Постанова № 31876720, 12.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2013 року Справа № 812/3787/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Шибаєвій Т.В.,

за участю представників

позивача: Карпова В.Б. (керівник),

Конєвої І.В. (довіреність № 28/13 від 10.04.2013),

відповідача: Леонової З.Є. (довіреність № 338/10 від 14.01.2013),

Некрасенко Т.Є. (довіреність № 2161/10 від 14.03.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Лисичанський теплосервіс» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов комунального підприємства «Лисичанський теплосервіс» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби, у якому позивачем заявлено такі позовні вимоги:

- визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську від 08.04.2013 № 0000191620, № 0000201620, № 0000211620, № 0000231620;

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську від 08.04.2013 № 0000191620, № 0000201620, № 0000211620, № 0000231620.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на те, що у порушення п.2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 № 1236, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 2135/22447, відповідачем разом з 4 податковими повідомленнями-рішеннями направлено позивачу один розрахунок можливих фінансових санкцій до акта перевірки за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, акт № 1/16/36901026 від 22.03.2013, у якому не зазначено дат та номерів декларації відповідного звітного періоду.

Також, позивач вважає, що відповідачем неправильно визначено суму грошового зобов'язання та прийнято неправильне рішення в частині порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України за податковим повідомленням-рішенням № 0000191620, оскільки власником КП «Лисичанський теплосервіс» є Лисичанська міська рада, рішенням сесії якої на підприємство позивача було покладено функції замовника на виконання заходів з заміни потужностей ДП «Лисичанська ТЕЦ». На виконання інвестиційної програми з реконструкції потужностей ДП «Лисичанська ТЕЦ» шляхом будівництва п'яти модульних котелень у м. Лисичанську за рахунок коштів НАК «Нафтогаз України», Лисичанською міською радою покладено обов'язок на КП «Лисичанський теплосервіс» укладення із НАК «Нафтогаз України» договору поворотної фінансової допомоги на суму 35 млн.грн. Повернення цих коштів передбачено Лисичанською міською радою за рахунок цільової субвенції із Державного бюджету України. Крім того, обладнання було передано КП «Лисичанськтепломережа» за договором безоплатного користування (позички) і КП «Лисичанський теплосервіс» дохід від такого обладнання не отримує. Таким чином, позивач вважає, що оскільки він не отримує доходу з обладнання та не має зобов'язань з повернення суми поворотної фінансової допомоги, він правомірно не включив до складу доходів підприємства умовно нараховані проценти.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000201620 позивач зазначив, що підставою для висновків відповідача про порушення п.198.3 ст.198 ПК України стало завищення податкового кредиту по податку на додану вартість. Разом з тим, відповідач з такими висновками не згоден, оскільки за період з листопада 2011 року по грудень 2012 року суми ПДВ, сплачені у зв'язку з оплатою робіт (послуг), які формують первинну вартість об'єктів, були включені до складу податкового кредиту. Позивач вважає це порушенням п.198.5 ст.198 ПК України, оскільки відповідно до цієї статті платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування за товарами/послугами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі, якщо такі товари/послуги почали використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю. Оскільки підприємство господарську діяльність не припинило на той момент (обслуговування прилеглої території), підприємство мало донарахувати зобов'язання у сумі податкового кредиту.

Крім того, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що їх було складено за результатами перевірки, призначеної наказом ДПС у Луганській області на підставі постанови старшого слідчого ОСВ СУ ДПС у Луганській області, згідно якої проводиться досудове слідство за кримінальним провадженням № 32012030000000021 за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст.191, 212 КК України, а п.58.4 ст.58 ПК України заборонено складання податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами. Тобто, на думку позивача, надіслання податкових повідомлень-рішень до прийняття судом в рамках кримінального провадження відповідного рішення, що набрало законної сили, є протиправним.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Також, представники позивача приєднали до матеріалів справи додаткові пояснення (а.с.212-213 том 1).

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, про що надали письмові заперечення проти позову (а.с.117-121, 204-206 том 1), у яких зазначили, що діючим законодавством не встановлено кількість розрахунків податкових зобов'язань та штрафних санкцій, яка має надсилатися платнику податків, головним, на думку представників відповідача, є наявність розрахунку податкового зобов'язання з кожного податку, за яким прийнято податкове-повідомлення рішення та правильність його визначення. Номера декларацій за якими нараховані податкові зобов'язання наведені в акті перевірки.

Представники відповідача зазначили, що позивач не погоджується з висновками акта перевірки, посилаючись на те, що обов'язок повернення поворотної фінансової допомоги покладено на Лисичанську міську раду. Разом з тим, умовами договору поворотної фінансової допомоги № 14/781/11 від 05.04.2011 передбачено обов'язок саме КП «Лисичанський теплосервіс» повернути НАК «Нафтогаз України» суму фінансової допомоги у строк до 31 грудня 2012 року. Також, перевіркою встановлено, що згідно рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» станом на 31.12.2012 перед НАК «Нафтогаз України» рахується кредиторська заборгованість КП «Лисичанський теплосервіс» у розмірі 35000000,00 грн. У розумінні ПК України сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги визнається безповоротною фінансовою допомогою (п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України), а відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України безповоротна фінансова допомога включена до складу інших доходів. При цьому, визнання доходів та нарахування умовних процентів не залежить від виду поворотної фінансової допомоги, способу її отримання та напрямів використання.

Крім того, представники відповідача зазначили, що позивач не погоджується з висновками акта перевірки, посилаючись на те, що позивачем порушено п.198.5 ст.198 ПК України, а не п.198.3 ст.198 ПК України і за результатами перевірки мав донарахувати зобов'язання у сумі податкового кредиту. Таким чином позивач погоджується з обов'язком сплати грошового зобов'язання у сумі 100268,00 грн. але не погоджується із застосуванням норми податкового законодавства. Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України КП «Лисичанський теплосервіс» скористалося правом на податковий кредит у зв'язку з придбанням обладнання та будівельних робіт, пов'язаних з будівництвом (спорудженням) блочно-модульних котелень з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Актами приймання-передачі від 25.11.2011, складеними відповідно до договорів безоплатного користування від 24.11.2011 №№ 20-24, КП «Лисичанський теплосервіс» передано блочно-модульні котельні у безоплатне користування КП «Лисичанськтепломережа», а відтак після 25.11.2011 блочно-модульні котельні вже почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю для КП «Лисичанський теплосервіс». Тому, КП «Лисичанський теплосервіс», згідно п.198.5 ст.198 ПК України, в листопаді 2011 року були нараховані податкові зобов'язання за модульними котельнями, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у зв'язку з тим, що вони почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, що і зазначено в акті перевірки. Отже, представники відповідача роблять висновок, що починаючи з 26.11.2011 відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ в частині сум податку нарахованих на отримані роботи з добудови невиробничих основних засобів.

Також, представники відповідача зазначили, що оскільки кримінальне провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадових осіб КП «Лисичанський теплосервіс», предметом якого не є податки та збори, ДПІ у м. Лисичанську вважає, що податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 прийняті правомірно.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що КП «Лисичанський теплосервіс», ідентифікаційний код 36901026, зареєстроване як юридичну особу виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 22.01.2010 за № 1 381 102 0000 001402, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.18 том 1).

КП «Лисичанський теплосервіс» перебуває як платник податків на податковому обліку у ДПІ у м. Лисичанську з 25.01.2010 за № 2300.

Позивач зареєстрований платником ПДВ, індивідуальний податковий номер 369010212090, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100290966 від 02.07.2010 (а.с.82 том 1).

Відповідно до наказу ДПС у Луганській області від 06.03.2013 № 73 (а.с.24 том 1) і постанови старшого слідчого ОСВ СУ ДПС у Луганській області від 25.02.2013, згідно якої проводиться досудове слідство за кримінальним провадженням № 32012030000000021 за ознаками складу злочину передбаченого ст.191 КК України (а.с.122 том 1), у період з 11.03.2013 по 15.03.2013 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку КП «Лисичанський теплосервіс» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податків бюджету за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 1/16/36901026 від 22.03.2013 (а.с.26-41 том 1).

Згідно висновків акта № 1/16/36901026 від 22.03.2013, проведеною перевіркою встановлено порушення КП «Лисичанський теплосервіс»:

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 709206,00 грн., у тому числі: за 2011 рік - 152318,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 141563,00 грн., за півріччя 2012 року - 278998,00 грн., за 3 квартали 2012 року - 417943,00 грн., за 2012 рік - 556888,00 грн.;

- п.198.3 ст.198 ПК України, п.п.4.6.5-4.6.8 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 100268,00 грн., у тому числі за: листопад 2011 року - 9794,00 грн., грудень 2011 року - 17872,00 грн., липень 2012 року - 5873,00 грн., вересень 2012 року - 6029,00 грн., жовтень 2012 року - 91,00 грн., листопад 2012 року - 43609,00 грн., грудень 2012 року - 17000,00 грн.;

- п.49.2 ст.49 ПК України, платником податку не подано до органу ДПС за 2011 рік податкову декларацію з плати за землю;

- п.286.4 ст.286 ПК України, в результаті чого занижено плату за землю за 2011 рік у розмірі 1702,14 грн., у тому числі: червень 2011 року - 9,31 грн., липень 2011 року - 280,43 грн., серпень 2011 року - 282,48 грн., вересень 2011 року - 282,48 грн., жовтень 2011 року - 282,48 грн., листопад 2011 року - 282,48 грн., грудень 2011 року - 282,48 грн.

На підставі акта перевірки № 1/16/36901026 від 22.03.2013 ДПІ у м. Лисичанську винесено такі повідомлення-рішення:

- від 08.04.2013 № 0000191620, яким КП «Лисичанський теплосервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності, у розмірі 848428,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 709206,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 139222,00 грн. (а.с.19 том 1);

- від 08.04.2013 № 0000201620, яким КП «Лисичанський теплосервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, у розмірі 125335,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 100268,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25067,00 грн. (а.с.20 том 1);

- від 08.04.2013 № 0000211620, яким КП «Лисичанський теплосервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, у розмірі 2126,35 грн., у тому числі: за основним платежем - 1702,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 424,21 грн. (а.с.21 том 1);

- від 08.04.2013 № 0000231620, яким КП «Лисичанський теплосервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб, у розмірі 170,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 170,00 грн. (а.с.22 том 1).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Що стосується порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, суд зазначає таке.

З п.п.3.1.2.1 «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування» акта перевірки № 1/16/36901026 від 22.03.2013 (а.с.29-31 том 1) вбачається, що за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 КП «Лисичанський теплосервіс» задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 3644419,00 грн. Перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, встановлено його заниження всього у сумі 3314103,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року - 25798,00 грн., за 2011 рік - 662254,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 674110,00 грн., за півріччя 2012 року - 1328562,00 грн., за 3 квартали 2012 року - 1990205,00 грн., за 2012 рік - 2651849,00 грн.

Так, перевіркою відображених у рядку 03 ІД «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток підприємств за період 01.04.2011 по 31.12.2012 у загальній сумі 414495,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив отримання доходу від нарахування відсотків на залишки коштів на рахунках.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період 01.04.2011 по 31.12.2012 у загальній сумі 414495,00 грн. на підставі документів (головних книг, журналів-ордерів і відомостей за бухгалтерськими рахунками: 301 «Каса в національній валюті», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 703 «Доходи від реалізації робіт, послуг», за субрахунками 733 «Інші фінансові доходи», 79 «Фінансові результати») з додатками первинних документів встановлено заниження задекларованих показників у рядку 03 ІД Декларацій «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» всього у сумі 3314103,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року - 25798,00 грн., за 2011 рік - 662254,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 674110,00 грн., за півріччя 2012 року - 1328562,00 грн., за 3 квартали 2012 року - 1990205,00 грн., за 2012 рік - 2651849,00 грн.

Перевіркою встановлено, що платником податку було отримано від НАК «Нафтогаз України» поворотну фінансову допомогу згідно договору № 14/781/11 від 05.04.2011 у сумі 35000000,00 грн. Станом на 31.12.2012 поворотна фінансова допомога у розмірі 35000000,00 грн. платником податку залишилася неповернутою. Сума умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду складає 3647671,00 грн. Підприємством включено до складу інших доходів умовно нараховані проценти у розмірі 333568,00 грн. Заниження становить 3314103,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, ДПІ у м. Лисичанську у п.п.3.1.2.3 акта перевірки зроблено висновок про заниження КП «Лисичанський теплосервіс» за період з 01.04.2011 по 31.13.2012 податку на прибуток у сумі 709206,00 грн., у тому числі: за 2011 рік - 152318,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 141563,00 грн., за півріччя 2012 року - 278998,00 грн., за 3 квартали 2012 року - 417943,00 грн., за 2012 рік - 556888,00 грн.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 05.04.2011 між НАК «Нафтогаз України» та КП «Лисичанський теплосервіс» уклали договір поворотної фінансової допомоги № 14/781/11, відповідно до умов якого НАК «Нафтогаз України» в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає КП «Лисичанський теплосервіс» поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 30000000,00 грн., а КП «Лисичанський теплосервіс» зобов'язується використати її за цільовим призначенням та повернути НАК «Нафтогаз України» суму фінансової допомоги у строки та на умовах, визначених договором (п.1.1 Договору). Фінансова допомога надається КП «Лисичанський теплосервіс» з метою здійснення реконструкції Лисичанської ТЕЦ шляхом розміщення потужностей устаткування відповідно до проектно-кошторисної документації, розробленої і затвердженої згідно з нормами чинного законодавства України (п.2.1 Договору). КП «Лисичанський теплосервіс» зобов'язаний, зокрема, повернути НАК «Нафтогаз України» суму грошових коштів фінансової допомоги у строк до 31 грудня 2011 року (включно) повністю або частинами (п.п.4.3.1 Договору) (а.с.83-84 том 1).

Факт отримання КП «Лисичанський теплосервіс» поворотної фінансової допомоги від НАК «Нафтогаз України» у розмірі 35000000,00 грн. та факт неповернення поворотної фінансової допомоги станом на 31.12.2012 підтверджено графіком перерахування грошових коштів фінансової допомоги з метою реконструкції Лисичанської ТЕЦ шляхом заміщення потужностей устаткування, що є додатком № 1 до Договору (а.с.85-зворот том 1), актом звірки розрахунків за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 по рахунку Итого: по договору № 14/781/11 (а.с.87 том 1), актом звірки розрахунків за період з 01.01.2012 по 01.11.2012 по рахунку 37-12 Короткострокова зворотна фінансова допомога з іншим підприємством по договору № 14/781/11 (а.с.86 том 1) та сторонами не оспорюється.

Відповідно до п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

З урахуванням вищевикладеного, а також того, що на час перевірки за КП «Лисичанський теплосервіс» обліковувалася неповернута поворотна фінансова допомога у розмірі 35000000,00 грн. з граничним строком повернення до 31.12.2011 включно, суд погоджується з висновками відповідача, що у позивача утворилася безповоротна фінансова допомога у вигляді умовно нарахованих процентів на 35000000,00 грн., отриманих від НАК «Нафтогаз України» як поворотна фінансова допомога.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України).

З огляду на вищезазначене, суд погоджується з висновками відповідача про те, що КП «Лисичанський теплосервіс» у періоді з 01.04.2011 по 31.13.2012 занижено дохід на суму безповоротної фінансової допомоги у розмірі 3314103,00 грн.

Посилання представників КП «Лисичанський теплосервіс» щодо відсутності обов'язку у підприємства включати до складу доходів умовно нараховані проценти на суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 35000000,00 грн., що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, з огляду на те, що рішенням Лисичанської міської ради від 30.03.2011 № 10/160 покладено на КП «Лисичанський теплосервіс» тільки функції замовника на виконання заходів з заміни потужностей ДП «Лисичанська ТЕЦ», а забезпечення повернення коштів НАК «Нафтогаз України» покладено на Лисичанську міську раду, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Судом встановлено, що сторонами за договором поворотної фінансової допомоги № 14/781/11 від 05.04.2011 є саме НАК «Нафтогаз України» та КП «Лисичанський теплосервіс». Системним аналізом умов договору поворотної фінансової допомоги № 14/781/11 від 05.04.2011 встановлено, що участь будь-яких інших осіб вказаним договором не передбачена. Тобто, виконання умов договору позичальником - КП «Лисичанський теплосервіс» щодо повернення грошових коштів НАК «Нафтогаз України» не залежить від джерел фінансування та виконання іншими суб'єктами своїх зобов'язань перед КП «Лисичанський теплосервіс».

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Лисичанської міської ради є різновидом розпорядчого документу, який не звільняє КП «Лисичанський теплосервіс» від виконання норм діючого законодавства, у тому числі і Податкового кодексу України.

Також, судом встановлено та не оспорено сторонами, що саме у КП «Лисичанський теплосервіс», згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредиторська заборгованість перед НАК «Нафтогаз України» у сумі 35000000,00 грн.

Отже, КП «Лисичанський теплосервіс», як сторона за договором, має зобов'язання за договором, за невиконання яких у межах податкового періоду, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 та п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України передбачено нарахування умовних процентів на суму неповернутої фінансової допомоги та віднесення їх до доходів підприємства з метою оподаткування податком на прибуток.

Крім того, слід зазначити, що проведеною перевіркою встановлено та не оспорено представниками позивача, що у податкових періодах 2011 року позивач самостійно нарахував умовні проценти у розмірі 333568,00 грн. та врахував їх у складі доходу для оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, в ході судового розгляду справи знайшло своє нормативне та документальне підтвердження порушення КП «Лисичанський теплосервіс» п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України. Відтак, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Лисичанську обґрунтовано збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 709206,00 грн.

Що стосується порушень КП «Лисичанський теплосервіс» п.198.3 ст.198 ПК України, п.п.4.6.5-4.6.8 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, суд зазначає таке.

З п.п.3.2.2 «Податковий кредит» акта перевірки № 1/16/36901026 від 22.03.2013 (а.с.34-37 том 1) вбачається, що за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 КП «Лисичанський теплосервіс» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 6234064,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 30.12.2012 встановлено його завищення всього у сумі 100320,00 грн., у тому числі: за листопад 2011 року - 9501,00 грн., грудень 2011 року - 17969,00 грн., липень 2012 року - 6740,00 грн., вересень 2012 року - 5501,00 грн., листопад 2012 року - 43609,00 грн., грудень 2012 року - 17000,00 грн.

Так, перевіркою відображених у рядках 10.1-16.3 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та 0 ставкою» показників за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 встановлено, що платником податку до складу податкового кредиту включені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з оплатою робіт (послуг), які формують первинну вартість об'єктів основних засобів, що не використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства на загальну суму 100320,00 грн.

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що після передачі модульних котелень, КП «Лисичанський теплосервіс» були отримані роботи (послуги), що формують первісну вартість переданих об'єктів основних засобів. У зв'язку з тим, що модульні котельні КП «Лисичанський теплосервіс» використовувалися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, згідно п.198.3 ст.198 ПК України, право у платника податку на нарахування податкового кредиту за цими об'єктами не виникає.

На підставі викладеного, ДПІ у м. Лисичанську у п.п.3.2.3 акта перевірки зроблено висновок про заниження КП «Лисичанський теплосервіс» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 податку на додану вартість на загальну суму 100268,00 грн., у тому числі за: листопад 2011 року - 9794,00 грн., грудень 2011 року - 17872,00 грн., липень 2012 року - 5873,00 грн., вересень 2012 року - 6029,00 грн., жовтень 2012 року - 91,00 грн., листопад 2012 року - 43609,00 грн., грудень 2012 року - 17000,00 грн.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що КП «Лисичанський теплосервіс» на виконання рішення Лисичанської міської ради № 10/160 від 30.03.2011 «Про заходи щодо реалізації угоди у сфері соціально-економічного розвитку м. Лисичанська» (а.с.58-59 том 1) у періоді, що перевірявся, здійснювало спорудження блочно-модульних котелень за адресами по: вул. Маресьєва, вул. К. Лібкнехта в районі Д Кім. Леніна, вул. Гора Кирова в районі дома № 1, вул. Свердлова в районі ПТУ № 51, вул. Українській в районі музикальної школи № 1 м. Лисичанська.

На виконання чого, між КП «Лисичанський теплосервіс» та ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання» укладено договори про надання послуг: № 03-10/10-11 від 10.10.2011, № 04-10/10-11 від 10.10.2011, № 05-10/10-11 від 10.10.2011 (а.с.6-11 том 2); договір про закупівлю товарів: № 1-Т/11 від 04.08.2011 (а.с.12-15 том 2), договори про закупівлю робіт: № 2-Т/11 від 06.08.2011, № 3-Т/11 від 06.08.2011, № 4-Т/11 від 06.08.2011, № 5-Т/11 від 13.08.2011, № 6-Т/11 від 13.08.2011, згідно умов яких КП «Лисичанський теплосервіс» доручає, а ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання» зобов'язується виконати комплекс робіт по будівництву модульних котелень, а КП «Лисичанський теплосервіс» прийняти та сплатити за такі роботи (а.с.17-21, 22-25, 26-30, 31-35, 36-39 том 2).

Крім того, між ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання» та ПАТ «Лисичанськспецбуд» укладено договір субпідряду № 20 від 15.08.2011, згідно умов якого генпідрядник - ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання» доручає, а субпідрядник - ПАТ «Лисичанськспецбуд» зобов'язується на власний ризик виконати роботи, а генпідрядник зобов'язується прийняти та сплатити за такі роботи (а.с.40-43 том 2).

Виконання умов договорів підтверджено довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та актами надання послуг (а.с.89-96 том 1).

Крім того, за виконаними роботами КП «Лисичанський теплосервіс» були отримані податкові накладні від ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання» та ПАТ «Лисичанськспецбуд», суми ПДВ яких було віднесено позивачем до складу податкового кредиту, а саме: № 65 від 30.11.2011 на суму 54523,68 грн., у тому числі ПДВ - 9087,28 грн.; № 66 від 30.11.2011 на суму 2483,28 грн., у тому числі ПДВ - 413,88 грн.; № 67 від 01.12.2011 на суму 45892,44 грн., у тому числі ПДВ - 7648,74 грн.; № 69 від 05.12.2011 на суму 102000,00 грн., у тому числі ПДВ - 17000,00 грн.; № 70 від 07.12.2011 на суму 18241,98 грн., у тому числі ПДВ - 3040,33 грн.; № 71 від 07.12.2011 на суму 33004,98 грн., у тому числі ПДВ - 5500,83 грн.; № 72 від 07.12.2011 на суму 39333,00 грн., у тому числі ПДВ - 6555,5 грн.; № 74 від 07.12.2011 на суму 121779,00 грн., у тому числі ПДВ - 20296,5 грн.; № 75 від 16.12.2011 на суму 17034,18 грн., у тому числі ПДВ - 2839,03 грн.; № 76 від 26.12.2011 на суму 93983,64 грн., у тому числі ПДВ - 15663,94 грн.; № 77 від 26.12.2011 на суму 68482,8 грн., у тому числі ПДВ - 11413,8 грн.; № 2 від 07.12.2011 на суму 5162,34 грн., у тому числі ПДВ - 860,39 грн.; а всього ПДВ на загальну суму - 100320,22 грн. (а.с.64-72 том 2).

ПДВ за вказаними податковими накладними включено КП «Лисичанський теплосервіс» до складу податкового кредиту у таких періодах: листопад 2011 року, грудень 2011 року, липень 2012 року, вересень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, що підтверджено податковою звітністю позивача за спірний період (а.с.144-185 том 1).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4).

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що умовою включення сум ПДВ до складу податкового кредиту у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті є мета подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, судом встановлено, що КП «Лисичанський теплосервіс» вищевказані модульні котельні передав у безоплатне користування КП «Лисичанськтепломережа», що підтверджено договорами від 24.11.2011 про безкоштовне використання та актами приймання передавання нежитлових приміщень - модульних котелень від 25.11.2011 (а.с.44-63 том 2).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, судом встановлено, що після 25.11.2011 блочно-модульні котельні вже почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю для КП «Лисичанський теплосервіс», а відтак, з цього часу у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ в частині сум податку, нарахованих на отримані роботи з добудови вказаних модульних котелень.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача щодо наявності з боку КП «Лисичанський теплосервіс» порушення п.198.3 ст.198 ПК України. Відтак, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Лисичанську обґрунтовано збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 100268,00 грн.

Що стосується порушень КП «Лисичанський теплосервіс» п.49.2 ст.49 та п.286.4 ст.286 ПК України, суд зазначає таке.

З п.3.3 «Плата за земельні ділянки державної і комунальної власності» акта перевірки № 1/16/36901026 від 22.03.2013 (а.с.38 39 том 1) вбачається, що КП «Лисичанський теплосервіс» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 користувалося земельними ділянками Лисичанської міської ради загальною площею 0,3099 м.кв, у тому числі:

- 0,1200 га. (м. Лисичанськ, вул. К.Лібкнехта, 11б) на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою ЯЯ № 174682 від 30.06.2011;

- 0,0792 га. (м. Лисичанськ, вул. Сверлова, 3б) на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою ЯЯ № 174680 від 30.06.2011;

- 0,086 га. (м. Лисичанськ, вул. Гора Кірова, 1) на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою ЯЯ № 174681 від 30.06.2011;

- 0,0047 га. (м. Лисичанськ, вул. Маресьєва, 12в) на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою ЯЯ № 174740 від 19.07.2011;

- 0,02 га. (м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 25) на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою ЯЯ № 174683 від 30.06.2011.

Категорія земель, на яких розташована земельна ділянка та її цільове призначення - експлуатація блочної модульної котельні.

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.11.2011, наданого Укрдержкомземом, нормативна грошова оцінка м.кв. земельної ділянки під забудову дорівнює:

119,09 грн. - м. Лисичанськ, вул. К.Лібкнехта, 11б;

101,64 грн. - м. Лисичанськ, вул. Сверлова, 3б;

101,64 грн. - м. Лисичанськ, вул. Гора Кірова, 1;

92,4 грн. - м. Лисичанськ, вул. Маресьєва, 12в;

119,09 грн. - м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 25.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 КП «Лисичанський теплосервіс» задекларовано плату за землю у розмірі 3389,78 грн. Перевіркою повноти визначення орендної плати за вказаний період встановлено її заниження у сумі 1702,14 грн.

Крім того, КП «Лисичанський теплосервіс» не подано до ДПІ у м. Лисичанську податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік.

У відповідності до п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.п.286.2 ст.286 ПК України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п.286.3 ст.286 ПК України).

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п.286.4 ст.286 ПК України).

У відповідності із п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4 ст.287 ПК України).

Факт того, що КП «Лисичанський теплосервіс» у періоді з 01.01.2011 по 31.12.2012 користувався земельними ділянками Лисичанської міської ради підтверджено державними актами на право постійного користування земельними ділянками (а.с.99-103 том 1).

ДПІ у м. Лисичанську здійснено розрахунок сум плати за землю, що підлягають сплаті КП «Лисичанський теплосервіс» (а.с.143 том 1) здійснено на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (а.с.225-229 том 1).

Позивачем факт неподання до ДПІ у м. Лисичанську податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік та розрахунок сум плати за землю, що підлягають сплаті КП «Лисичанський теплосервіс», у розмірі 1702,14 грн. по суті не оспорюються.

Відтак, з огляду на положення ч.3 ст.72 КАС України, суд вважає такі обставини звільненими від доказування.

Таким чином, у судовому засіданні знайшов своє документальне підтвердження факт порушення КП «Лисичанський теплосервіс» у періоді з 01.01.2011 по 31.12.2012 вимог п.49.2 ст.49 та п.286.4 ст.286 ПК України. Відтак, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Лисичанську обґрунтовано збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з земельного податку за основним платежем у розмірі 1702,14 грн.

Відповідно до положень ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України);

- дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України).

Згідно п.120.1 ст.120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки відповідачем в ході перевірки встановлено факт неподання позивачем до ДПІ у м. Лисичанську податкової декларації з плати за землю за 2011 рік, суд приходить до висновку, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 08.04.2013 № 0000231620.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Оскільки ДПІ у м. Лисичанську проведеною перевіркою встановлено факти заниження КП «Лисичанський теплосервіс» суми податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та земельного податку, суд приходить до висновку, що відповідачем також правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 25% сум нарахованих податкових зобов'язань.

Що стосується посилань представників позивача на необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень через порушення відповідачем порядку складання та направлення таких повідомлень-рішень, а саме невідповідність розрахунку можливих фінансових санкцій до акта перевірки вимогам діючого законодавства, а також відсутність розрахунків фінансових санкцій до кожного повідомлення-рішення окремо, суд вважає за необхідне зазначити таке.

На думку суду, вищезазначені порушення є суто формальними порушеннями, які, навіть за умови їх наявності, не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень за умови доведеності фактів порушення КП «Лисичанський теплосервіс» вимог податкового законодавства, та не є підставою для звільнення платника податків від відповідальності за такі порушення.

Посилання представників позивача на неможливість складання та направлення податкових повідомлень-рішень до прийняття судом в рамках кримінального провадження щодо посадових осіб КП «Лисичанський теплосервіс» відповідного рішення, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до п.86.9 ст.86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що тільки за результатами перевірки платника податків, призначеної в рамках порушеної кримінальної справи про злочин, предметом якого є податки, збори, обов'язкові платежі (ст.212 КК України) контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В усіх інших випадках, на думку суду, грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення.

На виконання вимог ухвали суду про витребування додаткових доказів до матеріалів справи, старшим слідчим з ОВС СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Луганській області направлено письмові відомості від 10.06.2013 за № 483/09-2 та витяг з кримінального провадження № 32012030000000021 (а.с.1-5 том 2), дослідженням яких встановлено, що СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Луганській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32012030000000021, внесеному до ЄРДР 24.12.2012. До ЄРДР при проведенні досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні внесено записи та відомості щодо факту розтрати бюджетних коштів посадовими особами КП «Лисичанський теплосервіс» за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Крім того, додатково повідомлено, що СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Луганській області відомостей до ЄРДР про скоєння службовими особами КП «Лисичанський теплосервіс» злочинів, пов'язаних з ухиленням від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), за ст.212 КК України, не вносилось.

За таких обставин суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що перевірку КП «Лисичанський теплосервіс» призначено на підставі постанови слідчого, прийнятої в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, ДПІ у м. Лисичанську мала право складати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки, як встановлено судом, слідчим з ОВС СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Луганській області розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадових осіб позивача, предметом якого не є податки та/або збори.

З урахуванням вищевикладеного судом не встановлено підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а, відтак, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 12 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 червня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову комунального підприємства «Лисичанський теплосервіс» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 17 червня 2013 року.

Суддя К.О. Пляшкова