Рішення № 31875071, 13.06.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2/1522/8266/12 Провадження № 2/522/5329/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору : приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про визнання правочинів недійсними та витребування майна від добросовісного набувача, поділ спільного майна подружжя ;

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2010 року ОСОБА_2 (прізвище до розірвання шлюбу „Онопко) О.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, вимагаючи розподілити майно, яке було набуто ними за час знаходження у зареєстрованому шлюбі, шляхом виділення їй та визнання за нею права власності на : автомобіль LEXUS GX 300, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1, вартістю 120 000,00 грн. ; земельну ділянку, розташовану за адресою : м.Одеса, вул.Новгородська, 28-б, вартістю 1 600 000,00 грн. ; та шляхом виділення відповідачу ОСОБА_3 та визнання за ним права власності на : автомобіль НОМЕР_2, вартістю 440 000,00 грн. ; автомобіль TOYOTA LEXUS, д/н 1000811, вартістю 200 000,00 грн. ; металевий контейнер, розташований на торговому місці № 4266 по вул.Бежевій на другому контейнерному майданчику ТОВ „Промтоварний ринок, вартістю 140 000,00 дол.США (т.1, а.с.32-35).

В липні 2010 року ОСОБА_2 подала уточнену позовну заяву, у якій у якості відповідачів зазначила ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та у якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору вказала приватних нотаріусів Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та згідно з якою доповнила свої позовні вимоги вимогами : про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,2117 га, що розташована за адресою : м.Одеса, вул.Новгородська, 28, укладеного між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 17.06.2009 року за р.№ 4328 ; визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,2117 га, що розташована за адресою : м.Одеса, вул.Новгородська, 28, укладеного між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 20.11.2009 року за р.№ 13556 ; та про витребування земельної ділянки площею 0,2117 га, що розташована за адресою : м.Одеса, вул.Новгородська, 28, від добросовісного набувача ОСОБА_5 (т.1, а.с.43-46).

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_2 вказує, що за час шлюбу з ОСОБА_9 ними були придбані вищевказані транспортні засоби та земельна ділянка, але згодом ОСОБА_3, без її згоди та порушуючи її майнові права, відчужив автомобіль НОМЕР_2, і автомобіль TOYOTA LEXUS, д/н 1000811, та земельну ділянку, площею 0,2117 га, по вул.Новгородській, 28 у м.Одесі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_10 підтримали позов, а відповідач ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_1 та представники відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_11 і ОСОБА_12 не визнали позов.

Приватні нотаріуси ОСОБА_7 та ОСОБА_6 просили розглянути справу без їх участі, про що подали адресовані суду свої письмові заяви, які приєднані судом до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін (їх представників), суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.60, ст.63, ч.1 ст.65, ч.1 ст.69, ч.1 ст.70, ст.71 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, та вони мають рівні права на володіння, користування і розпорядження спільним майном ; дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою ; дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, та у разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом установлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 08.06.2001 року в Міському відділі реєстрації актів громадянського стану Одеського обласного управління юстиції (т.1, а.с.14), та від цього шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 16.04.2010 року по справі № 2-6810/10, яке набрало законної сили 27.04.2010 року, шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був розірваний, та як вбачається з мотивувальної частини цього судового рішення, сторони припинили шлюбні відносини і не проживаються разом з червня 2009 року (т.1, а.с.294,299).

За час шлюбу сторонами були придбані : автомобіль LEXUS GX 300, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1, який зареєстрований на імя позивача ОСОБА_2, а також автомобіль НОМЕР_2, і автомобіль TOYOTA LEXUS, д/н 1000811, які були зареєстровані на імя відповідача ОСОБА_3

Таким чином, усі вищевказані транспортні засоби вважаються спільним сумісним майном колишнього подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3

За відомостями реєстраційного відділу Управління ОСОБА_14 України в Одеській області, після припинення між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шлюбних відносин в червні 2009 року, ОСОБА_3 28.07.2009 року та 07.08.2009 року зняв з обліку для продажу зареєстровані на його імя автомобілі НОМЕР_2, і TOYOTA LEXUS, д/н 1000811 (т.1, а.с.36-37), отже у суду немає підстав вважати, що ці дії ОСОБА_3 здійснювались в інтересах сім'ї та/або на її потреби, тому вказані транспортні засоби мають бути враховані судом при розподілі спільного сумісного майна колишнього подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Відтак позовні вимоги позивача в частині виділення їй та визнання за нею права власності в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя на автомобіль LEXUS GX 300, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1, підлягають задоволенню.

Разом з тим, сторони не повідомили суду про місцезнаходження знятих з обліку для продажу вищевказаних транспортних засобів, тому немає підстав вважати, що ці транспортні засоби знаходяться у відповідача ОСОБА_3 та виділяти їх йому у власність.

Крім того, сторонами не надано суду доказів на підтвердження вартості знятих ОСОБА_3 з реєстрації для продажу вищевказаних автомобілів, та позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 не узгодили вартість цих автомобілів, а ОСОБА_3 категорично заперечує проти визначеної позивачем вартості цих автомобілів.

Також колишнім подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не надано суду доказів на підтвердження того, що в період шлюбу вони набули право власності на металевий контейнер, розташований на торговому місці № 4266 по вул.Бежевій на другому контейнерному майданчику ТОВ „Промтоварний ринок, тому немає підстав виділяти цей контейнер відповідачу ОСОБА_3 та визнавати за ним право власності на цей контейнер.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки, площею 0,2117 га, що розташована за адресою : м.Одеса, вул.Новгородська, 28, визнання за нею права власності на цю земельну ділянку та витребування цієї земельної ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_5, суд виходить з наступного.

Відповідач ОСОБА_3 набув право власності на вказану земельну ділянку на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ОД № 060983, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 17.09.2004 року на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 07.05.2003 року по справі № 2-2718, яке набрало законної сили 08.06.2003 року, та згідно з яким визнано дійсними укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_15 правочин купівлі-продажу земельної ділянки площею 1031 кв.м. за адресою : м.Одеса, вул.Новгородська, 28 та укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 правочин купівлі-продажу земельної ділянки площею 1086 кв.м. за адресою : м.Одеса, вул.Новгородська, 28.

На дату судового розгляду даної справи згаданий державний акт на право власності на земельну ділянку ОД № 060983 від 17.09.2004 року на імя ОСОБА_3 в установленому законом порядку не оскаржений, не визнаний недійсним та не скасований.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 стверджували, що вказана спірна земельна ділянка була придбана ОСОБА_3 за позичені йому ОСОБА_4 грошові кошти, а позивач не спростувала в суді ці доводи відповідачів та не надала суду доказів на підтвердження своїх доводів стосовно того, що ця земельна ділянка була придбана за зароблені нею і ОСОБА_3 грошові кошти за час їх шлюбу, як цього вимагає ст.60 ЦПК України.

Більш того, ці доводи відповідачів повністю підтверджуються рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 15.11.2012 року по справі № 1519/24797/12, яке набрало законної сили 26.11.2012 року, згідно з яким з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_4 грошові кошти за договором позики від 15.01.2000 року в сумі 503 800,00 грн. (т.2, а.с.134-137).

З мотивувальної частини цього рішення вбачається, що 15.01.2000 року ОСОБА_4 надала у борг ОСОБА_3В грошові кошти у сумі 200 000,00 дол.США, що підтверджується письмовою розпискою ; що на виконання зобов'язання щодо повернення позики ОСОБА_3 було передано ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,2117 га, що розташована по вул.Новгородській, 28 у м.Одесі, вартістю 127 025,00 дол.США, на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 17.06.2009 року за р.№ 4328 ; що в подальшому ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 у рахунок повернення позики за договором позики від 15.01.2000 року грошові кошти в сумі 10 000,00 дол.США, та що з урахуванням наведеного сума залишку боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_8 за договором позики від 15.01.2000 року становить 62 975,00 дол.США (200000,00дол.США-127025,00дол.США-10000,00дол.США), що еквівалентно 503 800,00 грн.

Крім того, суд враховує, що відчужуючи спірну земельну ділянку, відповідач ОСОБА_3 діяв також і від імені своєї колишньої дружини позивача ОСОБА_2 згідно наданого останньою на його імя нотаріально посвідченого доручення від 06.02.2008 року за р.№ 1923 (т.1, а.с.172,173).

Також судом установлено, що в подальшому ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, виданий Управлінням Держкомзему у місті ОСОБА_15 07.09.2009 р., який на дату розгляду даної справи у встановленому законом порядку не оскаржується, не визнаний недійсним та не скасований, та згодом відчужила цю земельну ділянку на користь ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 12.11.2009 року за р.№ 13556, який приховує договір купівлі-продажу, який насправді сторони вчинили, що підтверджується рішенням Київського районного суду м.Одеси від 21.02.2013 року по справі № 1512/1743/2012.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що спірна земельна ділянка не є обєктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3, оскільки не була набута ними за зароблені ними за час шлюбу спільні сумісні кошти, отже відповідна частина позовних вимог позивача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

В порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на автомобіль LEXUS GX 300, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_3.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 560 (пятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 100 (сто) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 18 травня 2013 року.

Суддя Н.А.Ільченко

13.06.2013