Ухвала суду № 31877581, 29.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р.Справа № 816/272/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 816/272/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено повністю.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0003902310 від 24.12.2012 року та № 0003892310 від 24.12.2012 року - визнано протиправними та скасовано.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" витрати зі сплати судового збору у сумі 748,57 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 3 Господарського кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" (код за ЄДРПОУ 00110792) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 19.02.1992 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником ПДВ.

06.12.2012 ДПІ у м. Полтаві проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Чєнгун" (код ЄДРПОУ 00110792) за період з 01.07.2011 року по 31.01.2012 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 06.12.2012 року №4446/22-5/00110792, у висновках якого було встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 35305,00 грн., в тому числі по періодах: за липень 2011 року в сумі 10333,33 грн., за серпень 2011 року в сумі 10837,08 грн., за вересень 2011 року в сумі 5299,90 грн., за грудень 2011 року в сумі 3315,00 грн., за січень 2012 року в сумі 5520,00 грн. та зменшено рядок 23.2 декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 24581,00 грн.

Позивачем було подано заперечення до Акту документальної невиїзної перевірки від 06.12.2012 року №4446/22-5/00110792, яке листом відповідача від 19.12.2012 року №15438/10/22-528 залишено без задоволення, а висновки Акту - без змін.

На підставі вказаного Акту податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення №0003892310 від 24.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 35 305,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 826 грн. та №0003902310 від 24.12.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 24 581 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 6 145 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у акті перевірки порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 35305,00 грн. та зменшено рядок 23.2 декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 24581,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки ДПІ у м. Полтаві встановлено укладення між ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" ( Покупець) та ТОВ "Чєнгун" (Постачальник) договорів №ТМ-549/2011 від 05.07.2011, №ТМ-786/11 від 08.08.2011, №ТМ-1017 від 21.11.2011, за умовами яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець оплатити та прийняти техсировину на плитні матеріали довжиною 1 -2 метра в кількості, відповідно, 1000 м3, 500 м3 (а.с.74-77).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даних угод представником позивача надано суду видаткові накладні, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних за відповідний звітний період, згідно яких придбано за вищевказаними договорами техсировини на плитні матеріали із визначенням їх довжини та кількості. На підтвердження оплати господарських операцій позивачем були надані платіжні доручення (а.с. 77-91, 352-181, 115-125).

Під час дослідження зазначених документів колегією суддів не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом при розгляді справи в суді першої інстанції. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Як встановлено судовим розглядом, що транспортування придбаних товарів здійснювалось виключно транспортом та за рахунок ТОВ "Чєнгун", як це і передбачено умовами укладених між ними договорів, на територію ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод".

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний позивачем товар від контрагента прийнято матеріально - відповідальними особами на підставі довіреностей, згідно витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей (а.с. 126-131) та підписи яких наявні на видаткових накладних, наданих до матеріалів справи.

Крім того, представником позивача в суді першої інстанції надано докази оприбуткування, бухгалтерського обліку та зберігання купленого товару, зокрема долучено до матеріалів справи аналітичну карточку по рахунку 631, витяг з журналу - ордеру по рахунку 6317, картотеку номенклатури про внутрішньогосподарське переміщення ТМЦ, прибуткові накладні (а.с. 132-149).

Позивачем надано докази подальшого використання придбаної у ТОВ "Чєнгун" техсировини, так, представником позивача надано суду довідку про перебування на балансі підприємства котельні на твердому паливі, акти витрат матеріальних цінностей в цеховій коморі (а.с. 64, 69-73).

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у відповідних звітних періодах сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар, в ціні якого ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ТОВ "Ченгун", подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних податкового органу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності ТОВ "Чєнгун", яке спрямовує її на надання податкової вигоди третім особам, є безпідставними, оскільки вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на фіктивність оподаткованих господарських операцій в силу того, що стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слідчим управлінням ДПС у Полтавській області порушено кримінальну справу №2012532008008 за фактом створення суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ "Чєнгун" з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів господарської діяльності по умисному ухиленню від сплати податків, що спричинило шкоду державі у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального Кодексу України.

Такі висновки податкового органу є передчасними та неправомірними, оскільки обставини, на які посилається слідче управління та податковий орган, не встановлені обвинувальним вироком суду та не мають ніякого відношення до позивача. Станом на момент проведення перевірки обвинувального вироку про встановлення незаконної діяльності ТОВ "Чєнгун", який би набрав законної сили, не було. Крім того, матеріали досудового слідства у кримінальних справах не можуть бути використані як докази для оформлення результатів податкових перевірок.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем правил формування податкового кредиту за результатами господарських операцій із вищевказаним контрагентом, оскільки висновки акту перевірки щодо нереальності операцій не відповідають дійсним обставинам справи та спростовані в ході судового розгляду.

Інших порушень позивачем правил формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями актом не зафіксовано та судовим розглядом не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність донарахування ДПІ у м. Полтаві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35 305,31 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 826 грн., зменшення суми бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 24 581 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 6 145 грн. і, відповідно, про протиправність податкових повідомлень - рішень №0003892310 від 24.12.2012 року, №0003902310 від 24.12.2012.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 3 Господарського кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 816/272/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013 р.