Рішення № 31878411, 05.06.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2013 р. Справа № 918/399/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.

при секретарі судових засідань Шарапі О.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 2 297 386 грн. 44 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Ященко Р.Ю., довіреність №14-51 від 22.03.2013 року;

від відповідача: Михайлов В.О., довіреність №03-05/3 від 02.01.2013 року.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В березні 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі ТОВ "Рівнетеплоенерго") про стягнення в сумі 2 297 386,44 грн., з яких 1 720 485,75 грн. пені, сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 95 967,97 грн. та три відсотки річних у розмірі 480 932,73 грн., які нараховані відповідачу внаслідок неналежного виконання умов договору на постачання природного газу №22-ТЕ/11.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28 березня 2013 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 16 квітня 2013 року.

26 квітня 2013 року відповідачем через відділ канцелярії суду подано відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач просить відмовити позивачу в позові в повному обсязі. Крім того до відзиву відповідачем додано заяву про застосування строків спеціальної позовної давності по стягненню пені за прострочення виконання зобов'язання, відповідно до якої просить застосувати строки спеціальної позовної давності по стягненню пені за зобов'язаннями грудня 2011 року в сумі 53 763,20 грн., січня 2012 року в сумі 411 949,70 грн. та лютого 2012 року (12 днів) в сумі 38 355,56 грн. і в цій частині відмовити позивачу в задоволенні позову.

13 травня 2013 року позивачем через відділ канцелярії суду подано заперечення на відзив, у якому останній спростовує доводи викладені відповідачем у відзиві, та відповідно просить задовольнити позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз".

16 травня 2013 року відповідачем через відділ канцелярії суду подано заяву №03-05/1386/356, відповідно до якої ТОВ "Рівнетеплоенерго" просить в порядку п.3 ст. 83 ГПК України при винесенні рішення зменшити розмір пені на 70%.

Ухвалою суду від 24 травня 2013 року строк розгляду справи № 918/399/13 продовжено на 15 днів на підставі частини 3 статті 69 ГПК України.

В судових засіданнях 26 квітня 2013 року оголошувалась перерва до 17 травня 2013 року, 17 травня 2013 року до 24 травня 2013 року, про що сторони повідомлялись під розписку в протоколі судових засідань.

В судовому засіданні 5 червня 2013 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві, та наполягав на його задоволенні. Представник відповідача заперечив проти позову з підстав зазначених у відзиві.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" (далі постачальник або ПАТ "Рівнегаз") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі покупець) було укладено договір № 22-ТЕ/11 на постачання природного газу (надалі Договір, а.с. 11 - 17), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцю імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеним на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), надалі газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору в обсязі вказаному в розділі 2 цього договору (п. 1.1 Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник передає покупцю в період з 1 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в об'ємі 45 287 тис. куб. м. за наявності його обсягів.

Відповідно до пункту 3.3 Договору кількість газу, поставленого покупцю за цим договором, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця.

Пунктом 5.2. визначено, що ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу, становить 1390,2000 грн. в тому числі ПДВ - 218,2000 грн.

1 листопада 2011 року між ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" було укладено додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011р., відповідно до умов якої пункт 5.2. договору викладено в новій редакції: ціна за якою покупець оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1309,2000 грн. в тому числі ПДВ - 68,6200 грн.(а.с. 25-26).

30 грудня 2011 року між ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" було укладено додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011р. відповідно до пункту 1.1. якої постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (а.с. 27-35).

Згідно з пунктами 2.1., 2.2., 2.2.1., 2.3. додаткової угоди № 2 договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до Договору, постачання газу здійснюється в разі підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів споживача (далі - підтверджені обсяги), постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу.

Пунктом 2.6. додаткової угоди № 2 визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даним вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

У відповідності до пунктів 2.7., 2.8., 2.9. додаткової угоди № 2 постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. додаткової угоди № 2 розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна за природний газ становить 1309,20 грн. за 1 000 куб.м. з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердження тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до пункту 4.5. додаткової угоди № 2 розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8-00 години першого дня місяця до 8-00 години першого дня наступного місяця включно.

Пунктом 4.6. додаткової угоди № 2 визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

У платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Споживач зобов'язується виконувати умови договору, дотримуватися дисципліни споживання газу, оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором (пункти 5.3., 5.3.1., 5.3.2., 5.3.3. додаткової угоди № 2).

Крім того, 26 березня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" укладено додаткову угоду № 3 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 22-ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої пункт 4.5. договору виклали в наступній редакції: розрахунковий період за договором становить один місяць - 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно (а.с. 36).

20 серпня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" було укладено додаткову угоду № 4 до договору на постачання природного газу № 22-ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року у якій сторони домовились вважати договір № 22-ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01 вересня 2012 року (а.с. 37).

В матеріалах справи, крім того міститься договір № 14/6062/12 про відступлення права вимоги від 24 жовтня 2012 року який укладений між ПАТ "Рівнегаз" (далі первісний кредитор) та ПАТ "НАК" Нафтогаз України" (далі - новий кредитор) відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ТОВ "Рівнетеплоенерго" за договором на постачання природного газу № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011р. в сумі 21 107 482 грн. 32 коп. (пункт 1.1. договору № 14/6062/12) (а.с. 9-10). Вказаний договір про відступлення права вимоги підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

Пунктом 1.2. договору № 14/6062/12 від 24 жовтня 2012 року крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

На виконання умов договору № 14/6062/12 від 24 жовтня 2012 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" було передане повідомлення про відступлення права вимоги відповідно до якого ПАТ "Рівнегаз" повідомило про відступлення права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 29.09.2011р. № 22-ТЕ/11 на суму 21 107 482 грн. 32 коп.(а.с. 39).

Згідно з п. 2.2. договору № 14/6062/12 право вимоги вважається переданими після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1. договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Відповідно до п. 2.4 договору № 14/6062/12 сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п. 1.1 договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредиторові шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно ст. 601 Цивільного кодексу України. Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.

Згідно акту приймання-передачі документів від 24.10.2012 року ПАТ "Рівнегаз" передав ПАТ "НАК" Нафтогаз України" документи, які засвідчують права які передаються згідно договору № 14/6062/12 від 24 жовтня 2012 року про відступлення права вимоги щодо оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 29.09.2011р. № 22-ТЕ/11 на суму 21 107 482 грн. 32 коп. (а.с. 38).

З вищенаведеного вбачається, що договір № 14/6062/12 про відступлення права вимоги був укладений та виконаний з дотриманням ст. ст. 512 - 519 ЦК України.

На виконання умов Договору ПАТ "Рівнегаз" передав у власність покупцю протягом листопада 2011 року по серпень 2012 року природний газ на загальну суму 36 520 619 грн. 72 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- № 22-ТЕ/11 від 30 листопада 2011 року на суму 5 618 756 грн. 47 коп.;

- № 22-ТЕ/11 від 31 грудня 2011 року на суму 6 073 238 грн. 71 коп.;

- № 22-ТЕ/11 від 31 січня 2011 року на суму 7 477 040 грн. 20 коп.;

- № 22-ТЕ/11 від 29 лютого 2012 року на суму 7 547 383 грн. 52 коп.;

- № 22-ТЕ/11 від 31 березня 2012 року на суму 4 646 424 грн. 11 коп.;

- № 22-ТЕ/11 від 30 квітня 2012 року на суму 2 376 276 грн. 55 коп.;

- № 22-ТЕ/11 від 31 травня 2012 року на суму 932 564 грн. 12 коп.;

- № 22-ТЕ/11 від 30 червня 2012 року на суму 540 474 грн. 41 коп.;

- № 22-ТЕ/11 від 31 липня 2012 року на суму 649 978 грн. 53 коп.;

- № 22-ТЕ/11 від 31 серпня 2012 року на суму 658 483 грн. 10 коп. (а.с. 40-49).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 36 520 619 грн. 72 коп.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ за Договором виконав в повному обсязі, проте з простроченням строків передбачених умовами Договору, що також не заперечується відповідачем, це і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 6.2.2. додаткової угоди №2 до Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного положення Договору позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 720 485 грн. 75 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п. 6.2.2.), у вигляді сплати пені.

Враховуючи п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України заяву відповідача про застосування строків спеціальної позовної давності про стягнення пені за період прострочення виконання зобов'язання № 03-05/1159/700 від 25.04.2013 року, суд дійшов висновку про те, що пеня підлягає до стягнення за період з 21.03.2012 року по 21.03.2013 року в межах річного строку позовної давності.

Відповідно до перерахунку суду, сума штрафних санкцій становить 1 222 427 грн. 69 коп. (а.с. 139).

Водночас, з урахуванням заяви відповідача №03-05/1386/356 від 16.05.2013 року суд зауважує, що стаття 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

З урахуванням наведеного, виходячи із того, що тарифи які використовує ТОВ "Рівнетеплоенерго", не відповідають фактичним витратам з надання послуг теплопостачання та не відшкодована різниця в тарифах на послуги теплопостачання для ТОВ "Рівнетеплоенерго" для населення за 2012 рік становить 15 998 710 грн. 65 коп. очікувана різниця в тарифах для населення за перший квартал 2013 року становить 6 000 000 грн. 00 коп. Розрахунок обсягу фактичної заборгованості в різниці в тарифах за 2012 рік затверджений заступником міського голови та начальником управління бюджету і фінансів Рівненського міськвиконкому, тобто борг ТОВ "Рівнетеплоенерго" перед позивачем - це невідшкодована різниця в тарифах.

Зважаючи на викладене вище, виходячи із фактичних обставин справи, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у справі, враховуючи, що основною причиною невиконання зобов`язань відповідачем є невідшкодована різниця в тарифах, його важкий фінансовий стан, а також ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, та те що основний борг сплачено відповідачем в повному осязі, зважаючи на те, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та розподіл теплової енергії для потреб населення, та соціально значимих об'єктів міста, в число яких входять медичні та навчальні заклади, дитсадки, а також об'єкти в яких здійснюють свою діяльність органи державної влади, соціального забезпечення життєдіяльності міста та правоохоронні органи, тощо, порушення належної діяльності яких призведе до соціальної напруги в місті, суд визнав за можливе скористатись правом, наданим ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшивши на 50% розмір пені, яка підлягає до стягнення в сумі 611 213 грн. 85 коп.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 611 213 грн. 85 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу 480 932 грн. 73 коп. 3% річних та 95 967 грн. 97 коп. інфляційних втрат.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено нарахування позивачем 3 % річних, який є не повністю вірним, оскільки за зобов'язаннями травня 2012 року позивачем зазначено період прострочення з 11.06.2012 року по 07.12.2012 року так як вірним є період з 11.06.2012 року по 06.12.2012 року, виходячи з того, що 07.12.2012 року борг був повністю сплачений, що не заперечується сторонами, тому за розрахунком суду до стягнення підлягає сума 480 893 грн. 78 коп., а позовна вимоги про стягнення з відповідача 480 932 грн. 73 коп. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у вищезазначеному розмірі. (а.с. 140)

Стосовно нарахування позивачем відповідачу 95 967 грн. 97 коп. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Позивачем нарахування інфляційних втрат здійснено за періоди: з 16.11.2011р. по 15.12.2011р.; з 16.12.2011р. по 15.01.2012р.; з 16.01.2012р. по 15.02.2012р.; з 16.02.2012р. по 15.03.2012р., з 16.01.2012р. по 15.02.2012р. та з 16.02.2012р. по 15.03.2012р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. По аналогії якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційні зміни розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційні зміни розраховуються з урахуванням цього місця.

Згідно зробленого судом розрахунку інфляційних втрат за вказані позивачем періоди (а.с. 141) сума інфляційних втрат становить 0 грн. 00 коп. Таким чином, на підставі вищевикладеного вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 95 967 грн. 97 коп. не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26 грудня 2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якої судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

В одночас відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 21 842 грн. 28 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, вулиця Галицького, 27, місто Рівне, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 611 213 (шістсот одинадцять тисяч двісті тринадцять) грн. 85 коп. пені, 3% річних в сумі 480 893 (чотириста вісімдесят тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 78 коп., та 21 842 (двадцять одну тисячу вісімсот сорок дві) грн. 28 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "10" червня 2013 року.

Суддя Пашкевич І.О.