Рішення № 31881197, 03.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р.Справа № 5023/3343/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ковальчук Л.В.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків до ТОВ агенство комплексної безпеки "Стелс" м. Харків про стягнення 200250,00грн. за участю :

позивача - ОСОБА_1 дов. №63 від 14.01.2013 року

відповідача - Гвоздік О. І. дов. №12 від 18.02.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача в якості компенсації за завдані реальні збитки гроші в сумі 7950,00 грн. та в якості компенсації за завдані збитки (втрачена вигода) в сумі 192300,00 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 22, 50, 319, 320 ЦК України та ст. ст. 5, 20, 47, 134, 224 ГК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2012року в позові відмовлено, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2012р. рішення скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013р. у справі №5023/3343/12 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство комплексної безпеки "Стелс" задоволено частково; рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2012року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2012року у справі №5023/3343/12 скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Розпорядженням керівника апарату за №338 від 19.03.2013року у зв'язку з хворобою судді Френдій Н.А. призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно витягу від 19.03.2013року автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу №5023/3343/12 призначено для розгляду судді Ковальчук Л.В.

Ухвалою суду від 17.05.2013року розгляд справи відкладено на 27.05.2013року.

В судовому засіданні 27.05.2013 року оголошено перерву до 03.06.2013 року. Після перерви судове засідання було продовжено.

Позивач присутній у судовому засіданні 03.06.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги, просить задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні 03.06.2013 року заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані документи на підтвердження своїх позицій, вислухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.

23.09.1996 року позивач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, 01.04.2008 року отримав свідоцтво про сплату єдиного податку, яке дійсне до 31.12.2010 року, одним з видів діяльності, в якому зазначено: здача в найм (оренду)нерухомого майна.

Нерухоме майно, яке здавалось позивачем в оренду, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Дзержинським районним судом м. Харкова від 23.06.2009року було прийнято ухвалу про арешт майна, а саме земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, житловий будинок літ. А-2, за адресою: АДРЕСА_1 та інше майно ОСОБА_2 де б воно не знаходилось в розмірі 1 800 000,00грн.(один мільйон вісімсот тисяч гривень) позовних вимог.

Виконання ухвали покладено на ВДВС Дзержинського РУЮ м. Харкова.

01.09.2009 року судовою колегією Харківського апеляційного суду ухвалу Дзержинського районного суду від 23.06.2009 року змінено. Скасовано ухвалу в частині накладення арешту на земельну ділянку і житловий будинок, що належать ОСОБА_2, накладена заборона щодо вчинення дій на відчуження майна - земельної ділянки площею 0,1га. розташовану в АДРЕСА_1 та житловий будинок за цією ж адресою.

24.11.2009 року Дзержинським районним судом м. Харкова була розглянута скарга ОСОБА_2 на дії державного виконавця Загорулько Е.О., заяву було задоволено та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження. Висновки результату оцінки майна за актами опису і арешту майна визнано такими, що не відповідають законодавству України. Скасовано акти опису та арешту майна.

25.05.2010 року Київським районним судом м. Харкова була розглянута заява ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки та 1/2 житлового будинку розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та виключення цієї частки майна з під опису та арешту майна.

Позовні вимоги ОСОБА_4 були судом задоволені та визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки та 1/2 житлового будинку літ. А-2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на звільнені вказані частки нерухомого майна з під арешту.

З таких обставин, правові підстави на укладання Договору охорони об'єкту №9-10/09 від 17.10.2009 року після вступу ухвали апеляційного суду Харківської області від 01.09.2009 року в законну силу були відсутні.

Такий захід забезпечення позову, як заборона на відчуження нерухомого майна не вимагає його охорони та проведення інших дій безпосередньо в будинку за виключення приміщень №№11, 111 та IV до яких було перевезено рухоме майно, з якого не було знято арешту (ухвала апеляційного суду Харківської області від 01.09.2009 року).

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, позивач неоднаразово звертався до суду та Головного управління юстиції на дії державних виконавців, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.07.2010 року (т.4, а.с. 17, 20) тобто укладаючи Договір на охорону нерухомого майна та проводячи дії по охороні вказаного нерухомого майна відповідач фактично перевищив свої повноваження, так як ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова на вказаний час вже втратила свою чинність, а дії відповідача суперечать п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України стосовно обов`язковості рішень.

При повторному розгляді справи судом встановлено, що посилання відповідача в листі від 31.03.2011 року за №19 про поновлення виконавчих дій безпідставні, відповідачем не було надано до суду жодних доказів які б підтверджували поновлення виконавчого провадження.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення реальних збитків у сумі 7950,00грн. то вони не підлягають задоволенню, так як ухвалою суду від 09.04.2013 року було задоволено клопотання відповідача стосовно витребування у позивача Книги обліку доходів і витрат (форма №10) за 2009 рік.

Позивач не виконав ухвалу суду, посилаючись на стан здоров`я (перелом ноги) та на те, що вказана Книга знаходиться в податковій інспекції. До суду не надав а ні листа про звернення до податкової інспекції про надання Книги обліку доходів і витрат (форма №10) за 2009 рік, а ні інших доказів які б свідчили про відмову податкової інспекції про надання позивачеві вказаної Книги.

В цей час інтереси позивача представляв представник ОСОБА_1, а тому позивач мав змогу надати йому доручення на витребування вказаної Книги з податкової інспекції.

Без огляду Книги обліку доходів і витрат (форма №10) за 2009 рік, в якій відображено дійсне понесення позивачем витрат у розмірі 7950,00грн., позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В частині стягнення компенсації за завдані збитки (втрачена вигода) в сумі 19230,00грн. то вказані вимоги також не підлягають задоволенню, так як відповідно свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_1 від 01.04.2008 року термін його дії закінчився 31.12.2010 року, доказів його подовження до суду не надано.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини та вжиття кредитором заходів для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються збитки у розмірі доходів, які могли б бути реально отримані при належному виконання зобов'язання. Однак, позивачем всупереч ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України не доведено належними доказами вжиття заходів щодо отримання ним неодержаних доходів (упущеної вигоди) та не надано суду жодних доказів для підтвердження факту отримання збитків. Оскільки упущена (втрачена) вигода є розрахунковою величиною втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якби інший учасник відносин у сфері господарюванні не допустив би правопорушення, то пред'являючи вимогу про відшкодування упущеної вигоди позивач зобов'язаний надати розрахунки та документи, що дійсно підтверджують наявність упущеної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.06.2013 р.

Суддя Ковальчук Л.В.