Постанова № 31879155, 29.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р. Справа № 818/699/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. по справі № 818/699/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

про скасування рішення та вимоги пенсійоного фонду,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування рішення та вимоги пенсійного фонду задоволено в повному обсязі

Визнано неправомірною та скасовано вимогу від 22 січня 2013 року за № 117/1 про сплату боргу в сумі 2250 грн. 30 коп., прийняту Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах відносно Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1).

Визнано протиправними та скасовано рішення №130 від 23.01.2013 року. про нарахування штрафних санкцій в сумі 10 419 грн. 82 коп., яке було прийнято Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах відносно Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги п.п 6 п. 2 ст.17, ч. 6ст. 19, ч. 2 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 7 розділу УІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та норми ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 16.01.2013р. №102/05-11, головним спеціалістом відділу по контрольно - перевірочній роботі Кривець О.В. на підставі статті 13 та абзацу шостого пункту 7 розділу УІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", було проведено планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1.

Перевірка проводилася за період з 22.01.2004р. по 30.11.2012р.

За результатами перевірки було складено акт №34/05-14 від 22.01.2013р. (а.с.7-13).

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем за серпень - грудень 2004 року та квітень - липень 2005 року не було нараховано страхові внески за ставкою 32%, 32.3% на фонд заробітної плати працівників, що призвело до заниження сум фактичних витрат на оплату праці на загальну суму 6999 грн. 00 коп. З даного фонду оплати праці позивачем не було обчислено та сплачено до управління страхових внесків за ставкою 32% та 32.3% на загальну суму 2250.30 грн.

На дану суму відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача відповідну Вимогу від 22.01.2013р. №117/1 про сплату боргу на суму 2250,30 грн. (а.с.14).

Крім цього, на дану суму донарахування, управлінням, відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за донарахування Пенсійним фондом сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків на страхувальника було накладено штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожен повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Отже, на підставі даної норми Закону до ФОП ОСОБА_1 було застосовано фінансову санкцію відповідно до Рішення Управління ПФУ в м.Сумах №130 від 23.01.2013р. на суму 10419,82 грн. (а.с.16).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та неправомірність застосування відповідачем норми матеріального закону, що була чинною на момент вчинення позивачем, як страхувальником правопорушення, без врахування того, що ця сама норма передбачає не тільки засади юридичної (адміністративної) відповідальності, але й саму відповідальність за правопорушення. На момент притягнення до відповідальності норм, тобто підстав для відповідальності не існувало, що доводить протиправність (незаконність) спірного рішення та вимоги відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України (далі Закон 1058-IV) "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія.

Страхувальниками відповідно до пункту 1 статті 14 Закону № 1058-IV є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 вищенаведеного Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати, і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

В розумінні статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону № 1058-IV Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені фінансові санкції було застосовано з урахуванням пункту 7 розділу УІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-УІ від 08.07.2010р. якою передбачено, що "на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій нарахованих та/або несплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких станом на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій , якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Крім цього, відповідач керувався Постановою Правління Пенсійного фонду України №25-1 від 22.10.2010р., яка була зареєстрована в Мінюсті 12.11.2010р. за №1091/18386 (п.9.3.), якою передбачено, що до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються фінансові санкції відповідно до ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяла до 01.01.2011р.

Частиною 2 статті 106 Закону України № 1058-IV яка діяла до 01.01.2011 р. було передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 2 статті 20 Закону України № 1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до п. 10 ст. 20 Закону України № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Управління Пенсійного фонду України в м.Суми Рішенням №130 від 23.01.2013р. до позивача застосовані фінансові санкції відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 109 Закону України №1058.

Пунктом 4 частини 9 статті 106 Закону України № 1058 (редакція якого діяла до 01.01.2011 р.) передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача про скасування вимоги УПФУ в м.Сумах №Ф-117/1 від 22.01.2013р. про сплату боргу в сумі 2250,30 грн. та скасування рішення Управління ПФУ в м.Сумах №130 від 23.01.2013р. про застосування фінансових санкцій з донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в сумі 10419,82 грн., не погоджується, оскільки дії та рішення, прийняте за їх результатами, відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень п.п 6 п. 2 ст.17, ч. 6ст. 19, ч. 2 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 7 розділу УІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи спростовують висновки суду, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції не повно з'ясував дійсні обставини справи, не дав належну оцінку наявним у справі доказам, а тому, постанова суду першої інстанції ухвалена без дотриманням норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для її скасування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. по справі № 818/699/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування рішення та вимоги пенсійного фонду - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 03.06.2013 р.