Рішення № 31878218, 11.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8345/13 11.06.13

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду

Подільського району міста Києва»

Про стягнення 45 419,10 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мазурок Я.В. представник за довіреністю № 155/1/23-5743 від 21.12.12.

Від відповідача: Савка В.В. представник за довіреністю № 42 від 10.01.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» (далі - відповідач) про стягнення 49 790,55 грн., а саме: суми основного боргу в розмірі 45 537,91 грн., пені в розмірі 3 503, 43 грн., збитків від інфляції в розмірі 48,52 грн., 3 % річних в розмірі 3 503,43 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 1577 від 01.03.08. про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських угод, що зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.13. порушено провадження у справі № 910/8345/13 та призначено її до розгляду на 23.05.13.

Представник позивача 20.05.13. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви, в якій зазначає, що 3% річних невірно вказані в п. 2 прохальної частини позовної заяви № 155/23-04/126 від 25.04.13. та просить суд п. 2 позовної заяви викласти в наступній редакції: «стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 45 537,91 грн. - сума основного боргу; 3 503,43 грн. - пені; 48,52 грн. - збитків від інфляції; 3 % річних - 700,69 грн.».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.06.13.

В судовому засіданні 11.06.13. представником позивача підтримано подану ним 03.06.13. через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 45 419,10 грн., а саме: 40 385,07 грн. - основного боргу, 48,52 грн. - збитків від інфляції, 862,23 грн. - 3% річних, 4 123,28 грн. - пені.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 11.06.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.06.13. в усному порядку заперечував.

Зважаючи на те, що неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/8345/13.

В судовому засіданні 11.06.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.05. між позивачем та АЕК «Київенерго» було укладено Договір № 1010083 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 26-Б.

11.03.08. між позивачем (далі - Підприємство) та відповідачем (далі - Споживач) укладено Договір № 1577 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом Договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦЩО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 26-Б.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.1 з 01.03.08. до 31.12.08.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 2 Порядку розрахунків за теплову енергію (додаток № 2 до Договору), Споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у Підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ, тел. 486-47-29, 486-71-95) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Споживач повертає Підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою Споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування , з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Згідно з п. 3 додатку № 2 до Договору, сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, Споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно з табуляграмами МВРТ (на підставі показників теплолічильника та розрахунку теплових втрат на абонентському уводі) за попередній місяць. У випадку порушень роботи приладу обліку з різних причин (відсутність електроенергії, робота за межами діапазону вимірювань, та ін. технічними несправностями) витрата теплової енергії визначається розрахунковим способом згідно з Правилами обліку теплової енергії. Абонентам, що не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача в розрахунковому періоді на підставі табуляграм МВРТ.

Пунктом 3.5 додатку № 2 до Договору встановлено, що крім сплати вартості спожитої теплової енергії Споживач сплачує на рахунок Підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем та інженерного обладнання відповідно до Додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт.

В матеріалах справи містяться облікові картки (розрахунок нарахувань за спожиту теплову енергію будинку за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 26-Б) за період з листопада 2012 р. по квітень 2013 р., акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування систем ЦО та ГВП нежилих приміщень за вказаний період, реєстр видачі платіжних документів, зокрема, відповідачу за період з листопада 2012 р. по квітень 2013 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем по сплаті платежів за Договором за період з листопада 2012 р. по квітень 2013 р. в розмірі 40 385,07 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав, обмежившись лише усними запереченнями проти позову.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 155/23-01/141 від 30.01.13. (направлена відповідачу 05.02.13. згідно наявних в матеріалах справи фіскального чеку та реєстру відправлення кореспонденції) з проханням погасити наявну заборгованість.

Жодної відповіді на вказану вимогу позивач не отримав. Вказане відповідачем не спростовано

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Так, за період з листопада 2012 р. по квітень 2013 р. відповідач мав сплатити позивачу за Договором 151 288,49 грн., поте, сплатив лише 110 903,42 грн. (згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позивача), внаслідок чого заборгованість Споживача перед Підприємством становить 40 385,07 грн.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» в порушення покладеного на нього обов'язку по сплаті платежів за Договором не виконало, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 385,07 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в частині стягнення основного боргу в розмірі 40 385,07 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 3.4 додатку № 2 до Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 123,28 грн. - пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.4 додатку № 2 до Договору сторони передбачили, що у випадку несплати за користування послугами, вказаними в Договорі, до кінця розрахункового періоду, Підприємство нараховує Споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми , обумовленої чинним законодавством України.

Крім того, за несвоєчасну сплату передбачених Договором нарахувань Споживач на користь Підприємства сплачує пеню 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки ,але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу (п. 2.3.7 Договору).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте суд здійснює перерахунок пені з урахуванням того, що прострочення виконання зобов'язання за кожний місяць починається з 24 числа, а не з 1-го, як те розраховував позивач, крім того, судом враховано здійснені відповідачем часткові проплати, далі, судом взято до уваги, що позивач період для стягнення пені встановив з січня 2013 р. по 31.05.13.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 740,43 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 2 382,85 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 862,23 грн. - 3% річних та 48,52 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

За перерахунком суду, з урахуванням обставин, наведених при розрахунку пені, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 348,08 грн. В іншій частині 514,15 грн. 3% нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити; розмір збитків від інфляції складає 8,68 грн. В іншій частині 39,84 грн. збитки від інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» (04070, м. Київ, вул. Хорива, б. 36; ідентифікаційний код 35669250) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) основний борг в розмірі 40 385 (сорок тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 07 коп., пеню у розмірі 1 740 (одну тисячу сімсот сорок) грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 348 (триста сорок вісім) грн. 08 коп., збитки від інфляції в розмірі 8 (вісім) грн. 68 коп., судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 24 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.13.

Суддя Т.М. Ващенко