Рішення № 31878299, 12.06.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2013 р.Справа № 916/1041/13

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Джумига А.В. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: Вакарь О.Ю. (представник діючий на підставі довіреності);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Донецько-Ясинуватського прокурору з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Донецької обласної ради в особі Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк імені С. С. Прокоф'єва";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Південні авіалінії";

про стягнення 57 214, 14 грн. збитків.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 05.04.2013 року позивач - Донецько-Ясинуватський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Донецької обласної ради в особі Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк імені С. С. Прокоф'єва" звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Південні авіалінії" про стягнення 57 214, 14 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.04.2013р. № 905/2471/13 позовну заяву Донецько-Ясинуватського прокурору з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Донецької обласної ради в особі Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк імені С. С. Прокоф'єва" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Південні авіалінії" про стягнення 57 214, 14 грн. передано з доданими до неї документами за підсудністю до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2013 року було порушено провадження у справі №916/1041/13 за вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що під час здійснення посадки 13.02.2013р. у міжнародному аеропорту м. Донецька літака ТОВ „Авіакопанія „Південні авіалінії" АН-24RV, який прямував рейсом „Одеса - Донецьк", виникла надзвичайна ситуація, внаслідок якої літак впав в районі штучної злітно-посадкової смуги та пошкодив обладнання, яке належить позивачу. У зв'язку з цим комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф'єва» здійснило всіх необхідних дій, а саме, служби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення підприємства, інженерно-авіаційна служба та інші відповідальні особи, оперативно зреагували на надзвичайну ситуацію, вчинили заходи з рятування людей та майна, надали допомогу членам екіпажу та пасажирам, сприяли роботі комісії з розслідування надзвичайної події, рятувальних служб та правоохоронних органів. Про ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації по підприємству був виданий відповідний наказ № 52 від 14.02.2013 року. У зв'язку з наведеним підприємством понесені непередбачені витрати під час проведення ліквідації наслідків падіння літака у сумі 57 214,14 грн. (без ПДВ), в тому числі: піноутворювач - 50000,00 грн.; дизельне пальне - 3 848,52 грн.; пальне А-92 - 537,01 грн.; пальне А-80 та дизельне пальне - 2828, 61 грн. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 57 214, 14 грн. збитків, понесених при ліквідації аварії.

В судовому засіданні 12.06.2013р. Комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт Донецьк імені С. С. Прокоф'єва" просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

12.06.2013р. відповідачем надано суду відзив на позовну заяву згідно якої ТОВ „Авіакомпанія „Південні авіалінії" просить суд зупинити провадження у справі у зв'язку із неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої кримінальної справи, що порушена за фактом авіакатасрофи за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 276 Кримінального кодексу України щодо певних подій, які стали причиною авіакатастрофи та ким вони вчинені, зобов'язати позивача надати належні докази що підтверджують дійсну вартість пошкодженого авіакатастрофою майна та розмір цих збитків, зокрема, угоди, податкові накладні, рахунки, платіжні доручення, акти праймання-передачи тощо, та інші документи, яки підтверджують факт, обставини та розмір матеріальних коштовностей, які складають розмір позовних вимог а також зобов'язати позивача надати письмові підтвердження відсутності (наявності) відшкодування йому шкоди іншими особами, зокрема, страховими компаніями, а також відсутність (наявність) факту та обставин застрахованності цього пошкодженого майна або подій надзвичайного характеру.

В обґрунтування свого відзиву відповідач посилається на те, що, за фактом авіакатастрофи в аеропорту м. Донецька 13.02.13р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 276 Кримінального кодексу України. Так, на думку відповідача, цей позов випливає з кримінальної справи і суд не вправі обговорювати віну відповідача, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування. Отже, як вбачається зі ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України та п. 4 Роз'яснення преюдиціальне значення для господарського суду має вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені. Таким чином, відповідач вважає, що спір по цієї справі не може бути вирішено правомірно до закінчення розгляду кримінальної справи за фактом авіакатастрофи в аеропорту м. Донецька, з визначенням вини заподіювача шкоди, і згідно ст. 79 ГПК України вона має бути зупинена до вирішення кримінальної справи, що на теперішній час розглядається органами досудового розслідування у м. Донецьку. Крім того, на думку відповідача, позивач не надав жодного доказу на підтвердження заявленої вартості відшкодування. Відтак, до позову не додано документів (угоди, рахунки, платіжні доручення, та інші документи), що підтверджують правову основу придбання матеріальних коштовностей, яки складають втрати майнового хзарактеру. Розмір збитків носить лише інформаційно-бездоказовий вираз. Тоді як абз. 7 п. 7 Роз'яснення передбачає можливість задоволення позовних вимог щодо відшкодування втраченої речі у розмірі дійсної її вартості на момент розгляду справи. Крім того, згідно абз. 1, 2 п. 8 Роз'яснення господарському суду під час розгляду справи слід дослідити, чи не відшкодована шкода потерпілій особі іншими особами, зокрема, страховими компаніями. Тому, вирішуючи спори про відшкодування шкоди, необхідно перевіряти, чи була застрахована відповідальність осіб, і в разі необхідності залучати страховиків до участі у справі.

В судовому засіданні 12.05.2013р. відповідач просив суд в задоволенні позову Донецько-Ясинуватського прокурору з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Донецької обласної ради в особі Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк імені С. С. Прокоф'єва" відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 12.05.2013р. відповідачу було відмовлено в задоволенні клопотання в частині зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи за фактом авіакатастрофи в аеропорту м. Донецька з огляду на те, що в супереч ст.33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано належних доказів порушення відповідної. Крім того, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а не відповідним слідчим органом.

Разом із позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову згідно якої позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові суми, що належать товариству.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позивач посилався на те, що з огляду на майновий стан відповідача, є реальна загроза унеможливлення виконання рішення суду за вказаним позовом про відшкодування збитків.

Розглянувши надану заяву у судовому засіданні 15.05.2013р., судом було відмолено у її задоволенні з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданої заяви та жодним чином не доведено підстав неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів. Так, всі обґрунтування позивача базуються лише на тому, що з огляду на майновий стан відповідача, є реальна загроза унеможливлення виконання рішення суду за вказаним позовом про відшкодування збитків, між тим жодних доказів, підтверджуючих можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення позивачем не надано. У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові суми, що належать товариству.

Крім того, 17.05.2013р. до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Гута-Україна" згідно якої заявник просить суд залучити його до участі у справі № 916/1041/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вказане клопотання було обґрунтоване тим, що оскільки 19.12.2012р. між заявником та відповідачем було укладено договір №\11-107-04-01/13 обов'язкового страхування відповідальності експлуатанта ПС/повітряного перевізника перед третіми особами, пасажирами за багаж і ручну поклажу, за умовами якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання відшкодувати у порядку, встановленому законодавством, збитки третім особам, заподіяні під час експлуатації повітряного судна, то рішення суду по вказаній справі може вплинути на права й обов'язки заявника.

У судовому засіданні 12.06.2013р. в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, оскільки підстави для залучення Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Гута-Україна" як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору є необґрунтованими, та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства з огляду на те, що рішення господарського суду по справі № 916/1041/13 не може вплинути на права або обов'язки ПАТ „Страхова компанія „Гута-Україна", оскільки у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи дану особу не буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, дана особа діє в межах укладеного з відповідачем договору страхування та не може вплинути на збирання та оцінку доказів у даній справі.

12.06.2013р. до суду надійшло клопотання Донецької обласної ради про розгляд справи за відсутності представника обласної ради яке приймається судом та за наслідками розгляду якого суд розглядає справу за відсутності представника Донецької обласної ради.

Представник Донецько-Ясинуватського прокурору з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

В той же час, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Матеріалами справи встановлено та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, що власником джерела підвищеної небезпеки яким було завдано збитків Комунальному підприємству „Міжнародний аеропорт Донецьк імені С. С. Прокоф'єва", є ТОВ „Авіакомпанія „Південні авіалінії".

Втім, відповідно до частин першої і другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частинами першою і другою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

У пункті 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 N 04-5/239) зазначено, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала саме у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.

Як встановлено матеріалами справи, предметом даного спору є стягнення з відповідача реальних збитків за заподіяну шкоду, а саме збитків, які виникли внаслідок використання позивачем сировини і матеріалів для ліквідації аварії, тобто пального та піноутворювача.

В підтвердження використання піноутворювача у сумі 50000,00 грн. позивачем надано акт списання сировини та матеріалів № 4875, який господарським судом не приймається як належний доказ вартості піноутворювача, оскільки вказаний акт є внутрішнім документом підприємства та не підтверджує реальну вартість вказаних матеріалів, за яку, зокрема, вказаний піноутворювач був придбаний, чи може бути проданий.

В підтвердження понесення збитків у сумі 7214,14 грн. за використане паливо позивачем надані подорожні листи спеціального автомобіля, подорожній лист службового легкового автомобіля, подорожній лист вантажного автомобіля. З вказаних подорожніх листів вбачається кількість використаного палива та сировини та час початку/завершення виконання робіт.

Проте, вказані акти також не приймаються господарським судом до уваги як належні докази з огляду на те, що позивачем не надано доказів реальної вартості вказаного палива, підтверджуючих вартість вказаних матеріалів під час придбання, зокрема, такими доказами є квитанції, платіжні доручення тощо.

Отже, наявний в матеріалах справи розрахунок ціни позову, складений генеральним директором Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк імені С. С. Прокоф'єва", також не приймається господарським судом, оскільки позивачем не надано належних доказів вартості матеріалів, визначених у вказаному розрахунку.

Таким чином суд зазначає, що позивачем не доведений розмір збитків, оскільки в матеріалах справи не встановлена та не доведена вартість майна, яке було використане позивачем під час вказаних подій.

Крім того, ухвалою суду від 18.04.2013р. про порушення провадження у справі та ухвалою суду від 15.05.2013р. про відкладення розгляду справи зобов'язано позивача надати суду обґрунтування вартості понесених збитків з відповідними підтверджуючими доказами, між тим, дані документи позивачем надані не були.

На виконання вимог вказаних ухвал у судовому засіданні 12.06.2013р. позивачем надані пояснення, які ґрунтуються на наявності подорожніх листів, загальної кількості витраченого палева та вказівкою вартості матеріалів, а саме: дизельне пальне - 8, 215 грн. за один літр, пальне марки А-92 - 8, 78 грн. за один літр, проте жодного підтверджуючого документа в підтвердження вартості пального позивачем не надано.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, позивач був зобов'язаний довести в порядку, визначеному чинним законодавством фактичну вартість понесених збитків внаслідок здійснення заходів по ліквідації надзвичайної ситуації, яка сталася 13.02.2013р. після падіння літака АН-24RV, який прямував рейсом „Одеса - Донецьк".

Отже, враховуючи вищевикладені обставини і недоведення позивачем фактичної вартості понесених збитків, позов Донецько-Ясинуватського прокурору з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Донецької обласної ради в особі Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк імені С. С. Прокоф'єва" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Південні авіалінії" про стягнення 57 214, 14 грн. збитків задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.05.2013р.

Суддя Невінгловська Ю.М.