Ухвала суду № 31873867, 06.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р. Справа № 176241/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Луцькпідшипниксервіс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а/0370/2804/12 за позовом Приватного підприємства «Луцькпідшипниксервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Луцькпідшипниксервіс» звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2012 року №0000122201, №0000132201 та №0000142201.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемним правочин, укладений позивачем із ТзОВ «Медео-Захід», оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, а реальність їх виконання підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, вказує на правомірність формування товариством валових витрат та податкового кредиту за операціями із ТзОВ «Медео-Захід», так як суми витрат та ПДВ включені до податкової звітності на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Також зауважує, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Тому, товаро - транспортна накладна не є документом на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків. Враховуючи викладене просить позов задовольнити повністю.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, зокрема зазнає, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про те, що відсутність товарно - транспортних накладних не спростовує факту придбання товарів чи послуг. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазнаваних у сказі, просив постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Медео-Захід» за період з 2010 року по 2012 рік, за результатам якої складено акт від 28.05.2012 року №1419/22-5/30391862, яким встановлено порушення підприємством ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України; ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Луцькпідшипниксервіс» завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТзОВ «Медео-Захід» на загальну суму 20672,00 грн., в тому числі: за серпень 2011 року - 5652,00 грн., за вересень 2011 року - 13342,00 грн., за грудень 2011 року - 33,00 грн. та за січень 2012 року - 1645,00 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, 135.2 ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено об'єкт оподаткування за другий-третій квартали 2011 року на загальну суму 94970,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за звітний період на 21843,00 грн., в тому числі: за третій квартал 2011 року - 21843,00 грн., за другий-четвертий квартали 2011 року на загальну суму 165,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за звітний період на 21882,00 грн., в тому числі за четвертий квартал 2011 року - 38,00 грн. та за перший квартал 2012 року на загальну суму 8225,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за звітний період на 1892,00 грн., в тому числі: за перший квартал 2012 року - 1892,00 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0000642301 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 24246,00 грн. та №0000632301 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 25840,00 грн.

Позивач не погодившись з такими рішенням податкового органу оскаржив їх в адміністративному порядку. За результати розгляду первинної скарги, рішенням ДПС у Волинській області від 20.07.2012 року №3006-10/10-206 податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0000632301 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 25840,00 грн. частково скасоване на 19041,00 грн. (основний платіж - 15233,00 грн., штрафна санкція - 3808,00 грн.), а в іншій частині - 6799,00 грн. (основного платежу - 5439,00 грн., штрафної санкції - 1360,00 грн.) залишене без змін та №0000642301 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 24246,00 грн. частково скасоване в сумі 206 грн. (основного платежу - 165,00 грн., штрафної санкції - 41,00 грн.) а в іншій частині - 24040,00 грн. (основний платіж - 23608,00 грн., штрафна санкція - 432,00 грн.) залишене без змін та зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 15233,00 грн. На вказану суму завищення від'ємного значення ПДВ Луцьку ОДПІ зобов'язано скласти окреме податкове повідомлення-рішення.

30.07.2012 року Луцькою ОДПІ з врахуванням рішення ДПС у Волинській області від 20.07.2012 року №3006-10/10-206, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги було винесено податкові повідомлення-рішення №0000122201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6799,00 грн., в тому числі: 5439,00 грн. основного платежу та 1360,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000132201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 24040,00 грн., в тому числі: 23608,00 грн. основного платежу та 132,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000142201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 15233,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки ПП «Луцькпідшипниксервіс», про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «Медео-Захід» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.07.2011 року між ПП «Луцькпідшипниксервіс» (покупець) та ТзОВ «Медео-Захід» (постачальник) укладено договір №07/07 на поставку продукції, найменування видів якої, асортимент, кількість, ціна та інші показники погоджуються сторонами в рахунках або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору).

У 2011 році позивач на підставі вказаного договору придбав у ТзОВ «Медео-Захід» товар (підшипники, змазку та інше) на загальну суму 289029,00 грн., в тому числі ПДВ - 48171,00 грн.

На підтвердження факту придбання даного товару ПП «Луцькпідшипниксервіс» надало суду копії видаткових накладних та податкових накладних, платіжні доручення про здійснені розрахунки за придбаний товар та крім цього, придбаний у ТзОВ «Медео-Захід» товар був оприбуткований підприємством на складі та в подальшому реалізований контрагентам-покупцям позивача на підставі договорів поставки, що підтверджується видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товару представником покупця, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 281 та журналами-ордерами і відомостями по рахунку позивача.

В акті перевірки від 28.05.2012 року №1419/22-5/30391862 зазначено, що під час проведення перевірки ПП «Луцькпідшипниксервіс» не було надано товаро-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товару від ТзОВ «Медео - Захід» до ПП «Луцькпідшипниксервіс», рахунків-фактур, актів прийому-передачі, документів складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікатів відповідності на придбаний товар.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Поставка продукції повинна бути оформлена відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання договору.

Крім цього, будь-які інші первинні документи, що засвідчували б реальність виконання таких господарських операцій, такі як акти приймання - передачі товарів, товаро - транспортні накладні, доручення, книга доручень, документи які б засвідчували кількість та якість поставленої продукції, документи складського обліку поставлених товарів, відсутні. В контрагента позивача відсутні складські приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси, що також свідчить про неможливість проведення таких господарських операцій між позивачем і вказаним контрагентом.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно -транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 цих правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортного накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри. Засвідчені підписом вантажоодержувачу, передається Перевізнику.

Продавець продає, а покупець купує товар, найменування, кількість і ціни яких зазначаються у накладних, що складаються на кожну партію товару. Товар по кількості і якості приймається Покупцем при одержанні.

Судом встановлено, що факт укладання договорів підтверджується зокрема податковими та видатковими накладними. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

За умовами поставки згідно договору №07/07 від 01.07.2011 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід», продукція поставляється на умовах EXW Міжнародних правил «Інкотермс-2000».

Згідно Міжнародних правил «Інкотермс-2000» поставка на умовах EXW - Франко завод означає, що продавець вважається виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Даний термін покладає, таким чином, мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають, щоб продавець узяв на себе обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обговорене у відповідному доповненні до договору купівлі-продажі.

Крім того, пункт 4.6 договору поставки №07/07 від 01.07.2011 року визначає порядок приймання продукції по якості, кількості та комплектності у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.

Зазначеними Інструкціями передбачено обов'язковість складення акту прийому-передачі продукції та відповідного його оформлення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Позивачем не представлено доказів підтвердження отримання товару від продавця у відповідній кількості та належної якості, зокрема на підтвердження транспортування товару, рахунків-фактур, документів складського обліку, доручення на отримання товару, сертифікатів відповідності на придбаний товар та актів прийому-передачі продукції.

Що стосується посилань апелянта на ту обставину, що придбаний товар був в подальшому реалізований, то подальша реалізація позивачем товару не може свідчити про те, що такий товар був придбаний саме у ТзОВ «Медео-Захід».

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Луцькпідшипниксервіс» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а/0370/2804/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 11.06.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер