Постанова № 31880951, 12.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа № 906/179/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гулова А.Г.

суддів Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (м. Коростишів) на рішення господарського суду Житомирської області від 18.04.13 р.

у справі № 906/179/13-г (суддя Шніт А.В. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

відповідач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (м.Коростишів)

про стягнення 35474,51 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Єгоров В.С ( представник, довіреність у справі)

відповідача - Окушко О.В ( представник , довіреність у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 07 червня 2013 року у зв"язку із перебуванням у відпустці судді Гудак А.В та тимчасовою втратою працездатністю судді Сініциної Л.М., визначено колегію у складі судді Олексюк Г.Є., судді Гулова А.Г., Петухов М.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18 квітня 2013 року у справі №906/179/13-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення 35474,51 грн. задоволені частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України 22077,55грн. пені, 7327,54грн. інфляційних нарахувань, 5337,15грн. 3% річних, 1684,98грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 732,27 грн. пені відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався ст.ст. 260,261,525, 526, 549,611, ч.2 ст.625, ЦК України, ч.1 ст.216, ч.2 ст. 217 , ч.6 ст. 232 ГК України та прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог. Разом з тим, в частині стягнення пені в розмірі 732,27 грн. судом відмовлено,оскільки вимоги про стягнення пені за грудень 2011 року заявлені після спливу строку позовної давності .

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 18 квітня 2013 року у справі № 906/179/13-г в частині стягнення пені у сумі 22 077,55 грн., та прийняти нове, яким зменшити розмір пені до 1%.

На думку скаржника, при прийнятті рішення в частині задоволення клопотання про зменшення пені ,господарським судом Житомирської області неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи; неправильно застосовано норми матеріального права, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Апелянт вважає, що при дослідженні матеріалів справи були взяті до уваги лише надані відповідачем докази щодо скрутного фінансового становища, проте проігноровано надані докази, а саме те, що : -відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є транспортування та постачання природного газу за регульованим тарифом за встановленими НКРЕ України цінами, враховуючи, що протягом останніх років тарифи товариству доводяться не в повному обсязі, в межах 60-70 відсотків, що не дає можливості своєчасно проводити розрахунки з постачальниками природного газу, в т. ч і з ПАТ НАК "Нафтогаз України"; ПАТ "Коростишівгаз" не є комерційною організацією, інших джерел прибутку, крім дольового відщеплення за надані послуги з транспортування газу для ПАТ "Коростишівгаз" не існує; - ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2073/11 від 30.09.2011 року (станом на час розгляду справи, а саме 10 липня 2012 року, заборгованість за поставлений природний газ сплачена повністю); мала кількість днів прострочки; ПАТ "Коростишівгаз" максимально

своєчасно та в повному обсязі проводив розрахунки за переданий природний газ, а у випадку

прострочення оплати - негайно, добровільного усував порушення, що свідчить про високий

ступінь виконання зобов'язання; примусове стягнення штрафних санкцій (пені) спричинить вилучення з господарського обороту ПАТ "Коростишівгаз" грошових коштів, що позбавить можливості закупки нових обсягів природного газу для забезпечення ним споживачів Коростишівського району, а також проводити розрахунки за поставлений природний газ у поточному році, здійснення робіт по забезпеченню безаварійного та безперебійного газопостачання, підтримці газорозподільної мережі у працездатному стані; значну заборгованість споживачів природного газу перед ПАТ "Коростишівгаз" згідно Балансу на 31 грудня 2012р.; несвоєчасність розрахунків з відповідачем безпосередніми споживачами газу спричинила неможливість своєчасного виконання зобов'язань відповідача перед НАК "Нафтогаз України", проте, незважаючи на неможливість одержання коштів від безпосередніх споживачів, ПАТ "Коростишівгаз" у повному обсязі оплатив газ, поставлений на виконання договору № 14/2073/11 від 30.09.2011р;на державному рівні було визнано, що у газових господарствах України відсутнє джерело на погашення штрафних санкцій, внаслідок чого Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3319 від 12.05.2011 року "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", яким заборгованість, в тому числі із сплати штрафних санкцій підлягає списанню; так, по ПАТ "Коростишівгаз" відповідно до даного Закону списано 6 007 744,89 грн. нарахованих штрафних санкцій; стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних покриває збитки кредитора - позивача у зв"язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання боржником - відповідачем;

Просить суд врахувати позицію господарських судів щодо зменшення пені та зменшити розмір пені до 1 %.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на її безпідставність та необґрунтованість. Вважає, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Просить врахувати, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов"язань згідно Договору купівлі - продажу природного газу від 30 вересня 2011 року № 14\2073\11 призвело до нарахування штрафних санкцій ( п.7.2 Договору).

Вважає безпідставними посилання відповідача на несвоєчасні розрахунки населення та інших контрагентів за спожитий природний газ як свідчення наявності виняткових випадків , які надають право суду на зменшення розміру штрафних санкцій . Просить суд взяти до уваги, що дебіторська заборгованість суб"єктів господарювання є звичним явищем під час здійснення підприємницької діяльності і, в свою чергу не позбавляє права останнього за стягнення такої заборгованості в судовому порядку.

Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 18 квітня 2013 року залишити без змін.

В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, з підстав викладених у ній та додатково пояснив, що ПАТ "Коростишівгаз" знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, має місце дебіторська заборгованість, у зв"язку з чим підприємство терпить збитки та вимушене перейти на неповний робочий тиждень. У зв"язку зі складним становищем, просить в порядку статті 83 ГПК України зменшити розмір пені за спожитий природний газ.

Представник позивача підтримав пояснення, викладені у відзиві, просить рішення господарського суду Житомирської області від 18 квітня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом встановлено,що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - продавець (позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" - покупець (відповідач у справі) укладений договір №14/2073/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. та додаткові угоди: №1 від 30.09.2011р., №2 від 31.01.2012р. (а.с. 6-11).Відповідно до даного договору та додаткових угод позивач протягом жовтня 2011 року - лютого 2012 року поставив відповідачу товар (природний газ) на загальну суму 5067786,69грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу: від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р. (а.с. 12-16).

Відповідно до п.6.1 вищезазначеного договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

В пункті 6.2 вищезазначеного договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків відповідача.

Як встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, відповідач станом на червень 2012 р. здійснив повний розрахунок за одержаний від позивача природний газ, що не заперечують сторони та підтверджується довідкою від 22 лютого 2013 року ( а.с. 92 ).

Проте,відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, оскільки сплачував вартість природного газу з порушенням строків, встановлених умовами п.6.2 договору, що підтверджується реєстром прийнятих платежів на користь позивача від відповідача (а.с.78-87).

У зв"язку з неналежним виконанням зобов"язань позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 7327,54 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2011року по березень 2012 р., 5337,15 грн.3% річних за період з 10.11.2011р. по 22.03.2012р., та пеню в розмірі 22809,82 грн. за загальний період з 10 січня 2012 року по 11 червня 2012 року.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов"язань та є обов"язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог , що ставляться.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України якщо зобов"язання встановлений строк ( термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155).

Таке право гарантоване кредитору нормами ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, розглянувши розрахунок втрат від інфляції грошових коштів за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року, який міститься в матеріалах справи (а.с.17-20) та які перевірялися судом першої інстанції в ході вирішення даного спору, дійшла до висновку, що дані розрахунки є арифметично вірними, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи і здійснені з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та роз"ясненнях Вищого господарського суду ,викладених у інформаційному листі № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. " Про практику застосуванн Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права."

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим стягнення судом першої інстанції із відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань 7327,54 гривень та 3% річних - 5337,15 гривень.

Як вбачається з пункту 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього договору відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п.7.2. Договору визначено, що неустойка нараховується Позивачем протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Дослідивши розрахунок пені, поданий Позивачем (а.с. 17), в сукупності з Договором та нормами процесуального та матеріального законодавства України, судова колегія констатує правильність застосування місцевим господарським судом строку позовної давності щодо вимоги у стягненні пені за грудень 2011 р., нарахованої за період з 10 січня 2012 року по 17 січня 2012 року у сумі 732, 24 коп. та погоджується з сумою перерахованої пені , а саме за зобов"язаннями січня 2012 року за період з 10 лютого 2012 року по 15 березня 2012 року сума пені складає 6464, 54 грн; за зобов"язаннями лютого 2012 року за період з 10 березня 2012 року по 11 червня 2012 року сума пені складає 15613, 01 грн, а всього на загальну суму - 22077, 55 грн.

Рівненський апеляційний суд оцінює критично покликання відповідача на тяжке фінансове становище підприємства, наявність заборгованості населення за спожитий природний газ, у зв"язку з чим останній просить зменшити розмір пені, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд , приймаючи рішення , має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони , що порушила зобов"язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , вирішуючи в тому числі питання про зменшення розміру неустойки ( штрафи , пені), яка підлягає стягненню зі сторони , що порушила зобов"язання , господарський суд повинен об"єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов"язань, причини ( причин) неналежного виконання або не виконання зобов"язань, не відповідності розміру стягуваною неустойки (штрафу, пені), таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи не вжиття нею заходів до виконання зобов"язань, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На підставі наведених норм права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду не вбачає наявність виняткових випадків, які б слугували підставою для зменшення розміру нарахованої пені в результаті несвоєчасного виконання зобов"язань зі сторони ПАТ "Коростишівгаз" .

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ПАТ "Коростишівгаз" та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 18 квітня 2013 року у справі № 906/179/13-г.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 18 квітня 2013 року у справі № 906/179/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.