Рішення № 31880656, 17.06.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2013 р. Справа № 903/522/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23 747,37 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось в суд з позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 36 009,23 грн.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Подав клопотання про відкладення розгляду справи та пояснення стосовно нарахування пені.

В клопотанні просить розгляд справи відкласти у зв'язку із участю в розгляді іншої справи.

Суд подане клопотання відхилив, оскільки у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами (Постанова № 18 від 26.12.2011, "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, Пленум Вищого господарського суду України").

В поясненнях стосовно нарахування пені, позивач зменшив розмір пені до 3 981,18 грн. Суд прийняв подану заяву. Має місце нова ціна позову - 23 747,37 грн. з них: 4 497,66 грн. заборгованості по тілу кредиту, 15 268,53 грн. заборгованості по відсотках та 3 981,18 грн. пені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням № 4520100496087 від 03.06.2013 р.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась.

За наведених обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось в суд з позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23 747,37 грн.

Позов мотивувало тим, що 21.09.2004 р. між ПАТ КБ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 3744 про надання експрес-овердрафтового кредиту згідно з яким відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 1 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 20.09.2005 р.

06.10.2004 р. між сторонами було підписано додаткову угоду до договору № 3744 про надання експрес-овердрафтового кредиту від 21.09.2004 р. відповідно до умов якої відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 4 500,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань згідно договору, тому виникла заборгованість, яка із врахуванням пояснень позивача від 12.06.2013 р., становить 23 747,37 грн. з них: 4 497,66 грн. заборгованості по тілу кредиту, 15 268,53 грн. заборгованості по відсотках та 3 981,18 грн. пені, які позивач просить стягнути із відповідача.

Дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.09.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3744 про надання експрес-овердрафтового кредиту (а.с. 28-30).

Відповідно до п. 1.1. договору банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати експрес-овердрафтове обслуговування клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3. даного договору, шляхом дебетування поточного рахунка. Ліміт складає 1 000,00 грн. (п. 1.4.).

06.10.2004 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 3744 про надання експрес-овердрафтового кредиту.

Відповідно до угоди від 06.10.2004 р. ліміт, у межах якого банк зобов'язується робити оплату розрахункових документів клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку, становить 4 500,00 грн. (а.с. 33).

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав. Надав відповідачу кошти, що підтверджується випискою з рахунку відповідача (а.с. 37).

Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого в ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 4 497, 66 грн.

11.02.2013 р. на адресу відповідача було надіслано претензію № 41118vo15о972, яка залишилась без реагування (а.с. 39).

Додатками до договору сторони узгодили проценту ставку за користування кредитом, яка залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту (а.с. 31-32).

10.12.2004 р. сторони підписавши додаткову угоду до договору № 3744 домовились, що при порушенні відповідачем зобов'язань по погашенню кредиту, останній сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 58% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (а.с. 34).

Як вбачається із розрахунку позивача заборгованість по процентах за користування кредитом становить 15 268,53 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору про надання експрес-овердрафтового кредиту при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань передбаченого даним догвоором клієнт сплачує за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань передбачених п.п. 4.1., 4.2., 4.3., даного договору здійснюється протягом 3 днів з дня коли відповідне зобов'язання мало б бути виконане клієнтом.

Як вбачається із розрахунку позивача починаючи з листопада 2005 р. по 30 квітня 2008 р. відповідачу нарахували пеня в розмірі 3 981,18 грн. Методика та періоди нарахування, якої судом перевірені.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 3744 від 21.09.2004 р.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України визначають, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Таким чином, виходячи зі змісту вищевказаної норми закону, та матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання за договором, а відтак зобов'язання відповідача по сплаті ним боргу не є припиненим.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 23 747,37 грн. з них: 4 497,66 грн. заборгованості по тілу кредиту, 15 268,53 грн. заборгованості по відсотках та 3 981,18 грн. пені.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 626, 627, 629, 509 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ, а/с 1800 код ЄДРПОУ 14360570) 23 747 (двадцять три тисячі сімсот сорок сім грн.) 37 коп. з них: 4 497,66 грн. заборгованості по тілу кредиту, 15 268,53 грн. заборгованості по відсотках, 3 981,18 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

17.06.13

Суддя І. О. Гарбар