Рішення № 31878421, 13.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7385/13 13.06.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/7385/13

за позовом приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова

компанія»;

до комунального підприємства «Київпастранс»;

про стягнення 2083,46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Філіцька О.Ю., довіреність № 51 від 20.08.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» (надалі - позивач) до комунального підприємства «Київпастранс» (надалі - відповідач) про стягнення 2083,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1220145 від 15.12.2011р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Chevrolet», державний номер СА 0664 ВЕ, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки шкоду завдано неправомірними діями працівника комунального підприємства «Київпастранс», водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, позивач направив відповідачу вимогу за вих. № 89 від 08.01.2013р. про відшкодування шкоди в порядку регресу. Відповідач вимогу позивача не задовольнив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2013р. порушено провадження у справі № 910/7385/13 та призначено її розгляд на 30.05.2013р.

Присутній в судовому засіданні від 30.05.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 29.05.2013р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва останнім подано відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти обставин, наведених у відзиві, та надав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою від 30.05.2013р. суд відклав розгляд справи на 13.06.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням усіх витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 13.06.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Відповідач в судове засідання вдруге не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.04.2013р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 30.05.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 17.04.2013р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 30.05.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2011р. між позивачем (страховик) та відповідачем (страхувальник) було укладено Договір у вигляді полісу серії АВ № 1220145 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у відповідності до умов якого застраховано цивільно-правову відповідальність КП «Київпастранс», пов'язану з експлуатацією автомобіля марки «МАЗ-105060», державний реєстраційний номер 054-35 КА.

02.06.2012р. по а/д «Осокорки-Проців» по вул. Садовій сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «МАЗ-105060», державний реєстраційний номер 054-35 КА, що належить КП «Київпастранс», під керуванням водія Мосійчука О.П., та автомобіля марки «Chevrolet», державний номер СА 0664 ВЕ, що належить гр. Олефіренку О.М., внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ Бориспільського МВ МВС України.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2012р. Мосійчука О.П. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини вказаної особи в результаті порушення пп. 2.3.б п. 13.1. Правил дорожнього руху.

12.06.2012р. відповідач подав до позивача заяву про настання події, що містить ознаки страхового випадку із забезпеченим транспортним засобом.

Відповідно до звіту від 13.06.2012р. № 028 з оцінки транспортного засобу, складеного ФОП Івасенко П.П., який діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 12900/12, виданого Фондом державного майна України від 30.01.2012р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Chevrolet», державний номер СА 0664 ВЕ, в результаті його пошкодження при ДТП, становить 2830,46 грн.

Відповідно до страхового акта від 11.09.2012р. за № 9069, потерпілій особі, згідно платіжного доручення від 11.09.2012р. № 1905, булло виплачено страхове відшкодування у сумі 2083,46 грн. з вирахуванням франшизи та ПДВ.

08.01.2013р. позивачем на адресу відповідача направлено лист за № 89 з вимогою сплатити у регресному порядку 2083,46 грн. Вказана вимога відповідачем залишена без виконання.

Отже, предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення з відповідача на підставі пункту 38.1.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в порядку регресу 2083,46 грн. - суми виплаченого страхового відшкодування.

Приписами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення містить ст. 27 Закону України «Про страхування».

У відповідності до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами підпункту "ґ" пункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Тобто зазначена правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а не відсутність такого права.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону України від 17.02.2011р. № 3045-VI), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страховика повідомити письмово страхувальника про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, регламентовано положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.

При цьому, неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після внесених змін згідно із Законом України від 17.02.2011р. № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов, у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові.

Зазначена правова позиція, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22 квітня 2013 року у справі № 5011-12/15483-2012.

Судом встановлено, що відповідач повідомив позивача про страховий випадок 12.06.2012р., тобто після спливу трьох днів з дня настання страхового випадку. При цьому відповідачем не було надано належних доказів в підтвердження поважності причин такого несвоєчасного повідомлення.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) суму страхового відшкодування в розмірі 2083 грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 18.06.2013 р.

Суддя А.І. Привалов