Постанова № 31880579, 03.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 червня 2013 року 15 год. 41 хв. № 826/6158/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 03 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 25 квітня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (також далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2013 року № 0000031530 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуване рішення складено відповідачем безпідставно, у зв'язку з чим є таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 29 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 17 травня 2013 року. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складено відповідачем у зв'язку із виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Згідно зі ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 04 по 17 грудня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 21 грудня 2012 року складено акт № 1158/1-15-30-37165505 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та залишку від'ємного значення податку на додану вартість (також далі - ПДВ), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2012 року у розмірі 26675,00 грн. та залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у загальному розмірі 1415688,00 грн., у тому числі за: травень 2012 року - 46111,00 грн.; червень 2012 року - 1290787,00 грн.; липень 2012 року - 26015,00 грн.; серпень 2012 року - 26043,00 грн.; вересень 2012 року - 26732,00 грн., чим порушено п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 10 січня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у загальному розмірі 1442363,00 грн.

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, як вбачається з викладених положень, обов'язковою умовою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є вручення платнику податків до початку проведення такої перевірки під розписку копії наказу про її проведення.

Аналогічна позиція викладена у листах Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року № 7319 та Державної податкової служби України від 13 лютого 2013 року № 2339/6/22-2315.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що направлення від 04 грудня 2012 року № 2804/15-30 та копію наказу від 04 грудня 2012 року № 2708, датовані тією датою, коли розпочато перевірку, позивачу взагалі не вручено.

Під час судового розгляду справи представник відповідача пояснив, що повідомлення та копія наказу позивачу не вручено, оскільки позивач не знаходиться за податковою адресою, що підтверджується актом перевірки відповідності податкової адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 13 грудня 2012 року № 8/3-15-30.

Однак, як вбачається з викладених обставин, вказані направлення та наказ датовані 04 грудня 2012 року, перевірку розпочато 04 грудня 2012 року, а вказаний акт складено 13 грудня 2013 року, тобто після початку проведення перевірки, у зв'язку з чим твердження представника відповідача про факт не знаходження позивача за податковою адресою на час проведення перевірки, за переконанням суду, є необґрунтованими.

До того ж, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії витягу від 10 грудня 2012 року № 15330823, станом на 10 грудня 2012 року (тобто та час проведення перевірки) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців не містяться відомості про відсутність позивача за його місцезнаходженням.

Згідно з ч. 5 ст. 17, ч. 1 ст. 18, ч. 8 ст. 21 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виписка з Єдиного державного реєстру не видається юридичній особі у разі наявності в Єдиному державному реєстрі запису про: відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням; відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про проведення відповідачем перевірки із порушенням положень ПК України.

Стосовно завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2012 року та залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктами 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто, як вбачається з викладених положень, тільки відсутність належним чином оформленої податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що до висновку про завищення позивачем від'ємного значення суми ПДВ відповідач прийшов у зв'язку з фактом не надання до перевірки документів, які підтверджують здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності та формування від'ємного значення у перевіряємому періоді, а саме: реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, товарних та податкових накладних, актів виконаних робіт, аналітичних рахунків бухгалтерського обліку, а також банківських документів.

Під час судового розгляду справи представники позивача пояснили, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія Консалт" (також далі - ТОВ "Євразія Консалт") укладено договір від 08 квітня 2011 року (також далі - договір) про те, що вказане товариство бере на себе зобов'язання з надання послуг ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також послуг з підготовки і подання вказаної звітності щодо фінансово-господарської діяльності позивача, у зв'язку з чим документи бухгалтерської та податкової звітності позивача на час проведення перевірки знаходились у ТОВ "Євразія Консалт", про що відповідач проінформований завчасно.

Зокрема, як вбачається зі змісту акту відповідача від 11 червня 2012 року № 310/1-15-30-37165505 про результати документальної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2012 року, відповідач знав про те, що документи, які підтверджують здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, а саме бухгалтерська та податкова звітність, знаходиться у ТОВ "Євразія Консалт".

Слід зазначити, що представниками позивача надано до суду копії первинних документів, які, за переконанням суду, підтверджують реальність здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, зокрема: укладеного між позивачем та ТОВ "Євразія Консалт" договору; рахунків-фактур; платіжних доручень; локальних кошторисів; відомостей ресурсів до локальних кошторисів; актів виконаних робіт/здачі-прийняття-робіт; видаткових та податкових накладних; реєстрів виданих та отриманих податкових накладних; податкової звітності позивача; ліцензії серії АВ № 518803 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою використання у господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документи, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, а також з'ясований у ході судового розгляду справи факт реального здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, суд прийшов до висновку про безпідставність складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 10 січня 2013 року № 0000031530, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" (ідентифікаційний код 371655050) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1422363,00 грн. (Один мільйон чотириста двадцять дві тисячі триста шістдесят три гривні 00 копійок).

3. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 10 червня 2013 року