Рішення № 31880526, 14.06.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/9868/2012

Провадження № 2/265/276/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарях Корольовій Н. А., Яшкові М. М., Скоробогатько Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Харківського національного університету радіоелектроніки до Міськова Віктора Васильовича, Колективного спеціалізованого підприємства по ремонту металургійних печей та устаткування «Донбасдомнаремонт» про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача, Міськова В. В., про визнання права власності на нежитлове приміщення, розташоване в місті Маріуполі Донецької області по вулиці Лепорського 9, посилаючись на наступні обставини. Харківський національний університет радіоелектроніки є державним вищим навчальним закладом IV рівня акредитації, основними напрямками діяльності якого є підготовка кваліфікованих фахівців з вищою освітою у галузях радіоелектроніки, обчислювальної техніки, інформатики, систем управління, телекомунікацій, біотехнічних та медичних систем, економічної кібернетики тощо згідно з державним замовленням і договірними зобов'язаннями. Для здійснення своєї освітньої діяльності на території міста Маріуполя позивачем 26 жовтня 2001 року було відкрито відокремлений структурний підрозділ університету без права юридичної особи, Маріупольську філію кафедр Економіки і менеджменту та Біомедичних електронних пристроїв і систем. Завідувачем філії кафедр Економіки і менеджменту та Біомедичних електронних пристроїв і систем наказом по університету від 26 жовтня 2001 року за № 101 було призначено Міськова Віктора Васильовича. Діяльність філії здійснювалася у відповідності до Положення про Маріупольську філію кафедр Економіки і менеджменту та Біомедичних електронних пристроїв і систем ХНУРЕ. Філія здійснювала ступеневу підготовку фахівців за заочною формою навчання на підставі загальної ліцензії Харківського національного університету радіоелектроніки та була госпрозрахунковим структурним підрозділом Харківського національного університету радіоелектроніки (ХНУРЕ). Фінансування філії здійснювалося за рахунок власних коштів, отриманих за навчання та додаткові платні послуги. У відповідності до пунктів 5.3, 5.4 Положення про Маріупольську філію кафедр Економіки і менеджменту та Біомедичних електронних пристроїв і систем ХНУРЕ філія проводила розрахунки з університетом у такому співвідношенні: 30 % усієї суми коштів, одержаних нею за надання освітніх послуг перераховувалось на рахунок університету, а 70 % коштів філія залишала на своєму рахунку, які мала використовувати у відповідності до затверджених кошторисів та штатних розкладів. Філія кафедр Економіки і менеджменту та Біомедичних електронних пристроїв і систем ХНУРЕ мала свій розрахунковий рахунок, окрему печатку, вела окремий баланс та самостійно сплачувала усі податки за місцем знаходження. Для здійснення освітньої діяльності філії ректор ХНУРЕ дозволив Міськову В. В. придбати нежитлову будівлю у місті Маріуполі. 1 жовтня 2003 року відповідач придбав за договором купівлі-продажу нежитлову будівлю нежилою площею 769,2 кв. м. в м. Маріуполі по вул. Лепорського 9. Кошти за придбану будівлю у розмірі 45168 грн. було перераховано 29 вересня 2003 року з рахунку № 2600710120007 в Донецькому філіалі АКБ «Правекс-Банк» Маріупольської філії кафедр Економіки і менеджменту та Біомедичних електронних пристроїв і систем ХНУРЕ. Вказану будівлю було зареєстровано за Харківським національним університетом радіоелектроніки Маріупольська філія кафедр Економіки і менеджменту та Біомедичних електронних пристроїв і систем та взято на баланс ХНУРЕ. На підставі рішення Маріупольської міської ради за № 167/1 від 14 квітня 2004 року позивачу було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,220 га по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі та було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. У зв'язку з рішенням Міністерства освіти та науки України проводити окреме ліцензування діяльності філій вищих навчальних закладів України позивач був вимушений 12 липня 2004 року наказом по університету № 122 Маріупольську філію кафедр Економіки і менеджменту та Біомедичних електронних пристроїв і систем було перейменовано в Навчально-консультаційний центр ХНУРЕ у місті Маріуполі, що дозволило Міськову В. В. провести перереєстрацію нежитлової будівлі нежилою площею 783,7 кв. м. на навчально-консультаційний центр Харківського національного університету радіоелектроніки, який не має статусу юридичної особи. 22 липня 2009 року на підставі наказу по університету № 132 від 30 червня 2009 року було ліквідовано Навчально-консультаційний центр ХНУРЕ та 28 вересня 2009 року звільнено завідувача НКЦ ХНУРЕ у м. Маріуполі, Міськова В. В., у зв'язку зі скороченням штатів. Таким чином відповідачеві було запропоновано передати майно та фінансово-господарську документацію НКЦ ХНУРЕ у м. Маріуполі за актом передачі. Однак відповідач, зловживаючи своєю посадою, заволодів оригіналами технічного паспорта на нежитлову будівлю нежилою площею 783,7 кв. м. по вул. Лепорського 9 та Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою і фінансово-господарською документацією діяльності НКЦ ХНУРЕ у м. Маріуполі. Неправомірні дії Міськова В. В. призвели до того, що ліквідаційна комісія з ліквідації НКЦ ХНУРЕ у м. Маріуполі отримати довідку Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя щодо проведення перевірки діяльності НКЦ ХНУРЕ у м. Маріуполі як обов'язкової процедури при ліквідації філій підприємств змогла тільки 28 жовтня 2010 року. Відповідач не визнає право власності позивача на нежитлову будівлю площею 783,7 кв. м. по вул. Лепорського 9 не допускає представників університету до приміщень будівлі, чим порушує право університету вільно володіти, раціонально використовувати та розпоряджатися державним майном. На підставі цього представник позивача просив визнати за Харківським національним університетом радіоелектроніки право власності на нежитлову будівлю площею 783,7 кв. м. по вул. Лепорського 9, стягнувши з Міськова В. В. на користь позивача також суму сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 27 березня 2013 року за клопотанням представника Міськова В. В. в якості співвідповідача по вказаній справі було залучено Колективне спеціалізоване підприємство по ремонту металургійних печей та устаткування «Донбасдомнаремонт», яке оспорює право власності на спірне нерухоме майно (а. с. 73).

В судовому засіданні представник позивача, яка діє на підставі довіреності, Пересада О. М., на задоволенні позовних вимог наполягала, надавши суду пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просила задовольнити позов повністю. Вказувала, що Міськов В. В. намагався привласнити майно ХНУРЕ, не надає правовстановлюючі документи на нежитлову будівлю по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі, перешкоджає доступ працівників позивача до технічної документації та спірного приміщення, тим самим порушуючи право власності позивача, не визнаючи його, що змусило ХНУРЕ у судовому порядку захищати свої інтереси, бо отримати дублікати правовстановлюючих документів на спірне майно не має змоги за відсутності технічної документації та без можливості доступу в спірне нежитлове приміщення. Додала, що Міськов В. В. зобов'язаний був передати усю документацію, як керівник структурного підрозділу ХНУРЕ, що у нього зберігалась, після його звільнення, та підписати акти передачі усього майна науково-консультативного центру в м. Маріуполі при ХНУРЕ.

Представник відповідача, Міськова В. В., який діє на підставі довіреності, Прохоренко Г. В., у судовому засіданні не визнаючи вимоги ХНУРЕ, вказував, що відповідач не заперечує проти належності на праві власності позивачу нежитлового приміщення по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі, тому вважає, що відсутній предмет спору за наявним позовом. При цьому не заперечував, що в теперішній час Міськов В. В. займає спірне приміщення по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі. Вказував, що Міськов В. В. не має при собі правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно. Просив відмовити у задоволені позову, оскільки вважає, що за відсутності спору про право, позивач таким чином зловживає своїми правами, намагаючись отримати інший правовстановлюючий документ на теж саме нерухоме майно, при можливості оформити дублікат правовстановлюючого документа.

Представник відповідача, Колективного спеціалізованого підприємства по ремонту металургійних печей та устаткування «Донбасдомнаремонт», який діє на підставі довіреності, Богданов Г. Г., у судовому засіданні не заперечував проти права власності позивача на нежитлове приміщення по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі. Додавав, що ніхто не оскаржує та не оспорює право власності на майно по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі. Вказував, що представник позивача не навів доказів порушення його права власності Міськовим В. В. або «Донбасдомнаремонт», тому просив відмовити у задоволенні позову за відсутності предмету спору.

Суд, вислухавши учасників процесу, що з'явились, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За змістом права власності власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 326 ЦК України в державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

На підставі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року з урахуванням обов'язкових для усіх судів України правових позицій, сформульованих Верховним Судом України, відмічено, що на підставі положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (постанова від 4 квітня 2011 р. № 3-18гс11).

Згідно до листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2011 року з урахуванням обов'язкових для усіх судів України правових позицій, сформульованих Верховним Судом України, підтверджено, що за положеннями ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Така ж правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року по справі № 6-107цс12 за наслідком перегляду судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, де визначено, що в разі, якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 ЦК України.

Таким чином суд проаналізувавши вказані положення закону дійшов висновку, що визнання права власності на майно необхідне позивачеві в тому разі, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на це майно. Тому оскільки вбачається, що суб'єктивне право власності іншими особами порушується, особа може звернутися до суду з заявою про визнання права власності, що матиме самостійне правове значення з винесенням зобов'язуючого рішення для інших осіб.

Матеріалами справи встановлено, що Харківський національний університет радіоелектроніки з організаційно-правовою формою є державною організацією, який був зареєстрований 10 липня 1995 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 7, 8).

Згідно до довідки від 6 січня 2012 року Державної казначейської служби України у Харківській області вбачається, що Харківський національний університет радіоелектроніки є бюджетною установою та фінансується з державного бюджету України (матеріали справи № 2-3515/11 - т. 1, а. с. 179).

Надання освітніх послуг Харківським національним університетом радіоелектроніки, пов'язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до бакалавра, спеціаліста, магістра, підтверджено ліцензіями, виданими 10 січня 2003 року та 11 березня 2005 року міністерством освіти та науки України та додатками до вказаних ліцензій. З додатку до ліцензії серія АБ № 121795 також вбачається, що відокремленим структурним підрозділом позивача є Навчально-консультативний центр ХНУРЕ в місті Маріуполі, розташований по пр. Леніна 68 (а. с. 10, 11-12, 13, 14-15).

За наказом ректора ХНУРЕ № 101 від 26 жовтня 2001 року вбачається, що було відкрито філію кафедр «Економіки та менеджменту» та «Біомедичних електронних пристроїв та систем», з призначенням завідуючим філією Міськова Віктора Васильовича, яка за наказом ректора ХНУРЕ № 122 від 12 липня 2004 року була перейменована в Маріупольський навчально-консультативний центр Харківського національного університету радіоелектроніки в місті Маріуполі Донецької області з зобов'язанням завідувача філією, Міськова В. В., у місячний термін підготувати документи на переоформлення назви, виготовлення печатки, реєстрації навчально-консультативного центру в службі статистики, інших та інших органах (а. с. 16, 26).

За довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Маріупольська філія кафедр «Економіки та менеджменту» та «Біомедичних електронних пристроїв та систем» ХНУРЕ була включена до ЄДРПОУ без права юридичної особи, що також підтверджується довідкою Державного комітету Статистики від 25 лютого 2011 року (матеріали справи № 2-3515/11 - т. 1, а. с. 51, 52).

На підставі положення Про Маріупольську філію кафедр «Економіки та менеджменту» та «Біомедичних електронних пристроїв та систем» ХНУРЕ, затвердженого 27 серпня 2002 року, вбачається, що керівництво філією здійснює завідуючий, який призначається ректором ХНУРЕ (п. 3.1), матеріально-технічна база філії знаходиться на балансі ХНУРЕ (п. 5.1), відносини філії з іншими установами, організаціями, підприємствами здійснюється на основі договорів, узгоджених з адміністрацією університету (п. 5.7), ліквідація і реорганізація філії здійснюється університетом (п. 6.1), з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню філією (п. 6.3) (а. с. 17-18).

З копії реєстраційної картки Державної реєстраційної служби вбачається закриття відокремленого підрозділу юридичної особи - Маріупольської філії кафедр економіки та менеджмента та біомедичних електронних пристроїв і систем Харківського національного університету радіоелектроніки (матеріали справи № 2-3515/11 - т. 1, а. с. 23).

На підставі листа від 29 вересня 2003 року ректора ХНУРЕ вбачається, що Харківський національний університет радіоелектроніки не заперечує проти придбання приміщення під учбові аудиторії по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі за 45168 грн. у КСП «Донбасдомнаремонт», зауваживши у листі, що оплату за придбання нерухомого майна здійснює завідуючий Маріупольською філією кафедр «Економіки та менеджменту» та «Біомедичних електронних пристроїв та систем» ХНУРЕ, Міськов В. В. за рахунок коштів філії (матеріали справи № 2-3515/11 - т. 2, а. с. 231).

Згідно до копії дублікату договору від 1 жовтня 2003 року, укладеного Дочірнім підприємством колективного спеціалізованого підприємства по ремонту Металургійних печей та устаткування «Донбасдомнаремонт» - Маріупольське спеціалізоване управління № 4 «Донбасдомнаремонт», як продавець, та Маріупольська філія кафедр «Економіки та менеджменту» та «Біомедичних електронних пристроїв та систем» ХНУРЕ, діючої на підставі положення від 27 серпня 2002 року в особі Міськова В. В., як покупець, який був посвідчений приватним нотаріусом, Апалько М. Ю., реєстр № 2850 від 1 жовтня 2003 року, вбачається, що покупець придбав у продавця нежитлову будівлю нежилою площею 769,2 кв. м. по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі Донецької області за 45168 грн., право власності на яке перейшло до покупця з моменту підписання вказаного договору, що також підтверджується випискою Банку (АКБ «Правекс-Банк) за особовим рахунком Маріупольської філії кафедр «Економіки та менеджменту» та «Біомедичних електронних пристроїв та систем» ХНУРЕ, та довідкою ХНУРЕ від 27 листопада 2012 року (а. с. 19, 20-21, 22).

Право власності на вказане у договорі від 1 жовтня 2003 року нерухоме майно було зареєстровано Маріупольським БТІ 8 жовтня 2003 року за ХНУРЕ Маріупольська філія кафедр «Економіки та менеджменту» та «Біомедичних електронних пристроїв та систем», що вбачається з відповідного витягу (а. с. 23).

На підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 14 квітня 2004 року № 167/1 було видано ХНУРЕ Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 24 вересня 2004 року, яка розташована по вулиці Лепорського 9 в м. Маріуполі, площею 0,2200 га, що підтверджується копіями відповідних документів (а. с. 25; матеріали справи № 2-3515/11 - т. 1, а. с. 163).

За наказом ректора ХНУРЕ № 155 від 15 вересня 2004 року завідувачем Маріупольського навчально-консультативного центру був призначений Міськов В. В. (а. с. 28).

На підставі положення Про навчально-консультативний центр Харківського національного університету радіоелектроніки в м. Маріуполі, затвердженого 23 квітня 2008 року, вбачається, що НКЦ здійснює освітню діяльність без статусу юридичної особи від імені базового навчального закладу (п. 1.3), завідувач НКЦ несе персональну відповідальність за організацію навчального процесу, результати фінансово-господарської діяльності та стан і збереження будівель та іншого майна (п. 2.4), використовувати будівлі, обладнання та інше майно, що передається НКЦ в користування тільки за призначенням (п. 2.8) (а. с. 29-31).

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 квітня 2007 року Маріупольською міською радою було видане відповідне свідоцтво на нежитлову будівлю по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі нежилою площею 783,7 кв. м. власнику, державі в особі навчально-консультативного центру ХНУРЕ в м. Маріуполі на підставі рішення Маріупольської міської ради від 21 березня 2007 року, що також підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 4 грудня 2006 року по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі (а. с. 27; матеріали справи № 2-3515/11 - т. 1, а. с. 160-162).

Відповідно до наказу № 701 міністра освіти та науки України було ліквідовано Маріупольський навчально-консультативний центр ХНУРЕ (а. с. 34).

За наказом ректора ХНУРЕ № 132 від 30 червня 2009 року ліквідовано навчально-консультативний центр в Донецькій області з 10 вересня 2009 року та звільнено з посади завідуючого навчально-консультативного центру в м. Маріуполі з 10 вересня 2009 року, анульоване доручення, видане Міськову В. В. на право підпису від імені ХНУРЕ, зобов'язано Міськова В. В. створити відповідні умови для роботи ліквідаційної комісії, своєчасно виконати обсяг робіт, визначений ліквідаційною комісією для ліквідації НКЦ та нести персональну відповідальність за це (а. с. 33).

За відомостями Головного управління статистики у Харківській області станом на 13 листопада 2012 року з ЄДРПОУ вилучено навчально-консультативний центр ХНУРЕ в м. Маріуполі, з вказівкою, що 22 липня 2009 року вказаний структурний підрозділ було закрито, що також підтверджується копією реєстраційної картки (а. с. 35; матеріали справи № 2-3515/11 - т. 1, а. с. 29).

За наказом ректора ХНУРЕ № 347К від 23 липня 2009 року було оголошено скорочення штатної одиниці НКЦ ХНУРЕ в м. Маріуполі, з попередженням за 2 місяці про наступне звільнення за скороченням штатів з 28 вересня завідуючого НКЦ ХНУРЕ в м. Маріуполі, Міськова В. В. (матеріали справи № 2-3515/11 - т. 1, а. с. 31).

За наказом в. о. ректора ХНУРЕ № 428К від 23 вересня 2009 року Міськова Віктора Васильовича, завідуючого НКЦ ХНУРЕ в м. Маріуполі, було звільнено 28 вересня 2009 року за скороченням штатів на підставі ліквідації НКЦ в м. Маріуполі (а. с. 36).

На підставі передаточного акту від 1 квітня 2010 року у зв'язку із ліквідацією навчально-консультативного центру ХНУРЕ в м. Маріуполі ліквідаційною комісією було передано нежитлову будівлю по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі з балансу НКЦ ХНУРЕ в м. Маріуполі на баланс Харківського національного університету радіоелектроніки (матеріали справи № 2-3515/11 - т. 1, а. с. 178).

З листа міністерства освіти та науки України від 19 лютого 2010 року вбачається, що ХНУРЕ утримується за рахунок коштів державного бюджету, будівлі, що знаходяться на балансі ХНУРЕ є державною власністю, в тому числі нежитлова будівля по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі (а. с. 32).

Згідно до довідки ХНУРЕ від 28 листопада 2012 року на балансі позивача перебуває нежитлове приміщення по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі, залишкова вартість якого станом на 15 листопада 2012 року складає 24758 грн. (а. с. 9).

Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яка є публічною та здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК вбачається, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

З огляду на перелічене суд вважає, що необхідно до правовідносин, які регулювали набуття права власності на момент отримання у власність спірного нежитлового приміщення за договором купівлі-продажу від 1 жовтня 2003 року, застосовувати до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу в редакції 1963 року.

Так на підставі ст. 128 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

З наявної копії договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна 1 жовтня 2003 року вбачається, що право власності на нього в покупця з'явилось з моменту підписання цього договору, яке було зареєстроване Маріупольським БТІ 8 жовтня 2003 року за ХНУРЕ Маріупольська філія кафедр «Економіки та менеджменту» та «Біомедичних електронних пристроїв та систем».

Згідно до положень ст. 182 ЦК України станом на момент набуття права власності на спірне нежитлове приміщення площею 783,7 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Маріупольською міською радою 19 квітня 2007 року, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції станом на 19 квітня 2007 року передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Таким чином суд встановив у судовому засіданні, що держава, в особі якої діє позивач, який має статус юридичної особи, Харківський національний університет радіоелектроніки правомірно набув право власності на нежитлове приміщення по вулиці Лепорського 9 в місті Маріуполі Донецької області, який однак не має можливості у встановленому законом порядку зареєструвати своє право на належне позивачу майно.

При цьому невизнання наявності спора про право представниками відповідачів спростовується наявними матеріалами справи.

Існування претензій на право власності позивача на нежитлове приміщення, розташоване по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі з боку Колективного спеціалізованого підприємства по ремонту металургійних печей та устаткування «Донбасдомнаремонт» підтверджується наявністю у провадженні Жовтневого районного суду міста Маріуполя позову про визнання незаконним рішення виконкому Маріупольської міської ради щодо видачі правовстановлюючого документа на підставі якого проводилось відчуження за договором купівлі-продажу від 1 жовтня 2003 року спірного майна по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі. Вказаний спір до моменту розгляду по суті наявного позову ХНУРЕ не було вирішено Жовтневим районним судом міста Маріуполя (а. с. 65-66).

Окрім цього доводи представника відповідача, Міськова В. В., про відсутність доказів наявності перешкод для ХНУРЕ з боку Міськова В. В. в здійснені права власності на спірне приміщення спростовується актом № 2 від 28 липня 2009 року, актом від 7 серпня 2009 року, актом від 26 травня 2010 року, актом від 12 жовтня 2011 року, а також листом Міськова В. В., адресоване ректору ХНУРЕ, з яких вбачається, що Міськов В. В. працівникам ХНУРЕ (членам ліквідаційної комісії), представникам Маріупольського БТІ відмовляється надати бухгалтерські документи, печатку, штамп НКЦ ХНУРЕ в м. Маріуполі на виконання предписання ліквідаційної комісії, а також перешкоджає у доступі до нежитлової будівлі по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі для інвентаризації та складення технічної документації, який натомість стверджує, що саме в нього зберігаються оригінали правовстановлюючих документів на нежитлові приміщення будівлі № 9 по вул. Лепорського (а. с. 37, 38, 39, 40, 41).

При цьому розглядом справи також встановлено, що велось розслідування кримінальної справи від 11 червня 2012 року СВ Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ за фактом привласнення Міськовим В. В. печатей, штампів, офіційних документів ХНУРЕ (матеріали справи № 2-3515/11 - т. 3, а. с. 26).

Суд відхиляє посилання представників відповідачів на передбачені підстави видачі дубліката документа, виданого нотаріусом, та «Тимчасове положення про Порядок державної реєстрації права власності та інших прав» з додатку № 2, якого вбачається перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, серед яких також наведено договір купівлі-продажу та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що Міськовим В. В. чиняться перешкоди власнику нерухомого майна, шляхом ненадання доступу до спірного нежитлового приміщення, відмові видати правовстановлюючі документи на приміщення по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі, що унеможливлює реалізацію представниками Харківського національного університету радіоелектроніки права розпоряджатися цим майном, унеможливлює виготовлення технічної документації на спірне майно для оформлення дублікату правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, тим самим Міськов В. В. не визнає право ХНУРЕ на нежитлове приміщення площею 783,7 кв. м. по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що фактично право власності позивача на нежитлове приміщення по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі оспорюється та не визнається відповідачами по справі, незважаючи на заперечення цього факту представниками відповідачів.

До того ж суд у судовому засіданні пересвідчився, що представники позивача не мають у розпорядженні оригінали правовстановлюючих документів на нежитлове приміщення по вул. Лепорського 9 в м. Маріуполі, що унеможливлює підтвердження права власника на спірне майно відповідними документами, та яке фактично не визнається іншими особами.

Таким чином суд дійшов того, що Харківський національний університет радіоелектроніки, як державна установа, має перешкоди та відсутність можливості реалізації свого права власності у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів та неможливістю доступу до належного позивачу майна, що зумовлено діями відповідача.

За таких обставин, встановлених під час розгляду позову Харківського національного університету радіоелектроніки, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання за ХНУРЕ права власності на нежитлову будівлю площею 783,7 кв. м., яка розташована в місті Маріуполі Донецької області по вулиці Лепорського, будинок 9.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню в рівних частках витрати позивача по сплаті судового збору при зверненні до суду із вказаним позовом на користь Харківського національного університету радіоелектроніки в розмірі 247,58 грн. (1% згідно до балансової вартості спірного нерухомого майна), тобто по 123,79 грн. з кожного з відповідачів.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321, 326, 386, 392 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Харківського національного університету радіоелектроніки до Міськова Віктора Васильовича, Колективного спеціалізованого підприємства по ремонту металургійних печей та устаткування «Донбасдомнаремонт» про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за Харківським національним університетом радіоелектроніки право власності на нежитлову будівлю площею 783,7 кв. м., яка розташована в місті Маріуполі Донецької області по вулиці Лепорського, будинок 9.

Стягнути в рівних частках з Міськова Віктора Васильовича, ІПН: 1436926115, який зареєстрований в місті Маріуполі по вулиці Апатова 189 кв. 27, та Колективного спеціалізованого підприємства по ремонту металургійних печей та устаткування «Донбасдомнаремонт», ЄДРПОУ: 00192206, розташованого в місті Донецьку по вулиці Артема 1-Б, на користь Харківського національного університету радіоелектроніки, ЄДРПОУ: 02071197, розташованого в місті Харкові по проспекту Леніна 14, витрати по сплаті судового збору в розмірі 247,58 грн., по 123,79 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя