Ухвала суду № 31877586, 11.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/483/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Коваленко А.В.

представників відповідача: Войткової З.Г., Дручук В.Ш., Васійчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галс ЛТД", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "АД-плюс" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД" (далі - ТОВ "ГАЛС ЛТД", позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області (далі - ДПІ у Глибоцькому районі, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Галс ЛТД" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів по взаємовідносинах з ТОВ "АД-Плюс" за період з 01.07.2012 р. по 30.11.2012 р.

За результатами перевірки складено акт №50/2200/30844146 від 07.02.2013р.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ "ГАЛС ЛТД" вимог: п.44.1 ст.44, п.198.1 а), п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем викладено висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту податок на додану вартість у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 486210,0 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, ДПІ у Глибоцькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022200-1578 від 19.02.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 486210,0 грн., та нарахована штрафна санкція у розмірі 121552,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ГАЛС ЛТД", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ "АД-Плюс", так як дані операції, на думку податкового органу, є безтоварними.

Відповідач вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ "АД-Плюс", які фактично не здійснювались, тобто, ці операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій.

Встановлено, що господарські відносини позивача із ТОВ "АД-Плюс" здійснювались на підставі договорів:

- №111/02 від 03.07.2012р. та №152/02 від 01.10.2012р. згідно яких позивач придбав мелясу бурякову виробництва українських цукрових заводів в кількості згідно видаткових накладних. Відповідно до п.2.2. Договорів поставка продукції здійснюється покупцем за власний рахунок та власним автотранспортом. Місце завантаження: ТОВ "Козівський цукровий завод", ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Нива". ТОВ "Бучацький цукровий завод", ТОВ "Цукровий завод "Городенка", ТОВ "Чортківський цукровий завод", ТОВ "Цукровий завод "Хрещатик", ТОВ "Хоросківський цукровий завод".

На виконання вказаних договорів позивач придбав мелясу бурякову на загальну суму1955054,29 грн., в т.ч. 325932,39 грн.

Отриману на умовах зазначених договорів продукцію позивачем було продано та доставлено ТОВ "Флагман-Плюс" 2996,55 тонн меляси з цукрових заводів до Лужанського спиртзаводу відповідно до договору №107/01 від 24.09.2012р. Факт доставки товару підтверджується товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними.

- №126/02 від 01.09.2012р. на придбання товару у кількості та асортименті, згідно специфікацій на поставку томатів, яблук, слив, зелені, шипшини, меду. На підставі вказаного договору позивач придбав матеріальні цінності на загальну суму 201841,03 грн. в т.ч. 33640,17 грн. ПДВ. Факт придбання підтверджується специфікаціями до договору, видатковими та податковими накладними. Використання отриманої продукції у господарській діяльності позивача підтверджено виробничими листами.

- №145/02 від 03.09.2012р. на придбання металоконструкцій, кріплення в асортименті, обладнання. На підставі вказаного договору позивач в період з 05.09.2012р. по 27.09.2012р. придбав матеріальні цінності на загальну суму 358003,04 грн. в т.ч. 59667,17 грн. ПДВ. Придбання вказаних товарів підтверджується видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі обладнання, сертифікатами якості на окремі із поставлених товарів.

Оплата отриманих товарів проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту.

Доводи відповідача щодо непідтвердження фактів поставки меляси бурякової на підставі договорів №111/02 від 03.07.2012р. та №152/02 від 01.10.2012р. з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення від ТОВ "АД-Плюс" до ТОВ "ГАЛС ЛТД" є необґрунтованими, оскільки податковим органом не було досліджено особливості поставки даного виду продукції.

Так, меляса являється вторинним продуктом у переробці цукрового буряка в цукор, у наступному використовується для виробництва спиртовмісних добавок, що не являються харчовими продуктами. Цукрові заводи переробляють цукровий буряк для фізичних осіб на давальницьких умовах. При цьому потреби у таких осіб в мелясі немає. В подальшому меляса продається фізичним особам-підприємцям на підставі забірної відомості. Відображення купівлі-продажу меляси в документах бухгалтерського обліку у фізичних осіб (що надавали для переробки цукровий буряк) на цьому етапі не відбувається. До моменту продажу для однієї партії (кількість, що завантажується в один автомобіль) меляса знаходиться на цукровому заводі, оскільки її перевезення потребує спеціального транспорту. При цьому місцем поставки меляси бурякової є спиртові заводи, де вона вивантажується. Оформлення видаткових та товарно-транспортних накладних відбувається під час відвантаження меляси з цукрового заводу.

В даному випадку меляса продавалась ТОВ "АД-Плюс" на адресу ТОВ "ГАЛС ЛТД", за умовами договорів за якими транспортні витрати покладаються на покупця.

Відповідно до п.4.1. Договору №107/01 від 24.09.2012р., укладеного позивачем із ТОВ "Флагман-Плюс", постачання меляси здійснюється за рахунок Продавця на умовах DAP (Інкотермс) - "поставка в місце призначення за адресою: смт.Лужани Чернівецької обл., вул. Центральна,53 (Лужанський спиртзавод).

На виконання зобов'язань за вказаним договором позивачем було укладено договори на перевезення меляси: Договір від 02.04.2012р. № 240/02/02 з ФОП ОСОБА_6; Договір від 15.10.2012р. №15/10-12 164/02 з ПП "Вега ЛТД"; Договір від 25.10.2012р. №59 з ТОВ "Продтранс".

На умовах зазначених вище договорів позивачем було здійснено продаж та доставку ТОВ "Флагман-Плюс" 2996,55 тонн меляси з цукрових заводів до Лужанського спиртзаводу (смт.Лужани. Чернівецька обл., вул. Центральна.53).

За таких обставини, є помилковими висновки відповідача з матеріалів підрозділу податкової міліції №423/8/07-003/5: копії протоколів допитів водіїв перевізників ПП ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які безпосередньо здійснювали перевезення меляси бурякової. Так як, транспортування здійснювалось за рахунок позивача з цукрових заводів на спиртові заводи, логічно, що перевізники меляси не контактували з ТОВ "АД-Плюс".

Відповідно до Договору №145/02 від 03.09.2012р. транспортні витрати покладаються на Покупця. Відповідно до п.3.3. Договору поставка здійснюється транспортом та за рахунок Покупця, якщо вага партії товару складає менше 10 тонн. Однак, під час виконання зобов'язань з даним договором, передбачених пунктом 3.3. умов для надання транспортних послуг Продавцем, не існувало.

Посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості на поставлену продукцію суд вважає помилковими, з огляду на таке.

Сертифікати не фіксують факт здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві.

До того ж, факт використання придбаної продукції підтверджується виробничими листами, документами на реалізацію виготовленої із використанням обладнання та сировини продукції. Факт наявності придбаної в ТОВ "АД-Плюс" продукції, обладнання та інших матеріальних цінностей підтверджено актом інвентаризації №1 від 18.01.2013 р., проведеної податковим органом під час перевірки позивача.

Доводи відповідача щодо неможливості включення сум ПДВ, сплачених у вартості товарів, отриманих від ТОВ "АД-Плюс", з огляду на порушення законодавства ТОВ "АД-Плюс" та контрагентами останнього суд не враховує.

Так, Податковий кодекс України не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Тобто, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції. Також, в листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Крім того, в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що податковим органом за податковою декларацією за жовтень 2012 року по податковим зобов'язанням по операціям ТОВ "АД-Плюс" та ТОВ "Галс ЛТД" згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року у справі №2а/2470/3156/12, яке набрало законної сили, стягнуто податковий борг, в тому числі і по податковим зобов'язанням із ПДВ в сумі 215835 грн.

Тобто, стягнувши податковий борг в ланцюгу з контрагента ТОВ "АД-Плюс", податковий орган протиправно за результатами податкової перевірки (акт від 04.02.2013 року №178/22-1/37722499) анулює такі зобов'язання ТОВ "АД-Плюс", і в той же час посилаючись на нереальність господарських операцій визначає за результатами перевірки податкові зобов'язання по ПДВ ТОВ "Галс ЛТД".

З огляду на наведені обставини в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає позицію відповідача необґрунтованою та суперечливою, що свідчить про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 червня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.