Рішення № 31875897, 10.06.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/10412/2012

Провадження № 2/265/437/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

при секретарі Тушкановій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісно нажитого майна подружжя та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

26.12.2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ сумісно нажитого майна подружжя.

16.01.2013 року позивачка ОСОБА_1 уточнила свою позовну заяву та в остаточної редакції просила визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнав за нею та відповідачем права власності по 1/2 частині спірної квартири. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась на те, що з 11.06.2010 року перебуває у шлюбі з відповідачем. Починаючи з 06.10.2012 року разом з відповідачем не проживає, звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу. В період шлюбу ними було придбано на ім'я відповідача за договором купівлі-продажу у 2010 році спірна квартира АДРЕСА_1 за сумісні кошти. Просила визнати спірну квартиру об'єктом спільної сумісної власністю подружжя, визнав за неї та відповідачем право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1.

11.01.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнав за ним право власності на 1/2 частину технічного транспортного засобу, екскаватора марки ЄС - 2629, двигун № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 та виділити йому екскаватор в натурі, стягнув з нього на користь відповідачки 2118,94 грн.

12.02.2013 року ухвалою суду позивна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя була об'єднання з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

06.03.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання особистого права власності на квартиру АДРЕСА_1, придбаної за договором купівлі-продажу від 14.08.2010 року. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що спірна квартира була придбана через два місяця після укладення шлюбу з відповідачкою за його особисті гроші від продажу, належної йому на праві власності квартири та транспортного засобу. Просив визнати за ним право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1.

05.04.2013 року ухвалою суду позивна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру була об'єднання з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

У судовому засіданні позивачка по первісному позову та відповідачка за зустрічним позовам ОСОБА_1 підтримуючи свої позовні вимоги в остаточної редакції та визнав зустрічний позов про поділ екскаватора, пояснила, що спочатку приблизно рік з червня 2009 року по травень 2010 року проживала з відповідачем в цивільному шлюбі, 11.06.2010 року вони зареєстрували шлюб офіційно. Спочатку вони проживали по вулиці Азовстальська, номер будинку та квартири вона не пам'ятає, потім у її матері по АДРЕСА_5, після чого придбали в розстрочку спірну квартиру. Квартира була придбана за їх спільні гроші для сім'ї. Спірна квартира була придбана у ОСОБА_3 за допомогою ріелтора на ім'я ОСОБА_4 з якою відповідач укладав договір. За квартиру вони платили у доларах США в три етапу, однак конкретні дати сплати та суми вона не пам'ятає. Однак перед укладання договору купівлі продажу вони передали продавцю 5000 доларів США. Також вказувала, що квартира АДРЕСА_4 була придбана відповідачем в період їх спільного проживання у цивільному шлюбі, однак вона їй не сподобалася, тому відповідач за допомогою ріелтора придбав спірну квартиру. Крім квартири вони також придбали у ОСОБА_3 меблі і в її присутності відповідач розраховувався з ОСОБА_3, передавав 20 або 10 тисяч гривень. Наполягає, що спірна квартира була придбана і за її гроші, тому вважає, що квартира це їх спільне майно і вона має право на 1/2 частину спірної квартири. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стосовно зустрічного позову про поділ екскаватора, позовні вимоги відповідача визнала повністю та не

заперечувала про визнання за відповідачем права власності на екскаватор в цілому, отримав при цьому грошову компенсацію за 1/2 частину вартості екскаватора в сумі 2118,94 грн.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію позивачки та дала правову оцінку її вимогам та запереченням.

21.03.2013 року позивачка за основним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про залишення її позовних вимог без розгляду (а.с.78 том 1), при цьому у судове засідання, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи не з'явилася та свою заяву про залишення позову без розгляду не підтримала.

05.04.2013 року відповідачка по зустрічному позову ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ екскаватора, вказуючи, що просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 про сплату на її користь грошової компенсації за 1/2 частину вартості екскаватора (а.с.79). При цьому надав суду відомості про розірвання угоди між нею та представником.

В послідуючим відповідачка ОСОБА_1, будучи повідомленою належним чином про час і місце розгляду справи (а.с. 93; 99; 106), двічі не з"явилася в судове засідання з невідомих суду причин, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач за основним позовом та позивач по зустрічним позовам ОСОБА_2 підтримуючи свій позов у повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, пояснив, що разом з позивачкою став проживати у цивільному шлюбі з серпня 2009 року, офіційно шлюб зареєстрували 11.06.2010 року. Спочатку вони проживали у матері позивачки, потім знімали квартиру по вулиці Азовстальська, а з травня 2010 року стали проживати у спірній квартирі. Пояснював, що в квітні 2009 року він продав гараж та автомобіль, також у нього були особисті збереження і віддав аванс за спірну квартиру в сумі 12 тис. доларів США. Крім того, він ще заплатив 10 тис. гривень за меблі, які залишили господарі спірній квартири. До укладання шлюбу з позивачкою у нього була квартира розташована по вулиці Менделєєва, яку він купив за власні кошти, після її продажі в осені 2010 року, він розрахувався за спірну квартиру. Спірну квартиру йому знайшов ріелтор, з яким він уклав угоду. 09.04.2013 року ним були покладені на депозит Територіального управління державної судової адміністрації гроші в сумі 2119 грн. за 1/2 частину екскаватора Просив задовольнити свою позовну заяву, виділів йому в натурі екскаватор, визнав права власності в цілому, стягнув з нього вартість 1/2 його частини на користь відповідачки. В задоволені зустрічного позову позивачки про поділ сумісного майна подружжя, відмовити, задовольнив його позовні вимоги, визнав за ним право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6 підтримала позицію відповідача та дала правову оцінку його вимогам та запереченням.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що є господаркою квартири АДРЕСА_1, яку купили у неї сторони. Продажем спірної квартири та купівлею її квартири займався ріелтор, з яким як вона, так і ОСОБА_2 уклали угоду. Підтвердила, що в момент продажу квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2 передав тільки частину грошей, а саме 12 тис. доларів США та 10 тис. гривень за меблі, про що вона написала розписку ОСОБА_2 Повний розрахунок за квартиру ОСОБА_2 зробив тільки в осені 2010 року після продажу своєї квартири по вулиці Менделєєва. Також пояснювала, що коли ОСОБА_2 вперше передав їй частину грошей за спірну квартиру, то він не перебував у шлюбі з ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що проживає з ОСОБА_3 у цивільному шлюбі, тому був в курсі всіх обставин з продажу квартири АДРЕСА_1. У них та ОСОБА_2 був один ріелтор, з яким кожен із них укладав угоду. У зв'язку з тим, що він знав ОСОБА_2 біля п'ятнадцяти років, то домовилися, що той віддасть тільки частину грошей за їх квартиру, залишок віддасть після продажу своєї квартири по вулиці Менделєєва. Йому відомо, що його дружина писала ОСОБА_2 розписку після того, як він віддав частину грошей.

Допитавши сторін по справі, їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні основного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісно нажитого майна подружжя, та задоволення зустрічних позовів ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності, з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 1 від 11.06.2010 року , складеного виконкомом Комінтернівської сільської ради Новоазовського району, 11.06.2010 року був укладений шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка: «ОСОБА_2», дружини: «ОСОБА_1», про що надано свідоцтво НОМЕР_3 (а.с.73-76).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_9 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 та ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1, належну останнім на підставі біржового контракту № 18406 (договір купівлі-продажу), який посвідчений Маріупольською універсальною товарною біржею 29.12.1997 року за реєстраційним номером 18406-97 та зареєстрованого у Міському комунальному підприємстві «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» 16.01.1998 року за номером 35346.

Відповідно до п.6 даного договору покупець ОСОБА_2 діє за письмовою згодою дружини ОСОБА_1 (а.с.33-37). За згодою від 14 серпня 2010 року, посвідченої для вчинення угоди купівлі-продажу нотаріусом ОСОБА_9 реєстровий № 1500 ОСОБА_1. повністю згодна з діями свого чоловіка ОСОБА_2 по купівлі двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, які відповідають інтересам сім'ї. При цьому, стверджує, що договір купівлі-продажу укладається її чоловіком за ціною та на умовах, які попередньо обговорили і вважають вигідними для них, укладання цього договору відповідає їх спільному волевиявленню (а.с.71).

Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Згідно ч.1 чт.70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог п.п.2,4 ст.65 СК України при укладені договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Тобто названі норми матеріального права встановлюють існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, після реєстрації шлюбу 11.06.2010 року, сторони, майже через два місяця, 14.08.2010 року купують двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. У судовому засіданні відповідач за основним позовом ОСОБА_2 наполягав, що вищезазначена квартира придбана за його особисті кошти, які він мав ще до вступу у шлюб з позивачкою ОСОБА_1, у зв'язку з чим квартира є його особистою власністю з наступних підстав.

Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.

Обставини, визнані сторонами, згідно із ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_4, яка була придбана останнім до укладення шлюбу з ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.01.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_9 за реєстровим номером № 2. Право власності на квартиру зареєстровано в Маріупольському БТІ 05.01.2010 року за реєстраційним № 17032942, номер запису 50643 в книзі 69 (згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно МБТІ № 24980667 від 05.01.2010 року) (а.с.47).

Із пояснень у судовому засіданні ОСОБА_2, а також свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ними 01.04.2010 року був укладений попередній договір в агентстві нерухомості «Фарт», і в день підписання даного договору ОСОБА_2 особисто було передано продавцю ОСОБА_3 аванс за квартиру АДРЕСА_1 в сумі 79500 гривень, що за курсом 7,95 складає 10000 доларів США (а.с.51 том 1). Що також підтверджується наданої з боку ОСОБА_3 розпискою (а.с.48 том 1), яка була складена 02.04.2010 року та 08.04.2010 року. У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 вказувала, що дійсно при укладанні договору в агентстві нерухомості ОСОБА_2 передавав їй вказані грошові кошті, потім передав ще 02.04.2010 року та за меблі 08.04.2010 року, але вона написала одну розписку на всю передану суму, що також підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 та не заперечувала позивачка за основним позовом.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказував, що даний договір був ним укладений з покупцем до вступу в шлюб ОСОБА_1 Більш того, гроші, які він передав покупцю за даним договором належали йому особисто, частина грошей були його особистими збереженнями, частина від продажу належного майна.

Так, відповідно до розписки, яка надана ОСОБА_2 боржником ОСОБА_11, останній отримав у борг ОСОБА_2 40000 грн., які обіцяв провернути до 17.06.2009 року (а.с.45).

Згідно із довіреністю від 16.04.2009 року, ОСОБА_2 надав можливість ОСОБА_4 та ОСОБА_11 користуватися, розпоряджатися (продати, міняти, здати в оренду, передати у заставу) належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого РЕВ 5-го МРВ м. Маріуполя УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 16.10.2007 року автомобілем марки ГАЗ 23251, 2002 року випуску (а.с.46).

У судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вказували, що остаточний розрахунок за придбану у них спірну квартиру ОСОБА_2 справив після продажу належної йому квартири по вулиці Менделєєва, яка була продана ОСОБА_2 05 жовтня 2010 року. У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала, що оплата за спірну квартиру проводилася частинами і остання оплата була проведена після продажу квартиру по вулиці Менделєєва.

Таким чином, надані з боку ОСОБА_2 документи свідчать що до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 він мав особисті грошові кошти та особисте майно, саме дані гроші від продажу майна передавав продавцю квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3

Більш того, у судовому засіданні позивачка за основним позовом ОСОБА_1 пояснила, що не знає, кому належать гроші, які передавав ОСОБА_2 ОСОБА_3 в якості авансу за квартиру. Не виключає можливості, що ці гроші могли належати ОСОБА_2 особисто.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу але за кошти, які належать одному із подружжя особисто…

За таких обставинах, суд вважає за можливе визнати за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, так як з боку ОСОБА_2 були доведені обставини наявності особистих грошових коштів до вступу в шлюб з відповідачкою ОСОБА_1 які були безпосередньо витрачені на придбання спірної квартири. Даний висновок суду ґрунтується на вимогах п.3 ч.1 ст..57 Сімейного кодексу України, яка регулює підстави та види виникнення особистої приватної власності подружжя.

Відповідно, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнав за нею та відповідачем права власності по 1/2 частині спірної квартири, слід відмовити.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частину технічного транспортного засобу, екскаватора марки ЄС - 2629, двигун № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 та виділення йому екскаватора в натурі, стягнув з нього на користь відповідачки 2118,94 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі по слідуючим підставам.

Згідно свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу АН № 006913, екскаватор марки ЄС - 2629 двигун № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, 1993 року випуску зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 (а.с.6 том 2).

Відповідно до платіжного доручення № 4 від 17 травня 2012 року, вартість екскаватора марки ЄС - 2629, складає 4 237,88 грн. (а.с.7 том 2). Згідно до рахунку № 42 дані кошті за екскаватор внесені ОСОБА_1 до Новоазовського Дочірнього Підприємства ВАТ «Облпаливо».

Згідно квитанції 1903.111.1 на депозит Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецької області ОСОБА_2 05.04.2013 року було внесено 2119,00 гривень для перерахунку ОСОБА_1 (а.с.87-88 том 1).

У судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнала позовні вимоги ОСОБА_2, що також підтвердила в письмової формі у вигляді заяви на адресу суду, та не заперечувала про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину технічного транспортного засобу, екскаватора марки ЄС - 2629 та виділення йому екскаватора в натурі і стягнення з нього на її користь 2118,94 грн.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 25 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст.71 СК щодо обов'язкової згоди одного із подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частину технічного транспортного засобу, екскаватора марки ЄС - 2629 та виділення йому екскаватора в натурі і стягнення з нього на користь ОСОБА_1, покладених на депозит грошей в сумі 2118,94 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на дану частину екскаватора ЄС - 2629.

На підставі ст.ст.57, 60, 65, 70, 71 СК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 209,212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісно нажитого майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, відмовити у повному обсязі.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину технічного транспортного засобу екскаватор марки ЄС - 2629 двигун № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, 1993 року випуску, виділив екскаватор марки ЄС - 2629 двигун № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, 1993 року випуску ОСОБА_2 в натурі. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2118 гривень 94 копійки, припинив за нею право власності на дану частину екскаватора марки ЄС - 2629.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на квартиру 68 в будинку № 34 по Комсомольському бульвару в місті Маріуполі, яка придбана за договором купівлі-продажу від 14 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровану за ОСОБА_2 на праві власності в Маріупольському бюро технічної інвентаризації 30.08.2010 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя_____