Рішення № 31880768, 12.06.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 р. Справа № 909/16/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Фрич М. М., судді Деделюк Б. В. , судді Гриняк Б. П. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Катерпіллар Файненшл Україна",

вул. Васильківська, 34, м. Київ,03022

до відповідача: Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж"

вул. К.Данила, 16 б, кв. 10, м. Івано-Франківськ,76008

про стягнення заборгованості по лізинговим платежам,

розірвання договору та витребування майна

за участю представників сторін:

Від позивача: Гоголь Б.М. - представник, (довіреність № б/н від 25.12.12р.)

Від відповідача: Терафенко О.Р.- представник, (довіреність № 5 від 10.01.13р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" заявило позовну вимогу до приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення заборгованості по лізинговим платежам, розірвання договору та витребування майна.

Ухвалою суду від 04.01.13 порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 22.01.13. Ухвалою суду від 22.01.13 відкладено розгляд справи на 12.02.13. В судовому засіданні 12.02.13 судом оголошено перерву у розгляді справи до 28.02.13, про що представники сторін були повідомлені. Ухвалою суду від 28.02.13 строк розгляду спору продовжено на 15 днів до 19.03.13 і відкладено розгляд справи на 19.03.13.

05.03.13 до суду поступило клопотання від представника позивача про здійснення фіксації судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (вх.№3888/13 від 05.03.13). В судовому засіданні 19.03.13 судом оголошено перерву до 25.03.13, у зв'язку з відсутністю електроенергії, з врахуванням того, що позивач наполягав на здійсненні фіксації судового процесу технічними засобами. Про перерву сторони повідомлені під розписку. Ухвалою суду від 25.03.13 розгляд справи відкладено на 04.04.13.

Розпорядженням Голови господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.13 справу № 909/16/13-г скеровано на розгляд колегії в складі трьох суддів: Головуючий суддя Фрич М.М., судді Деделюк Б.В., Гриняк Б.П. В судовому засіданні 04.04.13 судом оголошено перерву у розгляді справи до 15.04.13, про що представники сторін повідомлені. Ухвалою суду від 15.04.13 продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 12.06.13 і відкладено судове засідання на 04.06.13. Крім того, ухвалою суду від 15.04.13. було вирішено питання стосовно поданої відповідачем заяви про вжиття запобіжних заходів (вх. № 5515/13 від 29.03.13). В судовому засіданні 15.04.13 відповідач від такої заяви відмовився, таким чином у суду відсутні підставі для її задоволення. 04.06.13 судом оголошено перерву в розгляді справи до 12.06.13, про що представники сторін повідомлені.

В судовому засіданні 12.06.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.

В позовній заяві (вх. № 39 від 03.01.13) позивач посилається на те, що 01 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (надалі - позивач, лізингодавець) та приватним підприємством "Галнафтогазмонтаж" (надалі - відповідач, лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № UA28L-08-01. Відповідно до даного договору (пункту 2.1) лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, яким, відповідно до Додатку № 1 до вищевказаного договору, виступає бульдозер "Катерпіллар", модель D5N, серійний номер CAT00D5NCCFH00452 вартістю 1 019 790 грн. 77 коп. (надалі - обладнання) і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами.

01 липня 2008 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цепелін Україна ТОВ" (надалі - продавець) було укладено договір C/C/170-08 купівлі-продажу обладнання, за яким позивач купив у продавця обладнання та отримав його від нього 24 липня 2008 року згідно Акту прийому-передачі обладнання від 24 липня 2008 року. 24 липня 2008 року позивач передав відповідачу обладнання, відповідно до акту прийому-передачі обладнання № 52 від 24 липня 2008 року. Відповідно до пункту 4.6. договору фінансового лізингу № UA28L-08-01, лізингоодержувач провадить сплату частини загальної суми лізингових платежів щомісячно в порядку і розмірах, зазначених в додатку №3 до цього договору. Перший із зазначених періодичних лізингових платежів повинен бути здійснений: не пізніше першого числа місяця, наступного за місяцем дати передачі предмета лізингу лізингоодержувачу, якщо дата передачі - з 1 по 15 число включно; не пізніше першого числа другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі, якщо дата передачі - після 15 числа місяця. Наступні періодичні лізингові платежі будуть здійснюватися не пізніше першого числа місяця, на який припадає строк їхньої сплати.

Згідно пункту 14.11. Загальних умов, відповідач здійснює сплату всіх платежів відповідача у всіх договорах на підставі відповідних положень договорів, загальних умов і загальних графіків платежів (у випадку, коли такі складалися). Лізингодавець не буде зобов'язаний виставляти лізингоодержувачеві будь-які додаткові рахунки та/або вимоги про сплату, за винятком випадків, прямо передбачених цими Загальними умовами.

Обов'язкове виставлення позивачем рахунків передбачене пунктом 20.3 Загальних умов, що регулює відшкодування відповідачем зменшення вартості обладнання в результаті передання його відповідачем позивачу в неналежному стані, тобто не є застосовним до порядку сплати лізингових платежів.

За словами позивача, сторони уклали уточнюючі загальні графіки платежів за договором: Додаткову угоду № 1 до договору від 24 липня 2008 року, Додаткову угоду № 2 до договору від 31 липня 2009 року, Додаткову угоду № 3 до договору від 30 грудня 2009 року та Додаткову угоду № 4 до договору від 12 листопада 2010 року. Згідно пункту 4.2. договору фінансового лізингу № UA28L-08-01, відповідач сплачує всі платежі, зазначені в договорі, за курсом НБУ на дату платежу в національній валюті.

Як стверджує позивач, відповідач не виконував свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів та повернення обладнання, позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду Івано-Франківської області, в результаті чого суд ухвалою від 17 листопада 2010 року затвердив мирову угоду, укладену позивачем та відповідачем 5 листопада 2010 року.

Після затвердження мирової угоди господарським судом Івано-Франківської області на виконання своїх зобов'язань за договором відповідач, за словами позивача, здійснив певні лізингові платежі. Позивач стверджує, що відповідач порушив умови договору щодо сплати лізингових платежів згідно графіку та прострочив сплату лізингового платежу, який мав бути сплачений 1 лютого 2011 року більше, ніж на два місяці (на 64 дні).

У позовній заяві йдеться, що станом на 1 січня 2012 року відповідач зобов'язаний був сплатити згідно графіку платежів загалом в розмірі еквіваленту 58 084, 55 доларів США, а сплатив лише еквівалент 43 451, 07 доларів США, станом на 1 січня 2012 року відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу лізингові платежі у розмірі еквіваленту 14 633, 56 доларів США. У зв'язку з цим позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовними вимогами про стягнення лізингових платежів, пені та неустойки. Наслідком цього було рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2012 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2012 року та постановою Вищого господарського суду від 29 листопада 2012 року в справі № 5010/123/2012-5/10, яким частково задовольнив позовні вимоги позивача та стягнув з відповідача на його користь 116919, 22 гривень заборгованості за лізинговими платежами, 2879, 95 гривень 3 % річних та 2395,98 гривень судового збору, а в задоволенні позовної вимоги про повернення обладнання відмовив.

Позивач поясним, що не заявляє вимоги про стягнення лізингових платежів та 3 % річних за період до 1 лютого 2012 року, оскільки судове рішення про їх стягнення вже прийнято та набуло чинності. За словами позивача, відповідач не сплатив лізингові платежі за період з лютого 2012 року по грудень 2012 року, тобто не здійснив сплату 11 лізингових платежів підряд. Відповідно до позовної вимоги, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 40 248, 67 доларів США.

Висловлюючи свою вимогу стосовно стягнення пені, позивач посилався на пункт 14.8. Загальних умов де сказано, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором, і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі. У грудні 2012 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату пені, але дана вимога була залишена без задоволення. Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені становить 6902, 66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28 грудня 2012 року (день сплати судового збору) становить 55 172, 96 гривень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3 % річних у сумі 582, 32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28 грудня 2012 року становить (день сплати судового збору) 4 654,48 гривень.

Позивач також просить суду розірвати договір фінансового лізингу, укладеного з відповідачем. При цьому позивач посилається на ст. 526 Цивільного кодексу України. Позивач стверджує, що відповідач неналежно виконував умови договору. Також позивачем висловлена вимога повернути обладнання в силу ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідач з вказаними позовними вимогами не погоджується. В підтвердження своєї позиції подав суду відзив на позовну заяву (вх. №3527/13 від 27.02.13). У відзиві на позовну заяву вказано, що позивач безпідставно збільшив предмет лізингу, не надавши при цьому відповідачу відповідних документів та не змінивши основний договір. Відповідач вважає, що таким діями позивач завдав шкоди відповідач, оскільки останній був позбавлений законного права на відшкодування податків. Також, на думку відповідача, позивач занизив вартість судового збору, оскільки вартість предмету у претензіях до відповідача є значно вищою. Також відповідач стверджує, що недоведеність факту розірвання договору фінансового лізингу позбавляє позивача права вимагати повернення обладнання. Договір лізингу не припинив своєї дії, тому відсутні будь-які правові підстави для зобов'язання відповідача повернути позивачеві майно, яке є предметом договору. З огляду на вищевикладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Таким чином, виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № UA28L-08-01 від 1 липня 2008 року.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно умов вказаного договору (пункту 2.1) лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, яким, відповідно до Додатку № 1 до вищевказаного договору, виступає бульдозер "Катерпіллар", модель D5N, серійний номер CAT00D5NCCFH00452 вартістю 1 019 790 грн. 77 коп. (надалі - обладнання) і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами.

Стаття 806 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно пункту 3 ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі. Судом встановлено, що відповідач допустив заборгованість по сплаті лізингових платежів в період з лютого 2012 року по грудень 2012 року. Відповідно до додаткової угоди № 3 від 30 грудня 2008 до договору фінансового лізингу № UA28L-08-01 від 1 липня 2008 року, копія якого міститься в матеріалах справи, одноразовий лізинговий платіж за цей період становить 3 658, 97 доларів США. Відповідач не здійснив 11 таких платежів. Загальна сума заборгованості становить 40 248, 67 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28 грудня 2012 року (день сплати судового збору відповідно до платіжного доручення № 7280 від 28.12.12, копія якого міститься в матеріалах справи) становить 321 707, 62 грн. Така вимога позивача визнається судом обгрунтованою і підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування 3 % річних, то слід зазначити наступне. Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до розрахунку 3 % річних, який знаходиться в матеріалах справи, заборгованість виникла 02.02.12 і тривала до 02.12.12. Відповідно до даного розрахунку, розмір 3 % річних становить 582, 32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28 грудня 2012 року становить 4 654, 48 грн. СпІрних питань щодо застосування офіційного курсу долара до гривні на розгляд суду не поступало. Згідно доказів, поданих позивачем, така вимога визнається судом обгрунтованою і підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені, суд вважає за потрібне вказати таке. Відповідно до пункту 14.8. Загальних умов, у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором, і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу вимогу про сплату пені за договором фінансового лізингу. Відповідно до розрахунку, поданого позивачем розмір пені складає 6902,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28 грудня становить 55 172,96 гривень. Однак, суд не погоджується з таким розрахунком позивача виходячи з наступного. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно п.11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів" №01-6/438 від 16.04.93, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо. Отже, враховуючи те, що позовна давність щодо нарахування пені складає 1 рік, пеня не повинна нараховуватись до грудня 2011 року, як така, що нарахована з порушенням строку. На вимогу суду відповідачем було подано всій розрахунок пені (вх. №5947/13 від 05.04.13), згідно якого загальний розмір пені складає 20 547, 99 грн. Враховуючи, що відповідач визнає пеню в такому розмірі, суд дійшов висновку, що саме такий розмір пені має бути стягнено з відповідача.

Позивач заявив також вимогу розірвати договір фінансового лізингу № UA28L-08-01 від 1 липня 2008 року. З приводу цього слід вказати таке. Згідно частини 1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Судом встановлено, що відповідач порушив зобов'язання щодо сплати лізингових платежів відповідно до договору. Відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Невиконання відповідачем умов договору стосовно сплати лізингових платежів є істотним його порушенням. Тому, суд вважає, що вимога позивача розірвати договір фінансового лізингу є обгрунтованою і підлягає до задоволення.

Щодо вимог позивача про повернення майна - суд виходить із такого. Свої вимоги позивач грунтує на ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та на частини 2 статтей 653 та 651 Цивільного кодексу України.

Стаття 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає право лізингодавця вимагати повернення предмету лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Пунктом 6.2 договору між сторонами - передбачено, що право володіння й користування предметом лізингу належить лізингоодержувачу протягом усього строку лізингу. Відповідно до п.18.2 договору між сторонами - предмет лізингу, про повернення якого лізингодавець висунув вимогу - підлягає поверненню в строк, зазначений у такій вимозі. При цьому лізингоодержувач зобов"язаний також дотримуватися способу й місця повернення.

Відповідно до пункту 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду, договір фінансового лізингу № UA28L-08-01 від 1 липня 2008 року ще не було розірвано, і відповідно, зобов'язання сторін ще не припинилися (рішення суду не набрало законної сили) - у суду відсутні підстави стверджувати про припинення зобов"язань сторін за договором.

А відтак - відсутні підстави стверджувати про порушення права прозивача відповідачем щодо користування предметом лізингу та відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно судового збору слід зазначити наступне. Згідно ст. 44 Господарського процесуального України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", сума судового збору повинна складати, в спірному випадку, 29 173, 51 грн. З матеріалів справи вбачається (а саме: з платіжного доручення № 7280 від 28 грудня 2012 року та платіжного доручення № 7708 від 22 березня 2013 року), що позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 42318,9 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в розмірі 13145,39 грн.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивач слід задоволити частково.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 625, 629, 651, 653, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з відповідача приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" / 76008, м. Івано-Франківськ, вул. Короля Данила, 16б, кв.10, ЄДРПОУ 32604960 / на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" / 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ЄДРПОУ 35431993, р/р 26006003108100 в АБ "ІНГ БАНК УКРАЇНА", МФО 300539 / заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 321 707, 62 грн. (триста двадцять одна тисяча сімсот сім грн. 62 коп.), пеню в розмірі 20 547, 99 грн. (двадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять грн. 99 коп.)

та судовий збір у розмірі 8081, 20 грн. (вісім тисяч вісімдесят одна грн. 20 коп.).

Розірвати договір фінансового лізингу № UA28L-08-01 від 1 липня 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та приватним підприємством "Галнафтогазмонтаж".

В частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 34 624, 97 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять чотири грн. 97 коп.) - в позові відмовити.

В частині вимог про витребування з відповідача бульдозера Caterpillar, модель D5N, серійний номер CAT00D5NCCFH00452 та передачі його позивачу - в позові відмовити.

Повернути позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 13145, 39 грн. (тринадцять тисяч сто сорок п'ять грн. 39 коп.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.13

Головуючий суддя Фрич М. М.

Суддя Деделюк Б. В.

Суддя Гриняк Б. П.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Гандзюк Л.Д. 17.06.13