Постанова № 31878920, 15.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р. Справа № 2а/0470/14165/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого машинобудування» до Криворізької південної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 року № 0001682301, № 00016923, № 0001702301, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 року Відкрите акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого машинобудування» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 року № 0001682301, № 00016923, № 0001702301.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 15.10.2012 року по 19.10.2012 року співробітниками Криворізької південної міжрайонної Державної податкової інспекції було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого машинобудування» з питань дотримання формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ за період діяльності з 01.01.11 по 28.02.2012 року. За результатами проведеної перевірки Криворізькою південною міжрайонною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було складено Акт перевірки Акт від 26.10.12 № 776/222/00211174, який містить неправомірні висновки щодо порушення Позивачем ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3 п. 198.4 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на додану вартість за січень 2011 року у сумі 207 000,00 грн. та за лютий 2011 року 160 040,00 грн. та п. 14.1.27 ст. 14, пп. 138.1 ст. 138 ПКУ та пп.3.1, ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (далі - Закон №334), в результаті чого було занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року у сумі 458 621,00 грн.

Окрім того, Відкрите акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого машинобудування» вважає, що висновок про нарахування податку на прибуток у розмірі 458 621,00 грн. є безпідставним та не відповідає нормам законодавства, обґрунтовуючи це тим, що зазначена сума податку на прибуток була розрахована на підставі висновку про завищення Позивачем у І кварталі 2011 року валових витрат у розмірі 1 835 200,00 грн. сплачених за договорами постачання товару з ТОВ «ПК «Континент» та ТОВ «Стальторг».

Позивач також зазначив, що на вимогу перевіряючих Позивачем було у повному обсязі надані первинні документи, які підтверджують господарські взаємовідносини з контрагениами ТОВ «ПК «Континент» та ТОВ «Стальторг», однак, перевіряючими не було враховано наявність підтверджуючих первинних бухгалтерських документів щодо факту поставки товару, з посиланням лише на акти перевірок інших ДПІ, зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених ВАТ «Криворізький завод гірничого машинобудування» із своїми контрагентами, що і стало підставою для висновку Відповідача про завищення Відкритм акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого машинобудування» податкового кредиту на загальну суму 367 040,00 грн., в тому числі за січень 2011 року 207 000,00 грн. та за лютий 2011 року в сумі 160 040,00 грн.

Позивач просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.11.12 №00016823, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 207 001,00 грн., №0001692301, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 160 041,00 грн. та №0001702301, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток у загальній сумі 458 622,00 грн. грн., які було видано Криворізькою південною міжрайонною Державною податковою інспекцією.

Сторони у судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Проте, від представника позивача та представника відповідача надійшли письмові клопотання про розгляд справи без їх участі.

Так, на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, суд ухвали слухати справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача також надав суду свої заперечення проти позову, відповідно до яких пояснив, що позивачем було завищено податковий кредит в податкових деклараціях: за січень 2011 року на суму 207 000,00 грн. та за лютий 2011 року в сумі 160 040,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27) по декларації за січень 2011 року на суму 207 000,00 грн. та за лютий 2011 року в сумі 160 040,00 грн. Так, у періоді, що перевірявся, позивачем було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від постачальникків, що має ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування товарів, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, мають ознаки «податкової ями».

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

У період з 15.10.12 по 19.10.12 співробітниками Криворізької південної міжрайонної Державної податкової інспекції (далі - Криворізька МДПІ, Відповідач) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого машинобудування» (далі - ВАТ «Криворіжгірмаш», Позивач) з питань дотримання формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ за період діяльності з 01.01.11 по 28.02.12, внаслідок чого було складено Акт від 26.10.12 № 776/222/00211174 (далі - Акт).

На підставі зазначеного акту відповідачем було встановлено порушення ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3 п. 198.4 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на додану вартість за січень 2011 року у сумі 207 000,00 грн. та за лютий 2011 року 160 040,00 грн. та п. 14.1.27 ст. 14, пп. 138.1 ст. 138 ПКУ та пп.3.1, ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (далі - Закон №334), в результаті чого було занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року у сумі 458 621,00 грн.

В результаті висновків викладених в акті перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 19.11.12 №0001682301, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 207 001,00 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 207 000,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.;

- від 19.11.12 №0001692301, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 160 041,00 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 160 040,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.;

- від 19.11.12 №0001702301, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток у загальній сумі 458 622,00 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 458 621,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

У Акті проведеної перевірки відповідач посилається на те, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року встановлено його завищення на загальну суму 367 040,00 грн., в тому числі за січень 2011 року 207 000,00 грн. та за лютий 2011 року в сумі 160 040,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства. Так, відповідачем були зроблені відповідні висновки на підставі того, що отримані відповідачем матеріали невиїзних документальних перевірок контрагентів Відкритого акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого машинобудування» та відповідно їх постачальників, проведених іншими податковими інспекціями та зафіксовані в них дані, підтверджують наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів Позивача, а саме ТОВ «ПК «Континент» та ТОВ «Стальторг» , в тому числі по ланцюгу поставки з: ТОВ «Стандарт-Д» та про нікчемність укладених ними угод. Так, відповідно даних Акту перевірки договори між ВАТ «Криворізький завод гірничого машинобудування» та його контрагентами ТОВ «ПК «Континент» та ТОВ «Стальторг» також є нікчемними: контрагенти виписали податкові накладні, які позивачем були включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за податковими накладними на товари, постачання яких, на думку відповідача, фактично не відбулось, а податкові накладні неправомірно складені по непоставлених товарах за ланцюгом постачання від ТОВ «Стандарт-Д» до ТОВ «ПК «Континент» та ТОВ «Стальторг».

Так, з огляду на вищезазначене в Акті перевірки, суд зазначає, що згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених позивачем. Вказаний висновок ґрунтується на наявності у відповідача інформації щодо відсутності за юридичною адресою самого підприємства, первинних документів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутності у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1)правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2)правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Крім того, вказана перевірка була проведена з порушенням норм чинного законодавства, а зроблені висновки не ґрунтуються на фактичних доказах.

Отже, законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Так, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Визначаючи об'єкт оподаткування з податку на прибуток, то суд вважає, що слід керуватися нормами п. 5.1 ст. 5 Закону №334, в якій зазначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

З вищенаведених норм Закону вбачається, що правомірним є віднесення до валових витрат будь-яких сум витрат за наступних умов:

- товари (послуги), які придбаваються повинні в подальшому використання у власній господарській діяльності;

- витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку;

- на такі витрати не поширюються обмеження, викладені в п. 5.3. - 5.8. Закону.

Відкритим акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого машинобудування» було у повному обсязі доказано правомірність віднесення до складу валових витрат витрати по закупівлі товару у підприємств-контрагентів ТОВ «ПК «Континент» та ТОВ «Стальторг».

Також на підтвердження своєї позицій Позивачем надано всі первинні документи, що підтверджують господарські відносини зі своїми контрагентами.

Отже, дії відповідача щодо визнання правочинів Відкритого акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого машинобудування», укладених з відповідними контрагентами по ланцюгу постачання, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому й винесені на підставі Акту перевірки податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012року №0001682301, №00016923, № 0001702301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого машинобудування» до Криворізької південної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 року № 0001682301, № 00016923, № 0001702301 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.11.2012 року № 00016823, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 207 001,00 грн., № 0001692301, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 160 041,00 грн. та № 0001702301, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 458 622,00 грн. грн., які було видано Криворізькою південною міжрайонною Державною податковою інспекцією Державної податкової служби України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя А.Ю. Рищенко