Рішення № 31878417, 10.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/2003-2012 10.06.13

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно- будівельна компанія"

до Відкритого акціонерного товариства "КИЇВОЗДОББУД"

про стягнення заборгованості

За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "КИЇВОЗДОББУД"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Костадіва"

про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно набутих грошових коштів

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним): Студзінський М.А. за довіреністю б/н від 03.12.2012 р.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Слишик М.В. за довіреністю № 01/60 від 17.05.2013 р.

від відповідача-2 за зустрічним позовом: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.02.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "КИЇВОЗДОББУД" (відповідач) про стягнення 53551,16 грн. основного боргу, 23160,17 грн. пені, 14052,98 грн. 3% річних, 40710, 64 грн. інфляційних втрат на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 р. та Договору субпідряду № 25 від 04.03.2008 року. Додатково позивачем заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг адвоката в сумі 5000,00 грн.

22.03.2012 р. Відкрите акціонерне товариство "КИЇВОЗДОББУД" (позивач за зустрічним позовом) подало до Господарського суду міста Києва зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (відповідач-1 за зустрічним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Костадіва" (відповідач-2 за зустрічним позовом) про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 p., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Костадіва") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія", а також про стягнення з позивача грошових коштів в сумі 145635 грн., набутих останнім без достатньої правової підстави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року (суддя - Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року (головуючий суддя - Суховий В.Г., судді - Чорногуз М.Г., Алданова С.О.), у справі № 5011-32/2003-2012 у задоволені первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним Договір відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 року, укладений між TOB "Київський Будівельний Альянс" та TOB "Київська інвестиційно-будівельна компанія", стягнуто з TOB "Київська інвестиційно-будівельна компанія" на користь ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" 145635,00 грн., набутих без достатньої правової підстави та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 р. у справі № 5011-32/2003-2012 (головуючий суддя - Грейц К.В., судді - Бакуліна С.В., Поляк О.І. (доповідач)) касаційну скаргу TOB "Київська інвестиційно-будівельна компанія" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у справі № 5011-32/2003-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-1/172 від 03.04.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-32/2003-2012.

В порядку статті 2-1 ГПК України справу № 5011-32/2003-2012 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. справу № 5011-32/2003-2012 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 22.04.2013 р. о 10:50 год.

22.04.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшов відзив на позовну заяву позивача за первісним позовом, яким відповідач за первісним позовом повідомив суд про те, що проти первісного позову заперечує, вважає його безпідставним та необгрунтованим, особу позивача за первісним позовом вважає такою, що не має права вимоги до відповідача за первісним позовом. Зазначеним відзивом також просить суд прийняти відзив до розгляду та відмовити позивачу за первісним позовом в задоволені позовних вимог.

22.04.2013 р. через відділ діловодства суду від відповідача-1 за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) надійшла телеграма, відповідно до якої відповідач-1 за зустрічним позовом просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із хворобою представника.

В судове засідання, призначене на 22.04.2013 р., представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) з'явився, надав усні заперечення проти первісного позову з підстав, викладених у відзиві, зустрічний позов підтримав у повному обсязі.

Представники позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) та відповідача-2 за зустрічним позовом в судове засідання, призначене на 22.04.2013 р., не з'явилися, вимоги ухвали суду від 04.04.2013 р. не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України, розгляд справи у разі нез'явлення в засідання представників сторін та неподання витребуваних доказів. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Враховуючи телеграму позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 22.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. було відкладено розгляд справи на 27.05.2013 р. о 10:20 год.

30.04.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

23.05.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) надійшов супровідний лист, яким він просив суд долучити документи до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 04.04.2013 р., а саме: довідку про відсутність аналогічного спору; копію витягу з ЄДРПОУ стосовно Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд"; додаткові письмові пояснення та відзив на зустрічну позовну заяву.

В судове засідання, призначене на 27.05.2013 р., представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) з'явився, надав усні заперечення проти первісного позову з підстав, викладених у відзиві, зустрічний позов підтримав у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 27.05.2013 р., представник позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) з'явився, надав усні заперечення проти зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві, первісний позов підтримав з урахуванням додаткових письмових пояснень, поданих через відділ діловодства суду 23.05.2013 р. Із зазначених додаткових пояснень вбачається, що позивач вважає первісний позов повністю обгрунтованим, а викладені в ньому обставини доведеними наявними в матеріалах справи належними доказами. Стосовно зустрічного позову позивач за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом) у додаткових письмових поясненнях та відзиві на зустрічну позовну заяву, поданих через відділ діловодства суду 23.05.2013 р., ще раз наголосив на тому, що вважає зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню, та просив суд відмовити ВАТ "Київоздоббуд" в задоволені зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача-2 за зустрічним позовом в судове засідання, призначене на 27.05.2013 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 04.04.2013 р. та 22.04.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 27.05.2013 р. представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 р. продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 10.06.2013 об 11:40 год.

04.06.2013 р. представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) подав через відділ діловодства суду клопотання про долучення до матеріалів справи банківських виписок від 20.05.2008 р., від 15.07.2008 р. та від 24.07.2008 р. про перерахунок коштів ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" на користь ТОВ "Київський Будівельний Альянс".

07.06.2013 р. представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) подав через відділ діловодства суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Київської дитячої музичної школи № 14 ім. Д.Кабалевського № 88 від 06.06.2013 р., яким, зокрема, повідомляється, що після проведення в 2008 році капітального ремонту з добудовою дитячої музичної школи, система кондиціювання, яка була встановлена ТОВ "Київський Будівельний Альянс", не працює.

В судове засідання, призначене на 10.06.2013 р., з'вились представники позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) та позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом).

Представник відповідача-2 за зустрічним позовом в судове засідання, призначене на 10.06.2013 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 04.04.2013 р., від 22.04.2013 р. та від 27.05.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами суду по справі № 5011-32/2003-2012 від 04.04.2013 р., від 22.04.2013 р. та від 27.05.2013 р. були направлені відповідачу-2 за зустрічним позовом за адресою 83001, м. Донецьк, проспект Ілліча, буд. 3, вказаною у зустрічній позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача-2 за зустрічним позовом згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 937795.

Втім, поштові відправлення з ухвалами суду від 22.04.2013 р. та від 27.05.2013 р. з примірниками повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на відсутність адресата.

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що ухвали суду від 22.04.2013 р. та від 27.05.2013 р. вручені відповідачу-2 за зустрічним позовом належним чином.

Письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 10.06.2012 р., відповідач-2 за зустрічним позовом суду не подав та не надіслав.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.06.2013 р. без участі представника відповідача-2 за зустрічним позовом за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача за первісним позовом повністю підтримав вимоги первісного позову, стосовно вимог зустрічного позову повністю заперечував.

Представник позивача за зустрічним позовом повністю підтримав вимоги зустрічного позову, стосовно вимог первісного позову повністю заперечував.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.06.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом), позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом), дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "КИЇВОЗДОББУД" (відповідач за первісним позовом) про стягнення з останнього основного боргу в сумі 53551,16 грн., пені в сумі 23160,17 грн., трьох процентів річних в сумі 14052,98 грн. та інфляційних в сумі 40710, 64 грн. за прострочення грошових зобов'язань на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 р. та Договору субпідряду № 25 від 04.03.2008 року відповідно до Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 року.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач за первісним позовом зазначив про наступне:

04.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "КИЇВОЗДОББУД" (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс", правонаступником якого є ТОВ "Компанія "Костадіва" (Субпідрядник), було укладено Договір субпідряду № 25, предметом якого є реконструкція з добудовою ДМШ №14 ім. Д. Кабалевського на бул. І. Лепсе 69 (далі - Договір субпідряду).

04.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний альянс" (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (Цесіонарій, позивач за первісним позовом) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 року (далі - Договір відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1 Договору відступлення права вимоги, в порядку та на умовах значених цим Договором Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає новим кредитором за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р., укладеним між Цедентом та ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" (Боржник).

Позивач за первісним позовом (Цесіонарій) вважає, що оскільки Боржник (відповідач за первісним позовом) належним чином не виконав свої зобов'язання за Договором субпідряду, то Цесіонарій має право на стягнення з Боржника вартості виконаних робіт за Договором субпідряду, переданої за Договором відступлення права вимоги в сумі 199186,16 грн., штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних. Вказані вимоги, на думку позивача за первісним позовом, ґрунтуються на тому, що сума переданого зобов'язання розмірі 199186,16 грн. була визнана Боржником шляхом часткового перерахування ним Цесіонарію грошових коштів в сумі 145635,00 грн. У зв'язку з неповною сплатою Боржником (відповідачем за первісним позовом) заборгованості станом на 03.12.2012 р. у останнього перед позивачем за первісним позовом виникла заборгованість на суму 53551,16 грн., яку позивач за первісним позовом і просив стягнути з відповідача за первісним позовом.

У зв'язку з несвоєчасним виконання грошових зобов'язань, позивач за первісним позовом також просив стягнути з відповідача пеню в сумі 23160,17 грн. за період прострочення з 04.02.2009 р. по 03.08.2009 р., 3% річних в сумі 14052,98 грн. за період з 04.02.2009 р. по 26.12.2011 р. та інфляційні втрати в сумі 40710,64 грн. за період з 04.02.2009 р. по 30.11.2011 р.

Також, позивачем за первісним позовом заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг в сумі 5000,00 грн. (Договір про надання адвокатських послуг № 003 від 12.12.2011 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4010 від 30.11.2009 р. на ім'я адвоката Студзінського Максима Анатолійовича, довіреність № 23 від 12.12.2011 р., якою ТОВ "Київська інвестиційно- будівельна компанія" уповноважила адвоката Студзінського Максима Анатолійовича представляти інтереси довірителя в т.ч. в Господарському суді міста Києва, банківська виписка за 23.12.2011 р., згідно якої платіжним документом № 158 позивачем за первісним позовом оплачені 5000,00 грн. за надання адвокатських послуг згідно Договору про надання адвокатських послуг № 003 від 12.12.2011 року).

Відповідач за первісним позовом первісний позов не визнає, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, а саме:

- статті 511, 516, 517 ЦК України встановлюють, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом;

- пунктом 8.5 Договору субпідряду передбачено, що сторона має право передати свої права та обов'язки за цим договором третім особам виключно за письмової на це згоди іншої сторони. Відповідач за первісним позовом не надавав згоди на укладення між первісним кредитором і позивачем за первісним позовом Договору відступлення права вимоги. Таким чином, у відповідача за первісним позовом не виникло зобов'язань із Договору відступлення права вимоги, укладеного між особами без його участі;

- Договір відступлення права вимоги не відповідає вимогам законодавства, а тому правових підстав для задоволення первісного позову не існує за законом;

- відповідач за первісним позовом стверджує, що кошти в сумі 145635,00 грн. на рахунок позивача за первісним позовом були перераховані помилково (банківські реквізити позивача за первісним позовом були надані відповідачу за первісним позовом як реквізити правонаступника первісного кредитора внаслідок перетворення);

- відповідно до п. 2.11 Договору субпідряду відповідач за первісним позовом має право утримувати 5% відкладених платежів, що дорівнює 96866,71 грн., до моменту введення первісним кредитором в експлуатацію системи вентиляції та підписання відповідного акту технічного приймання, чого станом на час звернення з первісним позовом до суду не зроблено. Отже, позивач за первісним позовом не має права вимагати стягнення 53551,16 грн. основного боргу, оскільки момент вимоги щодо цих коштів за Договором субпідряду ще не настав;

- відповідач за первісним позовом у відзиві на позовну заяву ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (т. 1, а.с. 41) заявив про застосування позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за період з 04.02.2009 р. по 03.08.2009 р.

Відкрите акціонерне товариство "КИЇВОЗДОББУД" (позивач за зустрічним позовом) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (відповідач-1 за зустрічним позовом) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Костадіва" (відповідач-2 за зустрічним позовом) із зустрічним позовом про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія"; про стягнення з відповідача-1 за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом грошових коштів в сумі 145635,00 грн., набутих останнім без достатньої правової підстави.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що 04.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний альянс" (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (Цесіонарій, позивач за первісним позовом) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії)

Пунктом 1 Договору відступлення права вимоги передбачено, що Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає новим кредитором за Договором субпідряду №25 від 04.03.2008 року, укладеним між Цедентом і ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" (Боржник).

За вказаним Договором відступлення права вимоги, Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань щодо сплати суми заборгованості в розмірі 199 186,16 грн. за виконанні Цедентом підрядні роботи за Договором субпідряду №25 від 04.03.2008 року на реконструкцію з добудовою ДМШ №14 ім. Кабалевського на бул. Івана Лепсе, 69 (пункт 2 Договору відступлення права вимоги).

Право вимоги засновано на Договорі субпідряду, актах виконаних робіт (форма КБ-2в), довідках про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) (пункт 3 Договору відступлення права вимоги).

Копії вказаних у п. 3 Договору документів передаються Цедентом Цесіонарію в момент підписання цього Договору і є його невід'ємною частиною (пункт 4 Договору відступлення права вимоги).

Пунктом 8.5 Договору субпідряду визначено, що сторона має право передати свої права та обв'язки за цим договором третім особам за письмової на це згоди іншої сторони. При цьому, статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В обґрунтування зустрічного позову про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 року позивач за зустрічним позовом посилається на те, що його було укладено без письмової згоди на це Боржника, як передбачено п. 8.5 Договору субпідряду, а відтак спірний договір має бути визнаний недійсним, оскільки суперечить положенням ст. 516 ЦК України та п. 8.5 Договору субпідряду. При цьому позивач за зустрічним позовом, зазначаючи про помилкове перерахування ним на рахунок TOB "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (відповідача-1 за зустрічним позовом) грошових коштів у сумі 145635 грн., просив стягнути їх з останнього, як кошти, що були набуті без достатньої правової підстави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у справі № 5011-32/2003-2012 у задоволені первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним Договір відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 року, укладений між TOB "Київський Будівельний Альянс" та TOB "Київська інвестиційно-будівельна компанія", стягнуто з TOB "Київська інвестиційно-будівельна компанія" на користь ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" 145635,00 грн., набутих без достатньої правової підстави та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 р. у справі № 5011-32/2003-2012 рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у справі № 5011-32/2003-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У вищенаведеній постанові Вищий господарський суд України не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що приймаючи оскаржувані судові рішення суди неповно з'ясували обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, Вищий господарський суд України прийшов до висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущене неправильне застосування ст. 1212 ЦК України, у зв'язку з чим суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для визнання Договору відступлення права вимоги недійсним.

Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою й те, що виконання зобов'язання боржником новому кредитору до моменту визнання договору відступлення права вимоги недійсним є належним виконанням, що виключає можливість звернення до боржника з повторною вимогою стосовно виконаної частини зобов'язання як зі сторони первісного, так і зі сторони нового кредитора у разі виникнення між ними спору про недійсність договору відступлення права вимоги.

Крім того, Вищий господарський суд України вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що непередання актів за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3 новому кредитору та ненадання їх суду впливає на сам факт переходу відступленого права, чим припустилися неправильного застосування положень ст. 517 ЦК України. З цього приводу Вищий господарський суд України зазначив, що акти за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 є лише документами, які засвідчують (підтверджують) права нового кредитора, однак, не являються предметом Договору відступлення права вимоги.

При цьому Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано, що притримання виконання зобов'язання новому кредитору має місце тоді, коли у боржника є необхідність перевірити особу кредитора, а не тоді, коли боржник вже частково виконав свій обов'язок перед новим кредитором.

Крім цього Вищого господарського суду України вказав на те, що неправильно застосувавши норми ст.ст. 518, 516 ЦК України, суди попередніх інстанцій встановили факт відсутності письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, який у даному випадку не є належним доказом, оскільки, по-перше, його відсутність не спростовує факту відступлення права вимоги, а по-друге, може бути підставою відмови у позові новому кредитору лише у разі виконання боржником зобов'язання первісному кредиторові, що судами попередніх інстанцій з'ясовано не було.

У постанові Вищого господарський суд України також зазначено, що відмовляючи у первісному позові, суди попередніх інстанцій послалися на п. 2.11 договору субпідряду, яким передбачено право відповідача не сплачувати (притримати) 5 % відкладених платежів до виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за договором; на відсутність в матеріалах справи доказів введення в експлуатацію системи вентиляції і підписання відповідного акту технічного приймання, однак не з'ясувавши при цьому чи становить заявлена до стягнення сума боргу тих 5 %, право замовника на притримання яких погоджене сторонами у п. 2. 11 договору, та чи була відступлена ця частина зобов'язання, право вимоги по якій на момент укладення договору цесії ще не настало.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовЧязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, новий розгляд справи № 5011-32/2003-2012 здійснювався з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 26.03.2013 р. у справі № 5011-32/2003-2012.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При новому розгляді справи № 5011-32/2003-2012 позивач за первісним позовом (ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія") надав суду додаткові письмові пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням висновків постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2013 р. у справі № 5011-32/2003-2012, згідно яких вважає первісний позов повністю обґрунтованим та підтвердженим наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, позивач за первісним позовом звернув увагу суду також на наступне:

- відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27.08.2008 року об'єкт будівництва (Реконструкція з добудовою Дитячої музичної школи № 14 ім. Кабалевського) було введено в експлуатацію 27.08.2008 року. Тобто, з 27.08.2008 року перестали існувати підстави, перелічені в п. 2.11 Договору субпідряду № 25 від 04.03.2008 р., які б надавали відповідачу за первісним позовом (Генпідряднику за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р.) скористатися правом не сплачувати (притримувати) 5% відкладених платежів;

- крім того, замовником робіт за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р. з реконструкції з добудовою ДМШ №14 ім. Кабалевського на бул. Івана Лепсе, 69 виступало КП "Солом'янкабудінвест" Солом'янської РДА у м. Києві (далі - Замовник), при цьому відповідачем за первісним позовом не надані жодні належні докази про наявність з боку Замовника будь-яких претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт чи то Генеральним підрядником, чи то Субпідрядником за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р.;

- наведене, на думку позивача за первісним позовом, спростовує аргументи відповідача за первісним позовом про наявність у нього на момент укладення спірного Договору відступлення права вимоги (цесії) на притримання відкладених платежів, передбачених п. 2.11 Договору субпідряду № 25 від 04.03.2008 р.

В той же час, ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія" повністю не погоджується з вимогами, викладеними у зустрічному позові, вважає їх необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

При новому розгляді справи № 5011-32/2003-2012 відповідач за первісним позовом (ВАТ "КИЇВОЗДОББУД") надав суду відзив на позовну заяву ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія" з урахуванням висновків постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2013 р. у справі № 5011-32/2003-2012, згідно яких вважає первісний позов безпідставним та необґрунтованим, а особу позивача за первісним позовом такою, що не має права вимоги до відповідача за первісним позовом з огляду на наступне:

- позивач за первісним позовом не довів факту переходу до нього прав у зобов'язанні за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р.;

- позивач за первісним позовом не надав господарському суду для огляду оригінали Договору відступлення права вимоги (цесії), Договору субпідряду, актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3, а тому відповідач за первісним позовом не може бути впевнений, що в подальшому до нього не звернеться з вимогами ще один новий кредитор або до нього не звернеться з вимогами первісний кредитор, вказавши, що він не підписував Договір відступлення права вимоги (цесії);

- позивач за первісним позовом не зазначає, за який саме період робіт (по яким саме актам форми КБ-2в та довідкам форми КБ-3) він вимагає розрахунку з відповідачем за первісним позовом, адже існує ймовірність, що відповідач за первісним позовом вже розрахувався за ці роботи ще з первісним кредитором;

- відповідач за первісним позовом вважає, що може скористатись правом, наданим йому ч. 2 ст. 517 ЦК України, та не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні;

- відповідач за первісним позовом підтримує всі свої заперечення, наданні при первісному розгляді справи;

- щодо перерахування відповідачем за первісним позовом новому кредитору (позивачу за первісним позовом) спірної суми грошових коштів у розмірі 145635,00 грн., зазначено, що оплата фактично здійснювалась протягом 2010-2011 р., а не у 2009-2012 р. крім того, заміна платіжних реквізитів і сторони відбулась одноразово та відповідачу ці реквізити були надані як реквізити правонаступника первісного кредитора внаслідок перетворення, факт правонаступництва первісного кредитора внаслідок перетворення не був належним чином перевірений через помилку;

- відповідач за зустрічним позовом вважає, що доводи про вищезазначену часткову оплату мають критично оцінюватись і по відношенню до позивача за первісним позовом, який не надав доказів підтвердження переходу до нього прав у зобов'язані та не направляв жодних повідомлень відповідачеві за первісним позовом.

Враховуючи обставини даної справи, при її розгляді по суті суд вважає за доцільне розглянути спочатку вимоги зустрічного позову, а потім - вимоги первісного позову, оскільки позивач за зустрічним позовом вимагає визнання недійсним в судовому порядку Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 року, в той час як саме на підставі наведеного договору відступлення права вимоги (цесії) позивач за первісним позовом звертається до суду з вимогами про стягнення 53551,16 грн. основного боргу, 23160,17 грн. пені, 14052,98 грн. 3% річних, 40710, 64 грн. інфляційних втрат внаслідок неналежного виконання відповідачем за первісним позовом умов Договору субпідряду № 25 від 04.03.2008 року, право вимоги за яким і було передане позивачу за первісним позовом згідно зазначеного Договору відступлення права вимоги (цесії).

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін за зустрічним позовом, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 наведеної статті ЦК України).

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України також визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Розглядаючи зустрічний позов, предметом якого є, зокрема, матеріально-правова вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія", суд враховує роз'яснення, надані господарським судам з метою забезпечення останніми правильного і однакового застосування законодавства у розгляді справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, які викладені у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11.

Зокрема, згідно абз. 2, 3 п. 2.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (абз. 5 п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України).

Зі змісту наведених норм слідує, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі і таке відступлення не позбавляє та не обмежує боржника (замовника) в праві звертатися до первісного кредитора (підрядника) з вимогами, зокрема, про усунення виявлених недоліків робіт, враховуючи, що останній продовжує залишатися зобов'язаною особою за договором субпідряду за відсутності доказів переведення боргу.

З огляду на те, що норма ст. 516 ЦК України має диспозитивний характер, сторони договору можуть передбачити необхідність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні. При цьому форма такої згоди, за відсутності законодавчо встановлених вимог, може бути довільною, врегульованою сторонами на власний розсуд і виражатися як у письмовій заяві, так і шляхом вчинення відповідних конклюдентних дій, зокрема, виконанням зобов'язання новому кредитору. Сторони також можуть погодити умовами основного договору заборону щодо відступлення права вимоги, за наявності якої угода про таке відступлення буде абсолютно недійсною.

Пунктом 8.5 Договору субпідряду передбачено, що сторона має право передати свої права та обов'язки за цим договором третім особам виключно за письмової на це згоди іншої сторони.

Втім, зі змісту наведеного пункту Договору субпідряду, а рівно й зі змісту інших пунктів Договору субпідряду не вбачається, що сторони даного договору встановили заборону щодо відступлення права вимоги, за наявності якої угода про таке відступлення буде абсолютно недійсною. За таких обставин, передбачене умовами Договору субпідряду застереження про необхідність письмової згоди сторони як на відступлення права вимоги, так і на переведення боргу, в свою чергу, не робить угоду про відступлення права вимоги абсолютно недійсною.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність (в даному випадку договором) у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема і шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

По матеріалам справи судом встановлено факт відсутності саме письмової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні на момент укладення Договору відступлення права вимоги, що фактично не заперечується учасниками спору.

В той же час, наявні в матеріалах докази, а саме: платіжні доручення № 694 від 28.07.2010 р., № 1376 від 29.12.2010 р., № 862 від 22.06.2011 р., № 1039 від 22.07.2011 р., № 1290 від 26.08.2011 р., № 1443 від 16.09.2011 р. на загальну суму 145635,00 грн. (т. 1, а.с. 83-88) свідчать про здійснення боржником (позивачем за зустрічним позовом) часткових оплат за виконані підрядні роботи новому кредитору (відповідачу-1 за зустрічним позовом), а рівно свідчать про фактичне погодження боржником вчиненого відступлення права вимоги, що в свою чергу свідчить, не тільки про обізнаність боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, а й про погодження ним такої заміни.

При цьому доводи боржника (позивача за зустрічним позовом) про помилкове здійснення таких оплат судом оцінюються критично, оскільки, останні здійснювалися неодноразово з одночасною зміною як платіжних реквізитів кредитора, так і його особи, що не може свідчити про допущення боржником помилки стосовно особи кредитора, як на те посилався сам боржник. Критично суд оцінює і доводи боржника з цього приводу про "помилку", "неналежним чином перевірений факт правонаступництва первісного кредитора внаслідок перетворення", "зловживання довірою", "використання правової необізнаності рядових співробітників Відповідача", "відверто неправомірні дії з боку Первісного кредитора", адже спірні платежі здійснювались фактично у 2010-2011 роках та неодноразово, при цьому відповідач за первісним позовом не був позбавлений права вже станом на той час перевірити відповідні факти, здійснювати контроль за рухом коштів підприємства. Позивач за зустрічним позовом (ВАТ "КИЇВОЗДОББУД", боржник) також не надав суду доказів повідомлення первісним кредитором (ТОВ "Київський Будівельний Альянс") боржника, які б можливо було розцінювати як повідомлення про здійснення реорганізації з визначенням відповідача-1 за зустрічним позовом (ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія") в якості правонаступника первісного кредитора.

Враховуючи встановлені обставини та приписи ч. 2 ст. 218 ЦК України, суд прийшов до висновку, що хоча Договір відступлення права вимоги, для укладення якого пунктом 8.5 Договору субпідряду була встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, фактично і був укладений за відсутності саме письмової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, втім оскільки боржник вчинив часткові оплати за виконані підрядні роботи новому кредитору, а новий кредитор підтвердив їх вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, то підстави для визнання Договору відступлення права вимоги, як на тому наполягає позивач за зустрічним позовом, відсутні. Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено суду наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного договору недійсним.

При цьому суд критично оцінює доводи позивача за зустрічним позовом про те, що позивач за первісним позовом не надав господарському суду для огляду оригінали Договору відступлення права вимоги (цесії), Договору субпідряду, актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3, а тому відповідач за первісним позовом не може бути впевнений, що в подальшому до нього не звернеться з вимогами ще один новий кредитор або до нього не звернеться з вимогами первісний кредитор, вказавши, що він не підписував Договір відступлення права вимоги (цесії). З цього приводу суд зазначає:

- оригінал Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 р., копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1, а.с. 10, 11), був оглянутий в судовому засіданні 27.05.2013 р.;

- в судовому засіданні 27.05.2013 р. також був оглянутий оригінал Договору субпідряду № 25 від 04.03.2008 р., копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1, а.с. 12-16). Судом досліджено, що Договір субпідряду № 25 від 04.03.2008 р. в реквізитах містить тільки печатку та підпис уповноваженої особи ТОВ "Київський Будівельний Альянс", тоді як печатка та підпис уповноваженої особи ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" фактично відсутні. В той же час, судом встановлено, що факт укладення Договору субпідряду № 25 від 04.03.2008 р. Відкрите акціонерне товариство "КИЇВОЗДОББУД" не заперечувало, а рівно представник останнього в судовому засіданні не заперечував про відсутність виконання з боку ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" спірних зобов'язань за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р. на користь ТОВ "Київський Будівельний Альянс" (первісного кредитора);

- судом встановлено, що відповідач-1 за зустрічним позовом не заперечує відсутності у нього актів за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3. В той же час, оскільки акти за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 є лише документами, які засвідчують (підтверджують) права нового кредитора, однак, не являються предметом договору відступлення права вимоги, то суд вважає, що непередання актів за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3 новому кредитору (позивачу за первісним позовом) жодним чином не впливає на сам факт переходу відступленого права;

- позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів, які б свідчили про здійснення остаточних розрахунків з первісним кредитором.

Таким чином факт переходу прав у зобов'язанні за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р. до відповідача-1 за зустрічним позовом на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 р. є належним чином доведеним.

Отже вимоги зустрічного позову в частині визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія", задоволенню не підлягають.

Крім того, з огляду на те, що відступлення права вимоги не може існувати як самостійне зобов'язання, оскільки має похідний характер, а обов'язок боржника оплатити виконані підрядні роботи, так само як і підстава його виникнення після заміни кредитора у зобов'язанні для боржника залишилися незмінними, суд не погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом (боржника) про те, що перерахування ним новому кредитору спірної суми грошових коштів у розмірі 145635,00 грн. з посиланням у платіжних дорученнях на оплату підрядних робіт за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р. було здійснено без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, враховуючи вище встановлене та наведені приписи ст. 1212 ЦК України, у суду відсутні жодні підстави вважати перераховання позивачем за зустрічним позовом відповідачу-1 за зустрічним позовом грошових коштів у розмірі 145635,00 грн. на оплату підрядних робіт за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р. як таке, що було здійснено без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим у відповідача-1 за зустрічним позовом відсутній обов'язок стосовно повернення цих коштів позивачу за первісним позовом.

Таким чином, вимоги зустрічного позову і в частині стягнення з відповідача-1 за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом грошових коштів в сумі 145635,00 грн., задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність у позивача за зустрічним позовом належних та достатніх обґрунтувань вимог за зустрічним позовом до відповідача-1 та відповідача-2 за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія"; про стягнення з відповідача-1 за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом грошових коштів в сумі 145635,00 грн., набутих останнім без достатньої правової підстави. А тому в задоволенні зустрічного позову суд відмовляє повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні вимог зустрічного позову повністю, судовий збір за подання зустрічного позову до господарського суду повністю покладається на позивача за зустрічним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін за первісним позовом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги первісного позову є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "КИЇВОЗДОББУД" (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс", правонаступником якого є "Компанія "Костадіва" (Субпідрядник), було укладено Договір субпідряду № 25, предметом якого є реконструкція з добудовою ДМШ №14 ім. Д. Кабалевського на буд. І. Лепсе 69.

04.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний альянс" (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (Цесіонарій, позивач за первісним позовом) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії).

Пунктом 1 Договору відступлення права вимоги передбачено, що Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає новим кредитором за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 року, укладеним між Цедентом і ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" (Боржник).

За вказаним Договором відступлення права вимоги, Цесіонарій набув право вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань щодо сплати суми заборгованості в розмірі 199186,16 грн. за виконання Цедентом підрядних робіт за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 року на реконструкцію з добудовою ДМШ №14 ім. Кабалевського на бул. Івана Лепсе, 69 (пункт 2 Договору відступлення права вимоги).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що первісний кредитор (ТОВ "Київський Будівельний Альянс") та позивач за первісним позовом уклали Договір відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав позивачу за первісним позовом право вимагати від відповідача за первісним позовом сплати заборгованості за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р.

Як вище було встановлено судом, Договір відступлення права вимоги, фактично був укладений за відсутності саме письмової згоди боржника на відступлення права вимоги, втім, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 218 ЦК України, оскільки боржник вчинив часткові оплати за виконані підрядні роботи новому кредитору, а новий кредитор підтвердив їх вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, то суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання Договору відступлення права вимоги недійсним.

Відповідно до пункту 3 Договору відступлення права засновано на Договорі субпідряду, актах виконаних робіт (форма КБ-2в), довідках про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

При цьому пунктом 4 цього ж Договору передбачено передачу копій вказаних у п. 3 Договору відступлення права вимоги документів, які є невід'ємними його частинами, первісним кредитором позивачу за первісним позовом в момент підписання цього договору.

Матеріали справи не містять доказів передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс" (первісним кредитором) на умовах Договору відступлення права вимоги позивачу за первісним позовом документів, які підтверджують право вимоги, як-то: актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). При цьому факт відсутності у позивача за первісним позовом вказаних документів останній і не заперечує.

В той же час, оскільки акти за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 є лише документами, які засвідчують (підтверджують) права нового кредитора, однак, не являються предметом договору відступлення права вимоги, то суд вважає, що непередання актів за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3 новому кредитору (позивачу за первісним позовом) жодним чином не впливає на сам факт переходу відступленого права.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що умови щодо передачі права вимоги, передбачені законом і договором, не були дотримані, а рівно суд вважає факт переходу прав вимоги у зобов'язанні за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р. до відповідача-1 за зустрічним позовом на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 р. належним чином доведеним.

При цьому з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача за первісним позовом стосовно перерахованих йому грошових коштів у сумі 145635 грн., що фактично таке перерахування підтверджує схвалення відповідачем за первісним позовом умов Договору відступлення права вимоги та часткового виконання останнім зобов'язань за Договором субпідряду. В свою чергу, як вже зазначалось, суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом про помилкове здійснення таких оплат, оскільки, останні здійснювалися неодноразово з одночасною зміною як платіжних реквізитів кредитора, так і його особи, що не може свідчити про допущення боржником помилки стосовно особи кредитора, як на те посилався сам боржник.

При новому розгляді справи, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, судом також було досліджено умови п. 2.11 Договору субпідряду, з'ясовано питання щодо введення в експлуатацію системи вентиляції і підписання відповідного акту технічного приймання, з'ясовано, чи становить заявлена до стягнення сума основного боргу саме тих 5 %, право замовника на притримання яких погоджене сторонами у п. 2. 11 Договору субпідряду, та чи була відступлена ця частина зобов'язання при укладенні Договору відступлення права вимоги.

Так, пунктом 2.11 Договору передбачено, що накопичені за період будівництва 5% відкладених платежів (зараховуються як гарантія виконання доручених обсягів робіт у відповідності з БНіП та ДБН та резерв на проведення перевірок контролюючими органами обсягів та вартості виконаних робіт) сплачується після закінчення робіт і підписання Акта технічного приймання та проведення перевірок відповідними контролюючими органами. Після одержання позитивного висновку кошти повертаються Субпідряднику на протязі 10 днів після проведення перевірок контролюючими органами.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27.08.2008 року (т. 2, а.с. 119-122), судом встановлено, що об'єкт будівництва (Реконструкція з добудовою Дитячої музичної школи № 14 ім. Кабалевського) було введено в експлуатацію 27.08.2008 року. Наведений акт, передбачений умовами п. 2.11 Договору субпідряду, суд приймає в якості належного доказу по справі.

Додатково судом враховано, що замовником робіт за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р. виступало КП "Солом'янкабудінвест" Солом'янської РДА у м. Києві, при цьому матеріали справи не містять жодних доказів про наявність з боку зазначеного замовника будь-яких претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт чи то Генеральним підрядником (ВАТ "КИЇВОЗДОББУД"), чи то Субпідрядником (ТОВ "Компанія "Костадіва") за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р.

Натомість, суд не приймає в якості належних доказів надані відповідачем за первісним позовом листи Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Солом'янської районної державної адміністрації у м. Києві від 27.01.2012 р., листи Київської дитячої музичної школи № 14 ім. Кабалевського № 59 від 01.09.2011 р., № 12 від 13.05.2011р., № 442 від 27.08.2009р., № 382 від 10.02.2009 р., № 88 від 06.06.2013 р., які начеб-то доводять існування недоліків у роботі Субпідрядника - первісного кредитора, оскільки автори зазначених листів не є замовниками робіт за Договором субпідряду, а складання таких листів не передбачено умовами Договору субпідряду, рівно як і не передбачено умовами даного договору неповернення 5% відкладених платежів за умови наявності листів про недоліки у роботі від відповідних установ, підприємств та організацій.

Суд наголошує, що умовами Договору субпідряду, зокрема, підпунктом 4.3.5 пункту 4.3, передбачено право Генпідрядника (ВАТ "КИЇВОЗДОББУД", відповідач за первісним позовом) вимагати від Субпідрядника (ТОВ "Київський Будівельний Альянс", первісний кредитор) термінового усунення будівельних недоліків і дефектів, виявлених у прийманні робіт, зменшувати суму перерахування за виконані роботи на вартість робіт, виконаних з порушенням діючих норм та правил, на період до усунення цих порушень. Крім того, підпунктом 4.3.6 пункту 4.3 Договору субпідряду передбачено право Генпідрядника вимагати розірвання цього договору та (або) сплати Стороною, яка не виконала або неналежним чином виконала власні обов'язки, штрафних санкцій та (або) відшкодування понесених збитків у передбаченому цим договором та законом порядку. Як свідчать матеріали справи, відповідач за первісним позовом з вимогами в порядку підпунктом 4.3.5 пункту 4.3 Договору субпідряду до первісного кредитора не звертався, а рівно не заявляв про зменшення суми перерахування за виконані роботи на вартість робіт, виконаних з порушенням діючих норм та правил, до усунення цих порушень. Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача за первісним позовом з вимогою про розірвання Договору субпідряду та (або) сплати стороною, яка не виконала або неналежним чином виконала власні обов'язки, штрафних санкцій та (або) відшкодування понесених збитків у передбаченому цим договором та законом порядку.

Частиною першою статті 858 Цивільного кодексу України також передбачено що, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Якщо ж відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (частина третя статті 858 Цивільного кодексу України).

Отже, доказів вчинення відповідачем за первісним позовом дій в порядку п.п. 4.3.5, 4.3.6 п. 4.3 Договору субпідряду та (або) дій в порядку ст. 858 ЦК України, суду надано не було.

Таким чином суд вважає, що з 27.08.2008 року перестали існувати підстави, перелічені в п. 2.11 Договору субпідряду № 25 від 04.03.2008 р., які б надавали відповідачу за первісним позовом (Генпідряднику за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008 р.) скористатися правом не сплачувати (притримувати) 5% відкладених платежів.

Отже, по матеріалам справи судом встановлено, що відповідач за первісним позовом (боржник) не виконав свої зобов'язання за Договором субпідряду на користь ТОВ "Київський Будівельний Альянс" (первісного кредитора) належним чином, що відповідач за первісним позовом і не заперечує.

За таких обставин та за умови наявності укладеного між ТОВ "Київський Будівельний альянс" та ТОВ "Київська інвестиційно- будівельна компанія" (новий кредитор) Договору відступлення права вимоги, останній набув права вимагати від ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" (боржника) належного виконання сплати грошової заборгованості за виконані ТОВ "Київський Будівельний альянс" підрядні роботи за Договором субпідряду, яка станом на час розгляду спору по суті становить 53551,16 грн. (основний борг): 199186,00 грн., сума заборгованості, яка була відступлена за Договором відступлення права вимоги - 145635,00 грн., сума часткових платежів ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" як оплата за Договором субпідряду, здійснених на користь ТОВ "Київська інвестиційно- будівельна компанія" = 53551,16 грн., заборгованість ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" перед ТОВ "Київська інвестиційно- будівельна компанія" на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2009 р. та Договору субпідряду № 25 від 04.03.2008 року. Докази сплати відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом основного боргу у вищенаведеній сумі станом на час розгляду спору по суті відсутні, відповідачем за первісним позовом не названі та до матеріалів справи не залучені, а тому суд прийшов до висновку, що вимоги первісного позову в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 53551,16 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань, позивач за первісним позовом також звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача за первісним позовом пені в сумі 23160,17 грн. за період прострочення з 04.02.2009 р. по 03.08.2009 р., 3% річних в сумі 14052,98 грн. за період з 04.02.2009 р. по 26.12.2011 р. та інфляційних втрат в сумі 40710,64 грн. за період з 04.02.2009 р. по 30.11.2011 р.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

При цьому судом було враховано, що у наданому суду 22.03.2012 р. відзиві на позовну заяву (т. 1, а.с. 39-42) відповідачем за первісним позовом було заявлено про пропуск позивачем за первісним позовом строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за період з 04.02.2009 р. по 03.08.2009 р., з огляду на скорочений строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Відповідно до абз. 8 п.п. 2.1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10) визначено, що оскільки законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Таким чином, вищенаведена заява відповідача за первісним позовом, викладена у відзиві на позов, розцінюється судом у якості заяви сторони у спорі про застосування позовної давності, зробленої до винесення судом рішення.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до "Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2012 р." від 01.08.2013 р. (розділ "Спори щодо виконання господарських зобов'язань", підрозділ "Відповідальність за порушення зобов'язань") визначено, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі N 3-27гс12).

Відповідно до п.п. 4.3 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 визначено, що в разі якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

У пункті 5 Договору відступлення права вимоги передбачено, що до Цесіонарія (ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія") переходять права, які забезпечують зобов'язання Боржника (ВАТ "КИЇВОЗДОББУД"). В свою чергу, зобов'язання ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" забезпечені, зокрема, сплатою пені, що передбачено пунктом 5.4 Договору субпідряду, а саме: за несвоєчасну сплату обсягів виконаних робіт по Об'єкту з вини Генпідрядника (ВАТ "КИЇВОЗДОББУД"), Генпідрядник сплачує Субпідряднику за кожний день прострочення пеню у розмірі 0,5% від несплаченої вартості робіт по будівництву Об'єкта.

Аналіз наявних в матеріалах справи доказів свідчить, що Договір відступлення права вимоги (цесії) був укладений 04.02.2009 р., отже з вимогою про захист свого порушеного права, зокрема, з вимогою про стягнення пені, позивач за первісним позовом міг звернутись до суду за період не більше шести місяців та протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання. При цьому з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, приписів вищенаведених Висновків Верховного Суду України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, позовна давність в спірному випадку обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову. Втім фактично позивач за первісним позовом звернувся до суду 17.02.2012 р. (згідно відтиску поштового штемпеля на поштовому конверті, в якому позов направлено до суду), т.т. з пропуском встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності, який встановлено для вимог про стягнення пені.

Наслідки спливу позовної давності визначені в статті 267 ЦК України. Так, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, позивач за первісним позовом не навів суду поважних причин пропуску строку позовної давності (тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача за первісним позовом підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову), що могли б бути підставою для захисту порушеного права позивача.

Крім того, позивач за первісним позовом не надав суду також доказів, які б свідчили про зупинення перебігу позовної давності, відповідно до статті 263 ЦК України, або про переривання перебігу позовної давності,відповідно до статті 264 ЦК України.

Судом також враховані роз'яснення, надані господарським судам в п. 2.2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, а саме: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В ході розгляду справи по суті в частині первісного позову, судом встановлено порушення прав позивача за первісним позовом у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань по оплаті виконаних робіт за Договором субпідряду, право вимоги за яким було передано позивачу за первісним позовом за Договором відступлення права вимоги. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені) (ст. ст. 546, 549, 611 ЦК України).

Таким чином, вимоги первісного позову про стягнення пені в сумі 23160,17 грн. за період прострочення з 04.02.2009 р. по 03.08.2009 р. не підлягають задоволенню з огляду на пропуск позивачем за первісним позовом строку позовної давності, оскільки відповідно до приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом також розглянуто вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних в сумі 14052,98 грн. за період з 04.02.2009 р. по 26.12.2011 р. та інфляційних втрат в сумі 40710,64 грн. за період з 04.02.2009 р. по 30.11.2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведену норму ст. 625 ЦК України та правову природу взаємовідносин позивача та відповідача за первісним позовом (Договір субпідряду, Договір відступлення права вимоги), суд, здійснивши перевірку наданого позивачем за первісним позовом розрахунку нарахування 3% річних в сумі 14052,98 грн. за період з 04.02.2009 р. по 26.12.2011 р., прийшов до висновку, що вимоги позивача за первісним позовом в цій частині є обґрунтованими, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 3% річних в підлягають задоволенню в сумі 14052,98 грн. за період з 04.02.2009 р. по 26.12.2011 р. повністю.

Крім того, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат в сумі 40710,64 грн. за період з 04.02.2009 р. по 30.11.2011 р., судом було встановлено, що фактично інфляційні втрати за вказаний період становлять більшу суму, а саме: 40933,38 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції04.02.2009 - 28.07.2010199186.161.12524967.66224153.8229.07.2010 - 29.12.2010163551.161.0589501.01173052.1730.12.2010 - 22.06.2011138551.161.0598227.98146779.1423.06.2011 - 22.07.2011113551.160.987-1476.17112074.9923.07.2011 - 26.08.2011103551.160.996-414.20103136.9627.08.2011 - 16.09.201173551.161.00173.5573624.7117.09.2011 - 30.11.201153551.161.00153.5553604.71

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за період з 04.02.2009 р. по 30.11.2011 р. у розмірі 40710,64 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до первісного позову не додано та в судовому засіданні позивачем за первісним позовом не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат. Тому вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 40710,64 грн. за період з 04.02.2009 р. по 30.11.2011 р.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимоги первісного позову частково, а саме в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 53551,16 грн. основного боргу, 14052,98 грн. 3% річних та 40710, 64 грн. інфляційних втрат, тоді як в іншій частині вимоги первісного позову про стягнення 23160,17 грн. пені за період з 04.02.2009 р. по 03.08.2009 р. задоволенню не підлягають.

Склад судових витрат визначений ч. 1 ст. 44 ГПК України, згідно якої судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як було встановлено при розгляді даної справи, позивач за первісним позовом неправильно зазначив його ціну, а тому відповідно до вимог статті 55 ГПК України вона була визначена судом та дорівнює 131474,95 грн.: 53551,16 грн. основного боргу + 23160,17 грн. пені + 14052,98 грн. 3% річних + 40710, 64 грн. інфляційних втрат (витрати по сплаті послуг адвоката не входять до ціни позову).

Отже, при зверненні до господарського суду позивач за первісним позов мав сплатити судовий збір в сумі 2629,50 грн. (2% від ціни позову в сумі 131474,95 грн.), тоді як фактично позивач за первісним позовом сплатив 2729,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 26.12.2011 р.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в т.ч. визначено підстави такого повернення. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (пункт 1 частини 1 цієї статті).

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

За наведених обставин, позивачу за первісним позовом підлягає до повернення з Державного бюджету України судовий збір в розмірі переплаченої суми 100,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

З огляду на часткове задоволення вимог первісного позову, судовий збір покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2166,30 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн. позивачем за первісним позовом було надано суду Договір про надання адвокатських послуг № 003 від 12.12.2011 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4010 від 30.11.2009 р. на ім'я адвоката Студзінського Максима Анатолійовича, довіреність № 23 від 12.12.2011 р. та довіреність № б/н від 03.12.2012 р., якими ТОВ "Київська інвестиційно- будівельна компанія" уповноважила адвоката Студзінського Максима Анатолійовича представляти інтереси довірителя в т.ч. в Господарському суді міста Києва, банківська виписка за 23.12.2011 р., згідно якої платіжним дорученням № 158 позивачем за первісним позовом оплачені 5000,00 грн. за надання адвокатських послуг згідно Договору про надання адвокатських послуг № 003 від 12.12.2011 року).

Як роз'яснено господарським судам з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (абз. 1 п. 6.3 наведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Оскільки позивачем за первісним позовом надано документальне підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою ним послуг адвоката, то з урахуванням приписів частини п'ятої статті 49 ГПК України вимоги позивача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню в розмірі 4119,22 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, ч. 1 ст. 111-12, 116 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "КИЇВОЗДОББУД" (01001, м. Київ, Музейний провулок, буд. 2в, ідентифікаційний код 05503214) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно- будівельна компанія" (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6, літера "А"; ідентифікаційний код 32485449) 53551,16 грн. (п'ятдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят одну гривню 16 коп.) основного боргу, 14052,98 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятдесят дві гривні 98 коп.) 3% річних, 40710, 64 грн. (сорок тисяч сімсот десять гривень 64 коп.) інфляційних втрат, 2166,30 грн. (дві тисячі сто шістдесят шість гривень 30 коп.) судового збору, 4119,22 грн. (чотири тисячі сто дев'ятнадцять гривень 22 коп.) оплати послуг адвоката.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно- будівельна компанія" (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6, літера "А"; ідентифікаційний код 32485449) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 100,00 грн. (сто гривень 00 коп.), перерахований платіжним дорученням № 1 від 26.12.2011 р.

4. В іншій частині первісного позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Гумега О. В.