Рішення № 31880845, 17.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа № 911/1104/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Заступника Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства «Чернігівський військовий лісгосп» до Фізичної особи-підприємця Павлушка Василя Миколайовичапро стягнення 13 401, 67 грн. за участю представників:

від прокуратури:Пактюхов О.В. від позивача: від відповідача:Буренок Т.В. не з'явилися суть спору:

Заступник Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства «Чернігівський військовий лісгосп» звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 13 401, 67 грн. за договором купівлі-продажу № 157 від 12.10.2012 р., з яких: 12 455, 72 грн. - основного боргу, 157, 66 грн. - 3 % річних та 788, 29 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог, заступник прокурора посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.04.2013 р.

18.04.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 9967 від 18.04.2013 р.) про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2013 р. розгляд справи відкладено на 23.05.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників прокуратури і відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 11910 від 23.05.2013 р.) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2013 р., за клопотанням представника прокуратури, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1104/13 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 13.06.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 13.06.2013 р. позивач надав суду оригінали документів по справі (вх. № 13334 від 12.06.2013 р.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2013 р. розгляд справи відкладено на 17.06.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду.

Присутні у судовому засіданні представники прокуратури та позивача повністю підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.06.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

12.10.2012 р. між Державним підприємством «Чернігівський військовий лісгосп» (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Павлушко Василем Миколайовичем (відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 157, за умовами якого позивач зобов'язався при наявності та по попередньому замовленню поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідачу пиломатеріали хвойних та твердолистяних порід (далі - товар), а відповідач - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору по цінах діючого прейскуранту на момент відпуску товару зі складу позивача.

Відповідно до п. 2.2 договору кількість поставленого товару визначається у відповідності з товарно-транспортною документацією.

Згідно з п. 3.1 договору відпуск товару позивачем здійснюється тільки при наявності оригіналу належним чином оформленої довіреності на отримання товару.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що відвантаження лісо продукції проводиться транспортом відповідача.

Відповідно до п. 3.4 договору право власності на товар у відповідача виникає з моменту передання йому товару, що підтверджується відповідними товарно-транспортними документами.

Згідно з п. 4.1 договору відповідач здійснює попередню оплату вартості або після оплату, але не пізніше 5-ти днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у даному договорі або у рахунках-фактурах позивача.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що датою розрахунку являється дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.3 договору вид розрахунків: готівковий або безготівковий.

Згідно з п. 4.4 договору форма розрахунків: платіжне доручення або касовий ордер.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідач за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на час нарахування пені) від суми, що належить до сплати за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 8.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 8.2 договору строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 даного договору, і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2012 року.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

Справа розглядається судом на підставі залучених до матеріалів справи оригіналів договору купівлі-продажу № 157 від 12.10.2012 р., товарно-транспортних накладних № ЧВЛГ-03609 від 16.10.2012 р. на суму 3 974, 18 грн., № ЧВЛГ-03571 від 12.10.2012 р. на суму 8 481, 54 грн. та довіреності серія ЯЛК № 130648 від 12.10.2012 р.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 157 від 12.10.2012 р., позивач по товарно-транспортній накладній № ЧВЛГ-03609 від 16.10.2012 р. на суму 3 974, 18 грн. та товарно-транспортній накладній № ЧВЛГ-03571 від 12.10.2012 р. на суму 8 481, 54 грн. передав відповідачу товар на загальну суму 12 455, 72 грн., а відповідач, на підставі довіреності серія ЯЛК № 130648 від 12.10.2012 р. вказаний товар отримав.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за вищезазначений отриманий товар не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 12 455, 72 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 05.12.2012 р. було направлено на адресу відповідача претензію № 885 від 04.12.2012 р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість за договором купівлі-продажу № 157 від 12.10.2012 р. у розмірі 12 455, 72 грн. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем до суду надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 31.12.2012 р. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення заступника прокурора та позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань щодо сплати вартості отриманого товару за договором купівлі-продажу № 157 від 12.10.2012 р. суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги заступника прокурора та позивача про стягнення з відповідача 12 455, 72 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 157 від 12.10.2012 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, заступник прокурора та позивач на підставі п. 5.2 договору просять суд стягнути з відповідача пеню за прострочення строків оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на час нарахування пені) від суми, що належить до сплати за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає - 788, 29 грн. за період з 15.10.2012 р. по 19.03.2013 р. (включно).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 4.1 договору відповідач здійснює попередню оплату вартості або після оплату, але не пізніше 5-ти днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у даному договорі або у рахунках-фактурах позивача.

З огляду на вищезазначений пункт договору право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару за товарно-транспортною накладною № ЧВЛГ-03571 від 12.10.2012 р. виникає з 18.10.2012 р. та товарно-транспортною накладною № ЧВЛГ-03609 від 16.10.2012 р. - з 22.10.2012 р., а відтак враховуючи строки та порядок сплати коштів за отриманий товар, визначені п. 4.1 договору, положення ст. 253 Цивільного кодексу України, а також заявлений позивачем період нарахування пені, суд здійснив власний розрахунок пені за період з 18.10.2012 р. по 19.03.2013 р. (включно) та з 22.10.2012 р. по 19.03.2013 р. (включно), відповідно до якого пеня підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 774, 52 грн.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, заступник прокурора та позивач просять суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних складають 157, 66 грн. за період з 15.10.2012 р. по 19.03.2013 р. (включно).

Судом здійснено власний розрахунок 3 % річних, з урахуванням строків та порядку сплати коштів за отриманий товар, визначених п. 4.1 договору, положень ст. 253 Цивільного кодексу України, а також заявленого позивачем період нарахування, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 155, 33 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє вимоги заступника прокурора та позивача щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 157 від 12.10.2012 р., а саме у розмірі 13 385, 57 грн., з яких: 12 455, 72 грн. - основного боргу, 774, 52 грн. - пені та 155, 33 грн. - 3 % річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Заступника Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства «Чернігівський військовий лісгосп» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павлушка Василя Миколайовича (07354, Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Новокиївська, будинок 103, ідентифікаційний номер - 2397212294) на користь Державного підприємства «Чернігівський військовий лісгосп» (15558, Чернігівська область, Чернігівський район, селище міського типу Гончарівське, вулиця Лісова, будинок 1, ідентифікаційний номер - 24967505) 12 455 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 72 коп. - основного боргу, 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 52 коп. - пені та 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 33 коп. - 3 % річних.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павлушка Василя Миколайовича (07354, Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Новокиївська, будинок 103, ідентифікаційний номер - 2397212294) в доход Державного бюджету України 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 18.06.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак