Рішення № 31878359, 04.06.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2013 р. Справа № 5019/1373/12

Господарський суд Рівненської області в складі колегії суддів:

головуючого Пашкевич І.О.,

суддів: Горплюка А.М., Кочергіної В.О.

при секретарі судових засідань Шарапі О.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М."

до відповідача 1 Дочірнього товариства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Коростенська ДЕД"

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"

про стягнення в сумі 50 177 грн. 32 коп.

В судове засідання представники сторін не з'явились.

На підставі частини 8 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини справи: У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." (далі ТОВ "КОЛОР С.І.М.") звернулось з позовною заявою про стягнення з відповідача дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Коростенська ДЕД" (далі відповідач 1) 45 914 грн. 48 коп. - суми заборгованості за договором поставки №0902/2011 від 09.02.2011 року, 1 171 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 2 091 грн. 38 коп. - 3% річних та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" (далі відповідач 2 або ТОВ "Фенікс") заборгованості за договором поруки №09/02/2011 від 09.02.2011 року в сумі 1000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.08.2012 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 11.09.2012 року.

25 вересня 2012 року через канцелярію суду відповідачем 1 подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на вирішення якої останній просив поставити наступні питання:

1. Чи належить підпис одній і тій самій особі, який поставлений на видатковій накладній № РН-000532 від 09.02.2011 р. та довіреності на отримання ТМУ (особі, яка отримала товар);

2. Чи відповідає відтиск печатки, яка поставлена на видатковій накладній оригіналу;

3. Чи ідентичний підпис, який стоїть на видатковій накладній № РН-000532, що міститься в матеріалах справи, з підписом на видатковій накладній, яку долучено відповідачем 1 до матеріалів справи.

25 вересня 2012 року через відділ канцелярії суду відповідачем 1 подано відзив, в якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

В обґрунтування поданого відзиву, відповідач 1 зазначає, що договір поставки № 0902/2011 підписаний від імені відповідача 1 особою, повноваження якої на момент укладення договору встановлені не були, адже даний договір підписаний начальником філії "Коростенська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а відповідно до ч. 64 ГК України філія не має статусу юридичної особи і діє на підставі положення про філію.

Відповідно до ст. 95 ЦК України керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреністю, а оскільки довіреність на укладення договору на купівлю фарби білої розмітки "Сигнакул" в кількості 1380 кг , начальнику філії "Коростенська ДЕД" Дашкевичу С.О., ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не видавалася, умови такого договору не можуть братися до уваги, адже в такому випадку договір укладений з порушенням ст. 203 ЦК України.

Також, відповідач 1 посилається на те, що ним не отримувались жодні документи щодо якості товару, а тому відповідно до ст. 180 ГК України вважає договір неукладеним, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що товарно-транспортна накладна не заповнена належним чином, а тому вважає що фарбу у кількості 1380 кг позивач не поставляв на філію, а також зазначає про безпідставність нарахування штрафних санкцій, а саме пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 26 вересня 2012 року зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Житомир (10014, м. Житомир, вул. Перемоги, 2) подати суду належним чином засвідчені копії податкових декларацій з ПДВ, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за лютий місяць 2011 року, інформаційну довідку про включення до податкового кредиту з ПДВ (чи відображення в податковому обліку операцій по видатковій накладній № РН-0000532 від 9 лютого 2011 року на суму 46 914 грн. 48 коп. з ПДВ, виданій ТзОВ "Колор С.І.М" (податкова накладна № 12 виписана 09.02.2011 р. на суму 46914 грн. 48 коп. з ПДВ).

Ухвалою господарського суду від 05 жовтня 2012 року строк розгляду справи №5019/1373/12 в порядку частини 3 статті 69 ГПК України продовжено на 15 днів.

6 листопада 2012 року через відділ канцелярії суду позивачем подані заперечення на відзив, в яких зазначено, що поданий відповідачем 1 відзив необґрунтований та таким що не спростовує доводів позовної заяви та доказів долучених до позову з підстав викладених в запереченнях.

6 листопада 2012 року через відділ канцелярії суду відповідачем 1 подано клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із розглядом справи господарським судом Житомирської області про визнання недійсним договору поставки, який є предметом розгляду й в даній справі.

Ухвалою суду від 6 листопада 2012 року провадження у справі № 5019/1373/12 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 2/5007/1231/12 про визнання недійсним договору поставки № 0902/2011 від 09.02.2011 р.

6 березня 2013 року через відділ канцелярії суду позивачем подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 13 березня 2013 року провадження у справі № 5019/1373/12 поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20 березня 2013 року.

20 березня 2013 року від відповідача 1 до суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі, відповідно до яких останні просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розпорядженням Голови господарського суду Рівненської області від 20.03.2013р. за заявою судді Пашкевич І.О. призначено колегіальний розгляд справи № 5019/1373/12 , у складі суддів: Пашкевич І.О. (головуючий), Андрійчук О.В., Кочергіна В. О.

Ухвалою господарського суду від 20 травня 2013 року строк розгляду справи №5019/1373/12 в порядку частини 3 статті 69 ГПК України продовжено на 15 днів.

Розпорядженням Голови господарського суду Рівненської області від 04.06.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Андрійчук О.В. у відрядженні, внесено зміни до складу колегії суддів, призначено колегіальний розгляд справи № 5019/1373/12 , у складі суддів: Пашкевич І.О. (головуючий), Горплюк А.М., Кочергіна В. О.

4 червня 2013 року позивачем через відділ канцелярії суду подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, та подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач керуючись статтею 22 ГПК України, просить зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції в зв'язку з допущенням арифметичної помилки з 1 171 грн. 46 коп. до 1 032 грн. 12 коп.

Враховуючи наведене, суд здійснює розгляд справи в межах зменшених позовних вимог.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представників сторін, які в судове засідання не забезпечили явку своїх повноважних представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення на а.с. 67-69).

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

9 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." та філією "Коростенська ДЕД" (далі - Філія) ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було укладено договір поставки № 0902/2011 (далі Договір, том І, а.с. 11 - 12), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався постачати (передавати) товар у власність Філії, для використання у виробничій діяльності, а Філія в свою чергу зобов'язалася прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, предметом поставки є фарба біла дорожньої розмітки "Сигнакул".

Умовами п. 1.4. Договору було погоджено загальну вартість товару, що передбачається до постачання, та становить 46 914 грн. 48 коп. в т. ч. ПДВ: 7 819 грн. 48 коп.

За умовами п. 2.1. Договору обсяг та кількість постачання складає 1380 кг фарби "Сигнакул". Товар може поставлятись партіями. Кожна партія товару визначається додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, в яких зазначається найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії і ціна товару (п.п. 2.1.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.5 Договору датою постачання товару за даним договором є дата надходження товару Філії.

Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (п. 5.1 Договору).

У відповідності до п. 5.2. Договору філія сплачує в повному обсязі вартість товару на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті України у безготівковій формі протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

9 лютого 2011 року між сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору (специфікація № 1), відповідно до якої сторони визначили кількість необхідного до поставки товару та його вартість ( том І, а. с. 13), а саме на суму 46 914 грн. 48 коп. в т. ч. ПДВ 7 819 грн. 08 коп.

На виконання умов Договору та додатку до нього, позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 46 914 грн. 48 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000532 від 09 лютого 2011 року (том І, а. с. 14) підписаною представниками сторін та скріпленою їх печатками.

Однак, Філія прийнятих на себе за Договором зобов'язань, а саме в частині проведення розрахунків за отриманий товар не виконала, внаслідок чого, в неї виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 46 914 грн. 48 коп.

9 лютого 2011 року між ТОВ "КОЛОР С.І.М." (Кредитор) та ТОВ "Фенікс" (Поручитель) було укладено договір поруки № 09/02/2011 (далі - Договір 1, а.с. 16-17), відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався частково відповідати перед Кредитором за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань, що виникли в результаті укладання між відповідачем 1 та позивачем договору поставки № 0902/2011 від 09.02.2011 р. Відповідно до п. 1.2. Договору 1, відповідальність відповідача 2 обмежена і становить 1000 грн.

Згідно з п.п. 2.2., 2.3. Договору 1 порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, або якщо позивач протягом шести місяців з дня настання терміну виконання зобов'язань відповідача 2 за цим договором не пред'явить позову до відповідача 2.

За змістом п. 3.1. Договору 1, в разі невиконання чи прострочення виконання відповідачем 1 зобов'язання, що виникло в результаті укладення основного договору, Поручитель зобов'язується виконати за відповідача 1 його зобов'язання перед Кредитором, в розмірах суми зазначеної в п. 1.2. Договору 1, на умовах, в порядку та в терміни, визначені в Договорі.

Пунктом 6.1. Договору 1 визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року.

Позивач не дотримався вимог укладеного з відповідачем 2 договору поруки, який передбачає право звернення з відповідним позовом до відповідача 2 протягом шести місяців з дня настання терміну виконання зобов'язань відповідача 2. Також на момент звернення позивачем до суду договір поруки припинив свою дію внаслідок закінчення його строку дії, який визначено п. 6.1. Договору 1.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Фенікс" 1000 грн. 00 коп. не підлягає до задоволення.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 17 ГПК України справа прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудна іншому господарському суду, тому справа розглядається господарським судом Рівненської області.

Що стосується тверджень відповідача 1 наведених у відзиві суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 28.03.2012 року по справі № 5016/2805/2011 (17/111), схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні та ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Згідно з абзацом 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацом 2 пункту 44.1 статті 44 визначено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону також передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У ч.2 ст.9 Закону встановлені обов'язкові реквізити первинних бухгалтерських документів:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, з наданих ДПІ у м. Житомирі на виконання ухвали суду від 26 вересня 2012 року копій податкових декларацій з ПДВ №9001151863, витягу з реєстру отриманих та виданих податкових накладних та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відповідача та позивача у даній справі вбачається, що Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (індивідуальний податковий номер платника ПДВ 320082706257) включив до податкового кредиту операцію з придбання від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." (про що свідчить індивідуальний податковий номер 312995117126 в розділі ІІ графи "Постачальник" розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) товару на загальну суму 52 127, 20 грн. (без ПДВ), в тому числі за Договором на суму 39 095, 40 грн., з віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ - 10 425, 44 грн. за цією поставкою, в тому числі за Договором ПДВ - 7 819, 08 грн.

Даний факт також підтверджується Витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, наданим ДПІ у м. Житомирі з датою отримання та виписки податкової накладної 09.02.2011 року за номером 12 від постачальника ТОВ "Колор С.І.М." на суму 46 914, 48 грн., з яких 39 095, 40 грн. без ПДВ, та 7 819,08 сума ПДВ.

Оскільки, як вже зазначалося вище, дані операції (а саме щодо податкових зобов'язань в частині сплати податків) здійснюються на підставі первинних документів які фіксують факти здійснення цих операцій, які повинні бути відповідно оформлені, а платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, тобто Дочірнім підприємство "Житомирський облавтодор" було визнано даний правочин на підставі саме відповідно оформлених первинних документів, як того вимагає Податковий кодекс України, що відповідно спростовує твердження відповідача 1.

Крім того, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Жодних доказів які б підтверджували невідповідність первинних документів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в процесі оформлення та подачі документів до ДПІ у м. Житомирі також надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка позивачем вказаного в накладній №РН-0000532 товару на загальну суму 46 914,48 грн. підтверджується матеріалами справи.

Дана позиція була підтримана також й Вищим господарським судом України в постанові від 20 травня 2013 у справі № 2/5007/1231/12 про визнання недійсним договору поставки № 0902/2011 від 09.02.2011 р., який є предметом розгляду даної справи де зазначено, що позивачем було заповнено податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011 року з додатком №1 "Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість" та додатком №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", які засвідчують облік Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" оподатковуваних господарських операцій за звітний період, зокрема, з поставки відповідачем (індивідуальний податковий номер 312995117126) товару на загальну суму 52127,20 грн. (без ПДВ), в т.ч. за спірним договором на суму 39 095,40 грн., з віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ - 10 425,44 грн. за цією поставкою, в т.ч. за спірним договором ПДВ - 7 819,08 грн., що безумовно свідчить про вчинення позивачем конклюдентних дій з прийняття до виконання саме спірного договору, відомості про який містяться в податковій накладній від 09.02.2011 №12, на підставі якої позивачем і було заповнено податкову декларацію з додатками і яка включена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Відповідно до ст. 5.8 Положення філії "Коростенська ДЕД" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються підприємством і за дорученнями підприємства. Контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання підприємству статистичної звітності і податкових декларацій.

Таким чином, контролюючи діяльність своєї філії, позивач, як юридична особа і платник податків, відобразив у податкових документах, поданих ним до Державної податкової інспекції у м. Житомирі факт поставки товару за спірним договором, відомості про який містяться у цих податкових документах, чим фактично вчинив дію, спрямовану на набуття цивільних прав та обов'язків, тобто, прийняття правочину до виконання.

Доказів про відмову від прийняття товару, його повернення відповідачеві, здійснення коригування податкової звітності (сум ПДВ), тобто про відмову від прийняття спірного договору до виконання, позивач під час розгляду справи не подавав і на них не посилався.

Щодо посилань відповідача 1 на те, що позивач мав додати супроводжувальні документи на товар, перелік яких визначено Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року № П-7 пунктом п. 2 якої визначено, що позивач зобов'язаний забезпечити надання разом з товаром документів про якість поставленого товару, тобто сертифікат, як визначено п. 2.2. Договору, суд зазначає наступне.З пояснень позивача вбачається, що момент поставки товару філії було передано документи про його якість. Докази щодо недопоставки товару чи поставки товару неналежної якості в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що відповідачем 1 були вчинені дії, які свідчать про безпосереднє схвалення укладеного договору, отже Договір поставки було укладено без перевищення повноважень.

З огляду на те, що філія "Коростенська ДЕД" не є платником податків, а платником консолідованого податку є відповідач 1 - ДП "Житомирський облавтодор", суд прийшов до висновку про те, що у цьому випадку юридична особа - відповідач 1, схвалив правочини (Договір), вчинений її представником - начальником філії "Коростенська ДЕД", відобразивши ці операції з договору поставки №0902/2011 у податковому обліку.

Відповідно до принципів господарського судочинства, судочинство в господарських судах здійснюється зокрема, за принципом змагальності сторін.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав повністю, однак філія "Коростенська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" свої зобов'язання в частині оплати за вказаними договорами не виконала.

До того ж, судом встановлено, що згаданий вище Договір поставки у судовому порядку недійсними не визнано.

Згідно з п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що заборгованість відповідача 1 за Договором у розмірі 45 914 грн. 48 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач 1 на момент прийняття рішення не подав суду документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача про стягнення вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за Договором відповідачем 1, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано збитки від інфляції на суму боргу 46 914,48 за період з березня 2011 року до липня 2012 року в сумі 1 032 грн. 12 коп. та 3% річних на суму боргу 46 914,48 за період з 21.02.2011 року по 17.08.2012 року в сумі 2 091 грн. 38 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено нарахування вказаних сум, та визнано арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, а відтак підлягає задоволенню судом.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача 1 про призначення почеркознавчої експертизи виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як зазначалося вище, контролюючи діяльність своєї філії, відповідач 1, як юридична особа і платник податків, відобразив у податкових документах, поданих ним до Державної податкової інспекції у м. Житомирі факт поставки товару за спірним договором, відомості про який містяться у цих податкових документах, чим фактично вчинив дію, спрямовану на набуття цивільних прав та обов'язків, тобто, прийняття правочину до виконання.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що висновок експерта не зможе вплинути на результат розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження позовних вимог.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія"Автомобільні дороги України" 45 914 грн. 48 коп. основного боргу, 1 032 грн. 12 коп. інфляційних втрат та 2 091 грн. 38 коп. 3% річних є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Фенікс" 1 000 грн. 00 коп. до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 1 572 грн.95 коп. покладається на відповідача 1.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" (10003, місто Житомир, Богунський район, вулиця Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." (35312, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань-2, вулиця Центральна, 38, код 31299514) 45 914 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 48 коп. заборгованості за договором поставки, 1 032 (одну тисячу тридцять дві) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 2 091 (дві тисячі дев'яносто одну) грн. 38 коп. трьох відсотків річних та 1 572 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дві) грн. 95 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "10" червня 2013 року.

Головуючий суддя Пашкевич І.О.

Судді Горплюк А.М.

Кочергіна В.О.