Постанова № 31878555, 11.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа№ 5011-49/1058-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Пантелієнка В.О.

Сотнікова С.В.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від апелянта - не з'явилися;

від заявника - Задорожній Р.О. - дов. б/н від 22.12.2012 р.;

від боржника - Салатюк Д.В. - ліквідатор;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському

районі міста Києва Державної податкової служби

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 10.04.2013 року

у справі № 5011-49/1058-2012 (суддя А.В. Митрохіна)

за заявою Публічного акціонерного товариства «Київський завод

шампанських вин «Столичний»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овідій»

про про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року по справі № 5011-49/1058-2012 відмовлено Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби у визнанні конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Овідій».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року по справі № 5011-49/1058-2012 скасувати та постановити нове рішення, яким визнати Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби поточним кредитором боржника на суму 148, 21 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби було прийнято до провадження.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник заявника в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ліквідатор банкрута в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року про прийняття апеляційної скарги до провадження, надсилалась сторонам за адресами, вказаними в апеляційній скарзі та отримана апелянтом, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника апелянта.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року порушено провадження у справі № 5011-49/1058-2012 за заявою Публічного акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Овідій» в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Матеріалами справи підтверджується, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Овідій» було опубліковано 22.03.2012 року в газеті «Голос України» № 52(5302).

Таким чином, закінчення тридцятиденного строку для звернення до боржника з конкурсними вимогами припало на 21.04.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що заява з вимогами, в сумі 148,21 грн., до боржника від Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі - ДПІ) надіслана до Господарського суду міста Києва 10.10.2012 року.

В обґрунтування своїх кредиторських вимог Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва посилалася на податкові декларації боржника на прибуток за 1 квартал 2012 року та за 2011 рік, крім того, до заяви було додано акт перевірки від 16.02.2012 за №174-1501/23528844 та копія податкового повідомлення - рішення від 20.03.2012 за №0001931501.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, ДПІ пропустила тридцятиденний строк на звернення з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овідій».

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову ДПІ у визнанні конкурсним кредитором у зв'язку з пропущеним строком.

ДПІ в апеляційній скарзі вказує на те, що при зверненні до суду першої інстанції вимогою було визнати ДПІ не конкурсним кредитором, а поточним.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів дослідивши заяву ДПІ про визнання кредитором зазначає, що посилання ДПІ про визнання як конкурсним так і поточним кредитором в ній відсутні.

Проте, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції у даному випадку повинен був розглянути вимоги ДПІ про визнання її кредитором як конкурсним так і поточним та в разі необхідності задовольнити вказані вимоги.

Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах процедури ліквідації.

Вимоги ДПІ до боржника виникли після порушення провадження по справі про банкрутство останнього (01.02.2012 року) та підтверджуються податковими деклараціями боржника датованими 09.02.2012 року, 06.05.2012 року та податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2012 року, а отже вказані вимоги є поточними.

Згідно п. 56.11 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції мав дослідити вимоги ДПІ та задовольнити їх як поточні в сумі 148,21 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року по справі № 5011-49/1058-2012 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби задоволенню.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року по справі № 5011-49/1058-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким визнати Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби поточним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Овідій» на суму 148,21 грн.

4. Матеріали справи № 5011-49/1058-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Пантелієнко В.О.

Сотніков С.В.

Повний текст рішення складено 14.06.2013 року.