язок презюмується і йому кореспондує право заставодержателя на захист шляхом визнання правочину недійсним у разі відчуження майна без його згоди. Саме такий спосіб захисту порушеного права слід було обрати банку у даному спорі.

Так, як банком, в означеній частині позову, було невірно обрано спосіб захисту порушеного права, то у задоволенні його позовних вимог про звернення стягнення на заставлене майно та передачу його в заклад слід відмовити саме із цієї підстави.

Враховуючи, що фактичні обставини судом першої інстанції встановлені повно і правильно, проте неправильно витлумаченні положення матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне прийняте рішення в оскаржуваній частині скасувати і постановити нове рішення про стягнення штрафу в повному розмірі та відмову в решті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» задоволити частково.

Рішення Луцького міськрайонного від 28 березня 2013 року в оскаржуваній частині в даній справі скасувати.

Стягнути з приватної фірми «Ранал» солідарно з основним боржником ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» кредитну заборгованість в розмірі 687335 грн. 97 коп. (в тому числі : 285403 грн. 65 коп. - заборгованість за відсотками; 102530 грн. 61 коп. - пеня; 299401 грн. 71 коп. -штраф).

Стягнути з ОСОБА_5 солідарно з основним боржником ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» кредитну заборгованість в розмірі 687335 грн. 97 коп. (в тому числі : 285403 грн. 65 коп. - заборгованість за відсотками; 102530 грн. 61 коп. - пеня; 299401 грн. 71 коп. -штраф).

В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у зверненні стягнення на предмет застави та передачу майна в заклад відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді